Постанова

від 12.11.2020 по справі 917/1859/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа № 917/1859/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гребенюк Н.В. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Фесенко Ю.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2786 від 23.04.19; Ордер на надання правничої (правової ) допомоги серія ВІ № 1019723 від 30.09.20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції з представником відповідача апеляційну скаргу відповідача, Приватного підприємства "Наш Дім-Л", м. Миргород, Полтавська область, (вх. №2008 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 (повне рішення складено 25.05.2020, суддя Погрібна С.В.) у справі № 917/1859/19

за позовом Миргородської міської ради Полтавської області, м. Миргород, Полтавська область,

до Приватного підприємства "Наш Дім-Л", м. Миргород, Полтавська область,

про стягнення 402 952,04 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року позивач, Миргородська міська рада Полтавської області, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Наш Дім-Л" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, за період з 01.01.2017 по 01.08.2019 включно в розмірі 402 952,04 грн. на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватне підприємство "Наш Дім-Л" внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2017 по 01.08.2019, за відсутності укладеного договору оренди, безпідставно збільшило вартість свого майна, водночас Миргородська міська рада втратила належне їй майно у вигляді коштів від орендної плати, що свідчить про безпідставне збереження Приватним підприємством "Наш Дім-Л" майна за рахунок міської ради

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Наш Дім-Л" на користь Миргородської міської ради Полтавської області 402 952,04 грн. безпідставно збережених коштів та 6 044,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на такі обставини:

- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права позбавив відповідача права на захист своїх інтересів щодо права власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Якова Усика 1Д в м. Миргороді, здійснивши розгляд справи без участі відповідача;

- судом першої інстанції видно наказ за рішенням суду, який не набрав законної сили;

- Приватне підприємство "Наш Дім-Л" фактично сплачувало орендну плату за земельну ділянку під незавершеним будівництвом за адресою: вул. Якова Усика 1Д в м. Миргороді, площа 1461 кв.м. (кадастровий номер 53110900000:50:028:289);

- Миргородська міська рада, без погодження з орендарем (ПП "Наш Дім-Л"), рішенням від 05.09.2014 № 50 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 53110900000:50:028:289) з формуванням двох земельних ділянок: площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:037. При цьому, позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 у справі № 917/289/15 були скасовані спірні рішення Миргородської міської ради від 05.09.2014 № 50 та від 16.01.2015 № 21 про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 53110900000:50:028:289), які стягувач не виконав. На переконання апелянта, враховуючи існування чинного рішення Миргородської міської ради від 28.03.2014 № 44 про надання ПП "Наш Дім-Л" в оренду вказаної земельної ділянки, останнє має право на одержання в оренду цієї земельної ділянки і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право оренди. Але, як зазначає апелянт, ПП "Наш Дім-Л" не може реалізувати свої права та охоронювані законом інтереси за умови реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі прав двох сформованих земельних ділянок, та за відсутності реєстрації земельної ділянки площею 1461 кв.м. (кадастровий номер 53110900000:50:028:289).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, Приватного підприємства "Наш Дім-Л" на рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19. Встановлено позивачу строк до 28.08.2020 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк до 28.08.2020 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги позивача, з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2020 призначено справу № 917/1859/19 до розгляду на 17.09.2020 о 12:00 год. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

31.08.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (відправлений 27.08.2020 згідно поштової накладної Укрпошта), в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19 без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Наш Дім-Л" - без задоволення.

Свою позицію у справі позивач обґрунтовує тим, що відповідач - ПП "Наш Дім-Л", внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2017 по 01.08.2019, без укладання договору оренди, за рахунок міської ради, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Позивач посилається на те, що станом на 27.08.2020 не виготовлено повний текст рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 у справі № 917/289/15, не вручено сторонам його копії, також воно відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є порушенням вимог ГПК України, хоча апеляційну скаргу на дане рішення було подано через місцевий господарський суд. Отже, оскільки дане рішення не набрало законної сили, тому не може бути використано як доказ у справі. Позивач вважає, що надані відповідачем квитанції про сплату орендної плати не є фактичним підтвердженням зарахування даних коштів до бюджету міста Миргород, оскільки вони ніяким чином не конкретизують земельну ділянку, яка є предметом спору.

Відповідач надав відповідь на відзив (вх. 8537 від 10.09.2020), в якому зазначає про те, що суд першої інстанції позбавив відповідача скористатися своїми процесуальними правами, посилаючись на те, що направлені на адресу ПП "Наш Дім-Л" ухвали суду з невідомих причин були повернуті з відміткою пошти відсутній адресат . Крім того, відповідач посилається на те, що у період з 18.03.2020 керівник підприємства не перебував за адресою провадження господарської діяльності ПП "Наш Дім-Л", оскільки керівником 18.03.2020 було прийнято наказ про зупинення діяльності підприємства внаслідок запровадження карантину до закінчення його дії, що зумовило повернення направленої 06.04.2020 на адресу відповідача ухвали суду.

Відповідач також посилається на обставини щодо намагання ним самостійно врегулювати питання переукладання нового договору оренди землі спірної земельної ділянки та проведення всіх інших реєстраційних дій відносно останньої, а також вважає, що позивач ухиляється від свого прямого обов`язку щодо виконання рішення суду у справі № 917/289/15.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 у зв`язку із знаходженням на лікарняному головуючого судді Чернота Л.Ф. визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Білецька А.М., Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 клопотання Миргородської міської ради та ПП "Наш Дім-Л" задоволено, розгляд справи відкладено на 15.10.2020 об 11:30 год.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 у зв`язку з відпусткою судді Білецької А.М. визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 задоволено заяву адвоката Фесенко Ю.О. - представника ПП "Наш Дім-Л" про його участь в судовому засіданні, призначеному на 15.10.2020 об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав заяву.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 у зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В. визначено колегію суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

В судовому засіданні 15.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020 об 11:00 год.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 у зв`язку з відпусткою судді Медуниця О.Є. визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 задоволено заяву адвоката Фесенко Ю.О. - представника ПП "Наш Дім-Л" про його участь в судовому засіданні, призначеному на 05.11.2020 об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав заяву.

В судовому засіданні 05.11.2020 оголошено перерву до 12.11.2020 об 11:30 год.

Миргородська міська рада надала до суду пояснення (вх. 10833 від 09.11.2020) щодо розрахунку безпідставно збережених та не сплачених ПП "Наш Дім-Л" коштів за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, за адресою: м. Миргород, вул. Якова Усика, 1Д, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), в період з 01.01.2017 по 01.08.2019.

Уповноважений представник позивача в призначене судове засідання 12.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, а позивач скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, який враховано судом при вирішенні даного господарського спору, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.11.2020 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що Приватне підприємство "НАШ ДІМ-Л" є власником нерухомого майна (об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Усика Якова, будинок 1-Д, яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07).

Рішенням 50 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 16.01.2015 року № 21 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Миргородської міської ради загальною площею 1461 м.кв. за адресою: м. Миргород. вул. Якова Усика, 1-Д на земельні ділянки: площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0378, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Миргородської міської ради загальною площею 1461 м.кв. за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д на земельні ділянки: площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0378, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦГІЗ-03.07), розроблену ПП Земсервіс- плюс .

Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду ПП Наш дім-Л (юридична адреса: м. Миргород, вул. Воскресінська, 9, кім. 1) під об`єктом незавершеного будівництва, що знаходиться у його власності земельну ділянку за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), терміном на 1 рік.

Зобов`язано ПП Наш дім-Л здійснити реєстрацію речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на земельну ділянку на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 3 вказаного рішення).

Однак, як вказує позивач, з моменту прийняття рішення 50 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 16.01.2015 року № 21 та до цього часу землекористування відповідно до чинного законодавства України, ПП "Наш Дім-Л" не оформлено.

16.08.2019 на адресу відповідача було надіслано претензію вих. № 1990/01-35 разом з розрахунком безпідставно збережених коштів, однак відповідач ніяким чином не відреагував, право користування земельною ділянкою не оформив.

Позивач зазначає, що внаслідок несплати орендної плати за користування вище вказаною земельною ділянкою в період з 01.01.2017 року по 01.08.2019 року, за відсутності укладеного договору оренди, ПП "Наш Дім-Л" безпідставно збільшило вартість свого майна, водночас Миргородська міська рада втратила належне їй майно у вигляді коштів від орендної плати, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, за період з 01.01.2017 по 01.08.2019 включно в розмірі 402 952,04 грн. на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Сума позовних вимог була розрахована земельним відділом Миргородської міської ради Полтавської області, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку надано компетентним державним органом - відділом у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та у відповідності до ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, затверджених рішенням 22 сесії Миргородської міської ради Полтавської області 6 скликання від 10.08.2012 року за № 17 та рішенням 38 сесії Миргородської міської ради Полтавської області 7 скликання від 23.06.2018 року за № 165 - ставка річної орендної плати становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (розрахунок наявний в матеріалах справи). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 2 Земельного кодексу України (ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до положень статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.10.2019 № 183779317 вбачається, що право власності на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Усика Якова, будинок 1-Д, з 03.09.2009 на підставі договору купівлі-продажу ВМК 956824, 21.08.2009, приватний нотаріус Миргородської міськнотокругу Гриб Ю.М., № 2177, зареєстровано за Приватним підприємством "Наш Дім-Л", який є суб`єктом господарювання, код ЄДРПОУ 36328801.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.08.2019, цей об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07).

Спір у даній справі виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, на якій знаходиться нерухоме його майно, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2017 року по 01.08.2019 року (включно) в сумі 402 952,04 грн.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Обставини справи свідчать про те, що рішенням тридцять шостої сесії Миргородської міської ради п`ятого скликання від 25.09.2009 року № 22 надано ПП "Наш дім-Л, яке розташоване за адресою: м. Миргород, вул. Воскресінська, 9, кім. 1, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку об`єкту незавершеного будівництва за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д.

Рішенням третьої сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 19.11.2010 року № 18 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду ПП "Наш дім-Л" земельної ділянки площею 1461 м.кв. за адресою: вул. Якова Усика, 1-Д, м. Миргород комерційного використання терміном на три роки" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування ПП "НАШ ДІМ-Л" на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Я.Усика, 1Д, розроблену ПП "Землесервіс-плюс".

Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду ПП "НАШ ДІМ-Л" земельну ділянку за адресою: м. Миргород, вул. Я.Усика, 1-Д, площею 1461 м.кв., землі комерційного використання терміном три роки.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2011 між сторонами (позивачем та відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки № 1264, згідно якого в оренду передано земельна ділянка площею 1461 м.кв. за адресою: вул. Якова Усика, 1-Д, м. Миргород.

Договір укладено терміном з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року (розділ 3 договору).

Після закінчення терміну дії договору його було поновлено терміном на один рік (рішення 42 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 28.03.2014 року № 44).

Рішенням 50 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 16.01.2015 року № 21 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Миргородської міської ради загальною площею 1461 м.кв. за адресою: м. Миргород. вул. Якова Усика, 1-Д на земельні ділянки: площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0378, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Миргородської міської ради загальною площею 1461 м.кв. за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д на земельні ділянки: площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0378, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦГІЗ-03.07), розроблену ПП Земсервіс- плюс .

Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду ПП Наш дім-Л (юридична адреса: м. Миргород, вул. Воскресінська, 9, кім. 1) під об`єктом незавершеного будівництва, що знаходиться у його власності земельну ділянку за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), терміном на 1 рік.

Зобов`язано ПП Наш дім-Л здійснити реєстрацію речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на земельну ділянку на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 3 вказаного рішення).

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що що рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 у справі № 917/289/15 були скасовані спірні рішення Миргородської міської ради від 05.09.2014 № 50 та від 16.01.2015 № 21 про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 53110900000:50:028:289), які стягувач не виконав. На переконання апелянта, враховуючи існування чинного рішення Миргородської міської ради від 28.03.2014 № 44 про надання ПП "Наш Дім-Л" в оренду вказаної земельної ділянки, останнє має право на одержання в оренду цієї земельної ділянки і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право оренди. Але, як зазначає апелянт, ПП "Наш Дім-Л" не може реалізувати свої права та охоронювані законом інтереси за умови реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі прав двох сформованих земельних ділянок, та за відсутності реєстрації земельної ділянки площею 1461 кв.м. (кадастровий номер 53110900000:50:028:289).

Позивач наведені відповідачем доводи та обставини заперечує, посилаючись на те, що станом на 27.08.2020 не виготовлено повний текст рішення Господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 у справі № 917/289/15, не вручено сторонам його копії, також воно відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є порушенням вимог ГПК України, хоча апеляційну скаргу на дане рішення було подано через місцевий господарський суд.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 ГПК України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 13.05.2015 у справі № 917/289/15, яким були скасовані спірні рішення Миргородської міської ради від 05.09.2014 № 50 та від 16.01.2015 № 21 про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 53110900000:50:028:289), колегія суддів відхиляє, оскільки дане рішення не набрало законної сили, а тому не може бути використано як доказ у справі.

Разом з тим, станом на час вирішення даного господарського спору земельні ділянки площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 та площею 579 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:037 наявні та зареєстровані в державному земельному кадастрі та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наданою позивачем Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 183779317 від 07.10.2019 та засвідченою копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0003522862019 від 01.08.2019.

Отже, земельна ділянка за адресою: м. Миргород, вул. Я. Усика, 1-Д, площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, на якій знаходиться нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Усика Якова, будинок 1-Д, та яке належить ПП "Наш Дім-Л", є сформованою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, що не спростовано відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна (об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Усика Якова, будинок 1-Д, користувався земельною ділянкою площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, на якій цей об`єкт розміщений, у зазначений позивачем період з 01.01.2017 по 01.08.2019, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Надані відповідачем до апеляційної скарги копії квитанцій з призначенням платежу орендна плата за землю (а.с. 21, т. 2) не можуть вважатися належними доказами сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, на якій знаходиться нерухоме майно ПП "Наш Дім-Л", оскільки вони не конкретизують земельну ділянку, яка є предметом даного спору, а також не підтверджують факт зарахування сплачених коштів до бюджету міста.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Сума позовних вимог була розрахована земельним відділом Миргородської міської ради Полтавської області, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку надано компетентним державним органом - відділом у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та у відповідності до ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, затверджених рішенням 22 сесії Миргородської міської ради Полтавської області 6 скликання від 10.08.2012 року за № 17 та рішенням 38 сесії Миргородської міської ради Полтавської області 7 скликання від 23.06.2018 року за № 165 - ставка річної орендної плати становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивачем до матеріалів справи надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 882 м.кв. кадастровий номер 5310900000:50:028:0379 (№ 1973/0/202-19 від 02.08.2019, виданий ГУ Держгеокадастру у Полтавській області). Зазначена у цьому витягу нормативна грошова оцінка є чинною на дату формування витягу, оскільки: 1) відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення відомостей про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів); 2) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (наведену правову позицію викладено у пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останній при визначенні розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 01.08.2019 розрахував як 11% ставки орендної плати від нормативно грошової оцінки землі. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 402 952,04 грн. за період з 01.01.2017 року по 01.08.2019 року (включно), суд вважає його правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідач до суду будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів не надав, розраховану та заявлену до стягнення позивачем суму безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 402 952,04 грн. не спростував жодним чином.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги Миргородської міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Наш Дім-Л" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 882 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:028:0379, за період з 01.01.2017 по 01.08.2019 включно в розмірі 402 952,04 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується наведених відповідачем доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв`язку з тим, що розгляд справи були здійснено без участі представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 було відкрито провадження у справі № 917/1859/19 та призначено до розгляду на 26.11.2019 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 відкладено підготовче засідання на 23.12.2019.

Судове засідання, призначене на 23.12.2019, не відбулося у зв`язку з відпусткою судді Погрібної С.В.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Призначено дату наступного підготовчого засідання на 04.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті на 24.03.2020.

Судове засідання, призначене на 24.03.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.03.2020 розгляд справи призначено на 14.05.2020.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з`явився, всі ухвали суду були направлені на адресу Приватного підприємства "Наш Дім-Л": вул. Воскресінська, 9, кім. 1, м. Миргород, яка відповідає адресі реєстрації згідно витягу з ЄДР. Проте, ухвали суду провернулись без вручення адресату з причини - адресат відсутній.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Виходячи з аналізу статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Полтавської області про призначення справи № 917/1859/19 до розгляду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що у період з 18.03.2020 керівник підприємства не перебував за адресою провадження господарської діяльності ПП "Наш Дім-Л", оскільки керівником 18.03.2020 було прийнято наказ про зупинення діяльності підприємства внаслідок запровадження карантину до закінчення його дії, що зумовило повернення направленої 06.04.2020 на адресу відповідача ухвали суду.

Колегія суддів зазначає, що прийнявши наказ про зупинення діяльності підприємства, відповідач мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан надходження поштових відправлень.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641", дію карантину продовжено до 31.12.2020.

Однак, звертаючись з апеляційною скаргою відповідач також зазначає адресу Приватного підприємства "Наш Дім-Л": вул. Воскресінська, 9, кім. 1, м. Миргород, хоча стверджує, що діяльність підприємства зупинена до закінчення дії карантину.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

За таких обставин, враховуючи, що учасники справи, в тому числі відповідач, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, беручи до уваги тривалий час розгляду справи в суді (майже шість місяців від дати відкриття провадження у справі), визначені ГПК процесуальні строки, недодержання яких може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів зазначає про відсутність у діях місцевого господарського суду процесуальних порушень щодо повідомлення відповідача про час та місце судових засідань. Отже, колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними та документально необґрунтованими.

До того ж, в даному випадку права відповідача щодо права власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Якова Усика 1Д в м. Миргороді, не порушені, оскільки предметом позовних вимог є вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Наш Дім-Л" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею без правовстановлюючих документів, що відповідачем жодним чином не спростовано під час розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи ж питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Наш Дім-Л", м. Миргород, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі № 917/1859/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота