Рішення

від 06.11.2020 по справі 921/537/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/537/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, буд 2А , ЄДРПОУ 36441431

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬВАРО" 46010, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Текстильна,40-А, ЄДРПОУ 32578276

про стягнення заборгованості в сумі 208 962, 92грн

За участі представників:

Позивача: Смагін В.Г. - адвокат

Відповідача: не з`явився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю СІНЕРГІЯ-ГРУП , 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, буд 2А звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬВАРО" 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна,40-А про стягнення заборгованості в сумі 208 962, 92грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 921/537/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 08 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2020 відкладено у справі підготовче засідання на 09 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 921/537/20 до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2020 розгляд справи № 921/537/20 по суті відкладено на 06 листопада 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в судовому засіданні докази у справі, господарський суд встановив:

20 грудня 2017 року між ТОВ СІНЕРГІЯ-ГРУП та ТОВ АЛЬВАРО укладено договір №20/12- 1, за яким Позивач зобов`язався виготовити та поставити гнучку рулонну упаковку (Продукцію), а Відповідач - оплатити її.

26.09.2018 року до Договору сторонами узгоджено дві специфікації, відповідно до яких ТОВ СІНЕРГІЯ-ГРУП зобов`язалося поставити продукцію та надати послуги додрукарської підготовки на суму 83 513,33 гривень та 129 185,72 гривень відповідно.

Умови оплати за товар - 100% передоплата за послуги додрукарської підготовки та передоплата 30% за продукцію, залишок до моменту відвантаження.

На виконання зазначених домовленостей за наявності передоплати у розмірі 35 244,04 гривень Позивач поставив продукцію та надав послуги: за видатковою накладною № 20/11-6 від 20.11.2018 року на суму 8 559,16 гривень з ПДВ; за актом здачі-прийняття робіт № 20/11-7 від 20.11.2018 року на суму 2 270,93 гривень з ПДВ; за видатковою накладною № 20/11-8 від 20.11.2018 року на суму 8 820,35 гривень з ПДВ; за актом здачі-прийняття робіт № 20/11 -9 від 20.11.2018 року на суму 16 150,07 гривень зПДВ;

У той же час, за вказаними поставками та наданими послугами залишилася заборгованість у розмірі 556,47 гривень.

12.03.2019 року Відповідач перерахував на користь Позивача 35 000,00 гривень. У результаті з порушенням строку оплати було сплачено зазначені 556,47 гривень заборгованості, та з`явилася передплата за іншу частину замовленої продукції у розмірі 34 443,53 гривень (35 000,00 - 556,47 гривень).

15.03.2019року за видатковими накладними № 15/03-3 та 15/03-4 Відповідачу допоставлено залишок продукції на суму 72 683,24 гривень та 104 215,30 гривень з ПДВ відповідно, що підтверджується видатковими накладними №15/03-3 від 15 березня 2019 року на суму 72 683,24грн та №15/03-4 від 15.03.2019 року на суму 104 215,30грн.

Таким чином, у Відповідача виникла основна заборгованість у загальному розмірі 142 455,01 гривень (72 683,24 + 104 215,30 - 34 443,53).

13.04.2019року листом № 6 від 13.03.2019 року Відповідач підтвердив наявність зазначеної заборгованості та гарантував проведення повного розрахунку за поставлений товар частковими платежами до 15.05.2019 року.

Однак, жодного платежу зі сторони ТОВ Альваро не проводилось і, відповідно, розмір основного боргу залишився становити 142 455,01 (сто сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень одна копійка) гривень з ПДВ.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 53 771,16., інфляційні втрати в розмірі 6 528,47 грн. та 3% річних в розмірі 5 953,29 грн., нараховані за невиконання зобов`язань щодо оплати товару.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, 20.12.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару, у зв`язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов`язків.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними, що долучені до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи кожну видаткову накладну, погодився із об`ємом та вартістю поставленого товару.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України.

Оплата виробленої продукції здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, згідно з виставленим Виконавцем рахунком-фактурою. Відсутність рахунки-фактури не звільняє Замовника від оплати Продукції. (п.п. 5.4. Договору).

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором товару в розмірі 142 455,01грн. Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ст. 610 ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.1 ст.229 Господарського Кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції.

Згідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків .

Стаття 216 Господарського Кодексу України передбачає наступне, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію до Замовника можуть бути застосовані з боку Виконавця наступні санкції, а саме, пеня за несвоєчасну оплату продукції встановлюється у розмірі подвійної обліковоїставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню за період з 15.03.2019 по 12.06.2020, що складає 53 771,16грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", зокрема, пункті 2.5, Вищий господарський суд України роз`яснює, що "щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, в межах періоду з 15.03.2019 по 10.09.2019 (180 днів), суми на яку здійснювалось нарахування, встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача 24 521,78 грн - пені (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити три проценти річних від суми заборгованості за весь час прострочення, що складає суму в розмірі 5 953,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі - 6 528,47 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволенння позову .

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порядку ст. ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬВАРО" 46010, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Текстильна,40-А, ЄДРПОУ 32578276 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, буд 2А, ЄДРПОУ 36441431- 142 455,01 (сто сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень 01 копійка) грн основного боргу; 24521,78 (двадцять чотири тисячі п`ятсот двадцять одну гривню 78 копійок) грн пені 5 953,29 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні 29 копійок) 3% річних, 6528,47 (шість тисяч шістсот п`ятсот двадцять вісім гривень 47 копійок) грн інфляційних втрат та 2695,70 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 70 копійки) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частині в позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 16.11.2020.

Суддя А.М. Сидорук