Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/14405/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/14405/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левел-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс"

про стягнення 60 718,61 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Левел-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс" про стягнення 60 718,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору постачання № 22 від 01.09.2017 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 08.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 74423626.

30.10.2020 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання з доданими документами.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.09.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Левел-Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Планеттойс" (покупець) укладено договір постачання №22.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця непродовольчі товари (далі товар) з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим покупцем замовленням, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Згідно з п.13.1 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року. Якщо протягом 14 календарних днів після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік і на тих же умовах.

Товар, постачання якого здійснюється за даним договором, постачається покупцю партіями відповідно до замовлення, що формується на підставі поточних прайс-листків постачальника (п.2.1 договору).

Відповідно до п.6.8 договору постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов`язання поставки партії товару, якщо постачальник:

- поставив товар до місця, вказаного в пп.3.1 із усією супровідною документацією, що вимагається чинним законодавством України та даним договором, і якщо внаслідок прийняття партії товару покупцем було виявлено, що товари повністю відповідають вимогам та умовам цього договору ,

- надав покупцеві підписану видаткову накладну та електронну податкову накладну, в яких ціни співпадають з цінами у специфікації, а кількість та найменування товару співпадає з фактичною кількістю та найменуванням товару в підписаній відповідальними особами сторін товарно-транспортній накладній.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує факт отримання товару покупцем (п.6.6 договору).

Згідно з п.7.1 договору, загальна сума договору складає сума за товар, отриманий покупцем за всіма видатковими накладними.

На виконання умов договору у період з 04.10.2017 по 03.01.2020 року ТОВ Левел-Україна поставило, а ТОВ Планеттойс прийняло товар на загальну суму 319 772,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.7 договору, покупець сплачує товар в частині, яка була реалізована ним після отримання поставки від постачальника, за цінами визначеними в специфікації (прайс-листах) та видаткових накладних.

Оплата товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків, які готує покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого покупцем товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту (п.7.10 договору).

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних (повернення постачальнику) за період з 04.10.2018 року по 16.12.2019 року вбачається, що відповідачем повернено позивачу товар на загальну суму 51 017,34 грн.

З наявних в матеріалах справи актів звірки взаємних розрахунків, підписаних та скріплених печатками сторін, зокрема станом на 29.02.2020 року та на 31.05.2020 року, вбачається що заборгованість ТОВ Планеттойс на користь ТОВ Левел-Україна становить 58 8887,84 грн.

Так, в акті звірки взаємних розрахунків по стану на 31.05.2020 року між ТОВ Левел-Україна і ТОВ Планеттойс за договором №22 від 01.09.2017, зазначено, що за період з 04.10.2017 року по 03.01.2020 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 319 772,58 грн., а відповідачем в свою чергу оплачено за товар та повернено його на загальну суму 260 884,74 грн.

Будь-яких інших доказів оплати за оспорюваний період матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №22 від 01.09.2017 року у відповідача перед позивачем в сумі 58 887,84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 956,07 грн. та індекс інфляції в розмірі 884,70 грн. за період з 29.02.2020 року по 11.09.2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 946,07 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 29.02.2020 - 11.09.2020 58887.84 1.013 765.16 59653.00 За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 765,16 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 119,54 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21 ідентифікаційний код 33448476) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Левел-Україна"( 04211, місто Київ, вулиця Оболонська Набережна, будинок 3, корпус 1, приміщення 82, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29 Б (літера А), ідентифікаційний код 38483997) основний борг в розмірі 58 887 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 84 коп., три проценти річних в розмірі 946 (дев`ятсот сорок шість) грн. 07 коп., інфляційні втрати в розмірі 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн. 16 коп. та 2 097 (дві дев`яносто сім) грн. 80 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий