Рішення

від 10.11.2020 по справі 918/385/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/385/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест"

до відповідача Відділу освіти Рокитнівської районної ради державної адміністрації Рівненської області

про стягнення заборгованості в сумі 140688,23 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу освіти Рокитнівської районної ради державної адміністрації Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 133989,86 грн., з яких: 130325,54 грн. основного боргу, 3198,01 грн. пені та 466,31 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

25.05.2020 до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній підтвердив наявну заборгованість за природний газ в розмірі 116197,54 грн. Проте, просив відмовити в стягненні пені в розмірі 3198,01 та 3% річних в розмірі 466,31 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №918/385/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 30.07.2020.

Засідання, призначене на 30.07.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Горплюка А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.08.2020 розгляд справи призначено на 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 розгляд справи відкладено на 24.09.2020.

15.09.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути заборгованість в розмірі 140688,23 грн., з яких: 130325,54 грн. основного боргу, 8696,67 грн. пені та 1666,02 3% річних.

24.09.2020 на офіційну електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 24.09.2020 розгляд справи відкладено на 22.10.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 розгляд справи відкладено на 03.11.2020.

02.11.2020 на офіційну електронну пошту суду (03.11.2020 оригінал надійшов поштою) від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судове засідання 03.11.2020 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановлений законом строк.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, беручи до уваги клопотання сторін про розгляд справи без участі їх уповноважених представників, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України подав до суду відзив на позов, а позивач - заяву про збільшення позовних вимог, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються подана позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд прийшов до наступних висновків.

26.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" (постачальник) та Відділом освіти Рокитнівської районної райдержадміністрації Рівненської області (споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових користувачів №379-ВП (надалі - Договір; а.с. 6-9).

Так, пунктом 1.1. Договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у жовтні - грудні 2019 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 56,760 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Загальна сума договору становить 268448,00 грн в т.ч. ПДВ. За 1000 куб.м. ціна газу становить 4729,53 грн. в т.ч. ПДВ 788,25 грн. (п. 3.2. Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" та Відділом освіти Рокитнівської районної райдержадміністрації Рівненської області підписано Додаткову угоду №3 до Договору №379-ВТ від 26.09.2019, якою сторони погодили продовжити дію Договору про закупівлю природного газу №379-ВТ від 26.09.2019 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року.

При цьому, ціна додаткової угоди складає 33689,60 грн., що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі.

Вказані Договір та Додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, відповідачу у січні, лютому та березні 2020 року поставлено природній газ на загальну суму 149887,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 46317,89 грн., від 29.02.2020 на суму 49023,74 грн., від 31.03.2020 на суму 54545,51 (а.с. 12, 16, 19).

Крім того, п. 2.9.5. Договору встановлено, що у випадку не повернення споживачем відписаного оригіналу акту приймання - передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

При цьому, суд враховує, що вказані Акти не підписані відповідачем. Проте, беручи до уваги приписи п. 2.9.5 Договору та отримання зазначених актів відповідачем, вони вважаються підписаними споживачем.

Крім того, факт отримання послуг за Договором відповідачем визнається у відзиві на позовну заяву.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Так, відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника наступному порядку:

4.2.1. 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 10 числа місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що всупереч умовам Договору відповідач свої зобов`язання, щодо оплати за поставлений природний газ не виконав, виставлені рахунки оплатив частково в розмірі 19561,60 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 130325,54 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказав, що на початку 2020 року виникли ряд об`єктивних обставин, що стали причиною виникнення заборгованості перед позивачем. Зазначає, що загальна сума заборгованості перед ТОВ "ЕкоТехноІнвест" становить 116197,54 грн.

Проте, відповідачем не долучено жодного доказу на підтвердження вказаного розміру заборгованості.

На момент розгляду справи, Відділ освіти Рокитнівської районної ради державної адміністрації Рівненської області доказів оплати боргу, або ж доказів які б вказували на безпідставність позову в частині основної суми боргу, до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає, що позов в частині стягнення основної суми боргу за поставлений природній газ, за період з січня по березень 2020 року, є обґрунтованим та підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому позов в частині стягнення з Відділу освіти Рокитнівської районної ради державної адміністрації Рівненської області заборгованості в розмірі 130325,54 грн. задовольняється в повному обсязі.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) з відповідача 8696,67 грн. пені та 1666,02 грн. 3% річних згідно доданого розрахунку (а.с. 73-74).

При розгляді позовних змог в частині стягнення 3% річних та пені, суд зазначає наступне.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить 1661,47 грн. (розрахунок додається) при заявленому 1666,02 грн., відтак суд задовольняє стягнення 3% річних в розмірі 1661,47 грн., а в частині стягнення 4,55 грн. відмовляє.

Пунктом 6.2.1. Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Проте, суд бере до уваги, що у відповідності до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У поданому відзиві на позовну заяву, начальник відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області вказує, що є державним органом та розпорядником бюджетних коштів, а відтак, відсутні в установленому порядку бюджетні видатки на сплату пені.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, беручи до уваги специфіку роботи відповідача, який є державним органом та розпорядником бюджетних коштів, вважає за доцільне зменшити розмір пені до 1,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, дослідивши обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, а саме: стягнути 130325,54 грн. основного боргу, 1661,47 грн. 3% річних та 1 грн. пені, в частині стягнення 4,55 грн. 3% річних та 8695,67 грн. пені слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2110,25 грн. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Рокитнівської районної ради державної адміністрації Рівненської області (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13, код ЄДРПОУ 02145895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоТехноІнвест" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 311, код ЄДРПОУ 34933742) основний борг в розмірі 130 325,54 грн., 1,00 грн. пені та 1661,47 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 2110,25 грн.

3. В частині стягнення пені в розмірі 8695,67 та 4,55 грн. 3% річних - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.11.2020.

Суддя А.М. Горплюк