Рішення
від 03.11.2020 по справі 914/1336/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 справа № 914/1336/20

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Громадської організації «Державницька ініціатива Яроша» , м.Київ;

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» , Львівська область, м.Львів;

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» , Львівська область, м.Львів;

про: розірвання договору оренди, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та виселення із займаних приміщень.

ціна позову: 284559,53грн.

Представники:

Позивача: Гриновець О.Б. - представник (довіреність від 26.05.2020р. №745);

Відповідача: не з`явився;

Третьої особи-1: не з`явився;

Третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 01.06.2020р. б/н (вх. №1421) за позовом до Громадської організації «Державницька ініціатива Яроша» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та виселення із займаних приміщень; ціна позову: 284559,53грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 та Договором від 01.10.2019р. б/н про реструктуризацію заборгованості з оплати орендної плати згідно з Договором оренди від 29.12.2018р. №68/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 09.06.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.06.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 23.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2020р. у даній справіі судом постановлено клопотання Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 14.07.2020р. б/н (вх. №1647/20 від 17.07.2020р.) про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача задоволити; залучити до участі у справі в якості Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» (79012, Львівська область, м.Львів, вул.Т.Бой-Желенського, буд.5; ідентифікаційний код: 41866172); залучити до участі у справі в якості Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Комунальне некомерційне підприємство «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (79066, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.477; ідентифікаційний код: 01998147); відкласти підготовче судове засідання на 03.09.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження по 15.09.2020р.; підготовче судове засідання відкласти на 15.09.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Судове засідання 15.09.2020р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2020р. у даній справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 06.10.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2020р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 03.11.2020р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 09.06.2020р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.06.2020р. про відкриття провадження у даній справі 10.06.2020р. надіслано судом на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 01030, м.Київ, вул.І.Франка, буд.17В, кв.39, що підтверджується інформацією з сайту АТ Укрпошта Трекінг (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) щодо пересилання рекомендованого поштового відправлення № 7901413253597.

23.07.2020р. поштовий конверт із вказаним процесуальних документом повернувся до суду (вх. №22371/20) із відміткою відділення поштового зв`язку 01030 м.Київ (ф.20) за закінченням терміну зберігання .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2020р. у даній справі 03.07.2020р. надіслано на адресу Відповідача, проте 14.09.2020р. поштовий конверт із вказаним процесуальним документом суду 14.09.2020р. за вх. №26602/20 повернувся до суду із відділення поштового зв`язку 01030 м.Київ (ф.20) за закінченням терміну зберігання .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.07.2020р. у даній справі 24.07.2020р. надіслано на адресу Відповідача, проте 14.09.2020р. поштовий конверт із вказаним процесуальним документом суду 14.09.2020р. за вх. №26604/20 повернувся до суду із відділення поштового зв`язку 01030 м.Київ (ф.20) за закінченням терміну зберігання .

Окрім того, ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.10.2020р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 12.10.2020р. надіслано судом на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 01030, м.Київ, вул.І.Франка, буд.17В, кв.39, що підтверджується інформацією з сайту АТ Укрпошта Трекінг (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) щодо пересилання рекомендованого поштового відправлення № 7901413490122. Як вбачається із вказаного відстеження, 16.10.2020р. відправлення не вручене під час доставки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відтак неотримання Відповідачем поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце розгляду справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Водночас суд враховує, про що також вказувалось в судових рішеннях у цій справі, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався, в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів до 31 липня 2020р., Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 31.10.2020р.

На час ухвалення даного рішення судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.

Суд також зважає, що Законом України від 30.03.2020р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020р., розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте, суд зазначає, що пунктом 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п.2 розділу ІІ вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду від 09.06.2020р. про відкриття провадження у даній справі строки подання доказів та заяв по суті спору завершились 06.08.2020р.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача, одержувались ним (зокрема ухвала від 09.06.2020р. про відкриття провадження у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом враховується, що за приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані та не оголошені у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) клопотання про продовження чи поновлення процесуальних строків.

Також суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626)послаблено карантин, з 23.06.2020р. дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є м.Київ, тобто населений пункт, в якому, станом на час проведення судового засідання та розгляду спору по суті відновлено регулярні пасажирські перевезення автомобільним та залізничним транспортом сполученням із м.Львів, де знаходиться суд.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

З врахуванням наведеного, а також відсутності поданих у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) клопотань Учасників справи про продовження чи поновлення процесуальних строків, вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, а також подане Позивачем клопотання про розгляд спору за відсутності повноважного представника Позивача, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представника Відповідача та Третіх осіб-1 і 2 за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 та Договором від 01.10.2019р. б/н про реструктуризацію заборгованості з оплати орендної плати згідно з Договором оренди від 29.12.2018р. №68/18 просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 із змінами, стягнути з Відповідача на користь Позивача 277520,87грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, 2898,60грн. пені, 4140,06грн. трьох відсотків річних та виселити Відповідача із займаних приміщень і передати їх на баланс Третьої особи-2 за актом приймання-передачі.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи-1:

Третя особа-1 не скористалась своїм правом подання письмових пояснень щодо позову та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи-2:

Третя особа-2 у поданому 14.09.2020р. за вх. №26638/20 клопотанні б/д б/н підтримує заявлений Позивачем позов, просить суд розглянути справу у підготовчому провадженні за відсутності повноважного представника Третьої особи-2 та повідомляє суд, що 27.07.2020р. Третя особа-2 в результаті проведеної реорганізації та приєднання стала правонаступником Третьої особи-1.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.81 ГПК України У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача і Третіх осбі-1 та 2 за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Рішенням Львівської обласної ради від 28.04.2015р. №1353 Про встановлення орендної плати для громадських організацій, суспільно-культурних товариств, часописів, видавництв та книготорговельних підприємств установлено з 01.01.2015 року розмір орендної плати (базову ставку) за користування нерухомим майном для громадських організацій, суспільно-культурних товариств, часописів, видавництв та книготорговельних підприємств у розмірі 1грн. за 1кв.м. за місяць (без ПДВ), згідно з додатком 1; у розмірі 1грн. за рік (без ПДВ), згідно з додатком 2.

29.12.2018р. між управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Громадською організацією Державницька ініціатива Яроша (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №68/18 (надалі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1., 1.2. Договору) Орендодавець на підставі наказу управління від 03.09.2018 р. №57-н передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі Майно), що знаходиться на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер , загальною площею 420,3 кв.м., розміщене за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 233 згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень. Вартість об`єкта оренди визначена станом на 31.08.2018р. і становить 5173650грн. без ПДВ згідно із звітом про незалежну (експертну) оцінку, затвердженим наказом управління майном спільної власності обласної ради від 12.11.2018р. №82-о. Майно передається в оренду для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (проведення фізичної та психологічної реабілітації учасників АТО).

Відповідно до п.2.1. Договору договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов і підписання ними тексту договору. Початок перебігу терміну дії договору та настання обов`язку сплати Орендарем орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Майна.

Згідно п.2.3. Договору у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем комунальному закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер . Орендар повертає Майно за актом приймання-передачі, що підписується Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на Балансоутримувача орендованого Майна (п.2.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору Сторонами встановлено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення Договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 30209,53грн. без ПДВ за листопад 2018р. Сума ПДВ становить 6041,91грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.3.2. Договору розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.3.5. Договору за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання Договору.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою (п.3.7. Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов`язання Орендодавця забезпечити передачу Орендарю в оренду Майна згідно з цим Договором за актом приймання-передачі.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. Договору Орендар зобов`язувався використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов Договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.8.1. Договору Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє від 20.11.2018р. до 19.10.2021р. включно.

Згідно п.8.4. Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Чинність Договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду (п.8.8. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Актом прийняття-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2019р. Третя особа-1 передала, а Відповідач прийняв Майно за Договором.

Пунктом 1 рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019р. №874 Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області вирішено припинити комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер (ідентифікаційний код юридичної особи 41866172, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Т. Бой-Желенського, 5) шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр (ідентифікаційний код юридичної особи 01998147, місцезнаходження: 79066, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 477).

Відповідно до п.10 вказаного Рішення комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр є правонаступником майна, прав та обов`язків комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицький протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Самбірський міжрайонний протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Стрийський протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Дитячий туберкульозний санаторій , комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний санаторій , комунального закладу Львівської обласної ради Червоноградський протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Золочівський протитуберкульозний диспансер , комунального закладу Львівської обласної ради Жидачівський протитуберкульозний диспансер .

Згідно п.12.2. Рішення Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради забезпечити передачу приміщень та майна, що знаходиться на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицький протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Самбірський міжрайонний протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Стрийський протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Дитячий туберкульозний санаторій , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний санаторій , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Червоноградський протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Золочівський протитуберкульозний диспансер , на балансі комунального закладу Львівської обласної ради Жидачівський протитуберкульозний диспансер , на баланс комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр .

Рішенням Львівської обласної ради від 10.09.2019р. №878 Про внесення змін до рішення обласної ради від 28.04.2015р. №1353 Про встановлення орендної плати для громадських організацій, суспільно-культурних товариств, часописів, видавництв та книготорговельних підприємств вирішено внести зміни до рішення обласної ради від 28.04.2015р. №1353 Про встановлення орендної плати для громадських організацій, суспільно-культурних товариств, часописів, видавництв та книготорговельних підприємств, доповнивши додаток 1 до рішення рядком 43 такого змісту: Громадська організація Державницька ініціатива Яроша (вул.Личаківська, 233, м.Львів, 420,3м.кв.).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено Управлінню майном спільної власності обласної ради (В. Кусий) внести відповідні зміни до договору оренди з громадською організацією Державницька ініціатива Яроша .

01.10.2019р. між Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем укладено Договір реструктуризації заборгованості з орендної плати згідно з Договором оренди від 29.12.2018р. №68/18 (надалі - Договір реструктуризації), за умовами якого (п.1. Договору реструктуризації) в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець надає Орендарю розстрочку у погашенні заборгованості з орендної плати, яка виникла станом на 10.09.2019р. на підставі договору оренди нерухомого майна від 29.12.2018р. № 68/18, що належить до спільної власності територіальних громад області, у розмірі 309212,44грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується актом звіряння розрахунків.

Розстрочка у погашенні заборгованості надається на 12 календарних місяців без відстрочення її погашення з 01.11.2019р. до 30.10.2020р. згідно з графіком погашення заборгованості: до 30.11.2019р. 23212,44грн.; до 30.12.2019р. - 26000грн.; до 30.01.2020р. - 26000грн.; до 30.02.2020р. - 26000грн.; до 30.03.2020р. - 26000грн.; до 30.04.2020р. - 26000грн.; до 30.05.2020р. - 26000грн.; до 30.06.2020р. - 26000грн.; до 30.07.2020р. - 26000грн.; до 30.08.2020р. - 26000грн.; до 30.09.2020р. - 26000грн.; до 30.10.2020р. - 26000грн. (п.2.1. Договору реструктуризації).

Згідно п.2.2. Договору реструктуризації Орендар зобов`язується виплатити усю суму заборгованості, зазначену в розділі 1 Договору, шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунка Орендаря на поточний рахунок Балансоутримувача - комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер відповідно до графіка погашення заборгованості.

Зобов`язання Орендаря зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження коштів на рахунок Балансоутримувача у строк та сумі, що були встановлені графіком погашення заборгованості (п.2.3. Договору реструктуризації).

Відповідно до п.4.1. Договору реструктуризації за несвоєчасну сплату чергового платежу заборгованості з орендної плати, визначеного пунктом 2.1 даного договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до повного погашення заборгованості з орендної плати (п.7.2. Договору реструктуризації).

Вказаний Договір реструктуризації підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Договором від 10.10.2019р. №161-68/18-19 про внесення змін до Договору Сторони домовились внести з 10.09.2019р. зміни до Договору, виклавши перший абзац п.3.1. Договору в такій редакції:

Розмір орендної плати за об`єкт оренди встановлюється відповідно до рішення Львівської обласної ради від 10 вересня 2019р. №878 і складає 431,65 грн. (чотириста тридцять одна грн. 65 коп.) за вересень 2019 року без ПДВ. Сума ПДВ становить 86,33 грн. Розрахунок орендної плати додається. .

Інші умови договору, що не змінюються даним договором про внесення змін, залишаються незмінними, і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Вказаний Договір про внесення змін до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивач 13.09.2019р. звертався до Відповідача Претензією про дострокове розірвання договору оренди, стягнення заборгованості і виселення із займаних приміщень від 12.09.2019р. вих. №1399 із вимогою про сплату 211466,24грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати. Вказану претензію Відповідачем залишено без відповіді та реагування. Докази повного чи часткового задоволення Відповідачем вказаної Претензії станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справі відсутні, Сторонами суду не заявлені та не подані.

20.02.2020р. Позивач звертався до Відповідача Претензією про дострокове розірвання договору оренди, стягнення заборгованості і виселення із займаних приміщень від 19.02.2020р. вих. №282 із вимогою про сплату 318846,35грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати. Вказану претензію Відповідачем залишено без відповіді та реагування. Докази повного чи часткового задоволення Відповідачем вказаної Претензії станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справі відсутні, Сторонами суду не заявлені та не подані.

Окрім того, 24.04.2020р. Позивач звертався до Відповідача Претензією про дострокове розірвання договору оренди, стягнення заборгованості і виселення із займаних приміщень б/д б/н із вимогою про сплату 379567,81грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати. Вказану претензію Відповідачем залишено без відповіді та реагування. Докази повного чи часткового задоволення Відповідачем вказаної Претензії станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справі відсутні, Сторонами суду не заявлені та не подані.

Передавальним актом від 22.07.2020р. на підставі рішення ЛОР від 10.09.2019р. №874 Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області , який затверджено наказом начальника УМСВ ЛОР В.Кусого від 23.07.2020р. №39-М, з Третьої особи-1 в Третю особу-2 передано матеріальні цінності згідно переліку, зокрема рахунок №1013 будівлі та споруди вартістю 7669600грн.

Як встановлено судом із безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОП та ГФ, розміщеного на веб-порталі Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), 27.07.2020р. до ЄДРЮОФОП та ГФ внесено запис №14151120006043475 про припинення юридичної особи Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер (79012, Львівська область, м.Львів, вул.Бой-Желенського, буд.5; ідентифікаційний код: 41866172).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати у встановлені Договором та Договором реструктуризації порядку та строки не виконав, 27.02.2019р. сплатив на користь Позивача 30210грн., внаслідок чого станом на 01.05.2020р. утворився борг зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 277520,87грн.

З підстав наведеного Позивач просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 із змінами, стягнути з Відповідача на користь Позивача 277520,87грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за період з січня 2019р. по квітень 2020р., 2898,60грн. пені за період з 01.11.2019р. по 01.05.2020р., 4140,06грн. трьох відсотків річних за період з 28.11.2019р. по 28.05.2020р. та виселити Відповідача із займаних приміщень і передати їх на баланс Третьої особи-2 за актом приймання-передачі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 3 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ч.1 ст.782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, підставою для розірвання договору є несплата орендної плати Відповідачем протягом шістнадцяти місяців підряд (з січня2019р. по квітень 2020р.), оскільки протягом вказаного періоду Відповідачем здійснено лише один платіж, яким частково сплачено орендну плату за користуванням Майном за Договором за один місяць. Внаслідок вказаних обставин Позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору і йому завдається цим матеріальна шкода. Докази сплати орендної плати за вказаний період станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З врахуванням висновків суду про істотність порушення Відповідачем умов укладеного із Позивачем Договору, що має наслідком розірвання Договору, суд зазначає про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Відповідача звільнити Майно (виселитись) та передати його Третій особі-2 в порядку, передбаченому Договором передбачено нормами ч.1 ст.782 ЦК України та ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно Розрахунку заборгованості по орендній платі громадської організації Державницька ініціатива Яроша за період з січня 2019р. по 09.09.2019р., який є додатком до Договору реструктуризації, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за вказаний період з врахуванням здійсненої 27.02.2019р. часткової оплати в розмірі 30210грн. складає 309212,44грн.

В той же час, згідно Розрахунку заборгованості по орендній платі громадської організації Державницька ініціатива Яроша за період з січня 2019р. по січень 2020р., який є додатком до позовної заяви, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за вказаний період з врахуванням здійсненої 27.02.2019р. часткової оплати в розмірі 30210грн. складає 318846,35грн.

При цьому, згідно Розрахунку заборгованості по орендній платі громадської організації Державницька ініціатива Яроша за період з січня 2019р. по квітень 2020р., який є додатком до позовної заяви, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за вказаний період з врахуванням здійсненої 27.02.2019р. часткової оплати в розмірі 30210грн. складає 277520,87грн.

Здійснивши перерахунок суми орендної плати, яка підлягала нарахуванню Позивачем Відповідачу за період з січня 2019р. по квітень 2020р., суд встановив, що таку проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано положень укладеного між Сторонами Договору щодо індексації суми орендної плати та нарахування податку на додану вартість на суму нарахованої орендної плати.

З врахуванням наведеного суд встановив, що сума орендної плати, яка підлягала нарахуванню Позивачем Відповідачу за період з січня 2019р. по 09.09.2020р. та яку Сторонами реструктуризовано за Договором реструктуризації з врахуванням положень укладеного між Сторонами Договору складає 281473,34грн.

Згідно наведених доводів та здійсненого судом перерахунку суд встановив, що сума заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за період з 10.09.2019р. по квітень 2020р. складає 3988,45грн.

Таким чином, з врахуванням наведених доводів, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за період з січня 2019р. по квітень 2020р. складає 285461,79грн. (281473,34 + 3988,45).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати, наявність підстав для розірвання Договору, припинення Третьої особи-1, правонаступництво прав та обов`язків Третьої особи-1 Третьою особою-2, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати орендної плати згідно умов Договору, перевіривши розрахунок сум нарахованої орендної плати, враховуючи те, що Відповідачем не заперечено розрахунок суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 277520,87грн. боргу по сплаті орендної плати за період з січня 2019р. по квітень 2020р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог; позовні вимоги про розірвання Договору та виселення Відповідача із займаних приміщень та передачу їх Третій особі-2 за актом приймання-передачі є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача орендної плати за Договором Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Щодо стягнення 2898,60грн. пені суд зазначає .

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 2898,60грн. пені за період з 01.11.2019р. по 01.05.2020р..

Відповідно до п.3.5. Договору за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору реструктуризації за несвоєчасну сплату чергового платежу заборгованості з орендної плати, визначеного пунктом 2.1 даного договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано положень Договору щодо моменту виникнення боргу зі сплати орендної плати за Договором з врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, укладення Договору реструктуризації, яким фактично змінено момент виникнення заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за період з січня 2019р. по 09.09.2019р., періодів існування боргу, його розміру. Таким чином сума належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором за вказаний Позивачем період становить 6942,48грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2898,60грн. пені за період з 01.11.2019р. по 01.05.2020р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 4140,06грн. 3% річних за період з 28.11.2019р. по 28.05.2020р. суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до п.7.2.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.04.2019р. №1 до Договору в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договорам Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір проценте, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення Проценти на суму простроченої попередньої оплаті, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано положень Договору щодо моменту виникнення боргу зі сплати орендної плати за Договором з врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, укладення Договору реструктуризації, яким фактично змінено момент виникнення заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за період з січня 2019р. по 09.09.2019р., періодів існування боргу, його розміру. Таким чином сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором за вказаний Позивачем період становить 1317,50грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4140,06грн. 3% річних за період з 28.11.2019р. по 28.05.2020р. є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення 1317,50грн. В решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд зазначає, що перерахунок сум пені та 3% річних здійснювався із застосуванням інструменту Калькулятор штрафів програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2020 .

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати у встановлені Договором та Договором реструктуризації порядку і строки, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати орендної плати згідно умов Договору та Договору реструктуризації, відсутність доказів повного чи часткового погашення суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі, перевіривши розрахунок сум нарахованої Позивачем Відповідачу орендної плати, пені та 3% річних за порушення порядку і строку її оплати, наявність та доведеність підстав істотного порушення Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору, як підстави для його розірвання, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 277520,87грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати, 2898,60грн. пені та 4140,06грн. 3% річних є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 277520,87грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати, 2898,60грн. пені та 1317,50грн. 3% річних, в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю; позовні вимоги про розірвання укладеного між Сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 із змінами та виселення Відповідача із займаних приміщень і передання їх на баланс Третьої особи-2 за актом приймання-передачі є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 8472,39грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

При цьому, Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 284559,53грн. суми заборгованості та дві позовні вимоги немайнового характеру - про розірвання укладеного між Сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 29.12.2018р. №68/18 із змінами та виселення Відповідача із займаних приміщень і передання їх на баланс Третьої особи-2 за актом приймання-передачі.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 27.05.2020р. №411 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 8472,39грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №15 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 8472,39грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 8430,05грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 17, 18, 19, 22, 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Розірвати укладений 29.12.2018р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18; ідентифікаційний код 25255072) та Громадською організацією Державницька ініціатива Яроша (01030, м.Київ, вул.Івана Франка, буд.17 В, кв.39; ідентифікаційний код 40409687) Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №68/18 із змінами.

3. Стягнути з Громадської організації Державницька ініціатива Яроша (01030, м.Київ, вул.Івана Франка, буд.17 В, кв.39; ідентифікаційний код 40409687) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18; ідентифікаційний код 25255072) 277520,87грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати, 2898,60грн. пені, 1317,50грн. 3% річних та 8430,05грн. судового збору.

4. Виселити Громадську організацію Державницька ініціатива Яроша (01030, м.Київ, вул.Івана Франка, буд.17 В, кв.39; ідентифікаційний код 40409687) із займаних приміщень загальною площею 420,30м.кв., що розміщені за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, буд.233 та передати їх на баланс Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр (79066, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.477; ідентифікаційний код: 01998147) за актом приймання-передачі.

5. В решті в позові відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.11.2020р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення03.11.2020
Оприлюднено16.11.2020
Номер документу92841163
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1336/20

Рішення від 03.11.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 06.10.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 21.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 03.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 23.07.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 30.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні