Рішення

від 16.11.2020 по справі 915/1164/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа № 915/1164/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (юридична адреса: 18000, м.Черкаси, вул.Гоголя, 137, поштова адреса : 18002, м. Черкаси, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996)

до відповідача: Новоодеського професійного аграрного ліцею (56602, Миколаївська область, м.Нова Одеса, вул. Центральна, 218, код ЄДРПОУ 02546105)

про: стягнення заборгованості,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

В С Т А Н О В И В:

11.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 735/09-01 від 08.09.2020 (вх.№11284/20 від 11.09.2020), в якій просить суд стягнути з Новоодеського професійного аграрного ліцею грошові кошти в сумі 3395 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором від 02.01.2019 № С/584-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого відповідачу природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1164/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 15.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відзначено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідачем ухвалу суду від 15.09.2020 отримано 22.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ (далі - постачальник, позивач) та Новоодеським професійним аграрним ліцеєм (далі - споживач, відповідач) було укладено, за результатами проведених конкурсних відкритих торгів на постачання природного газу для споживачів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, договір №С/584-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ для потреб бюджетних організацій, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1.)

Згідно з пунктом 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - 52 тис. куб.м.

У пункті 1.3. Договору сторони погодили планові обсяги постачання газу по місяцях.

Відповідно до пункту 1.5. Договору, передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування, за адресами об`єктів споживача: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Центральна, 218, топкова 32, топкова №3; Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Іпатенка, 3А топкова 4.

За умовами пункту 2.3 даного правочину обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За умовами пункту 2.7. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється у такому порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.7.1.);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.7.2.);

- споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.7.3.);

- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п.2.7.4.);

- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п.2.7.5.).

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 581880 грн, в т.ч. ПДВ 96980,00 грн.

Ціна газу становить 11190,00 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 1865,00 грн та з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п.3.2. Договору, умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів ( у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю товару може змінюватися відповідно до умов ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору, розрахунковий період за ним становить один календарний місяць. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За умовами п. 4.3.2. Договору, відповідно до п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення та п.1. ст. 48 БКУ взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 10 календарних днів.

Відповідно до п. 5.4.2. Договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу протягом 2019 року: з 01.01.2019р. до 31.12.2019р. до використання суми, зазначеної в п.3.1. Договору, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 11.3. Договору встановлено, що усі зміни та доповнення до Договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються їх печатками.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 до договору постачання природного газу №С/584-18 від 02.01.2019, укладеної сторонами 01.07.2019, з 01 травня 2019 року ціна природного газу, що постачається по договору, з врахуванням вартості замовлення послуг розподілу потужностей становить 9479,95 грн за 1000,00 куб.м, крім того ПДВ 20%. Всього з ПДВ за 1000 куб.м - 11375,94 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у січні 2020 позивач поставив відповідачу природний газ відповідно до акту приймання-передачі №РН-0000648 від 31.01.2020 в кількості 0,2984600 тис. куб. м на загальну суму 3395,27 грн, який споживач прийняв, спожив та не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 №РН-0000648 на суму 3395,27 грн. підписано відповідачем.

14.04.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. №390/04-02 від 13.04.2020 про сплату боргу в сумі 3395,27 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому враховуючи положення ст. 237 ГПК України, господарським судом не досліджуються обставини, пов`язані із правовими наслідками положень ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, враховуючи, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у січні 2020 року в сумі 3395,27 грн підтверджена доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не заперечена та не спростована, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми заборгованості, у зв`язку з чим даний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Новоодеського професійного аграрного ліцею (56602, Миколаївська область, м.Нова Одеса, вул. Центральна, 218, код ЄДРПОУ 02546105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (юридична адреса: 18000, м.Черкаси, вул.Гоголя, 137, поштова адреса : 18002, м. Черкаси, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996) заборгованість за спожитий природний газ у січні 2020 року в сумі 3395,27 грн та 2102,00 грн судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (юридична адреса: 18000, м.Черкаси, вул.Гоголя, 137, поштова адреса : 18002, м. Черкаси, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996),

відповідач: Новоодеський професійний аграрний ліцей (56602, Миколаївська область, м.Нова Одеса, вул. Центральна, 218, код ЄДРПОУ 02546105).

Повне рішення складено та підписано судом 16.11.2020.

Суддя В.О.Ржепецький