Рішення

від 10.11.2020 по справі 366/1704/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1704/20

Провадження № 2/366/484/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Мартовицької Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно, яке належало його батькові ( ОСОБА_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку загальною площею 5,0942 га, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області з кадастровим номером 222083000:02:009:0006, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що його батько - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно у виді зазначеної вище земельної ділянки. Право на неї належало йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 240794. Заповіту батько не склав.

Після його смерті спадщину шляхом спільного проживання прийняла його дружина - ОСОБА_3 . Однак, остання ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, і не встигла належним чином оформити спадкові права.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину та частково оформив спадкові права, є позивач. Інших спадкоємців немає.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 , нотаріус відмовив, оскільки зазначений вище Державний акт, виданий після смерті спадкодавця, а тому, не розцінюється нотаріусом як належний правовстановлюючий документ.

Вважаючи, що має право на зазначене спадкове майно, позивач просив позов задовольнити, визнавши його право на нього.

Позивач чи його представник у судове засідання не з`явився, остання на адресу суду надіслала заяву, у якій зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача - Олізарівської сільської ради Іванківського району - Київської області надіслали на адресу суду заяву про визнання позову та просять розгляд справи проводити без участі їх представника.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, в зв`язку з неявкою в судове засідання сторін.

Суд, встановивши обставини справи, що підтвердженні засобами доказування, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні факти.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були батьками ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 03.06.1961 р. (актовий запис № 20).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 від 09.11.2005.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_3 від 02.09.2013.

Після смерті матері ОСОБА_1 прийняв спадщину та оформив спадкові права, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 4,6192 га (кадастровий номер 3222083000:02:008:0009), яка належала їй на підставі Державного акту серії ЯГ № 240792, виданого Іванківською РДА 05.05.2006 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 31.

В той же час, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 5,0942 га (кадастровий номер 3222083000:02:009:0009), право власності на яку, згідно з Державним актом серії ЯГ № 240794, виданого Іванківською РДА 05.05.2006 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 28, належало ОСОБА_2 . Причиною відмови стало те, що розпорядження про приватизацію землі прийняте після смерті ОСОБА_2 . У постанові № 129-02-31 нотаріус зазначила, що за даними нотаріальної контори після ОСОБА_2 шляхом спільного проживання спадщину прийняла ОСОБА_3 - його дружина. А після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті матері ( ОСОБА_3 ), яка, у свою чергу, прийняла спадщину після смерті чоловіка ( ОСОБА_2 ) шляхом спільного проживання на день смерті.

У видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай) позивачу було відмовлено, оскільки розпорядження про приватизацію землі прийняте після смерті ОСОБА_2 .

Ч. 4 ст. 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) припиняється у момент її смерті.

З державного акту серії ЯГ № 240794, який позивачем подавався нотаріусу, як правовстановлюючий документ на право власності на земельну ділянку, вбачається, що розпорядження Іванківської РДА № 157 щодо права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,0942 га прийняте 28.03.2006, тобто після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . А тому, нотаріус правомірно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі зазначеного документу, оскільки жоден документ після смерті особи на може наділяти померлу особу правами чи обов`язками.

Проте, відповідно до виписки з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім"я ОСОБА_2 20.10.1997 року зареєстровано сертифікат на земельну частку (пай) КВ № 0076374. Земельна ділянка розташована на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Сертифікату на право на земельну частку (пай); реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х Перехідні положення ЗК.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 належне йому майно фактично прийняла у спадщину його дружина ОСОБА_3 , хоча юридично на себе його не оформила. Разом із тим, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

… слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X Перехідні положення ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Іванківської РДА № 622 від 27.12.1996 ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. 50-річчя Жовтня , розміром 6,28 га, тобто рішення, за яким ОСОБА_2 став власником майнових прав, прийнято за його життя, відповідно, майнові права увійшли до складу спадщини.

20.10.1997 року, що за життя за ОСОБА_2 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0076374, що підтверджується випискою з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Факт видачі сертифіката на ім`я ОСОБА_2 свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай) , відповідно, ці майнові права увійшли до складу спадщини після його смерті.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права на спадщину в частині права на земельну частику (пай) підлягають задоволенню. При цьому суд звертає увагу, що задоволення вимог у такій редакції не є виходом за межі позовних вимог: позивач просив визнати його право на спадщину, а до складу спадщини, як встановлено судом, входило право на земельну частку (пай), а не право власності на земельну ділянку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.392, 1216-1223, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Олізарівської сільської ради (Київська область, Іванківський район, с. Олізарівка, вул. Шевченка , буд. 8) про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на земельну частку (пай) розміром 6,28 га на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, яке підтверджено виданим на ім*я ОСОБА_2 Сертифікатом на право земельну частку (пай) серії КВ № 0076374, що зареєстрований 20.10.1997 за № 321 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на підставі рішення Іванківської РДА № 622 від 27.12.1996.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Іванківський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення ( 10.11.2020).

Суддя Н.П.Слободян