Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/12587/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа № 910/12587/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Стрім

про стягнення 22 888, 87 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою вих. № 310 від 18.08.2020 (вх. № 2706/20 від 15.09.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Стрім (відповідач) 22 888, 87 грн. заборгованості за договором поставки № 39-07/07/17 від 07.07.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін надати суду певні документи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості отриманого товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 18 971, 52 грн. - основного боргу, 1 395, 39 грн. - пені, 2 257, 61 грн. - штрафу та 264, 35 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 2 102, 00 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адреси, що значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фарма Стрім (покупець - відповідач) укладено договір № 39-07/07/17, за умовами якого позивач передає у власність, а відповідач приймає вироби медичного призначення (далі - товар) на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у даному договорі, рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється визначаються в специфікаціях чи накладних, що визначаються сторонами специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1.2 договору позивач має право вимагати від відповідача оплатити поставлений товар на умовах і в строки, визначенні відповідно до цього договору та додатків до нього.

Пунктом 2.4.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний прийняти і розрахуватися за товар у строки та на умовах, що визначені договором та у рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару або (якщо у рахунку-фактурі не зазначені інші умови розрахунку або видаткових накладних) не пізніше ніж у строк передбачений п. 6.3 договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.4 договору перехід права власності, а також ризиків випадкового пошкодження або знищення товарів від позивача до відповідача відбувається в момент прийняття товару представником відповідача. Датою поставки (прийняття) товару є дата підписання відповідачем видаткової накладної, при цьому відповідач зобов`язаний підписати видаткову накладну в день прийняття товару.

Згідно з п. 4.6 договору відповідач зобов`язаний в строк не більше 3 календарних днів з дати прийняття товару повернути позивачу підписану та завірену печаткою видаткову накладну на поставлений товар.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що відповідач проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.3 договору за попереднім узгодженням сторін відстрочка в оплаті за поставлений товар для відповідача за даним договором становить 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 6.4 договору у розрахункових документах відповідач повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у разі невиконання вимог п. 6.4 даного договору сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою сплачується та накладна, строк якої наступив першою.

Відповідно до п. 7.5.1 договору у випадку прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.3 договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, передбачених рахунками-фактурами та видатковими накладними на кожну окрему партію товару, а також 3 % річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Згідно з п. 7.5.3 договору у разі прострочення відповідачем оплати за отриманий товар на строк більше 15 календарних днів, позивач, крім пені, додатково нараховує штраф у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

Відповідно до п. 9.5 договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить наміру про його припинення, цей договір буде вважатися продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Згідно з п. 12.4 договору сторони домовилися, що в разі відсутності посилання у будь-яких документах, які підписані сторонами та підтверджують факт передачі товару або його частини (накладних, актах тощо) на цей договір, товар буде вважатися поставленим саме за цим договором, оскільки між сторонами більше не існує жодного укладеного договору поставки, купівлі-продажу або іншого договору, який передбачає передачу/відчуження майна у власність.

На виконання умов договору поставки № 39-07/07/17 від 07.07.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 971, 52 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 119 від 05.03.2018 на суму 115, 20 грн., № 175 від 16.07.2018 на суму 738, 30 грн., № 261 від 29.08.2018 на суму 1 380, 30 грн., № 310 від 10.10.2018 на суму 2 192, 43 грн., № 311 від 10.10.2018 на суму 579, 60 грн., № 370 від 23.11.2018 на суму 1 619, 98 грн., № 371 від 23.11.2018 на суму 598, 80 грн., № 203 від 06.06.2019 на суму 9 822, 60 грн., № 225 від 25.06.2019 на суму 1 022, 92 грн., № 352 від 22.10.2019 на суму 304, 95 грн., № 353 від 22.10.2019 на суму 77, 76 грн., № 370 від 06.11.2019 на суму 518, 68 грн.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунки, що виставлялися відповідачу на оплату товару, а саме: рахунок № 6 від 05.03.2018 на суму 115, 20 грн., рахунок № 120 від 16.07.2018 на суму 738, 30 грн., рахунок № 179 від 29.08.2018 на суму 1 380, 30 грн., рахунок № 228 від 10.10.2018 на суму 2 192, 43 грн., рахунок № 229 від 10.10.2018 на суму 579, 60 грн., рахунок № 286 від 23.11.2018 на суму 1 619, 98 грн., рахунок № 287 від 23.11.2018 на суму 598, 80 грн., рахунок № 203 від 06.06.2019 на суму 9 822, 60 грн., рахунок № 225 від 25.06.2019 на суму 1 022, 92 грн., рахунок № 352 від 22.10.2019 на суму 304, 95 грн., рахунок № 353 від 22.10.2019 на суму 77, 76 грн., рахунок № 370 від 06.11.2019 на суму 518, 68 грн. Загальна сума зазначених рахунків на оплату становить 18 971, 52 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за вищевказаний товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 18 971, 52 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 298 від 14.07.2020 про сплату у строк до 15.08.2020 існуючої заборгованості за договором поставки № 39-07/07/17 від 07.07.2017. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано описи вкладення до експрес-відправлення від 14.07.2020 та накладні Укрпошти від 14.07.2020, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 971, 52 грн. основного боргу за договором поставки № 39-07/07/17 від 07.07.2017 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 7.5.1 та п. 7.5.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 395, 39 грн. та штраф у розмірі 2 257, 61 грн. за період з 01.03.2020 по 17.08.2020.

Відповідно до п. 7.5.1 договору у випадку прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.3 договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, передбачених рахунками-фактурами та видатковими накладними на кожну окрему партію товару, а також 3 % річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Згідно з п. 7.5.3 договору у разі прострочення відповідачем оплати за отриманий товар на строк більше 15 календарних днів, позивач, крім пені, додатково нараховує штраф у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він не відповідає вищевказаним вимогам та п. 6.3 договору, оскільки, наприклад за видатковою накладною № 119 від 05.03.2018 пеню можливо розрахувати лише за період з 05.05.2018 по 05.11.2018.

Таким чином, враховуючи заявлений позивачем період (з 01.03.2020 по 17.08.2020), суд здійснив власний розрахунок пені за видатковими накладними, згідно яких її можливо нарахувати в межах періоду, визначеного позивачем, а саме: за видатковими накладними № 352 від 22.10.2019, № 353 від 22.10.2019 та № 370 від 06.11.2019.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку з відповідача на користь позивача за період з 01.03.2020 по 17.08.2020, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, можливе стягнення пені у розмірі 52, 13 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу у розмірі 2 257, 61 грн., що нарахований за період з 01.03.2020 по 17.08.2020 відповідно до п. 7.5.3 договору, суд зазначає таке.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня, оскільки штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

З огляду на це, суд вважає, що визначена у п. 7.5.3 договору штрафна санкція у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення.

Тобто, п. 7.5.1 та п. 7.5.3 договору передбачено одночасне нарахування за одне і теж порушення пені у різних розмірах: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, вищевикладене виключає можливість подвійного застосування до відповідача санкції одного виду (пені) за одне й те саме правопорушення і, відповідно, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 257, 61 грн., що нарахований за період з 01.03.2020 по 17.08.2020 відповідно до п. 7.5.3 договору.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 01.03.2020 по 17.08.2020 складають 264, 35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 39-07/07/17 від 07.07.2017 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 19 288, 00 грн., з яких: 18 971, 52 грн. - основного боргу, 52, 13 грн. - пені та 264, 35 грн. - 3 % річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 343, 26 грн. - пені та 2 257, 61 грн. - штрафу суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Стрім (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Горького, будинок 3, квартира 3, ідентифікаційний код - 39939911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка (34100, Рівненська область, місто Дубровиця, вулиця Гагаріна, будинок 29-А, ідентифікаційний код - 40551463) 18 971 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 52 коп. - основного боргу, 52 (п`ятдесят дві) грн. 13 коп. - пені, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 35 коп. - 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Стрім на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Медіка 1 343, 26 грн. - пені та 2 257, 61 грн. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 16.11.2020.

Суддя Т.В. Лутак