Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/13676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/13676/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фермерського господарства "Житниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас АГМ" про стягнення 277 096,86 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2020 року фермерське господарство "Житниця" (далі - ФГ "Житниця") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 20, укладеного 13 жовтня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас АГМ" (далі - Товариство), позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачу продукцію на загальну суму 596 900,88 грн. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати вартості цієї продукції виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 253 900,88 грн., останній, посилаючись на статті 526, 530, 610, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4, 181, 184, 192, 193, 216, 217, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 12 165,98 грн. трьох процентів річних та 11 030,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року позовну заяву ФГ "Житниця" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13676/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Вищевказаною ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 15 вересня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/13676/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку до суду без вручення Товариству, у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 15 вересня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Проте відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року між Товариством та ФГ "Житниця" був укладений договір купівлі-продажу № 20, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок продати сільськогосподарську продукцію, на умовах і в порядку, передбачених даною угодою, а Товариство - прийняти і своєчасно оплатити вказану продукцію.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Продукція відпускається покупцю після повної оплати в порядку, передбаченому пунктами 3.4 та 3.5 договору (пункт 1.2 даної угоди).

За умовами пункту 2.2 вказаного договору найменування (асортимент), одиниця виміру, загальна кількість продукції, що підлягає продажу за цім правочином, ціна за одиницю продукції, а також термін поставки визначаються сторонами до підписання цього договору та зазначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відпуск продукції партіями при дотриманні умов пункту 3.4 цієї угоди можливий за згодою сторін (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 5.1 зазначеної угоди приймання-передача продукції оформлюється накладною, яка складається у письмовій формі та є невід`ємною частиною даного правочину.

Передача продукції покупцеві здійснюється зі складу продавця, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Петропавлівське (пункт 2.5 договору).

Вивіз продукції зі складу здійснюється покупцем за свій рахунок (пункт 2.6 цієї угоди).

Згідно з пунктом 3.4 вказаного правочину покупець зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки за партію товару постачальника.

Пунктом 3.5 договору сторони встановили, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за вказаними банківськими реквізитами у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару протягом 14 календарних днів від дати приймання товару.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 вказаної угоди остання була укладена терміном на один рік з дня її підписання сторонами і діяла до 31 грудня 2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли під час його дії.

Додатковою угодою від 9 січня 2018 року до договору сторони продовжили строк його дії до 31 грудня 2018 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними: від 13 жовтня 2017 року № 197 на суму 14 571,53 грн., від 20 жовтня 2017 року № 210 на суму 17 288,12 грн., від 26 жовтня 2017 року № 221 на суму 12 933,41 грн., від 1 листопада 2017 року № 229 на суму 14 561,62 грн., від 7 листопада 2017 року № 233 на суму 14 799,60 грн., від 10 листопада 2017 року № 240 на суму 14 072,69 грн., від 17 листопада 2017 року № 248 на суму 15 071,09 грн., від 1 грудня 2017 року № 254 на суму 11 859,36 грн., від 6 грудня 2017 року № 259 на суму 13 365,18 грн., від 8 грудня 2017 року № 262 на суму 12 184,44 грн., від 14 грудня 2017 року № 268 на суму 4 351,32 грн., від 22 грудня 2017 року № 279 на суму 4 976,81 грн., від 27 грудня 2017 року № 282 на суму 4 212,32 грн., від 9 січня 2018 року № 2 на суму 1 145,76 грн., від 10 січня 2018 року № 3 на суму 2 683,08 грн., від 15 січня 2018 року № 9 на суму 2 752,20 грн., від 16 січня 2018 року № 11 на суму 925,44 грн., від 22 січня 2018 року № 15 на суму 2 737,10 грн., від 26 січня 2018 року № 23 на суму 439,56 грн., від 29 січня 2018 року № 25 на суму 839,16 грн., від 31 січня 2018 року № 29 на суму 12 883,80 грн., від 6 лютого 2018 року № 36 на суму 14 441,42 грн., від 16 лютого 2018 року № 49 на суму 7 565,16 грн., від 2 березня 2018 року № 54 на суму 10 127,88 грн., від 5 жовтня 2018 року № 141 на суму 18 866,04 грн., від 9 жовтня 2018 року № 146 на суму 18 831,05 грн., від 11 жовтня 2018 року № 154 на суму 7 506,43 грн., від 16 жовтня 2018 року № 158 на суму 14 186,92 грн., від 16 жовтня 2018 року № 16 852,20 грн., від 19 жовтня 2018 року № 167 на суму 19 136,80 грн., від 22 жовтня 2018 року № 171 на суму 13 759,78 грн., від 26 жовтня 2018 року № 177 на суму 4 174,14 грн., від 29 жовтня 2018 року № 180 на суму 7 727,34 грн., від 6 листопада 2018 року № 186 на суму 18 657,78 грн., від 9 листопада 2018 року № 192 на суму 7 024,21 грн., від 13 листопада 2018 року № 198 на суму 7 549,74 грн., від 16 листопада 2018 року № 203 на суму 8 586,16 грн., від 20 листопада 2018 року № 207 на суму 10 783,32 грн., від 23 листопада 2018 року № 212 від 10 253,71 грн., від 23 листопада 2018 року № 214 на суму 9 182,16 грн., від 27 листопада 2018 року № 219 на суму 24 297,24 грн., від 30 листопада 2018 року № 224 на суму 23 024,46 грн., від 4 грудня 2018 року № 230 на суму 16 084,02 грн., від 7 грудня 2018 року № 234 на суму 20 864,74 грн., від 11 грудня 2018 року № 236 на суму 2 515,32 грн., від 18 грудня 2018 року № 243 на суму 6 593,16 грн., від 28 грудня 2018 року № 249 на суму 2 590,14 грн., складеними на виконання спірного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину позивач згідно з вищезазначеними накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 499 834,91 грн. (у т.ч. ПДВ).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 13 жовтня 2017 року № 20, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, позивач зазначив, що вже після закінчення дії договору, мали місце ще три поставки товару на загальну суму 97 065,97 грн. за видатковими накладними: від 25 вересня 2019 року № 154 на суму 36 709,98 грн., від 30 вересня 2019 року № 175 на суму 35 257,99 грн., від 9 жовтня 2019 року № 189 на суму 25 098,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Однак відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості товару, переданого йому за наведеними накладними, у повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 253 900,88 грн. Даний факт підтверджується наданими ФГ "Житниця" копіями спірних накладних, а також платіжних доручень, які підтверджують часткове погашення спірної заборгованості.

20 червня 2020 року ФГ "Житниця" звернулося до Товариства з претензією від 19 червня 2020 року № 4 щодо оплати заборгованості за поставлену останньому продукцію. Зазначена претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 13 жовтня 2017 року № 20 та за поставками товару у спрощений спосіб за видатковими накладними від 25 вересня 2019 року № 154, від 30 вересня 2019 року № 175, від 9 жовтня 2019 року № 189, яка складає 253 900,88 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ФГ "Житниця" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 11 030,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 165,98 грн. нарахованих за видатковими накладними: від 6 листопада 2018 року № 186 на суму 7 486,00 грн. за період з 6 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 9 листопада 2018 року № 192 на суму 7 024,00 грн. за період з 9 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 13 листопада 2018 року № 198 на суму 7 549,00 грн. за період з 13 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 16 листопада 2018 року № 203 на суму 8 586,00 грн. за період з 16 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 20 листопада 2018 року № 207 на суму 10 783,00 грн. за період з 20 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 23 листопада 2018 року № 212 на суму 10 253,00 грн. за період з 23 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 23 листопада 2018 року № 214 на суму 9 182,00 грн. за період з 23 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 27 листопада 2018 року № 219 на суму 24 297,00 грн. за період з 27 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 30 листопада 2018 року № 224 на суму 23 024,00 грн. за період з 30 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 4 грудня 2018 року № 230 на суму 16 084,00 грн. за період з 4 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 7 грудня 2018 року № 234 на суму 20 864,00 за період з 7 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 11 грудня 2018 року № 236 на суму 2 515,00 грн. за період 11 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 18 грудня 2018 року № 243 на суму 6 593,00 грн. за період з 18 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 28 грудня 2018 року № 249 на суму 2 590,00 грн. за період з 28 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 25 вересня 2019 року № 154 на суму 36 709,00 грн. за період з 25 вересня 2020 року по 3 вересня 2020 року, від 30 вересня 2019 року № 175 на суму 35 257,00 грн. за період з 30 вересня 2019 року по 3 вересня 2020 року, від 9 жовтня 2019 року № 189 на суму 25 0698,00 грн. за період з 9 жовтня 2019 року по 3 вересня 2020 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань позивачем було помилково враховано в періоди розрахунку дні фактичних часткових проплат. Здійснивши власний розрахунок вказаних компенсаційних виплат, суд дійшов висновку про те, що вірними сумами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 10 832,91 грн. трьох процентів річних та 10 973,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за видатковими накладними: від 6 листопада 2018 року № 186 на суму 7 486,00 грн. за період з 21 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 9 листопада 2018 року № 192 на суму 7 024,00 грн. за період з 24 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 13 листопада 2018 року № 198 на суму 7 549,00 грн. за період з 28 листопада 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 16 листопада 2018 року № 203 на суму 8 586,00 грн. за період з 1 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 20 листопада 2018 року № 207 на суму 10 783,00 грн. за період з 5 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 23 листопада 2018 року № 212 на суму 10 253,00 грн. за період з 8 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 23 листопада 2018 року № 214 на суму 9 182,00 грн. за період з 8 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 27 листопада 2018 року № 219 на суму 24 297,00 грн. за період з 12 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 30 листопада 2018 року № 224 на суму 23 024,00 грн. за період з 15 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 4 грудня 2018 року № 230 на суму 16 084,00 грн. за період з 19 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 7 грудня 2018 року № 234 на суму 20 864,00 за період з 22 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 11 грудня 2018 року № 236 на суму 2 515,00 грн. за період 26 грудня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 18 грудня 2018 року № 243 на суму 6 593,00 грн. за період з 2 січня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 28 грудня 2018 року № 249 на суму 2 590,00 грн. за період з 12 січня 2018 року по 3 вересня 2020 року, від 25 вересня 2019 року № 154 на суму 36 709,00 грн. за період з 26 вересня 2020 року по 3 вересня 2020 року, від 30 вересня 2019 року № 175 на суму 35 257,00 грн. за період з 1 жовтня 2019 року по 3 вересня 2020 року, від 9 жовтня 2019 року № 189 на суму 25 0698,00 грн. за період з 10 жовтня 2019 року по 3 вересня 2020 року.

Водночас у задоволенні вимог ФГ "Житниця" до Товариства про стягнення трьох процентів річних в розмірі 197,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 192,31 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги ФГ "Житниця" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас АГМ" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33; ідентифікаційний код 35829185) на користь фермерського господарства "Житниця" (08340, Київська область, Бориспільський район, село Гнідин, вулиця Нова, будинок 1; ідентифікаційний код 32723042) 253 900 (двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот) грн. 88 коп. основного боргу, 10 832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 91 коп. трьох процентів річних, 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 67 коп. інфляційних втрат, а також 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) грн. 61 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог фермерського господарства "Житниця" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас АГМ" інфляційних втрат в сумі 1 192,31 грн. та трьох процентів річних у розмірі 197,09 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко