Рішення

від 13.11.2020 по справі 910/9670/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2020Справа № 910/9670/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

(Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код: 00032112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Продукт"

(Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, літ. А, офіс 21; ідентифікаційний код: 32110598)

про стягнення 21 625,02 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Продукт" (далі - відповідач) про стягнення 21 625,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна банку № 216-00/3/090817 від 09.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, літ. А, офіс 21.

На вказану адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.07.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474341328, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2020, не вручене під час доставки відповідачу 20.07.2020 та 29.07.2020 повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 13.07.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

09.08.2017 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Продукт" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна банку № 216-00/3/090817 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 48,84 кв.м., а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №№10-13 групи приміщень № 2, площею 40,7 кв.м. (далі - орендовані приміщення), та місця загального користування, площею 8,14 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (далі - будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення цього Договору (далі - орендоване майно).

Згідно з п. 3.1 Договору орендодавець 14 серпня 2017 року передає, а орендар приймає у строкове платне користування орендоване майно на підставі Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, що складається у формі, викладеній в Додатку №2 до цього Договору. Орендоване майно вважається переданим орендодавцем орендарю від дати підписання Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що орендоване майно передається орендарю у платне користування строком до 13 серпня 2018 року (далі - строк оренди). Орендар, в останній день строку оренди/строку дії цього Договору повертає, а орендодавець приймає орендоване майно за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця.

У пункті 3.4 Договору сторони домовились, що орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за один календарний місяць користування 1 кв.м. орендованого майна становить 233,33 грн, крім того ПДВ 46,67 грн, а всього з ПДВ 280,00 грн. Загальний розмір орендної плати за один календарний місяць користування орендарем орендованим майном становить 11 396,00 грн, крім того ПДВ - 2279,20 грн, а всього з ПДВ - 13 675,20 грн (далі - орендна плата).

За умовами пункту 4.2 Договору орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі орендованого майна орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем протягом п`яти робочих днів з дня отримання орендарем відповідного рахунку-фактури. Орендодавець виставляє орендарю рахунки-фактури щодо сплати орендної плати до п`ятнадцятого числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата.

Згідно з п. 4.3 Договору орендна плата за цим Договором підлягає щомісячній індексації наступним чином: розмір індексації орендної плати за поточний місяць користування орендарем орендованим майном, визначається як різниця між орендною платою, скоригованою на індекс інфляції (застосовується оприлюднений Державною службою статистики України індекс інфляції за місяць, що передує поточному місяцю користування орендарем орендованим майном) та орендною платою (у випадку дефляції розмір орендної плати залишається незмінним та орендодавець не сплачує орендарю будь-яких грошових коштів).

Відповідно до підп. 4.4.1 п. 4.4 Договору компенсація вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), що безпосередньо пов`язані із орендованим майном здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно у сумі фактичних витрат орендодавця, що розраховується за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок вартості зазначених комунальних послуг здійснюється орендодавцем відповідно до показників лічильника(ів) орендованого майна, яким(и) здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, а у разі відсутності окремого(их) лічильника(ів) для такого обліку, відповідно до показників загального(их) лічильника(ів) будівлі, яким(и) здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, пропорційно площі усієї будівлі. Оплата платежів, передбачених цим пунктом Договору, здійснюється орендарем протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного акту-рахунку від орендодавця, який виставляється орендодавцем до двадцять п`ятого числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання орендарем таких послуг.

За змістом пункту 4.6 Договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування орендованим майном.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє до останнього дня строку оренди. В частині сплати орендарем орендної плати, індексації орендної плати, компенсації орендодавцю вартості комунальних послуг та інших витрат орендодавця, передбачених цим Договором, сплати неустойки (штрафів/пені) за порушення умов цього Договору, зобов`язань компенсації спричинених збитків, Договір діє до повного та належного виконання Сторонами зобов`язань за ним (пункт 13.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 48,84 кв.м., а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №№10-13 групи приміщень №2, площею 40,7 кв.м. (орендовані приміщення), та місця загального користування, площею 8,14 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендодавця від 14.08.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача:

- Рахунок-фактуру № 06/ТК/2019 від 13.06.2019 на оплату орендної плати за червень 2019 та індексації орендної плати за червень 2019 в сумі 13 770,92 грн;

- Рахунок-фактуру № 07/ТК/2019 від 15.07.2019 на оплату орендної плати за липень 2019 в сумі 6 617,03 грн;

- Акт-рахунок від 26.06.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 в сумі 483,77 грн;

- Акт-рахунок від 24.07.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 в сумі 465,31 грн;

- Акт-рахунок від 15.08.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.07.2019 по 15.07.2019 в сумі 287,99 грн.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором зі сплати орендної плати за період червень-липень 2019 року в розмірі 20 292,23 грн, індексації орендної плати за червень 2019 року в розмірі 95,72 грн та компенсації вартості комунальних послуг за травень-липень 2019 року в розмірі 1 237,07 грн, що разом становить 21 625,02 грн.

22.06.2020 позивачем було надіслано відповідачу вимогу № 0016500/14146-20 від 19.06.2020 про погашення заборгованості за Договором, зокрема, в сумі 21 625,02 грн (докази направлення вказаної вимоги відповідачу містяться у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 21 625,02 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищевикладене, у орендаря, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди.

Факт користування відповідачем орендованим приміщенням за період травень-липень 2019 року підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 14.08.2017.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення позивачу орендованого майна на підставі Акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, як це передбачено пунктом 3.4 Договору.

Суд встановив факт направлення позивачем на адресу відповідача Рахунку-фактури №06/ТК/2019 від 13.06.2019 на оплату орендної плати за червень 2019 та індексації орендної плати за червень 2019 в сумі 13 770,92 грн; Рахунку-фактури № 07/ТК/2019 від 15.07.2019 на оплату орендної плати за липень 2019 в сумі 6 617,03 грн; Актів-рахунків від 26.06.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 в сумі 483,77 грн, від 24.07.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 в сумі 465,31 грн та від 15.08.2019 щодо компенсації вартості комунальних послуг за період з 01.07.2019 по 15.07.2019 в сумі 287,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 4.2, 4.4 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідачем відповідного рахунку-фактури, а оплата компенсації вартості комунальних послуг мала бути здійснена відповідачем протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного акту-рахунку від позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг за вищевказаний період матеріали справи не містять.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у загальному розмірі 21 625,02 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Продукт" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, літ. А, офіс 21; ідентифікаційний код: 32110598) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код: 00032112) заборгованість в розмірі 21 625 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять п`ять) грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.2020

Суддя О.В. Нечай