Рішення

від 04.11.2020 по справі 907/771/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/771/19

Господарський суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства Красилівський агрегатний завод , м. Красилів Хмельницької області (далі - позивач, завод)

до товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс , с. Угля Закарпатської області (далі - відповідач, товариство)

про стягнення 27013,18 грн., включаючи заборгованість з орендної плати, відшкодування витрат пов`язаних з використанням земельної ділянки, а також пеню та штраф

представники:

позивача - Дідик А.І., представник

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки відповідач всупереч умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, за період з липня по жовтень 2019р. не сплатив орендної плати та не відшкодував витрат пов`язаних з використанням земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, внаслідок чого виникла заборгованість на суми відповідно 17786,89 грн. та 6767,06 грн. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтування долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не забезпечив участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи, не надав відзиву на позов та жодних заяв до суду.

За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними у ній матеріалами в порядку передбаченому ст. 178 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

При цьому суд виходив з наступного.

Сторони - позивач як орендодавець та відповідач як орендар - 8.09.18 уклали договір № 497 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (з урахуванням змін внесених договором від 11.12.18), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне нерухоме майно - виробничий корпус № 5 літ. Г площею 1899,0 кв. м та частину виробничого комплексу № 6 літ. Д площею 1117,6 кв.м, - яке розміщене по вул. Центральна, 100 у с. Угля Тячівського району Закарпатської області на земельній ділянці з кадастровим номером 21244487600:05:002:0135, та яке є державною власністю і закріплене за орендодавцем на праві господарського відання.

Відповідно до п. 3.1 договору орендар зобов`язався щомісячно перераховувати орендну плату, яка становить - 6185,68 грн. без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2018 року, у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і така у розмірі 30 % спрямовується до державного бюджету, а в розмірі 70 % - на рахунок орендодавця (відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої пост. КМУ від 04.10.95 № 786). Пунктом 3.4 договору передбачена оплата орендарем всіх витрат, пов`язаних з користуванням майном, а також податків та зборів, що стосуються земельної ділянки, на якій розташований предмет оренди.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідач за період з липня по жовтень 2019р. свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат за земельну ділянку не виконав, тому за ним рахується заборгованість на суми відповідно 17786,89 грн. та 6767,06 грн. Наведене не спростовано відповідачем.

Договір розірвано відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 2.10.19 у справі № 907/448/19, цим же рішенням з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати та з відшкодування витрат за земельну ділянку включно по червень 2019р. Після припинення договору орендоване нерухоме майно повернуто орендарем за актом приймання-передачі від 5.10.19

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються договірних зобов`язань сторін як учасників господарських відносин щодо оренди майна, регулюються відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦКУ, ГКУ) .

За змістом ст.526 ЦКУ та ст. 193 ГКУ зобов`язання, господарське зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 283, 286 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 285 ГКУ орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди відповідно до ст. 291 ГКУ не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що господарські зобов`язання повинні виконуватися суб`єктами господарювання, якими є сторони спірних відносин, належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та з відшкодування витрат за період з липня по жовтень 2019р. на загальну суму 24553,95 грн. - як доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем - є правомірними та підлягають задоволенню судом.

Разом з цим, позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань з посиланням на умови договору пені нарахованої за прострочення грошових зобов`язань з 16.08.19 по 06.12.19 на суму 1321,76 грн. та штрафу на суму 1137,47 грн. з огляду на прострочення сплати орендної плати за липень та серпень на загальну суму 11374,65 грн. більше трьох місяців

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами узгоджено питання відповідальності за порушення умов договору, а саме п.п. 3.8, 3.9 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендарю у встановленому співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦКУ, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність ( ч. 2 ст. 218 ГК України).

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 ГК України).

За наведених фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, що слугують підставою позовних вимог, такі не спростовані відповідачем, та з огляду на наведені приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, на умови договору щодо відповідальності сторін за порушення договірних зобов`язань, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність вимог останнього в частині стягнення з відповідача нарахованих за прострочення грошових зобов`язань пені на суму 1321,76 грн. та штрафу на суму 1137,47 грн.

Отже, всього з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 27013,18 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 86, 129, 178 , 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс (90514 с. Угля Тячівського району Закарпатської області, вул. Олени Суворової, 49, код ЄДРПОУ 04956474) на користь державного підприємства Красилівський агрегатний завод (31000 м. Красилів Хмельницької області, вул.. Щаслива, 1 код ЄДРПОУ 14307831) суму 27013,18 грн. (двадцять сім тисяч тринадцять грн. 18 коп.), включаючи заборгованість з оренди, відшкодування витрат за земельну ділянку, штраф, пеню, та у відшкодування судових витрат - суму 1921,00 грн. ( одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.20

Суддя Ушак І.Г.