Рішення

від 05.11.2020 по справі 913/344/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Харків Справа № 913/344/20

Провадження №1/913/344/20

За позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Фонду державного майна України, м. Київ

до 1-го відповідача Публічного акціонерного товариства "Луганськнафтопродукт", м. Луганськ

2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧКА РОСТУ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

3-го відповідача ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

4-го відповідача ОСОБА_2 , смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Укрнафтопродукт";

та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, -

Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал", м. Харків та приватного нотаріуса Черняка Андрія Леонідовича, м. Київ

про визнання недійсними рішень правління, результатів аукціонів, договорів купівлі-продажу, скасування записів у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та повернення майна

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

За участю прокурора Ногіної О.М., посвідчення від 15.01.2020 № 054876 ;

представника 2-го та 3-го відповідачів - адвоката Терновської М.Л., свідоцтво серія ДН № 5154 від 30.08.2018;

представника 4-го відповідачів - адвоката Мураховського О.О., свідоцтво № 413 від 18.02.1998;

Суть спору (з урахуванням заяви прокурора від 23.06.2020 № 33/1-1408вих20 про усунення недоліків, якою уточнено прохальну частину позову (арк. справи 110-1112, т. 2)) :

- про визнання недійсними рішень правління ПАТ "Луганськнафтопродукт", які оформлені протоколами: № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від 04.07.2016, № 5 від 22.08.2016;

- визнання недійсними результатів аукціонів: № 120 лот № 124, лот № 125 та лот № 126 від 16.05.2016; № 120 лот № 139, лот № 140 від 01.07.2016, № 143 лот № 164 від 01.11.2016, № 158 лот № 174 від 29.12.2016, проведених ТОВ "Професіонал";

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу: 1/100, 4/100, 2/100, 25/100, 20/100 часток об`єкту нерухомого майна від 30.07.2016; 34/100 часток об`єкту нерухомого майна від 03.12.2016, укладених між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу 13/100 часток об`єкту нерухомого майна від 09.02.2017, укладеного між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 та застосування наслідків недійсності правочину;

- скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.05.2019 № 31733841 про право власності на 34/100 частки цілого об`єкту та від 10.06.2019 № 31971555 про право власності на 52/100 частки цілого об`єкту (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383593744216), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "ТОЧКА РОСТУ".

Як свідчать вказані позовні вимоги, спірні правовідносини мають ознаки корпоративного спору, а згідно ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема, справи у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

30.06.2020 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Акціонерне товариство "Укрнафтопродукт", м. Київ, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - ТОВ "Професіонал", м. Харків та приватного нотаріуса Черняка Андрія Леонідовича, Київ.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши прокурора та представників відповідачів, суд дійшов до наступного.

Так, 22.03.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" вирішило реалізувати певні будівлі і споруди частини нафтобази (протокол № 2).

16.05.2016 ТОВ "Професіонал" оформлено проведення аукціону № 120, на якому продано лот № 124 (4/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"), лот № 125 (2/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт") та лот № 126 (1/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем цього аукціону став ОСОБА_1 .

17.05.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" постановило оформити нотаріальні договори купівлі-продажу на користь переможця аукціонів ОСОБА_1 (протокол № 3).

01.07.2016 ТОВ "Професіонал" оформило проведення аукціону № 120, на якому продано лот № 139 (25/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт") та лот № 140 (20/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем цього аукціону став також ОСОБА_1

04.07.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" прийняло рішення оформити нотаріальні договори купівлі-продажу на користь переможця цих аукціонів ОСОБА_1 (протокол № 4).

30.07.2016 між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу 1/100, 4/100, 2/100, 25/100 та 20/100 часток об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені приватним нотаріусом Черняком Андрієм Леонідовичем. При нотаріальному посвідченні договору нотаріусом вказано, що договори укладені на підставі протоколів засідання правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" № 2 від 22.03.2016 та № 4 від 04.07.2016.

22.08.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" прийняло рішення реалізувати (продати) 47/100 частин будівлі та приміщення нафтобази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (протокол № 5).

01.11.2016 ТОВ "Професіонал" оформило проведення аукціону № 143, на якому був проданий лот № 164 (34/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"). Переможець - ОСОБА_1

03.12.2016 між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення засновника (учасника) ТОВ "ТОЧКА РОСТУ" № 1/2018 від 20.12.2018 ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна (86/100) передано в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "ТОЧКА РОСТУ".

29.12.2016 ТОВ "Професіонал" оформило проведення аукціону № 158, на якому продано лот № 174 (13/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"). Переможцем цього аукціону став ОСОБА_2 .

09.02.2017 ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу 13/100 часток об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що при прийнятті оспорюваних рішень, оформлених протоколами № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від 04.07.2016, № 5 від 22.08.2016, проведенні вказаних аукціонів та укладенні у подальшому договорів купівлі-продажу їх учасниками були порушені наступні норми чинного законодавства та положення Стутуту:

- ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.п. 15.9.18 Статуту про заборону поділу предмету правочину з метою ухилення від передбаченого порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину;

- ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.п. 15.9.8, 15.11 Статуту щодо затвердження ринкової вартості майна Наглядовою радою товариства;

- ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.п. 15.9.21, 15.11 Статуту щодо прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

- п. 15.10.4 Статуту, абз. 2 п. 2.3 Положення про наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт" в частині необхідності погодження рішення про укладення правочинів, угод, договорів, контрактів щодо відчуження майна, що належать товариству з Наглядовою радою, тобто з перевищенням наданих правлінню ПАТ "Луганськнафтопродукт" повноважень.

Укладені на підставі вищевказаних рішень правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" та результатів аукціонів договори купівлі-продажу 4/100, 2/100, 1/100, 25/100 та 20/100 від 30.07.2016, 34/100 від 03.12.2016 та 13/100 від 09.02.2017 часток об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , прокурор вважає недійсними, оскільки реєстрація зазначених договорів купівлі-продажу проведена з порушенням вимог ст. ст. 203, 207-209, 655, 657 ЦК України.

Ухвалою від 30.06.2020 суд підтвердив підстави представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України за позовною заявою від 03.06.2020 № 33/1-1277вих-20, який набув статусу позивача.

Співвідповідачі ТОВ "ТОЧКА РОСТУ" та ОСОБА_1 подали клопотання про повернення позовної заяви через відсутність у прокурора підстав представництва.

Згідно зі ст. ст. 53 ГПК України прокурор для представництва інтересів держави повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області зазначив, що відбулось незаконне відчуження майна Дочірнього підприємства "Кремінська нафтобаза" ПАТ "Луганськнафтопродукт", у той час, як Фонд державного майна України є власником 36,5357 відсотків акцій цього товариства та є зацікавленим у продажі майна за найвищою ціною для отримання дивідендів в дохід держави.

Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області за листом від 26.05.2020 № 33/1-1194вих-20 (арк. справи 114-119, т. 1) повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду Луганської області з позовом у цій справі.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 за позовом також керівника місцевої прокуратури невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наразі, слід зазначити, що поза увагою суду не залишився той факт, що між вказаним повідомленням прокуратури та зверненням до суду проміжок часу склав лише сім днів, проте, для висновку про бездіяльність Фонду державного майна України суд прийняв до уваги факт спливу позовної давності, на поважності причин пропуску якої прокурор зазначив у позові.

У постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо .

Таким чином, за матеріалами справи прокурор належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу - позивача, тому заперечення відповідачів про недоведеність необхідності захисту інтересів держави судом відхиляються.

У відзиві на позовну заяву від 14.08.2020 ПАТ "Луганськнафтопродукт" проти позову заперечує з посиланням на наступне:

- згідно з підпунктами 16.4.22, 16.4.23 пункту 16.4 Статуту правління товариства приймає рішення щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна, що є предметом правочину, складає до 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, а якщо ринкова вартість майна становить від 5 до 10 відсотків вартості активів, таке рішення потребує попереднього погодження з Наглядовою радою, в компетенції якої також відповідно до п. 15.9.18 Статуту прийняття рішень щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна, що є предметом правочину, складає від 10 до 15 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства;

- прокурор не надав жодного доказу перевищення повноважень правління, а саме вартості відчужуваного майна більше ніж 5 відсотків вартості активів;

- правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" у складі голови ОСОБА_5, членів правління ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було обрано Наглядовою радою товариства 18.04.2012 та відповідно до п. 16.7, п. 16.10 Статуту ПАТ "Луганськнафтопродукт" попередній склад правління діє до моменту набуття повноважень новим складом правління. Відомостей про набуття повноважень будь-яким новим складом правління товариства у матеріалах справи відсутні;

- відомості про проведення аукціонів були опубліковані в виданні "Голос України";

- покупцями за оспорюваними правочинами проведені повні розрахунки за придбане майно, про що вказано в пунктах 2.2 договорів;

- у позові не вказано поважних причин пропуску строку позовної давності;

- Фонд Державного майна України був залучений до участі у справі № 414/2081/18 як третя особа 19.04.2019, проте до суду не звертався до спливу позовної давності за цією справою.

Співвідповідачі - ТОВ "ТОЧКА РОСТУ" та ОСОБА_1 у відзиві від 27.07.2020 проти позову також заперечують з посиланням на належне проведення аукціонів, оголошення про проведення яких були розміщені в друкованому виданні "Голос України", та укладанні оспорюваних договорів купівлі-продажу, підписаних особами, обсяг повноважень яких були перевірені нотаріусом у встановленому порядку. Факти сплати коштів за придбання майна підтверджуються доданими до відзиву квитанціями до прибуткового касового ордеру № 1 від 29.07.2016, № 2 від 30.07.2016. Решта квитанцій не збереглась. Вказані співвідповідачі подали клопотання про застосування позовної давності, тому просять відмовити в задоволенні позову.

4-й відповідач - ОСОБА_2 у відзиві на позовну від 27.07.2020 проти позову заперечує та заявляє про те, що він є добросовісним набувачем, він не знав і не міг знати, про факти, які у майбутньому можуть поставити під сумнів законність правочину між ним та ПАТ "Луганськнафтопродукт", а тому у нього не може бути витребуване майно, яке він, як добросовісний набувач придбав згідно оспорюваного договору. Підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, необхідні для витребування майна власником від набувача, відсутні. Також заявлене клопотання про застосування строку позовної давності у відповідності до ст. ст. 256-258, 267 ЦК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ТОВ "Професіонал" у відзиві на позовну заяву від 27.07.2020 № 10-04/67 позов прокурора не визнає, оскільки Кремінським районним судом Луганської області при розгляді справи № 414/2081/18 результати аукціону № 120 визнані дійсними, тому звернення Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах Фонду державного майна України поза межами строку позовної давності вважає незаконним.

Третьою особою - приватним нотаріусом Черняком А.Л. надані пояснення від 07.08.2020 № 67, за змістом яких наголошується на фактах обізнаності прокурора та позивача про відчуження майна з серпня 2019 року, відсутності за матеріалами справи доказів перевищення повноважень правління товариства, безпідставність тверджень про відсутність ОСОБА_5 на території України в 2016 році, проведення повного розрахунку за укладеними договорами тощо.

Третьою особою - АТ "Укрнафтопродукт" пояснення щодо позову не надані.

Оцінивши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необгрунтованість позову та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI, "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 № 4107- VI.

Зокрема, відповідно до ст. 82 ГК України установчим документом акціонерного товариства є статут.

Управління підприємством відповідно до положень ст. 65 ГК України здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Як унормовано ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства тощо.

У відповідності до положень ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених Законом та прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Предметом розгляду судом є законність наступних рішень правління ПАТ "Луганськнафтопродукт", які оформлені протоколами:

- № 1 від 26.01.2016 про звернення до компетентної технічної організації для проведення розбивки половини нафтобази за адресою: АДРЕСА_1 , на декілька частин, з метою подальшої їх реалізації;

- № 2 від 22.03.2016 про реалізацію (продаж) будівлі та приміщення нафтобази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: 1/100 частки, яка включає: насосну станцію літ. И, загальною площею - 35,70 м 2 ; навіс наливу літ. Ж, загальною площею - 25,10 м 2 ; навіс наливу літ. З, загальною площею - 7,00 м 2 ; огорожу № 2, довжиною - 231,7 м; ворота №№ 7, 8, загальною площею - 15,8 м 2 ; резервуари №№ 13-33, об`ємом 25 м 3 ; резервуари №№ 34-39, об`ємом 100 м 3 ; резервуар № 40, об`ємом 200 м 3 ; частину асфальтного покриття №57, загальною площею - 464 м 2 ; частину обвалування літ. № 54, об`ємом 31,3 м 3 ; зливну естакаду літ. № 55, довжиною 40,5 м та шириною 1,8 м; залізничний тупик літ. №56, довжиною 57 м; 4/100 частки, яка складається з: будівлі котельної літ. О, загальною площею - 85,60 м 2 ; прохідної літ. У-2, загальною площею - 34,20 м 2 ; навісу наливу літ. Д, загальною площею - 93,60 м 2 ; навісу фронту наливу літ. Е, загальною площею -311,10 м 2 ; уборної літ. П, загальною площею - 21,10 м 2 ; частини огорожі № 1, довжиною 44 м; частини огорожі № 2, довжиною 20,6 м; воріт № 3, загальною площею - 10 м 2 ; воріт № 4, загальною площею - 24 м 2 ; резервуара № 11, об`ємом - 10 м 3 ; частини асфальтового покриття № 57, загальною площею - 968 м 2 ; 25/100 часток, які складаються з: адміністративної будівлі літ. А-2, пд., загальною площею - 373,60 м 2 ;

підстанції літ. С-2, с, загальною площею - 36,90 м ; водонапірної башти літ. Р, загальною площею - 17,30 м 2 ; частини огорожі № 1, довжиною - 124 м; водопроводу №10, довжиною - 40 м; частини асфальтового покриття № 57, загальною площею - 170 м 2 ; 2/100 частки, які складаються з: насосної станції літ. К, загальною площею - 56,70 м 2 ; частини огорожі № 1, довжиною 137,65 м; частини огорожі № 2, довжиною - 81,7 м; резервуара № 48, об`ємом - 100 м 3 ; резервуара №41- 47, 49-53, об`ємом 400 м 3 ; частини асфальтового покриття № 57, загальною площею - 150 м ; частини обвалування літ. № 54, об`ємом - 17,6 м ; пожежної водойми літ. № 58; 20/100 часток, які складаються з: складу бочкотари літ. Л-2, л, загальною площею - 281,60 м ; складу матеріального літ. М, м, загальною площею - 279,30 м 2 ; частини огорожі № 2, довжиною - 225,65 м; воріт № 5, загальною площею - 15 м ; воріт № 6, загальною площею 15м; частини асфальтового покриття № 57, загальною площею - 564 м 2 ; 26/100 часток, які складаються з: адміністративної будівлі літ. А-2, ПД, загальною площею - 373,60 м ; загальна площа приміщень - 629,80 м , в тому числі площа підвалу - 113,7 м 2 , площа приміщень 1-го поверху - 254,50 м 2 , площа приміщень 2-го поверху - 261,60 м 2 ; водонапірної башти літ. Р, загальною площею - 17,30 м 2 ; загальна площа приміщень - 14,40 м~; підстанції літ. С-2, с, загальна площа - 36,90 м ; загальна площа приміщень - 45,00 м , в тому числі площа приміщень 1-го поверху - 28,60 м 2 , площа приміщень 2-го поверху - 16,40 м 2 ; протирадіаційного сховища (ГТРС) літ. Т, загальна площа - 58,10 м 2 ; загальна площа приміщень - 43,00 м 2 ; огорожа № 1, довжина металевої частини огорожі 124 м; водопровід № 10, стального водопроводу довжина - 40м, діаметр - 100 мм; асфальт №57, асфальтобетонного покриття загальною площею - 170 м"; 13/100 часток, які складаються з: будівлі РММ літ. В, загальною площею - 404,3 м 2 ; навісу літ. Г, площею 20,8 м 2 ; огорожа № 2 (бетонна), довжиною - 70 м; огорожа № 9 (металева), довжиною - 110 м; естакада № 12; асфальтобетонне покриття № 57 (асфальт) площа покриття -2110 м 2 ;

- № 3 від 17.05.2016 про оформлення за результатами аукціону, проведеного 16.05.2016, нотаріальних договорів купівлі-продажу на користь переможця аукціону ОСОБА_1 вказаних вище 1/100, 4/100 та 2/100 часток об`єктів нерухомості - нафтобази за адресою: АДРЕСА_1 .

- № 4 від 04.07.2016 про оформлення за результатами аукціону, проведеного 01.07.2016, договорів купівлі-продажу на користь переможця аукціону ОСОБА_1 наступних частин об`єктів нерухомості, які складаються з вказаних вище 25/100 та 20/100 часток;

- № 5 від 22.08.2016 про реалізацію (продаж) 47/100 частин будівлі та приміщення нафтобази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами аукціону, після повної сплати переможцями грошових коштів, постановлено укласти з покупцями договори купівлі-продажу відповідних об`єктів, на підписання яких уповноважити голову правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" Бажаєва К.А-М.

Прокурор зазначає, що при прийнятті вказаних рішень правлінням ПАТ "Луганськнафтопродукт" були порушення статті 52 та 70 Закону України "Про акціонерні товариства", умови, передбачені пунктами 6.8, 15.9.8, 15.9.18, 15.9.21, 15.10.4, 15.11, 16.6 Статуту та пунктами 2, 3, 5-7, 10, 13-15, 26-29, 35 Положення про Наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт".

Відповідно до ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

У відповідності до ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено засади діяльності виконавчого органу акціонерного товариства. Зокрема, до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Майно товариства становлять основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, цінні папери, а також інші цінності (включаючи нематеріальні активи), вартість яких відображається в балансі товариства або враховується в інших передбачених законом формах обліку майна товариства.

Пунктом 6.8.5 Статуту передбачено, що ринкова вартість майна товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність при відчуженні, передачі в заставу, придбанні нерухомого майна.

Згідно п. 6.9 Статуту рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, у випадках, передбачених п. 6.8 цього Статуту приймається Наглядовою радою.

Відповідно до п. 13.1 Статуту органами управління та контролю товариства є: Загальні збори акціонерів; Наглядова рада; Правління; Ревізійна комісія.

Пунктами 15.1, 15.2 Статуту передбачено, що Наглядова рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної Статутом товариства та Законом України Про акціонерні товариства , контролює та регулює діяльність виконавчого органу Товариства.

Пунктом 15.6 Статуту передбачено, що у разі якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного капіталу товариства до складу Наглядової ради обов`язково включається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи).

Відповідно до п.15.9 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить:

15.9.8. затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених п.6.8. цього Статуту;

15.9.18. прийняття рішень про вчинення значних правочинів у випадку, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства;

15.9.21. прийняття рішення про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг у випадках передбачених п.6.8. цього Статуту.

Згідно з п. 15.10.4. Статуту до компетенції Наглядової ради товариства також належить погодження рішень Правління товариства про укладення правочинів, угод, договорів, контрактів щодо відчуження майна (необоротних активів), що належать товариству, здійснення операцій з борговими вимогами та зобов`язаннями (факторинг), якщо на дату прийняття таких рішень про укладення відповідних угод балансова вартість таких активів або зобов`язань не перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за курсом, встановленим Національним банком України (подібні повноваження Наглядової ради товариства закріплені в абз.2 п.2.3 Положення про Наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт").

Відповідно до п. 15.11 Статуту питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Статутом.

Відповідно до п.п. 16.1, 16.2 Статуту, правління є виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю та організовує виконання рішень Загальних зборів акціонерів товариства та Наглядової ради. Правління діє від імені Товариства у межах повноважень, передбачених чинним законодавством, цим Статутом та Положенням про правління і є підзвітним загальним зборам і Наглядовій раді товариства. У своїй діяльності Правління керується чинним законодавством України, цим Статутом, Положенням про Правління, актами внутрішнього регулювання та рішеннями, прийнятими Загальними зборами та Наглядовою радою товариства.

Пунктом 16.3 Статуту визначено, що правління вирішує всі питання, які пов`язані з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та Наглядової ради товариства.

Відповідно до п. 16.4 Статуту до компетенції Правління відноситься вирішення наступних питань:

- прийняття рішень щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, складає до 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства;

- прийняття за попереднім погодженням з Наглядовою радою рішення щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину становить від 5 до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Пунктом 16.6 Статуту товариства передбачено, що до розміщення акцій товариства у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій товариства, правління товариства не має права приймати рішення про укладення правочинів, угод, договорів, контрактів щодо відчуження майна (необоротних активів), що належить товариству, та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов`язаннями (факторинг), якщо на дату прийняття рішення про укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов`язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України. Правління товариства також не має права укладати правочини, угоди, договори, контракти щодо відчуження майна (необоротних активів), що належить товариству, враховуючи вартісні обмеження, встановлені чинним законодавством (п. 16.6 Статуту).

Згідно з відомостями про перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства станом на 09.04.2014 (арк. справи 141, т. 1) ФДМ України належало цінних паперів ПАТ "Луганськнафтопродукт", які складали 36,5357 відсотків статутного капіталу, іншим власникам - 63,4643.

Згідно до Архіву валютних курсів офіційний валютний курс НБУ на 17.05.2016 (дата прийняття рішення про відчуження майна) становив 2875,6925 грн. за 100 ЕUR, тобто вартість 14000 ЕUR становила 402596,95 грн.

Відповідно до висновків про вартість майна від 30.03.2016 ринкова вартість 1/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт" становить 311525 грн., ринкова вартість 2/100 частини будівель і споруд нафтобази - 315800 грн., ринкова вартість 4/100 частини будівель і споруд нафтобази - 209467 грн., що не перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за курсом НБУ.

Згідно до Архіву валютних курсів офіційний валютний курс НБУ на 04.07.2016 (дата прийняття рішення про відчуження майна) становив 2763,8642 грн. за 100 ЕUR, тобто вартість 14000 ЕUR становила 386940,988 грн.

Відповідно до висновків про вартість майна від 30.03.2016, ринкова вартість 20/100 частини будівель і споруд нафтобази - 315444 грн., ринкова вартість 25/100 частини будівель і споруд - 303382 грн., що не перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за курсом НБУ.

Згідно до Архіву валютних курсів офіційний валютний курс НБУ на 22.08.2016 становив 2861,2240 грн. за 100 ЕUR, тобто вартість 14000 ЕUR становила 400571,36 грн.

Відповідно до висновків про вартість майна від 08.08.2016 ринкова вартість 13/100 частини будівель і споруд нафтобази - 284338 грн., ринкова вартість 34/100 частини будівель і споруд - 265460 грн., що не перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за курсом НБУ.

За інформацією АТ "Укрнафтопродукт" склад правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" наступний: Бажаєв Казбек Абдул-Мажидович - голова правління (з 18.04.2012 протокол НР № 04/2012 від 18.04.2012); ОСОБА_3 - член правління (звільнена 17.07.2014, наказ № 7); Шелестунов Євген Федорович - член правління (звільнений 17.07.2014, наказ № 8).

Наглядова рада ПАТ "Луганськнафтопродукт" обрана загальними зборами акціонерів 15.04.2014 (протоколом № 19 від 15.04.2014) у складі: АТ "Укрнафтопродукт" - голова наглядової ради - особа за дорученням; ОСОБА_6 - член наглядової ради - фізична особа акціонер; ОСОБА_7 - член наглядової ради - фізична особа акціонер; ФДМ України - член наглядової ради - особа за дорученням.

Як свідчать матеріали справи та відзив ПАТ "Луганськнафтопродукт", останнім не надані докази, що Наглядова рада ПАТ "Луганськнафтопродукт" наділяла ОСОБА_5 повноваженнями на укладення договорів відчуження нерухомого майна від імені ПАТ, не надані протоколи про затвердження Наглядовою радою ринкової вартості майна, яке було продано 30.07.2016 та про погодження рішень правління ПАТ від 22.03.2016 про реалізацію об`єктів нерухомості 04.07.2016. Відсутні докази прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг (вимога ст.52 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.п.15.9.21, 15.11 Статуту).

Доводи 1-го відповідача про те, що відповідно до п. 16.7, п. 16.10 Статуту ПАТ "Луганськнафтопродукт" попередній склад правління діє до моменту набуття повноважень новим складом правління, суд оцінює критично, оскільки п. 16.12 передбачає, що голова та члени правління є штатними працівниками товариства. Таким чином, факти звільнення членів правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17.07.2014 не стростовані.

Проте, в частині доводів прокурора про порушення заборони поділу предмету правочину, що передбачено ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", то вони не знайшли свого підтвердження. Так, для кваліфікації правочину, як значного слід оцінити останню річну фінансову звітність акціонерного товариства, проте до матеріалів справи прокурор не додав таких документів ПАТ "Луганськнафтопродукт", що робить неможливим перевірку судом відповідності прийнятих рішень та оспорюваних правочинів вказаній нормі та п. 15.9.18 Статуту цього акціонерного товариства.

В частині тверджень прокурора про сумніви в достовірності протоколів через те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у дні проведення засідань правління та оформлення у смт. Станично-Луганське оспорюваних протоколів не перебували на митній території України, суд вважає їх не підтвердженими.

Так, прокурор додав до справи лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184- 32744/0/15-19-Вих від 11.09.2019, який був наданий на запит Територіального управління ДБР у м. Краматорську, у той час, як такі обставини можуть підтверджуватися або інформацією, наданою Державною прикордонною службою на запит прокурора, який сформульований у контексті спірних правовідносин, або витребуваною судом, проте таке клопотання не заявлялось.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин суд констатує, що правлінням ПАТ "Луганськнафтопродукт" при прийнятті рішень, які оформлені протоколами: № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від 04.07.2016, № 5 від 22.08.2016, було порушено ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом. Таким чином, відбулось незаконне відчуження майна ПАТ "Луганськнафтопродукт", засновником якого є позивач, що свідчить про наявність порушеного права ФДМ України як акціонера товариства на участь в управлінні ПАТ "Луганськнафтопродукт".

Проте, позов не може бути задоволений, оскільки прокурор пропустив строк позовної давності та суд не вбачає поважних причин пропуску такого строку, що необхідно для захисту порушеного права, та виходить з наступного.

Як зазначено в п. 2.2 пленуму ВГС України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

Проте, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, тому це питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, наділеним колом повноважень на захист інтересів держави.

Згідно ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Про пропуск строку позовної давності прокурор одразу заявив у прохальній частині позову, у якому також зауважив про неналежне виконання ФДМ України своїх основних завдань по захисту майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери його управління на території України.

Про причини пропуску строку позовної давності зі свого боку прокурор послався на великий обсяг інформації та документів, які підлягали дослідженню, складність правовідносин, проведення на території Луганської області Операції об`єднаних сил та карантинні заходи.

У листі від 17.04.2020 (арк.справи 98-101, т. 1) ФДМ України зазначає, що про перелічені порушення йому не було відомо до моменту отримання листа Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області № 33/1-787вих-20 від 27.03.2020, за винятком договору купівлі-продажу 20/100 часток об`єкту нерухомого майна від 30.07.2016 з ОСОБА_1 , про який було відомо з квітня 2019 року.

Щодо правової позиції позивача у справі, то після закриття підготовчого провадження ФДМ України надіслав пояснення від 17.09.2020 № 10-25-18712 за підписом в.о.голови Фонду ОСОБА_8 (арк. справи 16-28, т. 4).

Проте, як з`ясувалось у ході дослідження матеріалів справи згідно доданого до пояснень наказу голови Фонду від 18.08.2020 № 678 виконання обов`язків голови були покладені на заступника голови Фонду Єлейка Т.Я. з 21.08.2020 по 04.09.2020, тому суд погодився із запереченнями представника співвідповідача ОСОБА_2 , що пояснення підписані особою без підтвердження повноважень на представництво згідно ст. 56 ГПК України, а тому не можуть прийматися як належні докази.

Спеціаліст юридичного відділу РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях Зучек Є.Н., який прибув для участі у судовому засіданні 05.11.2020, не був допущений як представник, оскільки надана довіреність № 400 від 23.12.2019 не підтверджує такі повноваження у відповідності до ст. ст. 56, 58 ГПК України.

За таких обставин у ході розгляду справи позивач не навів суду причини пропуску позовної давності за спірними правовідносинами, що позбавляє суд можливості оцінити поважність цих причин згідно поданого прокурором клопотання.

Статтею 253 та частиною 1 статті 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до статті 257 та частини 4 статті 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 11.10.2018 по справі № 908/1125/17 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15, від 22.05.2018 у справі № 908/1064/1, від 17.07.2018 у справі № 911/4006/16, від 14.08.2018 у справі № 922/1425/17).

Таким чином, виходячи з наведеного вище правового регулювання статусу ФДМ України за відповідним Законом та обставин справи, суд оцінює факти пропуску позовної давності у цій справі з позиції саме того, коли позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у позові, загальні збори не проводились з 16.04.2014, а Наглядова рада не проводила засідання з 01.03.2014.

Однак, п. 15.6 Статуту та п. 4.4 Положення про Наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт" передбачено - у разі, якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного капіталу товариства до Наглядової ради обов`язково включається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи).

Стаття 15 Статуту ПАТ "Луганськнафтопродукт", яка визначає повноваження Наглядової ради, передбачають можливість скликання засідань у т.ч. за ініціативою члена Наглядової ради, які мають проводитись не рідше разу в квартал та на яких заслуховуються та затверджуються звіти правління.

В Положенні про Наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт" передбачені права членів Наглядової ради отримувати повну, достовірну та своєчасну інформацію про товариство, необхідну для виконання своїх функцій, а також отримувати копії документів товариства.

Крім цього, звертають на себе увагу пояснення, надані ТОВ "Професіонал" від 23.10.2020 № 10-04/67, за містом яких третя особа повідомила, що на виконання Положення про умови укладення (переукладення) угоди про продаж майна, що перебуває у державній власності, затв. наказом ФДМ України від 27.03.1998 № 601, ТОВ "Професіонал" для переукладення Угоди з ФДМ України на продаж майна, що перебуває у державній власності, оформив та надав позивачу Звіт про всі виконані роботи юридичною особою, зазначені в предметі угоди за період з 31.07.2015 по 31.07.2016, в якому під номерами 10, 11, 12 відображено інформацію про продаж частини активів ПАТ "Луганськнафтопродукт", які стосуються спірних правовідносин. Копію звіту ТОВ "Професіонал" додав до матеріалів справи (арк. 134-148, т. 4).

З огляду на зазначені факти та повноваження представника у Наглядовій раді, суд вважає, що позивач мав усі можливості контролювати та регулювати діяльність виконавчого органу товариства, мати всю інформацію про оспорювані рішення правління, а тому трирічний строк позовної давності для спірних позовних вимог закінчився:

- 27.01.2019 для вимоги про визнання недійсним рішення правління, яке оформлене протоколом № 1 від 26.01.2016;

- 23.03.2019 - для рішення правління, яке оформлене протоколом № 2 від 22.03.2016;

- 18.05.2019 - для рішення правління, яке оформлене протоколом № 3 від 17.05.2016;

- 05.07.2016 - для рішення правління, яке оформлене протоколом № 4 від 04.07.2016;

- 23.08.2019 - для рішення правління, яке оформлене протоколом № 5 від 22.08.2016.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно відмітки Укрпошти на поштовому конверті прокурор звернувся з позовом у цій справі 05.06.2020 (арк. справи 63, т. 2), що свідчить про пропуск строку позовної давності та є підставою для відмови у позові.

Щодо решти позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціонів від 16.05.2016, 01.07.2016, 01.11.2016, 29.12.2016, проведених ТОВ "Професіонал" та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2016 та від 03.12.2016, укладених між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 , від 09.02.2017, укладеного між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 , проведення реституції, то ці вимоги є похідними від зазначених вище.

Підстави для визнання їх недійсними є подібними до тих, якими прокурор обґрунтовував підстави недійсності рішень правління, оформлених протоколами № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від 04.07.2016, № 5 від 22.08.2016, а також доповнив їх посиланням на порушення Положення про порядок відчуження майнових об`єктів, що належить до основних фондів (в тому числі об`єктів незавершеного будівництва) та є власністю ПАТ "Луганськнафтопродукт", затв. рішенням Наглядової ради ПАТ "Луганськнафтопродукт" № 2/2011 від 17.05.2011 щодо відсутності погодження Наглядовою радою рішень правління товариства про укладення правочинів щодо відчуження майна, що належить товариству, а також відсутності рішення Наглядової ради про продаж майна шляхом проведення аукціону (публічних торгів).

Статті 203, 207-209, 655, 657 ЦК України визначені нормативними підставами недійсності договорів купівлі-продажу: 1/100, 4/100, 2/100, 25/100, 20/100 часток об`єкту нерухомого майна від 30.07.2016; 34/100 часток об`єкту нерухомого майна від 03.12.2016, укладених між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 та договору купівлі-продажу 13/100 часток об`єкту нерухомого майна від 09.02.2017, укладеного між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 .

Фактичні підстави недійсності цих договорів полягають у тому, що вони укладались на підставі оспорених рішень правління, оформлених протоколами № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від 04.07.2016, № 5 від 22.08.2016 та аукціонах, які теж проведені з порушеннями, зміст яких тотожній.

Аналіз цих похідних позовних вимог свідчить про наявність порушеного права позивача, як акціонера товариства на участь в управлінні ПАТ "Луганськнафтопродукт", оскільки йдеться про незаконне відчуження майна цього товариства.

Проте, за цими вимогами також пропущено позовну давність у три роки, встановлену ст. 257 ЦК України, оскільки оспорювані аукціони та договори купівлі-продажу були проведені та укладені відповідно у 2016 році, а з позовом прокурор звернувся у 2020 році.

Підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності за цими вимогами теж немає, про що суд вказав вище, оскільки йдеться про об`єднані позовні вимоги, тому вони не підлягають задоволенню на підставі ст. 267 ЦК України.

Позовна вимога про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 № 31971555 про право власності на 52/100 частки цілого об`єкту за ТОВ "ТОЧКА РОСТУ" не є належним способом захисту порушеного права, оскільки згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, згідно з якою відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Державою Україна Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зауважити, що вимоги про проведення реституції за оспорюваним договором купівлі-продажу 13/100 часток об`єкту нерухомого майна від 09.02.2017, укладеного між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 підпадають під ознаки "майна" у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

У світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини із застосуванням Конвенції, оцінка правомірності втручання держави в гарантоване ст. 1 Першого протоколу права мирного володіння здійснюються, серед іншого, і в контексті принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального характеру, зокрема, якщо справа впливає на майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.01.2012р.). Як зауважує ЄСПЛ в п. 71 означеного рішення, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .

В частині дослідження доводів відповідачів та їх відображення у судовому рішенні, то суд ґрунтується на висновках, які зроблені Європейським судом з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Витрати по судовому збору покладаються на прокуратуру Луганської області у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 53, 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на прокуратуру Луганської області.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 16.11.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова