Рішення

від 10.11.2020 по справі 912/2860/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокуСправа № 912/2860/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", вул. Кирилівська, 23, м. Київ, 04080

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД", проспект Соборний, 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про стягнення 170 410,06 грн,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.,

від позивача - Заянчуковський С.О., адвокат, довіреність № б/н від 11.02.19, в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" про стягнення 170 410,06 грн, з яких: за договором № 2019/309 від 31.12.2018 - 72 100,00 грн основний борг, 20 000,00 грн штраф, 9 118,46 грн пеня, 1 794,74 грн 3% річних, 1 260,44 грн інфляційні втрати; за договором № РС2019/143 від 31.12.2018 - 5 250,00 грн основний борг, 60 000,00 грн штраф, 663,95 грн пеня, 130,70 грн 3% річних, 91,77 грн інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за Ліцензійними договорами про надання невиключного суміжного права № 2019/309 від 31.12.2018 та № РС2019/143 від 31.12.2018 в частині своєчасної виплати ліцензійних платежів.

Ухвалою від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2860/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 20.10.2020 о 12:00. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Протокольною ухвалою від 20.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 912/2860/20 до 10.11.2020 о 14:30 год.

У судовому засіданні 10.11.2020 був присутній представник позивача.

Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, хоча належним повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою № 1581 від 21.10.2020 на ухвалі-повідомлення суду від 20.10.2020 про її направлення на електрону адресу відповідача.

Крім того, господарський суд надсилав на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (проспект Соборний, 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.09.2020, конверт із вкладенням якої повернуто до суду органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвали по відкриття провадження від 22.09.2020 у справі судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному вебпорталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала-повідомлення суду від 20.10.2020 (оприлюднено 28.10.2020), як і ухвала про відкриття провадження у справі від 22.09.2020 (оприлюднено 23.09.2020) у даній справі, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний вебпортал ДСА.

Отже, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвали-повідомлення від 20.10.2020 та ухвали про відкриття провадження від 22.09.2020 у справі №912/2860/20.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався з власної ініціативи, а тому відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, господарський суд встановив такі обставини справи.

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" укладено Ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права №2019/309 (далі - Договір №2019/309) (а.с. 15 - 21), за п. 2.1. якого Ліцензіар на умовах, визначених у цьому Договорі, надає Ліцензіату невиключне суміжне право на Розповсюдження Програм (далі - Невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в Узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Спеціальних умовах цього Договору, використовуючи ресурс Телемережі, а Ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору №2019/309 використання Невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми Актами між Сторонами (далі - Акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються Сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Відповідно до п. 3.10.8 Договору №2019/309 Ліцензіат зобов`язується вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки з Ліцензіаром згідно умовами цього Договору.

Умовами п. 4.2. Договору №2019/309 визначено, що загальну річну суму винагороди за надання Невиключної ліцензії (роялті), Ліцензіат сплачує рівними частинами протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців на підставі виставлених ліцензіаром рахунків, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.1. Договору №2019/309 визначено, що цей Договір набуває чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Також сторонами укладено Додаток № 1 до Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309, яким затверджено Звіт про технології розповсюдження та кількості абонентів, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 22).

На виконання умов Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018, сторонами було підписано наступні Акти:

- № 00000491 від 31.01.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00000571 від 28.02.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00001636 від 31.03.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00002321 від 30.04.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00003078 від 31.05.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00003791 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00004637 від 31.07.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00005125 від 31.08.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00006133 від 30.09.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00006810 від 31.10.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00007717 від 31.11.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 00008467 від 31.12.2019 на суму 10 300,00 грн; (а.с. 23-28, 30, 32, 34, 36, 38, 40).

Також позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату:

- № 3749 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 4590 від 31.07.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 5067 від 31.08.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 6076 від 31.09.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 6742 від 31.10.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 7636 від 30.11.2019 на суму 10 300,00 грн;

- № 8387 від 31.12.2019 на суму 10 300,00 грн (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41).

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2019 - 18.08.2020 у відповідача наявна основна заборгованість за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 у розмірі 72 100,00 грн (а.с. 42).

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" укладено Ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 (далі - Договір №РС2019/143) (а.с. 46 - 51), за п. 2.1. якого Ліцензіар на умовах, визначених у цьому Договорі, надає Ліцензіату невиключне суміжне право на Розповсюдження Програм (далі - Невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в Узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Спеціальних умовах цього Договору, використовуючи ресурс Телемережі, а Ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору №РС2019/143 використання Невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми Актами між Сторонами (далі - Акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються Сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Відповідно до п. 3.9.8 Договору №РС2019/143 Ліцензіат зобов`язується вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки з Ліцензіаром згідно з умовами цього Договору.

Умовами п. 4.2. Договору №РС2019/143 визначено, що сплата винагороди за надання Невиключної ліцензії (роялті) проводиться Ліцензіатом Ліцензіару не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.1. Договору №РС2019/143 визначено, що цей Договір набуває чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Також сторонами укладено Додаток № 1 до Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143, яким затверджено Звіт про технології розповсюдження та кількості абонентів, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 52).

На виконання умов укладеного Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018, сторонами було підписано наступні Акти:

- № 00000492 від 31.01.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00000572 від 28.02.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00001637 від 31.03.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00002322 від 30.04.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00003079 від 31.05.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00003792 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00004638 від 31.07.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00005126 від 31.08.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00006134 від 30.09.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00006811 від 31.10.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00007718 від 31.11.2019 на суму 750,00 грн;

- № 00008468 від 31.12.2019 на суму 750,00 грн; (а.с. 53-58, 60, 62, 64, 66, 68, 70).

Також позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату:

- № 3750 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн;

- № 4591 від 31.07.2019 на суму 750,00 грн;

- № 5068 від 31.08.2019 на суму 750,00 грн;

- № 6077 від 31.09.2019 на суму 750,00 грн;

- № 6743 від 31.10.2019 на суму 750,00 грн;

- № 7637 від 30.11.2019 на суму 750,00 грн;

- № 8388 від 31.12.2019 на суму 750,00 грн (а.с. 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71).

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2019 - 18.08.2020 у відповідача наявна основна заборгованість за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 у розмірі 5 250,00 грн (а.с. 72).

Позивач звертався до відповідача із претензією від 22.04.2020 №177668 про перерахування загальної суми основного боргу у розмірі 77 350,00 грн до 31.05.2020 (а.с. 76-77) та листом від 28.04.2020 №177927 із вимогою підписати надіслані акти (а.с. 78). Докази надсилання листів наявні у матеріалах справи (а.с. 79-80).

У зв`язку із несплатою відповідачем боргу, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Положеннями ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 та Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018.

За ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Як визначено пунктами 2.2. та 4.2. Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 та Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018, використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми Актами підписаними сторонами сплата винагороди за надання якої проводиться не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Факт використання відповідачем невиключної ліцензії за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 підтверджується наявними у матеріалах справи Актами №00003791 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн, №00004637 від 31.07.2019 на суму 10 300,00 грн; №00005125 від 31.08.2019 на суму 10 300,00 грн; №00006133 від 30.09.2019 на суму 10 300,00 грн; №00006810 від 31.10.2019 на суму 10 300,00 грн; №00007717 від 31.11.2019 на суму 10 300,00 грн; №00008467 від 31.12.2019 на суму 10 300,00 грн, які підписані сторонами без заперечень із проставленням відбитків печаток та складають загальну суму у розмірі 72 100,00 грн.

Факт використання відповідачем невиключної ліцензії за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 підтверджується наявними у матеріалах справи Актами №00003792 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн; №00004638 від 31.07.2019 на суму 750,00 грн; №00005126 від 31.08.2019 на суму 750,00 грн; №00006134 від 30.09.2019 на суму 750,00 грн; №00006811 від 31.10.2019 на суму 750,00 грн; №00007718 від 31.11.2019 на суму 750,00 грн; №00008468 від 31.12.2019 на суму 750,00 грн, які підписані сторонами без заперечень із проставленням відбитків печаток та складають загальну суму у розмірі 5 250,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач у домовлений та визначений у спірних договорах строк, оплату за користування невиключною ліцензією не вніс, чим порушив умови вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Обов`язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач не подав суду доказів оплати заборгованості нарахованої позивачем, позовні вимоги жодним чином не спростував.

Враховуючи наведене, подані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу у загальному розмірі 77 350,00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 80 000,00 грн штрафу, 9 782,41 грн пені, 1 925,44 грн 3 % річних та 1 352,21 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.5.6. Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 та Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього Договору, Ліцензіар має право нарахувати, а Ліцензіат зобов`язується на вимогу Ліцензіара сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару винагороди за кожен день прострочення.

Так, позивачем за рахунками на оплату наданими на виконання Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 нараховано пеню у загальному розмірі 9 110,78 грн та за рахунками на оплату наданими на виконання Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 нараховано пеню у загальному розмірі 663,95 грн.

Суд при перевірці розрахунку поданого позивачем, встановив, що останнім при розрахунку заборгованості, зокрема за рахунком на оплату №3749 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн та № 6076 від 31.09.2019 на суму 10 300,00 грн за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018, та за рахунком на оплату №3750 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн та №6077 від 31.09.2019 на суму 750,00 грн за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 обрано неправильну початкову дату обрахунку пені.

Як встановлено ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки дата оплати за рахунком на оплату №3749 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн, а саме 20.07.2019 припадала на вихідний день (субота), то з урахуванням наведених положень кінцевою датою оплати є 22.07.2019 (понеділок), а отже прострочення відповідача розпочалось з 23.07.2019.

Так само потрібно рахувати прострочення відповідача з 23.07.2019 за рахунком на оплату №3750 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн.

За рахунком на оплату №6076 від 31.09.2019 на суму 10 300,00 грн, дата оплата 20.10.2019 припадала на вихідний день (неділя), тоді кінцевою датою оплати є 21.10.2019 (понеділок), тому прострочення відповідача почалось з 22.10.2019.

Так само потрібно рахувати прострочення відповідача з 22.10.2019 за рахунком на оплату №6077 від 31.09.2019 на суму 750,00 грн.

Разом з тим, позивачем здійснено обрахунок пені із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені з врахуванням правильного періоду за допомогою системи "Законодавство" суд встановив, що сума пені за рахунком на оплату:

- №3749 від 30.06.2019 за період із 23.07.2019 по 23.01.2020 на суму боргу 10 300,00 грн, складає 1 636,23 грн;

- №6076 від 31.09.2019 за період із 22.10.2019 по 22.04.2020 на суму боргу 10 300,00 грн, складає 1 320,10 грн;

- №3750 від 30.06.2019 за період із 23.07.2019 по 23.01.2020 на суму боргу 750,00 грн, складає 119,14 грн;

- №6077 від 31.09.2019 за період із 22.10.2019 по 22.04.2020 на суму боргу 750,00 грн складає 96,12 грн.

Таким чином, з урахуванням правильного розрахунку, сума пені за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 склала 9110,78 грн та за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 склала 663,39 грн, яка у загальному розмірі складає 9 774,17 грн та підлягає задоволенню.

Пунктом 3.10.11 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 визначено, що Ліцензіат зобов`язаний щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Ліцензіару Звіт за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 3.9.11 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 визначено, що Ліцензіат зобов`язаний щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати Ліцензіару Звіт за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору.

Позивач зазначає про те, що відповідачем вказані Звіти не подавались, а тому заявляє вимогу про стягнення із нього відповідної суми штрафу у порядку п. 5.5. спірних договорів, за яким у випадку невиконання (неналежного виконання) Ліцензіатом зобов`язань, передбачених п.3.10.11.(3.9.11) цього Договору, Ліцензіат сплачує Ліцензіару штраф у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень за кожен випадок такого невиконання (неналежного виконання) та/або з приводу кожної Програми.

На підставі зазначеної домовленості позивачем нараховано за умовами Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 за 4 квартали відсутності поданого звіту по 5 000,00 грн штрафу, у загальному розмірі 20 000,00 грн та за умовами Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 за кожен звітний місяць у кількості 12 по 5 000,00 грн штрафу, у загальному розмірі 60 000,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу зроблений позивачем суд встановив, що він є арифметично правильним.

Також слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

Враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 80 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних здійснених позивачем встановив, що останнім при розрахунку заборгованості, зокрема за рахунком на оплату №3749 від 30.06.2019 на суму 10 300,00 грн та № 6076 від 31.09.2019 на суму 10 300,00 грн за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018, та за рахунком на оплату №3750 від 30.06.2019 на суму 750,00 грн та №6077 від 31.09.2019 на суму 750,00 грн за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 обрано неправильну початкову дату обрахунку.

Суд, зробивши власний розрахунок 3% річних за допомогою системи "Законодавство", з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, встановив, що за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 розмір 3 % річних складає 1 791,13 грн, однак позивачем зазначено суму у меншому розмірі 1 749,74 грн, тобто у допустимих межах здійснених судом розрахунків, а тому остання підлягає задоволенню. В той час, як за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 3% річних склали 130,44 грн.

Отже, сума 3% річних підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 1 880,18 грн.

Під час перевірки здійснених позивачем нарахувань втрат від інфляції суд встановив, що останнім правильно визначено періоди вказаних нарахувань, однак неправильно здійснено розрахунки.

Зробивши власний розрахунок втрат від інфляції за допомогою системи "Законодавство" суд встановив, що за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №2019/309 від 31.12.2018 втрати від інфляції складають 1 113,72 грн, а за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права №РС2019/143 від 31.12.2018 втрати від інфляції складають 81,10 грн.

Таким чином втрати від інфляції підлягають частковому задоволенню судом у загальному розмірі 1 194,82 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, суд встановив обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому останні підлягають задоволенню частково у розмірі 77 350,00 грн - основний борг, 9 774,17 грн - пеня, 1 880,18 грн - 3% річних, 1 194,82 грн - втрат від інфляції та 80 000,00 грн штрафу. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (проспект Соборний, 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, ідентифікаційний код 32282355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (вул. Кирилівська, 23, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 37726069) 77 350,00 грн - основного боргу, 9 774,17 грн - пені, 1 880,18 грн - 3% річних, 1 194,82 грн - втрат від інфляції, 80 000,00 грн штрафу та 2 552,98 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (вул. Кирилівська, 23, м. Київ, 04080) та Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (проспект Соборний, 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000).

Повне рішення складено 16.11.2020.

Суддя М.С. Глушков