Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/13376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/13376/20 Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13376/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світ-Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

04 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світ-Агро (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № ТД306 від 26.03.2013 року в розмірі 435 728,32 грн., з них: основного боргу - 298 989,20 грн. (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 20 копійок), пені - 67 647,55 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот сорок сім гривень 55 копійок), штрафу - 17 556,60 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок), 3% річних - 19 512,62 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 62 копійки) та інфляційних нарахувань - 32 022,35 грн. (тридцять дві тисячі двадцять дві гривні 35 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № ТД306 від 26.03.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13376/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41-А, офіс 61, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474978326 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року у справі № 910/13376/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 14.09.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 29.09.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 02.11.2020 року по 13.11.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 16.11.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світ-Агро (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № ТД306 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару

В п. 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися сторонами у видаткових накладних, які будуть формуватися продавцем на підставі заявок покупця з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.

За умовами п. 2.2. договору поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати, на підставі рахунків, що виставляються продавцем після підписання останнім письмових замовлень від покупця та передаються покупцю шляхом надіслання по факсу з підтвердженням про отримання та, на вимогу покупця пересилаються по пошті. Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість замовленої партії товару протягом 3 календарних днів з моменту виставлення продавцем рахунку. Рахунки дійсні до сплати на протязі 3 днів з моменту їх виставлення продавцем.

Згідно з п. 2.3. договору у випадку не оплати покупцем замовленого товару у вказаний вище строк, поставка (відвантаження) товару може здійснюватися за розсудом продавця. Якщо поставка (відвантаження) товару відбулася без оплати, то покупець в такому разі зобов`язаний оплатити поставлений товар протягом трьох робочих днів із моменту отримання товару. (Моментом отримання товару вважається момент підписання покупцем товарно-транспортної або видаткової накладної).

Датою (моментом) поставки (передачі) товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем, що засвідчує прийняття товару покупцем від продавця (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця після підписання видаткової накладної.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про розірвання даного договору в письмовій формі (п. 9.1., 9.2. договору).

На виконання умов договору поставки № ТД306 від 26.03.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 351 132,30 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 4118 від 17.05.2018 року на суму 80 280,00 грн., № 4217 від 22.05.2018 року на суму 52 350,00 грн., № 4404 від 30.05.2018 року на суму 14 000,10 грн., № 4645 від 07.06.2018 року на суму 12 240,00 грн., № 4890 від 18.06.2018 року на суму 14 000,10 грн., № 5350 від 05.07.2018 року на суму 14 000,10 грн., № 5782 від 23.07.2018 року на суму 27 090,00 грн., № 6639 від 03.08.2018 року на суму 37 770,00 грн., № 7408 від 03.09.2018 року на суму 14 250,00 грн., № 7749 від 17.09.2018 року на суму 21 450,00 грн., № 1089 від 20.02.2019 року на суму 7200,00 грн., № 2697 від 24.04.2019 року на суму 8400,00 грн., № 4513 від 05.07.2019 року на суму 40 950,00 грн., № 6161 від 11.09.2019 року на суму 7152,00 грн.

Товар за вказаними вище видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних документах.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково у розмірі 52 143,10 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 298 989,20 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № ТД306 від 26.03.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 2.3. договору строк оплати товару є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 298 989,20 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 298 989,20 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № ТД306 від 26.03.2013 року в розмірі 298 989,20 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 67 647,55 грн., штраф в розмірі 17 556,60 грн., 3% річних в розмірі 19 512,62 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 32 022,35 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 6.3. договору визначено, що за прострочення оплати за п. 2.3. договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання покупцем по оплаті товару - до повного погашення заборгованості.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, окремо по кожній видатковій накладній, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 52 544,42 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 15 103,13 грн. позивачу належить відмовити.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що покупець, який прострочив оплату за п. 2.3., більш ніж на 7 календарних днів, зобов`язаний, крім пені, що передбачена п. 6.3. договору, сплатити продавцю штраф у розмірі 5% від несвоєчасно оплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, що передбачено для нього п. 6.3. договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 556,60 грн. штрафу є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, окремо по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 31 702,79 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 319,56 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунку 3% річних, окремо по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 19 492,34 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 20,28 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 420 285,35 грн., з них: основного боргу - 298 989,20 грн. (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 20 копійок), пені - 52 544,42 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 42 копійки), штрафу - 17 556,60 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок), 3% річних - 19 492,34 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 34 копійки) та інфляційних нарахувань - 31 702,79 грн. (тридцять одна тисяча сімсот дві гривні 79 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6304,29 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс (ідентифікаційний код 38190616, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41-А, офіс 61) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світ-Агро (ідентифікаційний код 37405944, адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 23) грошові кошти: основного боргу - 298 989,20 грн. (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 20 копійок), пені - 52 544,42 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 42 копійки), штрафу - 17 556,60 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок), 3% річних - 19 492,34 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 34 копійки), інфляційних нарахувань - 31 702,79 грн. (тридцять одна тисяча сімсот дві гривні 79 копійок) та судовий збір - 6304,29 грн. (шість тисяч триста чотири гривні 29 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.11.2020р.

Суддя О.В. Котков