Рішення

від 13.11.2020 по справі 911/2260/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2260/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-будсервіс" (03124, м. Київ, Солом`янський р-н, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8, корп. 59/4, код ЄДРПОУ 41746243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУД-1" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 47 , нежитл. прим. секції №5, код ЄДРПОУ 40952145)

про стягнення боргу та штрафних санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява вх. №2273/20 від 05.08.2020 ТОВ "Авіа-будсервіс" до ТОВ "ІНБУД-1" про стягнення 519082,48 грн боргу та 103816,46 грн штрафу за Договором оренди будівельного обладнання №O-49/А від 20.02.2020.

Згідно ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Так, ухвалою від 14.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 07.09.2020; відповідачу - заперечень до 14.09.2020.

07.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 03.09.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.

14.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №11/09-01 від 11.09.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- 20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа-будсервіс" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНБУД-1" (орендар, відповідач) укладено Договір будівельного обладнання №O-49/А;

- на виконання умов договору позивач відповідно до акту приймання-передачі передав відповідачу будівельне обладнання загальною вартістю 6188471,86 грн;

- відповідач свій обов`язок зі сплати орендних платежів виконував не належним чином, у зв`язку з цим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 519082,48 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем окрім суми основного боргу, нараховано відповідачу 103816,48 грн штрафу.

В заперечення проти позову відповідач, зокрема, зазначає, що внаслідок запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України №211 з 12.03.2020 карантинних заходів відповідач, як особа яка займається господарською діяльністю, поніс суттєві втрати, оскільки карантинні заходи стали причиною зупинення транспортного сполучення, поставок сировини, зупинки діяльності підприємств тощо.

Разом з тим відповідач зауважує, що 17.03.2020 Верховна Рада України ухвалила Закон України №530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19) , яким карантин додатково віднесено до переліку форс-мажорних обставин.

Також, відповідач зазначає, що він, у зв`язку з ситуацією, що склалася (вжиті державою карантинні заходи) звертався до позивача з вимогою про зупинення оренди опалубки, проте позивач наполягав на проведенні будівельних робіт, при цьому не враховуючи, що відповідач є одним із субпідрядників на об`єкті будівництва і його робітники не мають змоги прибути на об`єкт будівництва у зв`язку з не роботою перевізників в період карантину.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач приїздив на об`єкт будівництва для повернення орендованого обладнання, при цьому що саме було забрано не повідомили, акту не надали. Враховуючи, що співробітники відповідача дотримувались карантину та заборони проведення робіт, підтвердити факт вилучення опалубки (об`єктів оренди) відповідач можливості не має, але на даний час вбачається її нестача.

Отже, відповідач наголошує, що незважаючи на обставини непереборної сили (карантин) позивач неправомірно нараховував орендну плату на опалубку, яка не використовувалась або була вилучена, у зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення боргу та штрафу задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа-будсервіс" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНБУД-1" (орендар, відповідач) укладено Договір будівельного обладнання №O-49/А (далі - Договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку (п. 1.1. Договору).

Загальна вартість майна, що орендується, становить - 6188471,86 грн. Комплектація майна, що орендується, визначена у Специфікації №70, яка є невід`ємною частиною Договору (додаток №1) до Договору. Стан майна, що орендується на момент передачі в оренду, відповідає його призначенню. Адреса об`єкту, де буде використовуватись майно, що орендується: м. Київ, вул.. Миколи Бажана 51. (п. 1.2, 1.3., 1.5., 1.6. Договору).

Пунктами 2.1. - 2.5. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати вираховується від загальної вартості орендованого майна, що вказано у п. 1.2., та комплектації майна, щодо п. 1.3. визначеної у Специфікації до Договору, за 1 (одну) добу оренди становить (0,127579%). На підставі розрахунку щодо п. 2.1., розмір орендної плати за 1 добу складає 7895,19 грн в т.ч. ПДВ 20%. Розмір орендної плати на термін, визначений в п. 3.1. за Договором становитиме: всього з ПДВ 236863,44 грн. Орендар сплачує орендодавцеві орендну плату починаючи з дня фактичної передачі майна в оренду, відповідно до розд. 4 цього Договору. Орендна плата нараховується орендодавцем і сплачується орендарем по день підписання сторонами Акта приймання- передачі майна від орендаря орендодавцеві. Включно.

Відповідно до розділу 3 Договору термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна, що орендується. Кожен наступний термін оренди продовжується шляхом укладення додаткових угод орендодавцем. Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну оренди Договору без укладення Додаткової угоди, то за відсутності заперечень орендодавця Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений п. 3.1. У разі продовження терміну оренди понад встановлені строки, передбачені п. 3.1. Договору за відсутності Додаткової угоди та заперечень орендодавця, оренда продовжується шляхом пролонгації, але на підставі передоплати на наступний термін оренди, та не пізніше ніж за 3 банківських дні до закінчення попереднього терміну оренди.

Передача майна в оренду здійснюється тільки за умови внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 5.1. Договору та попередньої орендної оплати відповідно до п. 2.7.1. Передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі на складі орендодавця протягом 3-х робочих днів з дати оплати орендарем гарантійного платежу та попередньої оплати відповідно до п. 4.1. (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору гарантійний платіж визначається у розмірі 237000,00 грн за домовленістю Сторін.

Також, пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 10.1.1 Договору за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу. Сторони домовились, що даний штраф в бухгалтерському обліку відноситься на оплату оренди майна, у зв`язку з чим розмір вартості оренди збільшується на суму штрафу.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов`язань, в частині сплати орендної плати, а спірні правовідносини виникли з Договору оренди, до них, відповідно, застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справ вбачається що відповідно до: Акту здачі-приймання майна в оренду б/н від 20.02.2020 (наявний в матеріалах справи) позивачем передано, а відповідачем прийнято, будівельну опалубку у комплектації згідно специфікації №70 (Додаток №1 до Договору), та вартістю: 6188471,86 грн.

Вказаним Актом також підтверджується, що стан (якість) майна, що орендується, на момент передачі в оренду задовільний. Майно, що орендується, передано в очищеному стані (без забруднень) та придатне для використання за призначенням.

Акт здачі-приймання майна в оренду б/н від 20.02.2020 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками останніх.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність скарг та/або заперечень з боку відповідача про затримання передачі майна, його невідповідності, некомплектності, несправності тощо.

Поряд з тим, в матеріалах справи наявні акти надання послуг: №247 від 30.07.2020 на суму 131540,17 грн; №238 від 30.06.2020 на суму 174935,93 грн; №177 від 03.06.2020 на суму 20719,18 грн; №167 від 31.05.2020 на суму 207573,76 грн; №161 від 04.05.2020 на суму 31581,79 грн; №140 від 30.04.2020 на суму 205581,65 грн; №127 від 30.04.2020 на суму 23686,34 грн; №126 від 31.03.2020 на суму 213177,10 грн, з яких вбачається, що орендодавцем у період з березня 2020 року по липень 2020 року були виконані роботи (надані послуги) з надання оренди опалубки на загальну суму - 1008495,92 грн.

Водночас, позивачем додано до позовної заяви банківську виписку з АТ КБ Приватбанк б/н від 04.08.2020 з якої вбачається, що за період з 01.01.2020 по 04.08.2020 від відповідача на розрахунковий рахунок позивача надійшло орендних платежів згідно Договору оренди №О-49/А від 20.02.2020 - 502413,44 грн. При цьому з вказаної оплаченої суми 13000,00 грн є гарантійна сума по Договору, яка відповідно до умов Договору не зараховується в орендну плату, отже фактична сплата відповідачем орендних платежів становить 489413,44 грн.

Між тим, щодо не підписання відповідачем актів надання послуг, суд зазначає, що п. 2.8. Договору сторони, зокрема, погодили, що у разі не повернення орендарем протягом 5 робочих днів затвердженого акту виконаних робіт чи письмових заперечень проти нього, даний акт вважається погодженим.

Отже, з наведеного вбачається, що наявні в матеріалах справи акти є такими що можуть братися судом до уваги та буди належними та допустимими доказами у справі щодо наявності правовідносин між сторонами.

Крім того, відповідачем жодним чином не заперечуються як розрахунки позивача щодо нарахованої заборгованості, так і обставини щодо не підписання першими актів надання послуг.

Отже, з наведеного вище вбачається, що неоплаченими відповідачем залишились послуги у розмірі 519082,48 грн. (1008495,92 - 489413,44).

Заперечення відповідача на позов фактично ґрунтуються на тому, що у зв`язку з введеним Постановою Кабінету Міністрів України №211 з 12.03.2020 на території України карантинними заходами, останній був позбавлений можливості користуватись отриманим в оренду майном, спираючись на те, що законодавством, карантин прирівняно до форс-мажорних обставини, у зв`язку з чим відповідач відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України може бути звільнений від відповідальності (не оплачувати орендні платежі за час простою майна, що було передано в оренду) в наслідок випадку або непереборної сили.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 14 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України визначено установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Отже, з наведеного вбачається, що під час дії карантинних заходів на території України законодавчі зміни щодо договорів оренди стосуються лише нерухомого майна, водночас, щодо рухомого майна змін законодавством встановлено не було.

Крім того, суд наголошує на тому, що у Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19) та Постанові Кабінету Міністрів України №211 з 12.03.2020 відсутні посилання та те, що карантин в Україні віднесено до форс-мажорних обставин, а лише внесено відповідні зміни щодо пом`якшення відповідальності та продовження процесуальних строків тощо.

Відтак, посилання відповідача на те, що віднесення карантинних заходів до обставин форс-мажору є хибним та таким, що не може братись судом до уваги.

Також, суд розцінює критично лист ТОВ Атріа Буд №18-03/20-1 від 18.03.2020 про припинення Договору №АБ-ІН/ЯХТ-1 від 01.02.2020 у зв`язку з загальною пандемією COVID-19 з тих підстав, що відповідачем не додано доказів відправлення йому вказаного листа, що б дали суду підстави стверджувати про те, що даний доказ був складений саме 18.03.2020. Крім того, суд наголошує на тому, що генпідрядник так як і підрядник є зацікавленою особою, позаяк перший проводить розрахунки з останнім на підставі його витрат і витрати одного прямопропорційно залежать від витрат іншого.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що відповідачем не надано суду доказів вчинення останнім дій по поверненню позивачу орендованого майна у зв`язку з неможливістю користуванням останнім, під час запроваджених карантинних заходів.

Відтак, суд підсумовуючи наведене вважає вимоги позивача про стягнення 519082,48 грн боргу обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Між тим, пунктом 2.7.2. Договору встановлено, орендна плата здійснюється орендарем за кожен термін оренди на підставі виставленого рахунку за оренду орендодавцем шляхом передоплати протягом 3 банківських днів за повний термін оренди.

Так, з встановлених раніше обставин наявності у відповідача боргу вбачається, що відповідачем порушено умови Договору, а відтак позивачем відповідно до п. 10.1.1 Договору підставно нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% від простроченого платежу.

Отже, судом перевірено правильність нарахування позивачем 20% штрафу та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, а отже позовна вимога про стягнення з відповідача 103816,49 грн штрафу за неналежне виконання умов Договору №O-49/А від 20.02.2020 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та стягення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУД-1" 519082,48 грн боргу та 103816,49 грн штрафу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі слати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідча у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУД-1" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 47 , нежитл. прим. секції №5, код ЄДРПОУ 40952145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-будсервіс" (03124, м. Київ, Солом`янський р-н, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8, корп. 59/4, код ЄДРПОУ 41746243) 519082,48 грн боргу та 103816,49 грн штрафу, а також 9343,48 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз