Постанова

від 05.11.2020 по справі 5/116

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа №5/116

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

за участю арбітражного керуючого Вікнянської Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ №43/1-2 від 09.01.2020 (Вх. ЗАГС №01-05/338/20 від 22.01.2020)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2019 (повний текст 20.12.2019, суддя І.Г. Ушак) про відмову у задоволенні заяви на бездіяльність ліквідатора

у справі №5/116

за заявою ініціюючого кредитора американської компанії "Хелтекс Контінентал Інк.", Довер, США

про банкрутство ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо - переробна компанія "Берег-Фудс", м. Берегово

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та суть спору.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 25.02.2014 у даній справі ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Червону Г.О.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія"Берег-Фудс", ліквідовано юридичну особу банкрута, припинено провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у даній справі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області на стадію ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2017 справа прийнята до провадження для подальшого розгляду на стадії ліквідаційної процедури; ухвалою суду від 29.01.2018 усунуто Червону Г.О. від виконання повноважень ліквідатора банкрута та призначено ухвалою суду від 16.02.2018 ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вікнянську Т.В., яку зобов`язано здійснювати повноваження відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням постанови Вищого господарського суду України у даній справі від 12.12.2017.

29.07.2019 до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк", м. Київ на бездіяльність ліквідатора банкрута у даній справі.

Заявник покликається на незаконну бездіяльність та неналежне виконання арбітражним керуючим Вікнянською Т.В. обов`язків ліквідатора банкрута. Заявник зазначає, що ліквідатором не була оскаржена ухвала суду у даній справі від 29.03.2019, якою відмовлено у визнанні недійсним аукціону з реалізації майна банкрута, що відбувся 17.02.2016, а також на те, що ліквідатор протягом більше року не виконуються вимоги Закону про банкрутство в частині звітування перед комітетом кредиторів, повернення майна банкрута до ліквідаційної маси та задоволення вимог кркедиторів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ на бездіяльність арбітражного керуючого.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

АТ "ВТБ Банк" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "ВТБ Банк" на бездіяльність арбітражного керуючого. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що ліквідатором не було вчинено всіх належних дій по розшуку та поверненню майна банкрута. Так, зазначає, що ліквідатором не надано жодних доказів щодо звернення до правоохоронних органів з повідомленням про злочин за фактами доведення до банкрутства, протиправного заволодіння майном підприємства та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем колишнім керівником банкрута, що призвело до заволодіння невідомими особами майна банкрута, в тому числі ТЗ марки "ЗИЛ 5301", 2000р./в., номер кузова 5301 НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 та ТЗ марки "КАВЗ 3271" 1991р./в., номер кузова НОМЕР_3 , н.з. НОМЕР_4 , з метою пошуку та повернення такого майна до ліквідаційної маси. Крім цього, апелянт зазначає, що арбітражним керуючим Вікнянською Т.В. не було отримано фінансово-господарської документації банкрута від його колишнього керівника та не надано доказів звернення до правоохоронних органів та її примусового отримання; не отримано інформацію з державної фіскальної служби щодо наявності авансових внесків та/або переплати по зборах та обов`язкових платежах.

Також стверджує, що ліквідатором не було здійснено жодних дій по притягненню до субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника.

Апелянт вказує на неправомірний висновок суду про те, що неподання ліквідатором апеляційної скарги на ухвалу суду за результатами визнання недійсним аукціону не свідчить про бездіяльність ліквідатора.

Арбітражним керуючим Вікнянською Т.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у зв`язку з відсутністю об`єктивних підстав для визнання аукціону недійсним, ліквідатор погодилася з повною та всебічною оцінкою суду зібраних у справі доказів, а тому не було підстав оскаржувати ухвалу від 29.03.2019. Також зазначає, що дана ухвала про відмову у задоволенні заяви про визнання аукціону недійсним не була оскаржена АТ "ВТБ Банк".

Ліквідатор зазначає, що її призначено ухвалою суду від 16.02.2018, при цьому на виконання ч.9 ст.41 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор щомісячно надавала господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, вжиті заходи в ході проведення ліквідаційної процедури, звіт про нараховану, але невиплачену основну грошову винагороду, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів, в тому числі і на вимогу заставним кредиторам.

Ліквідатор стверджує, що на момент її призначення пройшло 4 роки від дня визнання боржника банкрутом, що перевищує загальний строк позовної давності, натомість ст.20 Закону про банкрутство передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. А тому, не було підстав для звернення до правоохоронних органів з повідомленням про злочин за фактами доведення до банкрутства, протиправного відчуження чи заволодіння майном підприємства.

Ліквідатор зазначає, що ним було виявлено п`ять транспортних засобів після здійснення низки запитів у відповідні органи прокуратури та поліції, та за клопотанням ліквідатора ухвалою суду від 11.09.2019 арешти накладені на такі транспортні заходи були скасовані. При цьому, в ході проведення ліквідаційної процедури та вжитих заходів ліквідатором та правоохоронними органами не вдалось знайти транспортних заходів, про які йдеться у апеляційній скарзі, внаслідок чого на засіданні комітету 11.03.2019 було прийнято рішення їх списання.

Інших відзивів, клопотань, заяв від сторін до суду в порядку ст. 207 ГПК України не надходило.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство). Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, подальший розгляд справи № 5/116, в тому числі і скарги на дії ліквідатора, здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (надалі -КзПБ).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Стаття 65 КзПБ кореспондується зі ст. 46 Закону про банкрутство, яка була чинна на час відкриття ліквідаційної процедури.

Нормами ст. ст. 61, 65 КзПБ визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі та вимоги до звіту ліквідатора.

При цьому, дії ліквідатора мають бути направлені на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів й ліквідатор зобов`язаний вжити всіх заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

У процесі розгляду скарги АТ "ВТБ Банк" твердження щодо бездіяльності ліквідатора банкрута Вікнянської Т.В. не були жодним чином підтверджені та спростовані матеріалами справи.

Так, встановлено, що призначений судом ліквідатор банкрута Вікнянська Т.В. відповідно до наданих законом повноважень з дня свого призначення належним чином здійснювала їх. Зокрема, виконувала та виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; провела інвентаризацію та оцінку майна банкрута; подала до суду заяву про визнання недійсним раніше проведеного аукціону з реалізації майна боржника; вживала заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, в результаті чого було виявлено п`ять транспортних засобів, частина яких була віднесена до ліквідаційної маси банкрута та реалізована, частина - списана за рішенням комітету кредиторів.

Суд також відхиляє твердження заявника про неналежне виконання ліквідатором Вікнянською Т. В. обов`язку звітування перед комітетом кредиторів, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено належне виконання цього обов`язку ліквідатором.

Твердження скаржника про неподання ліквідатором апеляційної скарги на ухвалу суду за результатами визнання недійсним аукціону як підстава вважати незаконною бездіяльність ліквідатора є безпідставними, з огляду також і на те, що дана ухвала про відмову у задоволенні заяви про визнання аукціону недійсним не була оскаржена АТ "ВТБ Банк", що свідчить про те, що скаржник погодився з вказаним рішенням суду. Окрім цього, АТ "ВТБ Банк" - кредитор, вимоги якого були забезпечені заставою майна банкрута, що було предметом відчуження на аукціоні, письмовим відзивом та усними поясненнями в ході судового засідання заперечував проти позову ліквідатора щодо визнання аукціону недійсним у повному обсязі; аукціон з продажу майна банкрута відбувся 17.02.2016 за письмовою згодою заставного кредитора; результати аукціону не оскаржувалися АТ "ВТБ Банк".

Необхідно також зазначити, що враховуючи дату призначення Вікнянської Т.В. та строки позовної давності, які на той момент вже пройшли, не було підстав для звернення до відповідних органів щодо протиправного відчуження чи заволодіння майном підприємства.

Щодо покликань апелянта на заволодіння невідомими особами майна банкрута, в тому числі ТЗ марки "ЗИЛ 5301", 2000р./в., номер кузова 5301 НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 та ТЗ марки "КАВЗ 3271" 1991р./в., номер кузова НОМЕР_3 , н.з. НОМЕР_4 , то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ліквідатором вжито усіх заходів для відшукання вказаних транспортних засобів. При цьому, після того, як правоохоронними органами зазначене майно знайдене не було, на засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення від 11.03.2019, затверджене протоколом №2, про списання цих транспортних засобів.

З огляду на вищевикладене та наявні матеріали справи, судова колегія вважає, що ліквідатором вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника, а отже, відсутні правові підстави для задоволення скарги на бездіяльність ліквідатора.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи та заперечення, викладені апелянтами у апеляційних скаргах не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, норми якого є спеціальними нормами закону на відміну від загальних норм, якими є норми, що регулюють податкові відносини, і при цьому навіть відсутня конкуренція таких норм у даних спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2019 у справі №5/116 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 16.11.2020

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г.Якімець