Рішення

від 09.11.2020 по справі 916/2701/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2701/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2701/20

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. №46, код ЄДРПОУ 19420704)

до відповідача Приватного підприємства "Велс Агро" (68750, Одеська область, Болградський район, с. Банівка, Центральна, буд. №96, код ЄДРПОУ 40787839)

про стягнення 124 977,90грн., -

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Велс Агро" про стягнення 124 977,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на поставки №1794/19/02 від 18.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2020р. провадження по справі №916/2701/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.06.2018р. між Малим приватним підприємством Фірма „Ерідон" (Постачальник) та Приватним підприємством "Велс Агро" (далі Покупець) було укладено договір поставки №1794/19/02 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в Додатках, які є невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

18.11.2018 року між Малим приватним підприємством Фірма „Ерідон" та Приватним підприємством "Велс Агро" було укладено додаткову угоду №1794/19/02/4-МД/О (далі Додаток до договору) до договору поставки №1794/19/02 відповідно якого поставці підлягав товар (аміачна селітра) на загальну суму 91 199,95грн.

Позивач, на виконання умов договору та додатку до договору 19.11.2019року поставив відповідачу аміачну селітру на загальну суму 91 199,95грн., що підтверджується видатковою накладною №95381.

Отриманий товар за вказаним Додатком, Відповідачем оплачений частково в сумі 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 16.03.2020р.

Відповідачем неоплачена частина вартості отриманого товару, за Додатком № №1794/19/02/4-МД/О від 18.11.2018р. до Договору поставки №1794/19/02 від 18.06.2018р., становить 81 199,95 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору поставки №1794/19/02 від 18.06.2018р., датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3 Додатку до договору товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 27.11.2019 року

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси МПП Фірма „Ерідон", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 81 199,95грн. - основного боргу, 12 832,26 грн. - пені, 6 663,89 грн. - 10% річних, 23 989,99грн. - відсотки за користування товарним кредитом та 291,92грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Судом встановлено, що 18.06.2018р. між Малим приватним підприємством Фірма „Ерідон" (Постачальник) та Приватним підприємством "Велс Агро" (далі Покупець) було укладено договір поставки №1794/19/02 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в Додатках, які є невід`ємною частиною (п. п. 1.1, 1.2. договору).

Також, 18.11.2018 року між Малим приватним підприємством Фірма „Ерідон" та Приватним підприємством "Велс Агро" було укладено додаткову угоду №1794/19/02/4-МД/О (далі Додаток до договору) до договору поставки №1794/19/02 відповідно якого поставці підлягав товар (аміачна селітра) на загальну суму 91 199,95грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору та додатку до договору 19.11.2019року поставив відповідачу аміачну селітру на загальну суму 91 199,95грн., що підтверджується видатковою накладною №95381.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 16.03.2020р.

Отже, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 81 199,95грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 10% річних у розмірі 6663,89грн. та інфляційні витрати в сумі 291,82грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору поставки, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Враховуючи приписи законодавства та договору, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 процентів річних в сумі 6 663,89грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Враховуючи викладене, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 291,82грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 291,82 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом.

В силу приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного Відповідно до ч.5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4. та 5. додатку до Договору поставки сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% (двадцять п`ять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Враховуючи приписи законодавства та додатку до договору, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення плати за користування товарним кредитом з відповідача у розмірі 36% річних в сумі 23 989,99грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12 832,26грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно п. 6.2. Договору поставки Покупець, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості не оплаченого Товару за кожний день прострочення.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати ватості отриманого товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 12 832,26грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 12 832,26грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. №46, код ЄДРПОУ 19420704) до Приватного підприємства "Велс Агро" (68750, Одеська область, Болградський район, с. Банівка, Центральна, буд. №96, код ЄДРПОУ 40787839) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Велс Агро" (68750, Одеська область, Болградський район, с. Банівка, Центральна, буд. №96, код ЄДРПОУ 40787839) на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. №46, код ЄДРПОУ 19420704) основний борг в розмірі 81 199 (вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто дев`ять)грн. 95коп., 10% річних в сумі 6 663 (шість тисяч шістсот шістдесят три)грн. 89коп., інфляційні витрати в сумі 291 (двісті дев`яносто одна)грн. 82коп., пеню в розмірі 12 832 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дві)грн. 26коп., проценти за користування товарним кредитом в сумі 23 989 (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять)грн. 99коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 16 листопада 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна