Рішення

від 10.11.2020 по справі 914/2396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 Справа № 914/2396/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад , м. Львів

про стягнення 81006, 77 грн

Суддя Н.В. Мороз

Секретар М. С. Банзула

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ до Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад про стягнення 81006,77 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.10.2020.

Ухвалою суду від 20.10.2020 відкладено розгляд справи на 10.11.2020, про що повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України.

05.11.2020 на поштову адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ від 22.10.2020 №224 про виправлення описки в ухвалі від 21.09.2020. Крім цього, позивач долучив до матеріалів справи довідку від 26.10.2020 №225, згідно якої вбачається, що залишок боргу на 23.10.2020 Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад становить 81006,77 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2020 виправлено описку в ухвалі суду від 21.09.2020.

В судове засідання 10.11.2020 представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

10.11.2020 в судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

Судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за №7901413451186 на офіційному сайті АТ Укрпошта , згідно до якого ухвала суду від 21.09.2020 про відкриття провадження у справі отримана адресатом (відповідачем) 29.09.2020. Окрім того, згідно відстеження поштового відправлення за №7901413512460 на офіційному сайті АТ Укрпошта , ухвала суду від 20.10.2020 отримана відповідачем 24.10.2020.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин , суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 86006,77 грн, що підтверджується видатковою накладною №АТ-11290069 від 29.11.2019.

Відповідач лише частково виконав обов`язок з оплати товару та сплатив заборгованість у розмірі 5000,00 грн. Решта заборгованості у розмірі 81006,77 грн відповідачем не оплачена.

Відтак, позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача за надані послуги в розмірі 81006,77 грн.

Позиція відповідача .

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не надав.

Обставини справи.

29.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ та Приватним підприємством Інтер-Галич-Фасад було укладений усний договір поставки, згідно якого позивач передав відповідачеві товар на суму 86006,77 грн на підставі видаткової накладної від № АТ-11290069. Зазначена видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 05.03.2020, згідно якої просив протягом 7 (семи) днів сплатити заборгованість у розмірі 86006,77 грн за поставлений товар згідно видаткової накладної № АТ-11290069.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено та підтверджено позивачем, що відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару на суму 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 510 від 26.03.2020, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 81006,77грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 81006,77 грн.

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Як визначено у частині 2 статті 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень частин 1,2 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, ст. 181 ГК України, визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб, про що свідчить отримання відповідачем товару від позивача та підписання видаткової накладної від 29.11.2019 № АТ-11290069 та внаслідок чого у сторін виникають відповідні права та обов`язки, в тому числі зобов`язання з приводу поставки товару та його своєчасної і належної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату боргу на суму 5000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.03.2020 №510, яке міститься в матеріалах справи.

Відтак, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 81006,77 грн.

Докази повної оплати товару, отриманого відповідачем за накладною № від 29.11.2019 №АТ-11290069, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ до Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад про стягнення заборгованості у розмірі 81006,77 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад (м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 141, кв. 196, код ЄДРПОУ 40145066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-ТЕХ (м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13ж, код ЄДРПОУ 21665318) - 81006,77 грн заборгованості та 2 102,00 грн судового збору.

Рішення складено 16.11.2020

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз