Рішення

від 16.11.2020 по справі 927/829/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/829/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком",

проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАКСОР"

код ЄДРПОУ 39963373, вул. Незалежності, буд. 36, кв. 2, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044

Предмет спору: про стягнення 3 152,40 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАКСОР", у якому просить суд стягнути з відповідача 3 152,40 грн, з яких 2 291,23 грн основного боргу, 729,30 грн пені, 76,65 грн - 3% річних та 55,22 грн інфляційних втрат.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 16.09.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 16.09.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

Копія ухвали суду від 16.09.2020 отримана представником позивача особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 17.09.2020.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали суду була направлена відповідачу на електронну адресу ryabokroksana@i.ua , яка була зазначена позивачем у позовній заяві, проте підтвердження про її отримання відповідачем до суду не надійшло.

06.10.2020 суд засобами поштового зв`язку направив відповідачу копію ухвали від 16.09.2020, яка отримана останнім 09.10.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 26.10.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати орендних платежів та інших платежів згідно Договору оренди комерційної нерухомості № 74Е000-144/18 від 01.05.2018.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.05.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАКСОР" (далі - Орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 (далі - Договір) (а.с. 9-15), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину нерухомого майна (далі - Майно), що розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі за адресою: м. Остер, вул. Збанацького, 21, загальною площею 58,5 м 2 : (кімнати №42 - 16,0 м 2 , №43 - 33,9 м 2 , Ѕ частини кімнат (№25 - 4,2 м 2 , №26 - 13,0 м 2 ) відповідно до технічного паспорту). Майно передане в оренду для розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна (Додаток №1 до цього договору) протягом 3 ( трьох) днів з дати надходження грошової суми застави, визначеної п. 3.10 цього договору, на рахунок Орендодавця, якщо обов`язок її внесення передбачений договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання такого акту.

Згідно з п. 3.1 Договору за домовленістю сторін орендна плата складається з:

3.1.1 плати за приміщення: починаючи з дати підписання акту приймання-передачі майна орендна плата становить 8,34 грн за 1 кв.м орендованої площі без ПДВ, що становить 487,89 грн за 58,5 кв.м за місяць, та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом вказаного періоду;

3.1.2 плати за послуги з утримання комерційної нерухомості: 373,82 грн за 58,5 кв.м. без ПДВ за місяць.

3.1.3 оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов`язання.

Починаючи з травня місяця кожного наступного року оренди, ставка орендної плати за приміщення (за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості) автоматично збільшуються на 10% від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору (п. 3.2 Договору).

За умовами п. 3.4 Договору послуги з утримання комерційної нерухомості та вартість даних послуг на дату складання Договору вказується в додатку №2.

Витрати на теплопостачання Орендар оплачує згідно з фактично понесеними витратами за розрахунковий місяць пропорційно орендованій площі на підставі рахунку Орендодавця.

Витрати на електроенергію Орендар оплачує в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, згідно з даними електролічильника та розрахунку Орендодавця в термін, визначений в п. 3.8. Кількість спожитої Орендарем електричної енергії за місяць зазначається на зворотній стороні Акту наданих послуг.

Акти наданих послуг та рахунки направляються простою кореспонденцією Орендарю щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним. У разі відсутності зауважень від Орендаря до 18 числа місяця, наступного за звітним про неотримання актів, рахунків та щодо кількості спожитої електричної енергії за звітний місяць, акти наданих послуг та кількість спожитої електричної енергії вважаються прийнятими Орендарем в редакції Орендодавця. Крім того, Орендар оплачує витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж в розмірі 0,24 грн за кожний спожитий кВт електроенергії.

Відповідно до п. 3.5 Договору Орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання комерційної нерухомості у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги, введення інших обов`язкових зборів і платежів згідно з законодавством України.

Оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється Орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання Акту приймання-передачі орендованого майна.

Щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця, а плата за послуги з утримання комерційної нерухомості, теплопостачання, електроенергію та витрати за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання - до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати орендної плати, плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, електроенергію та витрат за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання та відповідальністю за несплату чи несвоєчасну сплату рахунку.

Відповідно до п. 3.10 Договору грошові зобов`язання Орендаря за цим Договором забезпечується у вигляді грошової застави в розмірі, не меншому ніж Орендна плата за один місяць оренди, визначена згідно з п. 3.1 цього Договору, застава вноситься до моменту підписання акту приймання-передачі майна (додаток №1 до цього договору) протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. Із суми застави Орендодавець має право задовольнити будь-які грошові вимоги до Орендаря. Не пізніше 20-ти календарних днів до дати закінчення цього Договору та підписання Акту приймання-передачі майна Орендодавець зобов`язаний повернути Орендарю заставу, якщо він не був використаний для погашення грошових зобов`язань Орендаря за цим Договором.

У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору цей Договір діє з 01.05.2018 до 30.04.2019 включно, а в частині зобов`язань по Договору до повного їх виконання.

На підставі акту приймання-передачі майна від 01.05.2018 (Додаток №1 до Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна (далі - Майно), що розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі за адресою: м. Остер, вул. Збанацького, 21, загальною площею 58,5 м 2 : (кімнати №42 - 33,9 м 2 , №43 - 16,0 м 2 , Ѕ частини кімнат (№25 - 4,2 м 2 , №26 - 13,0 м 2 ) відповідно до технічного паспорту) (а.с. 16).

У Додатку №2 до Договору вказаний зведений розрахунок вартості послуг за утримання комерційної нерухомості, відповідно до якого розмір таких послуг за орендовану площу - 58,5 кв. м становить 373,82 грн без ПДВ (а. с. 17).

Позивач виставив відповідачу рахунок №74-ЯМД19-10 від 31.03.2019 на оплату послуг з утримання майна за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 у розмірі 1 731,05 грн без ПДВ, послуг з енергозабезпечення за цей же період у розмірі 178,31 грн без ПДВ, а усього на суму 2291,23 грн з ПДВ. У цьому рахунку вказано про необхідність його сплати до 20.04.2019 (а.с. 19).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 30.04.2019 Орендар передав, а Орендодавець прийняв нерухоме майно - приміщення, яке знаходиться в будівлі за адресою: м. Остер, вул. Збанацького, 21, площею 58,5 м 2 (а. с. 18).

Позивач направив відповідачу претензію №14-12/130 від 18.06.2020, у якій запропонував у термін до 10.07.2020 перерахувати борг у розмірі 2 291,23 грн та нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат (а. с. 20-25).

У позовній заяві позивач зазначив, що заборгованість відповідача за передостанній місяць дії Договору, а саме за березень 2019 року, становить 2291,23 грн і виникла внаслідок порушення відповідачем строків оплати орендних платежів відповідно до виставлених рахунків.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість за Договором за березень 2019 року у розмірі 2 291,23 грн виникла внаслідок порушення відповідачем строків оплати орендної плати та послуг з утримання комерційної нерухомості.

Позивач надав рахунок №74-ЯМД19-10 від 31.03.2019, у якому зазначено такі послуги: з утримання майна за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 у розмірі 1 731,05 грн без ПДВ, та з енергозабезпечення за цей же період у розмірі 178,31 грн без ПДВ, а усього на суму 2 291,23 грн з ПДВ; строк сплати - до 20.04.2019.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата складається з плати за приміщення у розмірі 487,89 грн за 58,5 кв.м за місяць та плати за послуги з утримання комерційної нерухомості у розмірі 373,82 грн без ПДВ за 58,5 кв. м за місяць.

Як вбачається з рахунку, зазначений у ньому розмір послуг з утримання майна за березень 2020 року - 1 731,05 грн без ПДВ значно перевищує розмір, встановлений у п. 3.1.2 Договору та у Додатку №2 до нього.

Оренда плата і послуги з утримання майна у спірних правовідносинах є різними видами платежу: це різні за своєю правовою природою цивільні правовідносини, різний порядок нарахування плати, кожна з цих послуг виокремлена у Договорі, різний період сплати (у розрахунковому місяці для оренди та у наступного за розрахунковим для послуги з утримання).

У рахунку не визначено безпосередньо орендної плати, а отже наданий доказ спростовує доводи позивача про заборгованість відповідача саме з орендної плати.

Проте позивач не обґрунтував та не надав суду жодних доказів на підтвердження зміни розміру плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, у тому числі витрати на теплопостачання.

За умовами п. 3.4, 3.6 Договору витрати на електроенергію Орендар оплачує в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, згідно з даними електролічильника та розрахунку Орендодавця в термін, визначений в п. 3.8. Кількість спожитої Орендарем електричної енергії за місяць зазначається на зворотній стороні Акту наданих послуг. Акти наданих послуг та рахунки направляються простою кореспонденцією Орендарю щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць.

Крім того, Орендар оплачує витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж в розмірі 0,24 грн за кожний спожитий кВт електроенергії.

Однак позивач не надав суду акту наданих послуг, в тому числі з відміткою на зворотній стороні акту про кількість фактично спожитої орендарем електричної енергії за місяць, розрахунку орендодавця щодо витрат на електроенергію Орендаря та витрат на експлуатацію й обслуговування електромереж, передбачених п. 3.4 Договору.

Інших доказів на підтвердження кількості спожитої електроенергії, зокрема даних електролічильників, позивач суду також не надав.

Крім того, п. 3.10 Договору передбачено, що грошові зобов`язання Орендаря за цим Договором забезпечується у вигляді грошової застави в розмірі, не меншому ніж Орендна плата за один місяць оренди, визначена згідно з п. 3.1 цього Договору, застава вноситься до моменту підписання акту приймання-передачі майна (додаток №1 до цього договору) протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. Із суми застави Орендодавець має право задовольнити будь-які грошові вимоги до Орендаря.

Позивач не надав суду жодних спростування невиконання цієї умови договору щодо розміру внесеної відповідачем застави.

При цьому суд має враховувати принцип презумпції добросовісності поведінки сторін правочину, який полягає в тому, що сторони виконують належним чином умови Договору добросовісно, поки не доведено інше.

Позивачем не наведено обставин і не надано жодних доказів щодо зарахування застави в рахунок погашення заборгованості, повернення або використання іншим чином.

Застава відповідно до п. 3.10 Договору не може бути менша ніж Орендна плата за один місяць оренди, тобто не меншою 487,89 грн. Розмір плати за послуги з утримання майна, передбачений у Договорі, становить 373,82 грн без ПДВ, тобто розмір застави є значно більшим за плату з утримання майна, що свідчить про об`єктивну можливість погасити заборгованість з такого платежу.

Положення ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Первинних документів, які містять відомості про господарські операції, що здійснювались між позивачем та відповідачем, тобто щодо сплати орендної плати, витрат на утримання майна та витрат на електроенергію за Договором та їх сплати, у тому числі за увесь час існування взаємовідносин між сторонами позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити дійсний стан взаєморозрахунків між сторонами.

Жодними іншими поясненнями, обґрунтуваннями, доказами, чому саме у рахунку №74-ЯМД19-10 від 31.03.2019 зазначені саме такі розміри послуг з утримання майна та з енергозабезпечення, позивач не підтвердив.

Фактично єдиним доказом, який позивач надав на підтвердження спірної заборгованості, є зазначений рахунок, складений ним особисто.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду ввід 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Суд критично ставиться до наданого рахунку №74-ЯМД19-10 від 31.03.2019, оскільки він складений особисто позивачем, тобто заінтересованою особою.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують розмір заборгованості 2 291,23 грн, зазначений в рахунку №74-ЯМД19-10 від 31.03.2019, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача 729,30 грн пені за період з 21.04.2019 по 31.05.2020, 76,65 грн - 3% річних за аналогічний період та 55,22 грн інфляційних втрат за травень 2019 року - травень 2020 року, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 2 291,23 грн.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2 291,23 грн, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 729,30 грн пені, 76,65 грн - 3% річних та 55,22 грн інфляційних втрат, нарахованих на таку заборгованість.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В. В. Шморгун