Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/13051/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020Справа № 910/13051/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС (04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ`Ї КУЛЬЖЕНКІВ, будинок 35) до проТовариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦІЗЬКА, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 4/1) стягнення заборгованості у розмірі 505 948 грн. 52 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 505 948 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.09.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.09.2020 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР є 01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦІЗЬКА, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 4/1.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/13051/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР (Підрядник) було укладено Договір субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни за завданням Підрядника відповідно до проектної документації погодженої із Замовником будівлі та умов цього Договору виконати роботи з реконструкції будівлі, здати її йому в установлений даним Договором строк Підряднику. (т.1 а.с.8-16)

Роботи, що є предметом даного Договору - реконструкція будівлі літера 48 на об`єкті Державної установи Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27, класифікуються за кодом ДСТУ Б.Д. 1.1.-1:2013 (45454000-4 Реконструкція ДК 021:2015). (п.1.1.1 Договору)

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору Субпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з дня виконання Підрядником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), а також передачі проектної та дозвільної документації. Завершить виконання робіт до 15.12.2019.

Відповідно до п.3.1 Договору договірна ціна робіт визначається на основі Договірної ціни (Додаток №2 до Договору), є твердою і складає: 12696373 грн. 03 коп., в тому числі ПДВ 20%.

У п.8.1 Договору зазначено, що Підрядник за актом передасть Субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та всю дозвільну документацію протягом 2 робочих днів з дня підписання даного Договору. У разі порушення цього обов`язку строки початку виконання робіт Субпідрядником переносяться на строк затримки з боку Підрядника.

Згідно з п.11.1 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт та за повністю виконані роботи.

У п.п.11.2, 11.3 Договору зазначено, що Субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи, які подає для підписання Підряднику протягом 3 робочих днів після виконання обсягів робіт. Субпідрядник визначає обсяги та вартість завершальних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи, які подає для підписання Підряднику не пізніше 16.10.2019 з урахуванням положень договору п.2.5, 5.2, 8.1, 8.9 Договору про строки.

Підрядник зобов`язаний підписати подані Субпідрядником документи, що підтверджують обсяги виконаних робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 робочих днів з дня їх одержання. (п.11.3 Договору)

Згідно з п.11.4 Договору Підрядник здійснює розрахунки із Субпідрядником після підписання Сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт протягом 2 робочих днів, після надходження оплати акту виконаних робіт від Замовника.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру. (п.11.8 Договору)

У п.п.11.12, 11.13 Договору визначено, що Субпідрядник сплачує Підряднику за надання генпідрядних послуг 5 % (п`ять) від вартості виконаних робіт за цим договором. Оплата послуг генпідряду проводиться наступним чином: П`ять відсотків від загальної суми вартості будівельно-монтажних робіт виконаних Субпідрядником після отримання акту здачі-приймання виконаних робіт (згідно виконаного етапу або певного виду робіт) Субпідрядник перераховує Підряднику згідно з виставленим рахунком-фактурою по факту підписання сторонами акту виконаних будівельних робіт протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання рахунка-фактури, але не раніше отримання оплати на користь Субпідрядника за виконані роботи згідно таких актів.

Відповідно до п.12.3 Договору факт прийняття робіт як за якістю, так і за кількістю засвідчується виключно актами приймання - передачі виконаних робіт за формою №КБ-2 та довідки за формою КБ-3, ф. КБ-2В і підписується трьома Сторонами: Субпідрядником, Підрядником та погоджується уповноваженим представником, який здійснює технічний нагляд за виконанням робіт.

Пунктом 14.5.2 Договору передбачено, що Підрядник несе відповідальність за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування - на строк затримки збільшуються строки виконанням робіт Субпідрядником, при чому Субпідрядник не несе відповідальність за прострочення в межах цього строку, а також Підрядник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни Договору за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дня підписання його Сторонами і діє до 31.12.2019 р., а щодо фінансових зобов`язань сторін до повного їх виконання. (п.17.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року Позивач виконав роботи з реконструкції будівлі літера 48 на об`єкті Державної установи Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27, а Відповідач в свою чергу прийняв виконані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №2 за серпень 2019 року на суму 800 045 грн. 42 коп., №1.1 за серпень 2019 року на суму 55 186 грн. 76 коп., №1.2 за серпень 2019 року на суму 214 269 грн. 65 коп., №3 за жовтень 2019 року на суму 861 929 грн. 27 коп., №4 за жовтень 2019 року на суму 828 955 грн. 52 коп., №5 за листопад 2019 року на суму 661 624 грн. 36 коп., №6 за листопад 2019 року на суму 460 872 грн. 84 коп., №7 за листопад 2019 року на суму 54 439 грн. 93 коп., №8 за листопад 2019 року на суму 340 189 грн. 86 коп., №9 за листопад 2019 року на суму 442 481 грн. 18 коп., №10 за листопад 2019 року на суму 1 207 210 грн. 37 коп., №11 за грудень 2019 року на суму 652 103 грн. 72 коп., №12 за грудень 2019 року на суму 1 130 343 грн. 34 коп., №13.1 за грудень 2019 року на суму 1 667 541 грн. 96 коп., №13.2 за грудень 2019 року на суму 259 250 грн. 44 коп., №14 за грудень 2019 року на суму 2 119 316 грн. 40 коп., Актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 654 452 грн. 40 коп., 26 996 грн. 52 коп., 72 438 грн. 00 коп., 186 725 грн. 09 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 12 696 373 грн. 03 коп. (т.1 а.с.46-174)

Крім того, на виконання умов Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР здійснило перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у загальному розмірі 8 566 707 грн. 20 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 30.08.2019 р. по 27.12.2019 р. із зазначенням призначення платежу: оплата за виконані роботи згідно Дог. №23/07/19С від 23.07.2019 р. , а також сплатило за послуги генпідряду у розмірі 194 144 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 30.08.2019 р. по 27.12.2019 р. із зазначенням призначення платежу: оплата за послуги генпідряду згідно Дог. №23/07/19С від 23.07.2019 р. . (т.1 а.с.175-188)

Листом №1 від 20.01.2020 року Позивач просив Відповідача сплатити заборгованість у розмірі 440 674 грн. 42 коп., в тому числі за виконані додаткові роботи за Договором підряду №2751/19 від 23.12.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Замовником, та Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 року на суму 375 606 грн. 06 коп. У відповідь на який Відповідач листом №1 від 21.01.2020 року повідомив, що викладені факти потребують додаткового вивчення. (т.1 а.с.31-33)

Листом №2 від 24.01.2020 року Відповідач просив Позивача надати належним чином звірені документи згідно з переліком, у зв`язку з проведенням внутрішньої позапланової документальної перевірки. (т.1 а.с.34-41)

У відповідь на який Позивач листом №3 від 31.01.2020 року просив Відповідача підписати договір субпідряду між Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС та Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР на виконані додаткові роботи на суму 375 606 грн. 06 коп., а також сплатити заборгованість у загальному розмірі 440 674 грн. 42 коп. (т.1 а.с.42)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі, а також заборгованість за додатково виконані роботи за окремим Договором підряду №2751/19 від 23.12.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Замовником, та Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 року у розмірі 375 606 грн. 06 коп. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР перед Позивачем складає 440 674 грн. 42 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР 3% річних у розмірі 7 896 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 8 867 грн. 74 коп. та пеню у розмірі 48 510 грн. 36 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року Позивач виконав роботи з реконструкції будівлі літера 48 на об`єкті Державної установи Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27, а Відповідач в свою чергу прийняв виконані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №2 за серпень 2019 року на суму 800 045 грн. 42 коп., №1.1 за серпень 2019 року на суму 55 186 грн. 76 коп., №1.2 за серпень 2019 року на суму 214 269 грн. 65 коп., №3 за жовтень 2019 року на суму 861 929 грн. 27 коп., №4 за жовтень 2019 року на суму 828 955 грн. 52 коп., №5 за листопад 2019 року на суму 661 624 грн. 36 коп., №6 за листопад 2019 року на суму 460 872 грн. 84 коп., №7 за листопад 2019 року на суму 54 439 грн. 93 коп., №8 за листопад 2019 року на суму 340 189 грн. 86 коп., №9 за листопад 2019 року на суму 442 481 грн. 18 коп., №10 за листопад 2019 року на суму 1 207 210 грн. 37 коп., №11 за грудень 2019 року на суму 652 103 грн. 72 коп., №12 за грудень 2019 року на суму 1 130 343 грн. 34 коп., №13.1 за грудень 2019 року на суму 1 667 541 грн. 96 коп., №13.2 за грудень 2019 року на суму 259 250 грн. 44 коп., №14 за грудень 2019 року на суму 2 119 316 грн. 40 коп., Актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 654 452 грн. 40 коп., 26 996 грн. 52 коп., 72 438 грн. 00 коп., 186 725 грн. 09 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 12 696 373 грн. 03 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т.1 а.с.46-174)

Згідно з п.11.4 Договору Підрядник здійснює розрахунки із Субпідрядником після підписання Сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт протягом 2 робочих днів, після надходження оплати акту виконаних робіт від Замовника.

На виконання умов Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР здійснило перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у загальному розмірі 8 566 707 грн. 20 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 30.08.2019 р. по 27.12.2019 р. із зазначенням призначення платежу: оплата за виконані роботи згідно Дог. №23/07/19С від 23.07.2019 р. , а також сплатило за послуги генпідряду у розмірі 194 144 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 30.08.2019 р. по 27.12.2019 р. із зазначенням призначення платежу: оплата за послуги генпідряду згідно Дог. №23/07/19С від 23.07.2019 р. . (т.1 а.с.175-188)

В той же час, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що Відповідачем на виконання умов Договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 12 631 304 грн. 64 коп. Так, згідно з ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС визнаються обставини сплати грошових коштів Відповідачем у загальному розмірі 12 631 304 грн. 64 коп., а тому дана обставина не підлягає доказуванню в порядку ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

При цьому, підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що обов`язок по оплаті за Договором субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР станом на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР перед Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС за Договором субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року становить 65 068 грн. 39 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС в розмірі 65 068 грн. 39 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 65 068 грн. 39 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість за додатково виконані роботи за окремим Договором підряду №2751/19 від 23.12.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Замовником, та Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 року у розмірі 375 606 грн. 06 коп.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Суд зазначає, що Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Предметом судового розгляду в цій частині є вимога позивача про стягнення 375 606 грн. 06 коп. заборгованості за додатково виконані будівельні роботи за Договором підряду №2751/19 від 23.12.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Замовником, та Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 року. В якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного Договору щодо повної оплати виконаних будівельних робіт.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами, доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як підрядника заборгованості за Договором субпідряду.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Проте, Суд зазначає, що в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення саме між Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС та Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР відповідного Договору субпідряду на виконання додаткових робіт на загальну суму в розмірі 375 606 грн. 06 коп., первинних доказів (Актів виконаних робіт, Довідок про вартість виконаних будівельних робіт) на підтвердження факту виконання додаткових робіт на загальну суму в розмірі 375 606 грн. 06 коп. Саме з вказаних первинних доказів Суд може встановити наявність чи відсутність підстав для захисту порушеного права Позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять й Договору підряду №2751/19 від 23.12.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Замовником, та Додаткової угоди №1 від 23.12.2019 року до нього, на підставі якого Позивач виконав додаткові будівельні роботи у розмірі 375 606 грн. 06 коп., а надані Акти виконаних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт містять посилання на Договір №839/19 від 07.06.2019 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР та Державною установою Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України .

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР заборгованості за додатково виконані роботи у розмірі 375 606 грн. 06 коп. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 3% річних, пені, інфляційних, нарахованих на суму заборгованості 375 606 грн. 06 коп., як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 06.08.2020 р. у розмірі 7 896 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 8 867 грн. 74 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за Договором субпідряду на проведення робіт з реконструкції будівлі №23/07/19С від 23.07.2019 року за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 06.08.2020 р. у розмірі 7 896 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення суми заборгованості. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 06.08.2020 р. у розмірі 1 168 грн. 03 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки січень 2020 року - липень 2020 року у розмірі 8 867 грн. 74 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення суми заборгованості. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки січень 2020 року - липень 2020 року у розмірі 911 грн. 11 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 06.08.2020 р. у розмірі 48 510 грн. 36 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 14.5.2 Договору передбачено, що Підрядник несе відповідальність за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування - на строк затримки збільшуються строки виконанням робіт Субпідрядником, при чому Субпідрядник не несе відповідальність за прострочення в межах цього строку, а також Підрядник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни Договору за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені за порушення грошового зобов`язання не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 48 510 грн. 36 коп. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС підлягає стягненню заборгованість у розмірі 65 068 грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 1 168 грн. 03 коп., інфляційні у розмірі 911 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2020 року між Адвокатським об`єднанням Колегія (Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС" (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №АБ-2502-2, за змістом якого Об`єднання зобов`язується надати Клієнту необхідну правову допомогу, зміст, обсяг, умови надання та оплати якої визначено Договором та додатками до нього, а Клієнт, в свою чергу, зобов`язується оплатити надання правової допомоги та компенсувати фактичні витрати Об`єднання, необхідні для виконання цього Договору.

Додатком №1 до Договору надання правової допомоги №АБ-2502-2 Сторони визначили, що правова допомога, що надається за Договором: надання консультацій з питань господарської діяльності Клієнта в частині прав та обов`язків Клієнта, які обумовлені виконанням умов договору субпідряду №23/07/190 від 23 липня 2019 р., укладеним з ТОВ БК БУДЦЕНТР ; за необхідності (визначається Об`єднанням самостійно) складання адвокатських запитів для отримання додаткової Інформації, що є важливою для надання допомоги в обсязі визначеному цим Додатком; складання листів, претензій, та інших документів, необхідних для надання правової допомоги Клієнту у відповідності до умов цього Додатку.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано платіжні доручення №447 від 02.03.2020 р. на суму 22000 грн., №585 від 26.05.2020 р. на суму 22000 грн.

Проте, Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання саме адвокатом професійної правничої допомоги, у зв`язку з підготовкою процесуальних документів по господарській справі, предметом якої є стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР , оскільки з Додатку до Договору надання правової допомоги №АБ-2502-2 вбачається надання послуг з питань господарської діяльності, а також складання адвокатських запитів для отримання додаткової Інформації. Крім того, в порушення ст. 126 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд звертає увагу, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Проте, матеріали справи також не містять документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

За таких підстав, вимоги Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУДЦЕНТР (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦІЗЬКА, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 4/1, Ідентифікаційний код юридичної особи 41391461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК ІНТЕРСТРОЙ-АЛЬЯНС (04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ`Ї КУЛЬЖЕНКІВ, будинок 35, Ідентифікаційний код юридичної особи 42836374) заборгованість у розмірі 65 068 (шістдесят п`ять тисяч шістдесят вісім) грн. 39 (тридцять дев`ять) коп., 3% річних у розмірі 1 168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) грн. 03 (три) коп., інфляційні у розмірі 911 (дев`ятсот одинадцять) грн. 11 (одинадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 007 (одна тисяча сім) грн. 21 (двадцять одна) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин