Рішення

від 04.11.2020 по справі 924/693/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р. Справа № 924/693/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Хмельницького відділення м. Хмельницький

до Фермерського господарства "Концентрат" с. Песець Новоушицький район Хмельницька область

про стягнення 271905,35грн.

Представники сторін:

позивача: Рохов О.В. адвокат за ордером

відповідача: не з`явився

за участю Ленчик В.М. прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 08.06.2020р. провадження у справі відкрито та зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

Ухвалою від 07.08.2020р. поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 31.08.2020р. У підготовчому засіданні 31.08.2020р. оголошено перерву до 16.09.2020р. Ухвалою від 16.09.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05.10.2020р. У підготовчому засіданні 05.10.2020р. оголошено перерву до 20.10.2020р. Ухвалою від 20.10.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.11.2020р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в якому просить стягнути з фермерського господарства "Концентрат" 271905,32грн. з яких 200000 грн. фінансової допомоги, наданої за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству 6247,57 інфляційних втрат, 5992 грн. 3% річних, 59665,78грн. пені.

В обґрунтування позову прокурор посилається на невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення наданої фінансової підтримки згідно договору №194ФГ-2017 від 09.08.2017р. про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України.

Прокурор та повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу ФГ "Концентрат", зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, повернуті у зв`язку з відсутністю адресата.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/693/20 на встановлену адресу відповідача, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, свідчать про їх вручення відповідачу.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

09.06.2017р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та Фермерським господарством "Концентрат" укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотні основі фермерському господарству №194 ФГ-2017 відповідно до п.1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Концентрат" в сумі 300000грн. із спеціального фонду, бюджету, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Підпунктом 3.4.2 на відповідача покладено обов`язок повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2018року в сумі 100 000,00 гривень; до 01 листопада2019року в сумі 100 000,00 гривень; до 01 листопада 2020 року в сумі 100 000,00 гривень.

Фінансова підтримка повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Договір діє до повного повернення фермерським господарством інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (п.4 договору).

Пунктом 5 договору сторони передбачили відповідальність сторін, де визначено, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення платежу. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. У разі виявлення факту незаконного одержання бюджетних коштів, керівник фермерського господарства несе відповідальність згідно із законодавством, а у разі нецільового використання бюджетних коштів, припиняється надання будь-якої фінансової підтримки претендентові на її одержання протягом поточного та трьох Наступних бюджетних періодів.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до платіжного доручення №2 від 29.11.2017р. позивачем перераховано фермерському господарству 300 000грн. фінансової допомоги.

У зв`язку з неповерненням відповідачем 200000 грн. фінансової підтримки відповідно до графіку встановленому у договорі №194 ФГ-2017 від 09.08.2017р. прокурор в інтересах позивача звернувся із даним позовом до суду. Поряд із цим просить стягнути 6247,57 інфляційних втрат за листопад 2018 року квітень 2020 року, 5992 грн. 3% річних за період з 01.11.2018р. по 01.05.2020р., 59665,78грн. пені за період з 01.11.2018р. по 01.05.2020р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству №194 ФГ-2017р. від 09.08.2017р., відповідно до якого Укрдержфонд (в особі Хмельницького відділення) зобов`язався надати фінансову підтримку на поворотній основі відповідачу в сумі 300 000 грн., а відповідач зобов`язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

Судом враховується, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

На виконання умов зазначеного вище договору Український державний фонд підтримки фермерських господарств платіжним дорученням №2 від 29.11.2017р. перерахував на рахунок відповідача кошти фінансової підтримки в сумі 300 000 грн.

При цьому п. 3.4.2 договору на відповідача покладено обов`язок щодо повернення коштів фінансової підтримки згідно з встановленим графіком: до 01.11.2018р. 100000 грн.; до 01.11.2019р. 100000 грн.; до 01.11.2020р. в сумі 100000грн.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач отримані кошти фінансової підтримки у визначений договором строк до 01.11.2018 р. (100000 грн.) та до 01.11.2019 р. (100000 грн.) не повернув, утворивши заборгованість в сумі 200 000 грн. Доказів її повернення суду не подано.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги про стягнення 200000 грн. заборгованості за договором заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Прокурор також просить стягнути з відповідача 6247,57 інфляційних втрат за листопад 2018 року квітень 2020 року, 5992 грн. 3% річних за період з 01.11.2018р. по 01.05.2020р., 59665,78грн. пені за період з 01.11.2018р. по 01.05.2020р.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору також передбачено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних в системі "Законодавство" вважає правомірними до стягнення річні в розмірі 5986,30грн. У стягненні 5,70грн. річних належить відмовити.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

При перевірці розрахунку заявлених позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що вони є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у розмірі 6247,57грн.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 01.11.2018р. по 01.05.2020р. на суму першого платежу строк виконання якого 01.11.2018р. та за період з 01.11.209р. по 01.05.2020р. на суму другого платежу строк виконання якого 01.11.2019р. Поряд із цим судом береться до уваги, що нарахування здійснені поза межами шестимісячного строку, при цьому застереження у договорі про нарахування пені за весь час прострочення не може вважатись продовженням строку нарахування більш ніж як шість місяців, оскільки містить неконкретизованих характер.

Із врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та встановлено, що обґрунтованою є пеня у розмірі 30205,80грн. за період з 02.11.2018р. по 01.05.2019р. на суму першого платежу та за період з 02.11.2019р. по 01.05.2020р. на суму другого платежу. У стягненні 29459,98грн. пені суд відмовляє.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, зокрема 200 000грн. боргу, 6247,57грн. інфляційних втрат, 5986,30грн. 3% річних, 30205,80грн. пені.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Хмельницького відділення м.Хмельницький до Фермерського господарства "Концентрат" с. Песець Новоушицький район Хмельницька область про стягнення 271 905,35грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Концентрат" (вул. Богдана Хмельницького, 33 с. Песець, Новоушицький район, Хмельницька область, код 35604942) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Хмельницького відділення (м. Хмельницький, вул. Свободи, 70, каб.215, код 21327194) - 200000грн. (двісті тисяч гривень) боргу, 6247,57грн. (шість тисяч двісті сорок сім гривень 57коп.) інфляційних втрат, 5986,30грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 30коп.) 3% річних, 30205,80грн. (тридцять тисяч двісті п`ять гривень 80коп.) пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Концентрат" (вул. Богдана Хмельницького, 33 с. Песець, Новоушицький район, Хмельницька область, код 35604942) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102) - 3636,59грн. (три тисячі шістсот тридцять шість гривень 59коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в частині стягнення 29459,98грн. пені та 5,70грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 16.11.2020р.

СуддяМ.Є. Муха

Віддруковано 5 прим.: 1 - до справи, 2 - Хмельницька обласна прокуратура (провулок Військоматський, 3 м. Хмельницький), 3,4 - позивачу (вул. Бориса Грінченка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 01001; Хмельницька філія - вул. Свободи, 70, каб.218 м. Хмельницький, 29001), 5 - відповідачу (вул. Богдана Хмельницького, 33, с. Песець, Новоушицький р-н, Хмельницька обл.).