Рішення

від 13.11.2020 по справі 910/14033/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2020Справа № 910/14033/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Приватного підприємства Культурно-мистецький центр

про стягнення 9362, 46 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Культурно-мистецький центр про стягнення 9362, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором № 1504-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.08.2019, у частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала сторонами отримана, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

19.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві з підстав зазначених у відзиві та просить відмовити в задоволені позовних вимог.

28.10.2020 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між департаментом Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тауер груп , як орендарем, а також Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (балансоутримувачем) було укладено договір від 13.08.2019 № 1504-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

За умовами договору в оренду ТОВ Тауер груп передано нежитлові приміщення загальною площею 62, 50 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 59, 80 кв.м, 2 поверх - 0,20 кв.м, підвал - 2,50 кв.м в будинку № 4 літер А на вул. Кирилівська у м. Києві.

Згідно з Угодою від 25.05.2015 про заміну сторони до договору № 1504 від 04.03.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду - нової редакції договору оренди на використання частини нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (нині - Кирилівська), будинок № 4 літ А, Приватне підприємство Тауер - школа на Подолі з 25.05.2015 набуло статусу орендаря за вказаним договором.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ПП Тауер - школа на Подолі є Приватне підприємство Культурно - мистецький центр (відповідач).

Відповідно до додаткової угоди від 16.12.2019 № 1 про внесення змін до договору від 13.08.2019 № 1504-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду - нової редакції договору оренди на використання частини нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок № 4 літ А новим орендарем за вказаним договором є відповідач.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2019 року: 19, 74 грн за 1 кв. м., що в цілому складає: 1233, 75 грн.

Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-порталі Фонду державного майна України.

Згідно з положеннями п. 3.6., п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору встановлено з 13.08.2019 по 11.08.2022.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів за період з грудня 2019 по травень 2020 включно, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 8513, 69 грн, 670, 49 грн пені, 85, 02 грн інфляційних втрат та 93, 26 грн 3% річних.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду майна, прийняття його відповідачем (Акт приймання-передачі нерухомого майна від 25.05.2015). Доказів оплати нарахованої позивачем відповідачу орендної плати, відповідачем не надано, доводи позивача не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач свої грошові зобов`язання за договором оренди належним чином не виконав - станом на день прийняття рішення, орендну плату за період заявлений в позовній заяві не сплатив, факт наявності заборгованості відповідач не спростував, доказів сплати боргу суду не надав, у той час як розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8513, 69 грн заборгованості з орендних платежів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 6.2. Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 670, 49 грн пені.

Господарський суд міста Києва, з урахуванням вимог ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначених позивачем періодів, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 93, 26 грн 3 % річних та 85, 02 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати орендних платежів, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 85, 02 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 93, 62 грн.

Щодо доводів відповідача про відсутність у його заборгованості з орендних платежів, оскільки Київською міською радо у зв`язку з поширенням пандемії коронавірусної інфекції COVID-19, 26.03.2020 було прийнято рішення № 903/9073 яким до 31.07.2020 встановлено орендну плату у розмірі 1 гривні (п. 2 Рішення).

Господарський суд з даним твердженням не погоджується виходячи з наступного.

На десятій сесії восьмого скликання Київської міської ради 26.03.2020 було прийнято рішення № 903/9073 Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів .

Вказаним рішенням Київська міська рада зокрема вирішила:

1. Тимчасово, на строк з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2 від 11.03.2020 № 211 (далі - Постанова) та до 31.07.2020 встановити орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди, укладених до набрання чинності цим рішенням.

2. Тимчасово, на строк з моменту набрання чинності Постановою та до 31.07.2020, у випадку неможливості використання об`єкта оренди у зв`язку з введенням обмежувальних заходів, передбачених Постановою, про що орендар має повідомити орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу (за наявності), встановити орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 1 (одна) гривня незалежно від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди.

Письмове повідомлення про неможливість використання об`єкта оренди направляється орендарем орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу (за наявності) протягом 10 робочих днів з дати набрання чинності цим рішенням.

Пунктом 6 Рішення визначено, що це рішення застосовується з дати набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

Відповідач направив відповідну заяву, яка датована 06.04.2020 після спливу встановленого строку лише 14.04.2020, що підтверджується наданими відповідачем розрахунковими чеками про направлення поштового відправлення на адресу позивача та Департаменту комунальної власності міста Києва.

Відповідно до інформації, отриманої на офіційному сайті АТ Укрпошта дані про відправлення за трек-номером 0100179205267 на ім`я Департаменту комунальної власності м. Києва відсутні, оскільки не зареєстровані в системі.

Стосовно відправлення заяви на адресу позивача з трек-номер 0100179205275, заява була отримана позивачем 07.08.2020, вже після спливу пільгового періоду, на який встановлювалась знижка по орендній платі.

Отже, до позивача не застосовується пільговий період щодо орендної плати, визначений Рішенням Києвської міської ради від 26.03.2020.

Крім того, суд враховує, що за умовами п. 3.7. Договору та ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Щодо викладених у відзиві на позов інших доводів, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ЦЕНТР (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 4, ідентифікаційний код 39701659) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) грошові кошти: заборгованість - 8513 (вісім тисяч п`ятсот тринадцять) грн 69 коп., пені - 670 (шістсот сімдесят) грн 49 коп., 3 % річних - 93 (дев`яносто три) грн 26 коп., інфляційні втрати - 85 (вісімдесят п`ять) грн 02 коп. та витрати зі сплати судового збору - 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва