Рішення
від 03.11.2020 по справі 918/688/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/688/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , при секретарі судового засідання Фесюк О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом

за позовом: Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

до відповідача: Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 54 407 грн. 98 коп.

за зустрічним позовом

за позовом: Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 41 263 грн. 62 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників

Описова частина:

В липні 2020 року Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 54 407 грн. 98 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2020 року відкрито провадження у справі № 918/688/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 18 серпня 2020 року.

06 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов в якому останній просить суд стягнути заборгованість з позивача за первісним позовом в розмірі 41 263 грн. 62 коп.

11 серпня 2020 року ухвалою суду прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 918/688/20, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/688/20, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, розгляд справи призначено на 18 серпня 2020 року.

06 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, в якому вказує про безпідставність позову, зокрема через його недоведеність.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року розгляд справи відкладено на 01 вересня 2020 року.

Розгляд справи призначений на 01 вересня 2020 р. на 13:50 год. не відбувся у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Торчинюк В. Г., про що було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області. У зв`язку з тим, що закінчились обставини, які зумовлювали неможливість проведення судового розгляду справи, суд ухвалою від 15 вересня 2020 року призначив розгляд справи у судове засіданні на 29 вересня 2020 року з повідомленням учасників справи.

29 вересня 2020 року через відділ канцелярії позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив на позовну заяву в якому просить суд, позов задоволити в повному обсязі та наголошує на безпідставності тверджень відповідача, крім того, подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній вказує на безпідставність тверджень відповідача за первісним позовом, зокрема щодо збитків, оскільки позивачем подавалися на реєстрацію відповідні податкові документи.

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання на 13 жовтня 2020 року.

12 жовтня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем за первісним позовом подано заперечення на первісний позов та відповідь на відзив за зустрічним позовом, в яких останній зазначає про безпідставність тверджень позивача за первісним позовом, зокрема зазначає що з поданих податкових документів вбачається, що такі не зареєстровані, що знову ж підтверджує ґрунтовність зустрічної позовної заяви.

Крім того, позивачем та відповідачем за первісним позовом подано клопотання про розгляд справи без участі представників останніх.

У судове засідання 03 листопада 2020 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

01 серпня 2017 року ДП "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор" (надалі - позивач) уклали Договір оренди нерухомого майна з Приватним підприємством - фірмою "Торгбуд-Сервіс" (надалі - відповідач, а.с. 9 - 12).

За пунктом 1.1. договору орендар передає, а орендар приймає в тимчасове строкове платне володіння і користування лабораторний корпус загальною площею 130,0м.кв та під`їзну дорогу. Також орендар має взяти на себе сплату рахунків за електрику і половину заробітної плати сторожів філії "Дубровицький райавтодор" згідно рахунку наданого філією.

За пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі вказаного майна.

Пунктом 3.1. договору орендна плата визначається на підставі розрахунків філії і становлять за базовий місяць розрахунку (вересень 2016 року) - 7 056 грн. 46 коп. без урахування ПДВ, а також сплату рахунків за електрику і половину заробітної плати сторожів філії "Дубровицький райавтодор згідно рахунку наданого філією.

Згідно пункту 3.3. договору, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним, згідно наданих орендодавцем рахунків.

У відповідності до пункту 9.1. договору цей договір укладений строком на 2 роки та 11 місяців та набирає чинності з моменту підписання Акту прийому-передачі майна.

Матеріали справи містять лист від 21 грудня 2018 року №191 позивача, в якому останній повідомляє відповідача про те що, договір від 01 серпня 2018 року припинено з 01 жовтня 2018 року (а.с. 18).

Також, матеріали справи містять лист відповідача від 31 серпня 2018 року згідно якого останній повідомляє позивача про фактичне припинення використання майна, а тому просить припинити дію договору оренди нерухомого майна від 01 серпня 2017 року починаючи з 01 вересня 2018 року (а.с. 153).

Крім того, відповідачем надано лист від 12 грудня 2018 року, згідно якого останній просить вважати з 21 серпня 2018 року договір оренди нерухомого майна від 01 серпня 2017 року не чинним (а.с. 154).

Цей договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін, за погодженням сторін, рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством (пункт 9.4 договору).

Відповідно до пункту 9.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; в інших випадках, передбачених законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, позивач у справі направив лист від 21 грудня 2018 року, щодо розірвання договору із 01 жовтня 2020 року для відповідача, а останній не заперечив щодо викладеного в листі, доказів протилежного матеріали справи не містять (заперечення, листи, претензії зі сторони відповідача, тощо).

Щодо листів відповідача, про розірвання договору з 31 серпня 2018 року, а потім з 01 вересня 2018 року про які зазначалося вище, суд зазначає, вказані листи відповідача не були погоджені позивачем, а отже договір не міг бути розірваним в односторонньому порядку, оскільки ні договором ні чинним законодавством України такої можливості не передбачено.

Отже, враховуючи листи, які зазначалися вище, та умови договору, суд вбачає, що сторони дійшли згоди, щодо дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна від 01 серпня 2017 року, на підставі пункту 9.6 договору за взаємною згодою сторін із 01 жовтня 2020 року.

Як свідчать матеріали справи між сторонами, було проведено взаємні розрахунки за період: січень 2017 року - грудень 2018 року (а.с. 13).

За даними зазначеного акту звірки станом на 31 грудня 2018 року заборгованість складає 57 111 грн. 42 коп., також вбачається, що заборгованість позивача перед відповідачем становить 6 680 грн. 00 коп.

Зазначені твердження підтверджуються: актами виконаних робіт по оплаті оренди від 12 грудня 2017 року, 12 січня 2018 року, 12 січня 2018 року, 20 лютого 2018 року. 20 лютого 2018 року, 27 лютого 2018 року, 15 березня 2018 року, 15 березня 2018 року (а.с. 80 - 28), рахунок на оплату №78/26 та 79/26 від 20 квітня 2018 року (а.с. 199), рахунок на оплату № 92/31 та № 93/33 від 29 травня 2018 року (а.с. 200), рахунок на оплату № 101/34 та № 102/35 від 27 червня 2018 року (а.с. 203), рахунок на оплату №115/44 та № 116/45 від 24 липня 2018 року (а.с. 204).

Отже, враховуючи зазначені вище докази, також умови договору, зокрема пункт 3.3. договору, вбачається, що відповідач зобов`язувався оплатити отримані послуги не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним згідно наданих рахунків, тобто, суд вбачає, що в період дії договору відповідач зобов`язався самостійно відшкодовувати орендну плату визначену пунктом 3.1. договору, до закінчення дії договору.

Договором не передбачений обов`язок орендодавця виставляти рахунок для орендаря.

Отже, враховуючи зазначені вище докази, умови договору, суд вбачає, що борг відповідача перед позивачем на момент розгляду спору складає 50 431 грн. 42 коп.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначене вище в сукупності суд вбачає, що вимога Дочірнього підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" до відповідача Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" за первісним позовом про стягнення 50 431 грн. 42 коп. є законною, обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому суд позов в цій частині задовольняє.

Крім того, позивач покликаючись на статтю 625 ЦК України нарахував для відповідача три відсотка річних та інфляційні втрати за період прострочення заборгованості з 13 березня 2020 року по 09 липня 2020 року в сумі 491 грн. 91 коп. та 3 484 грн. 65 коп. відповідно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором aбo законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, розмір 3 відсотків річних нарахованих позивачем для відповідача за період з 13 березня 2020 року по 09 липня 2020 року є арифметично вірним здійснений у відповідності до норм статті 625 ЦК України, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується інфляційних втрат нарахованих відповідачем для відповідача, судом встановлено, такі зроблені арифметично не вірно, тому судом здійснено перерахунок інфляційних витрат.

Згідно перерахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 066 грн. 65 коп. інфляційних втрат нарахованих за період 13 березня 2020 року по 09 липня 2020 року нарахованих на суму основного боргу 50 431 грн. 42 коп.

Отже, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1 066 грн. 65 коп.

Також, розглядаючи первісний позов, судом було взято до уваги наступне.

Правовідносини згідно предмету позову виникли на підставі договору б/н від 01 серпня 2017 року, однак, позивач вказує в позовній заяві найменування зазначеного договору - договір оренди № 3 від 01 серпня 2017 року, в свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що між сторонами не укладався договір про який зазначає позивач у позовній заяві.

Разом з тим вбачається, що позивач покликаючись на договір оренди № 3 від 01 серпня 2017 року, долучає до матеріалів справи договір оренди б/н від 01 серпня 2017 року, аналогічний договір долучає і відповідач у відзиві на позовну заяву, отже судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами саме на підставі договору оренди б/н від 01 серпня 2017 року, а посилання позивача на договір № 3 є помилковим.

Також, судом враховані твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо відсутності в матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого майна.

Суд наголошує, сторони впродовж 2017 - 2018 року були складені та підписані документи на підставі зазначеного договору, також відповідачем здійснювалися оплати на підставі зазначеного договору, що свідчить про передачу позивачем для відповідача майна визначеного спірним договором та виконання сторонами останнього.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що матеріали справи також не містять акту приймання-передачі орендованого майна, щодо повернення такого майна від відповідача для позивача, що свідчить про те, що сторони добровільно не виконали умови договору саме в частині складання актів.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що останньому відомо що в період дії договору оренди від 01 серпня 2017 року був укладений договір оренди щодо цього самого нерухомого майна з іншим орендарем, у зв`язку з чим відповідач не використовував орендоване майно з травня 2018 року.

Суд наголошує, зазначені твердження не підтверджуються матеріалами справи, ні позивачем ні відповідачем на підтвердження таких тверджень не надано доказів, за таких обставин судом такі не приймаються до уваги як не підтверджені та безпідставні.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на неналежність доказу, зокрема акту звірки взаєморозрахунків.

Касаційний господарський суд в постанові суду від 05 березня 2019 року № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить, підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Позивачем було надано до матеріалів справи копію акту звірки взаємних розрахунків в якому містяться підписи та печатки сторін, що свідчить про належність даного доказу, крім того, суд наголошує, що сам по собі акт звірки взаємних розрахунків, не є належним доказом факту надання послуг оренди, або ж оплати таких послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак, зазначений акт, відображає рух коштів між сторонами, з якого вбачається, що усі проплати на які вказує відповідач згідно платіжних доручень №6619 (а.с. 181), №6850 (а.с. 183), №7247 (а.с. 187), №7599 (а.с. 189), №7962 (а.с. 198), №8640 (а.с. 201), №8875 (а.с. 202), №9435 (а.с. 205), №10173 (а.с. 206) були враховані позивачем при формуванні суми боргу, також враховані усі рахунки, щодо орендної плати.

З зазначеного вбачається, що твердження відповідача, щодо неналежності доказу, зокрема, акту звірки взаєморозрахунків є безпідставними та такими які спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ Фірми "Торгбуд- Сервіс" сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в сумі 2 102 грн. 00 коп.

В межах справи 918/688/20 відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, яка прийнята судом до спільного розгляду в межах даного провадження справи, про що зазначалося вище.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд встановив наступне.

Як зазначалося вище між ДП "Рівненський облавтодор" в особі Філії Дубровицький облавтодор" було укладено договір оренди нерухомого майна б/н від 01 серпня 2017 року за умовами якого відповідачу було передано в тимчасове строкове платне володіння і користування лабораторний корпус загальною площею 130,0 м2 та під`їзну дорогу. Вартість майна визначена 7 056 грн. 46 коп. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи ДП "Рівненський облавтодор" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" в установленому законом порядку не було складено та зареєстровано податкові накладні на постачання послуг оренди, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт по оплаті за оренду: від 30.08.2017 на суму ПДВ 1411,29, від 30.09.2017 на суму ПДВ 1411,29 грн., від 30.10.2017 на суму ПДВ 2050,09 грн., від 16.11.2017 на суму ПДВ 634,17 грн., від 12.12.2017 на суму ПДВ 1411,29 грн., від 12.12.2017 на суму ПДВ 627.95 грн., від 12.01.2018 на суму ПДВ 1570,00 гри., від 12.01.2018 на суму 1411,29 грн., від 20.02.2018 на суму ПДВ 1411,29, від 20.02.2018 на суму ПДВ 2277,93 грн., від 27.02.2018 на суму ПДВ 1521,94 грн., від 15.03.2018 на суму ПДВ 1047,44 грн., від 15.03.2018 на суму ПДВ 1549,33 грн.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості включити вказану суму ПДВ в розмірі 18 335 грн. 30 коп. до податкового кредиту та зменшити податкове зобов`язання з ПДВ. При цьому, позивач виконав свій обов`язок щодо сплати податку на додану вартість в ціні придбання послуг оренди у відповідача.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, а саме додатком №5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період з серпня 2017 по березень 2018 року, квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 214 - 231).

Матеріалами справи стверджено, що позивачем за первісним позовом було подано відповідні документи на реєстрацію в податкові органи, однак така реєстрація не була здійснена через неправильність його складення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження ЇЇ майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою ст ороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи; суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Судом встановлено, відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку, щодо реєстрації податкових накладних за фактом першої події, підписання актів виконаних робіт, не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що таке порушення позивача за первісним позовом позбавило відповідача права включити суми ПДВ у розмірі 18 335 грн. 30 коп. до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене, є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Суд вбачає, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а тому вказані збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 03 грудня 2018 року у справі № 908/76/18.

Відтак, зустрічний позов в частині стягнення 18 335 грн. 30 коп. збитків з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" підлягає до задоволення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом для позивача здійснив реалізацію бетону на підставі наступних підписаних сторонами видаткових накладних: №10454 від 24.07.2018 на суму 2 825 грн. (а.с. 131), №10453 від 24.07.2018 на суму 10 200 грн. (а.с. 129).

Матеріали справи не містять доказів оплати поставленого товару зі сторони позивача за первісним позовом, доказів протилежно останнім не надані.

Таким чином, заборгованість по даним видатковим накладним складає 13 025 грн. 00 коп.

Частинами 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми права та обставини справи, вбачається що між позивачем та відповідачем за первісним позовом виникли правовідносини, щодо поставки товару, без укладення договору (позадоговірна).

Отже, при виникненні зобов`язань без укладення договору, сторони керуються законом.

Як зазначалося вище, якщо обов`язок оплати не визначений договором, то такий обов`язок настає з моменту отримання товару або товаророзпорядчих документів.

Оскільки видаткові накладні складені та підписані сторонами 24 липня 2018 року року, відтак, обов`язок оплати у позивача за первісним позовом настав.

Відтак, зустрічний позов в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" боргу за поставлений товар згідно видаткових накладних в сумі 13 025 грн. 00 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Через неналежне виконання зобов`язань в частині оплати заборгованості в розмірі 13 025 грн. 00 коп. згідно видаткових накладних, відповідач за первісним позовом нарахував для позивача три відсотка річних та інфляційні збитки за період з 26 липня 2018 року по 05 серпня 2020 року в сумі 793 грн. 71 коп. та 1 460 грн. 10 коп. відповідно.

Як зазначалося вище, у відповідності до статті 625 ЦК України, передбачена така можливість щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий відповідачем за первісним позовом розрахунок, судом встановлено, останній здійснений арифметично вірно на підставі закону, а тому зустрічний позов в частині стягнення з позивача за первісним позовом 793 грн. 71 коп. три відсотка річних та 1 460 грн. 10 коп. інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Також, 02 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір поставки №БС02/12-177 на поставку Товару (бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь).

Позивачем було поставлено відповідачу товар (бетон) згідно видаткових накладних: №20478 від 05 грудня 2019 року на суму 15 130 грн. (а.с. 137) та №20368 від 03 грудня 2019 року на суму 11 550 грн. (а.с. 138).

Як свідчать матеріали справи позивачем за первісним позовом частково оплачено товар на суму 20 000 грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 611 від 04 грудня 2019 року (а.с. 135) та № 609 від 02 грудня 2019 року (а.с. 136).

З урахуванням наведеного вбачається, що заборгованість позивача складає 6680 грн. 00 коп.

Згідно п.5.3.1 Договору поставки, розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводяться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі.

Таким чином, товар по видатковій наклад тій від 03 грудня 2019 року №20368 мав бути оплачений у строк до 06 грудня 2019 року включно, по видатковій накладній від 05 грудня 2019 №20478 до 10 грудня 2019 року включно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи зазначене, вбачається, що через невиконання умов договору поставки від 02 грудня 2019 року №БС02/12-177 зустрічний позов в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 6680 грн. 00 коп. з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Через неналежне виконання умов договору ТОВ - Фірма "Торгбуд- Сервіс" нарахувало для позивача за первісним позовом 728 грн. 87 коп. пені, 107 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 133 грн. 09 коп. три відсотка річних.

Судом встановлено, прострочення оплати товару по накладній від 03 грудня 2019 року №20368 в розмірі 6680 грн. 00 коп. настало з 07 грудня 2019 року.

Згідно пункту 6.2 договору поставки, у випадку порушення покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи зазначені вище норми права, суд перевіривши наданий ТОВ - Фірма "Торгбуд- Сервіс" розрахунок, вбачає, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до положень договору та закону, а тому зустрічний позов в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" 728 грн. 87 коп. пені, 107 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 133 грн. 09 коп. три відсотка річних підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп. покладається на Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Отже, підсумовуючи усе зазначене вище, суд вбачає за необхідне скористатися наданими положеннями статті 238 ГПК України правом та провести зустрічне зарахування.

Відповідно до частини 11 статі 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи, що за первісним позовом стягненню Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" на користь ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор" підлягають 50 431 грн. 42 коп. основного боргу, 1 066 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 491 грн. 91 коп. 3% річних та 2 102 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, а за зустрічним позовом стягненню з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор" на користь Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" підлягає 18 335 грн. 30 коп. збитків, 19 705 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, пеню в розмірі 728 грн. 87 коп., 1567 грн. 65 коп. нарахованих інфляційних втрат та 926 грн. 80 коп. 3 відсотки річних та 2 102 грн. 00 коп. судових витрат, тому суд на підставі приписів ч.11 ст. 238 ГПК України проводить зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор", а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат з Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" підлягають стягненню 10 727 грн. 20 коп. основної суми заборгованості.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) на користь ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор" заборгованість в сумі 50 431 (п`ятдесят тисяч чотириста тридцять один) грн. 42 коп. основного боргу, 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 491 (чотириста дев`яносто одну) грн. 91 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 418 грн. 00 коп.

4. Зустрічний позов задовольнити.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (34100, Рівненська обл., Дубровицький район, місто Дубровиця, вул. Вородинська, буд. 176, ідентифікаційний код: 26206644) на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) 18 335 (вісімнадцять тисяч триста тридцять п`ять) грн. 30 коп. збитків.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (34100, Рівненська обл., Дубровицький район, місто Дубровиця, вул. Вородинська, буд. 176, ідентифікаційний код: 26206644) на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) 19 705 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ять) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, пеню в розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 87 коп., 1 567 (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім) грн. 65 коп. нарахованих інфляційних втрат та 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн. 80 коп. три відсотки річних.

7. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (34100, Рівненська обл., Дубровицький район, місто Дубровиця, вул. Вородинська, буд. 176, ідентифікаційний код: 26206644) на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) сплачений судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

8. У порядку частини 11 статі 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (34100, Рівненська обл., Дубровицький район, місто Дубровиця, вул. Вородинська, буд. 176, ідентифікаційний код: 26206644), а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат:

9. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в особі Філії "Дубровицький райавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (34100, Рівненська обл., Дубровицький район, місто Дубровиця, вул. Вородинська, буд. 176, ідентифікаційний код: 26206644) 10 727 (десять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 20 коп. основної суми боргу.

10. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2020 року.

Суддя В. Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Пластова, 7);

3 - відповідачу рекомендованим (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30А).

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення03.11.2020
Оприлюднено17.11.2020
Номер документу92855893
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/688/20

Судовий наказ від 07.12.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Рішення від 03.11.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 13.10.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 29.09.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 15.09.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 11.08.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 14.07.2020

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні