Рішення

від 11.11.2020 по справі 4/14"б"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 4/14"Б"

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Макаревича В.А.

секретар судового засідання: Маринченко І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кононенко А.А., дов. №26/1286 від 20.12.2019 (Житомирська міська рада);

від відповідача 1 : не з`явився;

від відповідача 2 : Орєхов Р.В. - довіреність №б/н від 14.01.2020 (ВАТ "Керамік");

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор" - Кирилюк В.Л., ордер серії АМ №1004973 від 14.09.2020 (ТОВ "Командор");

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Житомирської міської ради до:

1) Державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича;

2) Відкритого акціонерного товариства "Керамік";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керамік";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор";

3) Головне управління ДПС у Житомирській області;

4) Житомирський міський центр зайнятості;

5) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;

6) Управління ВД ФСС України у Житомирській області;

про скасування рішення державного реєстратора від 06.03.2018, у межах справи №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік" (м. Житомир)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік" (м. Житомир).

04.12.2019 до Господарського суду Житомирської області від представника Житомирської міської ради надійшла заява від 02.12.2019, у якій заявник просить скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із:

- адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв. м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%;

- будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%;

- будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.;

- будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.;

- будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.;

- будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м.

Ухвалою від 09.12.2019 судом прийнято та призначено до розгляду позовну заяву Житомирської міської ради від 02.12.2019 про скасування рішення державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 до розгляду та відкрито провадження у межах справи №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік" (м. Житомир). Також ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2020 замінено первісного відповідача - державного реєстратора Житомирської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 10, офіс 211 ЄДРПОУ41299411) на відповідача - державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича (місце роботи: Високівська сільська рада Черняхівського району Житомирської області, 12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Чеська, буд. 46); залучено співвідповідачем у справі №4/14"Б" при розгляді заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 з врахуванням поданих уточнень від 24.02.2020 - Відкрите акціонерне товариство "Керамік" (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2); задоволено заяву представника ВАТ "Керамік" від 24.02.2020 про розгляд справи спочатку у зв`язку із залученням ВАТ "Керамік" співвідповідачем у справі №4/14"Б" при розгляді заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 з врахуванням поданих уточнень від 24.02.2020; прийнято та призначено до розгляду у наступне засідання суду заяву Житомирської міської ради від 24.02.2020 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; призначено наступне засідання суду на "16" березня 2020 р. о 11:30 год.

Ухвалою суду від 16.03.2020 залучено до участі у справі № 4/14"Б" при розгляді позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керамік", Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор", Головне управління ДПС у Житомирській області, Житомирський міський центр зайнятості, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області; Управління ВД ФСС України у Житомирській області.

Ухвалами суду від 10.02.2020, 24.04.2020, 24.06.2020, 12.08.2020 та 14.09.2020 суд неодноразово продовжував строк підготовчого провадження для можливості учасникам провадження ознайомитись із матеріалами справи та надання всіх необхідних та наявних доказів до матеріалів судової справи.

Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 про скасування рішення державного реєстратора у межах справи № 4/14"Б" та призначено вказану позовну заяву у межах справи №4/14"Б" до судового розгляду по суті на 11 листопада 2020 о 14:30.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, при вирішенні спору суд з`ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.

При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення;.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Розгляд справи №4/14"Б" здійснювався за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), тому суд здійснює розгляд заяви з урахуванням його норм.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно норм ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

У застосовуванні положення зазначеної норми, необхідно виходити із загальної спрямованості цього Закону на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника. Розуміння положень цієї статті таким чином, що майно боржника, яке йому належить на праві власності, буде безоплатно передано у комунальну власність, суперечить загальній спрямованості цієї норми. Отже, у наведеній нормі права йдеться про майно, яке належить боржнику як володільцю, а не як власнику або утримувачу і яке він повинен у випадку банкрутства передати (повернути) в порядку, встановленому законодавством, територіальній громаді. Таке майно не включається до складу ліквідаційної маси.

Отже, згідно зазначених норм, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Предметом спору у даній заяві є скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до частини 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому слід зазначити, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частина 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до банкрута.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Також суд враховує, що відповідно до п. 13 ч.1 ст. 20 ГПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, ухвалою від 04.10.2018 Житомирський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі 3806/2375/18 за позовом Житомирської міської ради до Державного реєстратора Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богуш Олександра Васильовича, третя особа ВАТ "Керамік" про визнання дій протиправними, скасування рішення, у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (а.с. 15, т.1).

Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені про дату, час і місце розгляду справи своєчасно та з дотриманням вимог ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав до суду клопотання з проханням долучити до матеріалів справи у відповідності до ст. 80 ГПК України ксерокопію постанови Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, яка, на думку представника позивача свідчить про правильно обраний позивачем спосіб захисту при зверненні з відповідним предметом позову до суду. Вважає, що зазначена ксерокопія постанови є доказом у справі та оскільки вона прийнята Верховним Судом лише 28.10.2020 позивач не міг подати зазначений доказ раніше з причини, яка не залежала від неї.

Представник відповідача ВАТ "Керамік" заперечував проти долучення до справи вищевказаного доказу, оскільки судова практика Верховного Суду повинна бути відома суду.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає що подана до суду ксерокопія постанови Верховного Суду від 28.10.2020 у іншій справі №910/10963/19 не може бути розцінена судом як доказ у даній справі у розумінні ч.8 ст. 80 ГПК України, а тому відхиляє клопотання в частині приєднання як доказу у справі. При цьому учасник провадження у справі не позбавлений можливості при розгляді справи по суті посилатись на відповідну судову практику, зокрема, Верховного Суду, яка, на його думку, свідчить про правомірність поданої позовної заяви, зокрема і на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у іншій справі №910/10963/19.

Судом, зокрема, досліджені матеріали справи №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік" (м. Житомир).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, господарський суд зазначає наступне.

Позивач - Житомирська міська рада звернулася до суду із позовною заявою про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв. м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%; будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.; будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.; будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.; будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м.

Позов обґрунтований тим, що державний реєстратор Богуш О.В. всупереч ст. 27-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015, провів державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом об`єкт нерухомого майна за відсутності у відповідача-1 речового права на земельну ділянку, що знаходиться під об`єктом нерухомого майна. Вказане рішення, на думку позивача, порушує його права як власника земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти відповідача та призвело до легалізації самочинного будівництва.

Згідно уточненої позовної заяви (а.с. 134-140,т.1) позивач вказав, що предметом судового розгляду є спір стосовно незаконної реєстрації за ВАТ "Керамік" права власності на нежитлове приміщення із складовими об`єктами незавершеного будівництва по вул. Богунська,50 в м. Житомирі. Підставою позову позивач зазначив незаконне користування ВАТ "Керамік" нежитловим приміщенням за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50. Незаконність користування ВАТ "Керамік" вказаним майном, на думку позивача, полягає зокрема, в тому, що право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстровано на підставі спірного рішення державного реєстратора, що тягне за собою в подальшому незаконне розпорядження та реалізацію даного нежитлового приміщення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала подану позовну заяву. Вважає, що позивачем правильно обраний спосіб захисту та відповідно заявлений позов. Звернула увагу суду, що зазначене підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 216-222, т.2) позов заперечив та зазначив, що порушена позивачем вимога спрямована на позбавлення відповідача-1 належного йому права власності без будь-якої суспільної потреби та всупереч Законодавству України. Також відповідач вказав, що: - державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалась, крім іншого, на підставі ухвал Господарського суду Житомирської області від 17.10.2016, 14.12.2015 та Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі №4/14"Б", які набрали законної сили; - норма ст. 27-1 була внесена до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" після здійснення оскаржуваного позивачем рішення; - при здійсненні державної реєстрації на об`єкти незавершеного будівництва, ВАТ "Керамік " було надано державному реєстратору довідку Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, згідно якої земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, належать товариству на зареєстрованому праві оренди.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про невірно обраний спосіб захисту позивачем та про відсутність порушеного права відповідача щодо земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності. Звернув увагу, що задоволення даного позову фактично позбавляє ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) належного йому за законом права розпоряджатися об`єктами нерухомого майна, які були правомірно включені до ліквідаційної маси та позбавляє можливості кредиторів отримати кошти від реалізації майна на погашення свої вимог.

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор" у судовому засіданні підтримав подану позовну заяву. Вважає, що позивачем правильно обраний спосіб захисту та заявлений позов що підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19. Просив задовольнити подану позовну заяву.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЗУ № 1952-IV, державний реєстратор, зокрема, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення...

Статтею 11 ЗУ № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 24 ЗУ № 1952-IV встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗУ № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами п.2 ст.22 ЗУ № 1952-IV, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник.

Отже, реєстратор при здійсненні ним реєстраційних дій повинен надати оцінку поданим заявником документам та матеріалам на нежитлові приміщення, а заявник зобов`язаний добросовісно діяти при подачі ним документів для реєстрації його права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018 державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв. м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%; будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.; будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.; будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.; будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м (а.с. 125,т.1).

Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:40020183 від 06.03.2018 13:53:16, Богуш Олександр Васильович, Житомирська обласна філія комунального підприємства "Центр державної реєстрації", Житомирська обл.

Підставою виникнення права власності реєстратором зазначено: акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, серія та номер:б/н, виданий 12.01.2015, видавник: члени інвентаризаційної комісії; інвентаризаційний опис основних засобів, серія та номер:1, виданий 31.12.2017, видавник: арбітражний керуючий; наказ, серія та номер:7, виданий 20.06.2017, видавник: арбітражний керуючий; наказ серія та номер:8, виданий 20.12.2017, видавник: арбітражний керуючий; постанова серія та номер:4/14"Б", виданий 11.02.2016, видавник: Рівненський апеляційний господарський суд; ухвала суду серія та номер:4/14"Б", виданий 14.12.2015, видавник: Господарський суд Житомирської області; ухвала суду, серія та номер: 4/14"Б", виданий 17.10.2016, видавник: Господарський суд Житомирської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач-1 здійснив вищевказану реєстрацію всупереч вимог ст. 27-1 ЗУ №1952-IV.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, на час вчинення оскаржуваного позивачем рішення державного реєстратора, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - ЗУ №1952-IV), не містив ст. 27-1 "Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва".

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

За вказаного, посилання позивача на ст. 27-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як на підставу для скасування рішення державного реєстратора, є безпідставною.

Водночас, суд враховує, що відповідно до п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 (в редакції на час здійснення оскаржуваного рішення), для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідач стверджує, що при здійсненні державної реєстрації 06.03.2018 ним було надано відповідні, зазначені вище документи. Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт не надавався, оскільки будь - які будівельні роботи у зв`язку з порушеною справою про банкрутство ВАТ "Керамік" не проводились.

Так, матеріали справи містять технічний паспорт на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою м. Житомир, вул. Богунська, 50 (а.с. 93-107, т.2).

Також, до суду надано довідку Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вих.№33-6-0.2-1805/2-18 від 05.03.2018 згідно з відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою м. Житомир, вул. Богунська, 50, кадастровий номер 1810136300:03:028:0005; зазначено : оренда; дата державної реєстрації речового права 19.02.2003, строк дії речового права 10 років.

Державний реєстратор Богуш О.В. Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області вимог ухвал суд від 09.12.2019, 16.01.2020, 10.02.2020, 24.02.2020, 24.06.2020 не виконав, відповідно до статті 165 ГПК України письмовий відзив на заяву не надав.

Слід зазначити, що до матеріалів справи надано рішення Житомирської міської ради №553 від 29.09.2005 (а.с. 1-79, т.2) згідно якого вирішено, зокрема, вилучити земельну ділянку площею 5,0908га по вул. Богунській,50 із землекористування ВАТ "Керамік" відповідно до письмової згоди землекористувача від 14.12.04 №590, договір оренди землі від 19.02.03 №41 вважати недійсним (п. 1.14 Рішення) та надано земельну ділянку площею 5,0908 га по вул. Богунській,50 у довгострокову оренду терміном на 10 (десять) років Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керамік" (юридична адреса: вул. Богунська,50) для промисловості (виробництво формової і обпаленої глиняної цегли та блоків) за рахунок вилученої земельної ділянки згідно з п. 1.14. даного рішення...(п. 2.2.18. Рішення).

При цьому відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 114-115, т.2) від 22.05.2012 на вищевказану земельну ділянку за ТОВ "ТД "Керамік" зареєстровано право оренди строком дії 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про державний земельний кадастр" від 07.07. 2011 № 3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи не надано належного документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під відповідним об`єктом.

Разом з тим суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 120 ЗК Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2005р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Керамік", постановою суду від 20.03.2008р. вказане товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 02.12.2014р., зокрема, призначено арбітражного керуючого Довжаницю О.С. ліквідатором ВАТ "Керамік" (т.9, арк.справи 74-77).

Ухвалою від 17.10.2016 у справі №4/14"Б" арбітражного керуючого Ярмолу О.Ю. призначено ліквідатором ВАТ "Керамік".

Судом встановлено, що ВАТ "Керамік" створено на підставі наказу РВ ФДМ України по Житомирській області №387-АТ від 04.12.1996 шляхом виділення структурного підрозділу ВАТ "Житомирпромбудінвест", затверджено його статут та органи управління. Згідно переліку майна ВАТ "Керамік" виділено сімнадцять найменувань нерухомого майна, яке не увійшло до статутного фонду боржника. В подальшому за рахунок господарської діяльності у власності ВАТ "Керамік" перебувало рухоме та нерухоме майно, яке було реалізоване 02.07.2004 та 18.07.2004 (до порушення провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ "Керамік"). 02.07.2004 проведено реалізацію двадцяти двох одиниць транспортних засобів ВАТ "Керамік" на загальну суму 85 476, 00 грн (т.1, а/с 59-63). Також, в матеріалах даної справи містяться засвідчені копії протоколу №6 від 10.07.2004 засідання спостережної ради ВАТ "Керамік" на якому прийнято рішення про реалізацію основних засобів боржника Товариству з обмеженою відповідальністю "Командор", а саме: нежитлових будівель та споруд на суму 392 572, 13 грн, обладнання на суму 122 404, 16 грн, обладнання та забезпечувальні споруди на суму 103 249, 91 грн, загальна сума становить 618 226, 20 грн. У зв"язку з цим між ВАТ "Керамік" та ТОВ "Командор" були укладені відповідні договори купівлі-продажу (т. 1, а/с 65-68). Зазначені договори нотаріально посвідчені 18.06.2004 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.

Відповідно до умов зазначених договорів, укладено акт приймання-передачі основних засобів ТОВ "Командор" від ВАТ "Керамік". У зв"язку із зазначеними обставинами, до порушення провадження у справі про визнання ВАТ "Керамік" банкрутом, фактично усе майно боржника відчужено третіми особами. При дослідженні відчуження майна третіми особами ліквідатором було встановлено невідповідність реалізованого майна згідно укладених та нотаріально посвідчених договорів фактично переданому майну. Так, згідно договору купівлі-продажу приміщень від 18.06.2004 між ВАТ "Керамік" та ТОВ "Командор" на загальну суму 392 572,13 грн реалізовано чотирнадцять об"єктів нерухомого майна. Відповідно до акту приймання-передачі від 18.06.2004, на виконання зазначеного договору купівлі- продажу, ТОВ "Командор" фактично передано двадцять три об"єкти нерухомого майна на загальну суму 392 572, 13 грн. Від РВ ФДМ України по Житомирській області, на звернення ліквідатора Довжаниці О.С., отримано відповідь з якої вбачається, що для здійснення оцінки цілісного майнового комплексу Житомирського заводу "Керамік" підприємством надавався до регіонального відділення баланс та інвентаризаційні описи основних засобів. Вартість цілісного майнового комплексу заводу, відповідно до акту оцінки, була зменшена на вартість житлового державного фонду та об"єктів, які не підлягали приватизації. Все інше майно, яке було на балансі ВАТ "Керамік" під час приватизації та рахувалось в інвентаризаційних описах, увійшло до статутного фонду ВАТ "Керамік". Вартість вказаного майна, згідно акту від 29.10.1996 становила 207 773, 22 грн, у тому числі: державний житловий фонд - 52 424, 96 грн; об"єкти, що не підлягають приватизації - 29 933, 71 грн; вартість майна, що підлягає приватизації - 125 414, 75 грн.

Згідно поданого звіту ліквідатора, який розглядався у судовому засіданні 25.03.2015 за участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області Заруцької І.В., представника Житомирської міської ради Чернюк А.В. ліквідатором відповідно до документів про реалізацію нерухомого майна боржника у 2004 ТОВ "Командор", встановлено фактичний продаж чотирнадцяти об"єктів нерухомого майна та фактичну передачу двадцяти трьох активів. Серед переданих активів фактично зазначено сарай вартістю 2 310, 83 грн, який відноситься до державного житлового фонду, передавання якого не погоджено з РВ ФДМ України по Житомирській області.

Крім того, ВАТ "Керамік" забезпечено безоплатне передавання ТОВ "Командор", згідно акту приймання-передачі від 18.06.2004, активів, які знаходяться в м. Житомирі, вул. Богунська, 50, у кількості вісім будівель на загальну суму 68 652, 30 грн (перелік будівель зазначений у проміжному звіті ліквідатора 38/114 від 24.03.2015). Дані об"єкти нерухомого майна не увійшли до переліку майна, яке реалізовано згідно договору купівлі-продажу приміщень від 18.06.2004 між ВАТ "Керамік" та ТОВ "Командор", право власності на які не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Беручи до уваги зазначені обставини справи, комісією при проведенні інвентаризації зазначені об`єкти були включені до матеріалів інвентаризації, як такі, які підлягають інвентаризації, з подальшим вирішенням питання щодо включення їх до ліквідаційної маси ВАТ "Керамік".

Присутні, в судовому засіданні 25.03.2015, учасники у справі про банкрутство представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, представник Житомирської міської ради запитань та заперечень до звіту ліквідатора Довжаниці О.С. не мали.

Згідно чинної ухвали Господарського суду Житомирської області від 14.12.2015 у даній справі:

- з пояснень ліквідатора та представника кредитора - УПФ України в м.Житомирі, за наслідками проведеної інвентаризації активів боржника шляхом дослідження наданих РВ ФДМ України по Житомирській області матеріалів щодо створення ВАТ "Керамік" (т.9, арк.справи 119-133), укладених між ВАТ "Керамік" та ТОВ "Командор" договорів купівлі-продажу приміщень від 18.06.2004р. та актів прийому-передачі основних засобів від 18.06.2004р. (т.1, арк.справи 65-73), а також безпосереднього огляду об`єктів 16.04.2015р. за адресами м.Житомир, вул. Богунська, 50 та вул.Максютова, 9, інвентаризаційною комісією було виявлено фактичну наявність дев`яти об`єктів загальною вартістю 70963,13 грн., про що свідчать підписані комісією інвентаризаційний опис необоротних активів та протокол інвентаризаційної комісії (т.10, арк.справи 172-175);

- з інвентаризаційного опису необоротних активів від 16.04.2015р. вбачається зазначення, зокрема, найменування об"єкту, що відображає його призначення, адреси місцезнаходження, стислої характеристики, як то поверховість та розмір, рік побудови (за наявності відомостей) та вартості. Згідно з усними поясненнями ліквідатора вартість обєктів визначалась комісією, виходячи з їх вартості, зазначеної в актах приймання-передачі основних засобів ТОВ Командор від ВАТ Керамік 18.06.2004;

- за результатами проведеної інвентаризації арбітражним керуючим, враховуючи встановлення наявності майна банкрута, наказом №3 від 16.04.2015р. (т.9, арк. справи 168) створено ліквідаційну масу ВАТ "Керамік", що знаходиться в м.Житомирі по вул. Богунська, 50, і складається з восьми об`єктів (незакінченого будівництва адміністративної будівлі, незакінченого будівництва прохідної, незакінченого будівництва гаража, будівлі масозаготівельного цеху, будівлі матеріального складу, будівлі гаража, будівлі туалету, будівлі паливно-мастильних матеріалів);

- дії ліквідатора із формування ліквідаційної маси банкрута було взято до відома на засіданні комітету кредиторів 17.04.2015р. (т.9, арк.справи 157).

Оцінюючи рішення комітету кредиторів від 31.07.2015 про проведення інвентаризації майна банкрута, судом було враховано обставини щодо проведення інвентаризації згідно наказу арбітражного керуючого № 2 від 30.03.2015, визначені статтями 16 та 25 Закону в редакції чинній до 19.01.2013 повноваження комітету кредиторів та ліквідатора, а також випадки обов`язкового проведення інвентаризації та підстави проведення повторної інвентаризації, передбачені п. 7 Розділу І, абз. 5 п. 2.5 та абз.2 п.13 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Мінфіну України від 02.09.2014 № 879.

Згідно чинної ухвали Господарського суду Житомирської області від 14.12.2015, залишеної в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі №4/14"Б" про визнання банкрутом ВАТ "Керамік", судом було встановлено, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджено проведення інвентаризації майна без порушень законодавства, правомірність дій ліквідатора ВАТ "Керамік" Довжаниці О.С. стосовно проведення інвентаризації майна; в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій ліквідатора ВАТ "Керамік" Довжаниці О.С. стосовно проведення інвентаризації майна відмовлено.

Відтак, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу до якої включено, зокрема, вісім об`єктів нерухомого майна ВАТ "Керамік", що знаходяться в м.Житомирі по вул. Богунська, 50 (незакінченого будівництва адміністративної будівлі, незакінченого будівництва прохідної, незакінченого будівництва гаража, будівлі масозаготівельного цеху, будівлі матеріального складу, будівлі гаража, будівлі туалету, будівлі паливно-мастильних матеріалів).

Дослідивши матеріали матеріали справи, зокрема, матеріали Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про створення ВАТ "Керамік", оцінки цілісного майнового комплексу, інвентаризаційні описи 1995-1996 років, звіти ліквідатора, які були розглянуті судом у судових засіданнях, матеріали інвентаризації ВАТ "Керамік" 2015 р. (а.с.113-199 т.9, а.с. 171-184 т.10), судом встановлено, що вісім об`єктів нерухомого майна ВАТ "Керамік", що знаходяться в м.Житомирі по вул. Богунська, 50 (незакінченого будівництва адміністративної будівлі, незакінченого будівництва прохідної, незакінченого будівництва гаража, будівлі масозаготівельного цеху, будівлі матеріального складу, будівлі гаража, будівлі туалету, будівлі паливно-мастильних матеріалів), які включені за матеріалами інвентаризації до ліквідаційної маси банкрута, були в наявності станом на 2004 рік та є тими об`єктами, стосовно яких зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" спірним рішенням державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша О.В. Доказів про наявність інших, збудованих після 2004 року зазначених об`єктів нерухомості у матеріалах справи відсутні.

Сам позивач зазначає в позовній заяві, що лише 29.09.2005 рішенням 26 сесії 4 скликання вилучено та передано земельну ділянку 5,0908 га у довгострокову оренду на 10 років ТОВ "Торговий дім "Керамік".

За таких обставин відсутні підстави вважати самочинним будівництвом ВАТ "Керамік", включені ло ліквідаційної маси банкрута ВАТ "Керамік" об`єкти нерухомого майна (5 будівель та 3 об`єкти незавершеного будівництва), що знаходяться в м.Житомирі по вул. Богунська, 50, які були в наявності станом на 2004 рік.

Отже, матеріалами справи спростовується твердження позивача про наявність самочинно збудованих об`єктів нерухомості ВАТ "Керамік" на земельній ділянці, яка не перебувала в користуванні ВАТ "Керамік".

Також суд враховує, що оскаржуваним позивачем рішенням зареєстровано 6 (шість) об`єктів нерухомого майна, два з яких є об`єктами незавершеного будівництва. Неправомірність реєстрації інших об`єктів нерухомого майна позивачем не обґрунтована.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що прийняте 06.03.2018 Державним реєстратором Богушем О.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, не порушує права позивача.

Також, суд відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у наданій до суду ксерокопії постанови Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, оскільки правовідносини у справі №910/10963/19 не є подібними даній справі, оскільки стосуються інших правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частинами 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи спростовується твердження позивача про наявність самочинно збудованих об`єктів нерухомості ВАТ "Керамік" на земельній ділянці, яка не перебувала в користуванні ВАТ "Керамік"; право позивача на момент звернення до суду не порушено, а відтак позовні вимоги є безпідставними. З огляду на викладене, за сукупністю суд відмовляє в задоволені позову.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241, 256 - 257, 260 - 261, 267 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст.7 , ст.ст. 58-61 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 про скасування рішення державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: - адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв. м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%;- будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; - будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.; - будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.; - будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.; - будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повне рішення складено: 16.11.20

Суддя Макаревич В.А.

Відомість розсилки:

1 - до справи

2 - а/к Ярмолі О.Ю. (10002, м. Житомир, вул. Жуйка, 43, офіс 7) - ел. пошта

3 - Головне УПФ України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7) - ел. пошта

4 - Житомирський МЦЗ (10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 110) - ел. пошта

5 - ГУ ДпС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7) - ел.пошта

6- ТОВ "Командор" (м.Житомир, вул.Велика Бердичівська,35) (реком.з повідом.)

7 - Управлінню ВД ФСС України у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Корольова,2) - ел.плшта

8 - ТД "Керамік" (м. Житомир, вул. Богунська, 50)- реком.

9 - державному реєстратору Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богуш О.В. ( 12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Чеська, буд. 46) (рек.)

10- Житомирська міська рада (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 4/2) (рек.з повідом)