Постанова

від 09.11.2020 по справі 935/723/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/723/20 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 80 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

за участю секретаря

судового засідання Пеклін Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/723/20 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року , яке ухвалене суддею Пасічним Т.З. в м. Коростишів

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 12.09.2019 був звільнений відповідачем з посади старшого майстра лісу Брусилівського лісництва. При звільненні з вказаного підприємства йому не була виплачена заробітна плата в розмірі 6960,25 грн. З урахуванням вищевикладеного просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.09.2019 по день ухвалення рішення.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог щодо невиплаченої суми заробітної плати через відсутність предмета спору, а в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ухвалити нове рішення про задоволення даних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що відповідачем під час розгляду справи добровільно була виплачена заборгованість по заробітній платі, а тому суд повинен був на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України закрити провадження у справі через відсутність предмета спору. Крім того, висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є помилковим, оскільки відповідач фактично розрахувався з позивачем 22 травня 2020 року, про що свідчить відомість від 22.05.2020 про виплату готівки № 11 за вересень 2019 року, в якій позивач зазначив дату остаточного розрахунку з ним роботодавця. Таким чином, строк звернення до суду з даною вимогою розпочався 22 травня 2020 року та закінчився 22 серпня 2020 року, а тому строк передбачений ст.233 КЗпП України позивачем не пропущено.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку через пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з відповідним позовом. При цьому вини підприємства щодо невиплати заборгованості по заробітній платі не має, оскільки після звільнення позивача з роботи роботодавець втратив з ним зв`язок і через відсутність засобів зв`язку не мав можливості перерахувати заробітну плату.

В судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення районного суду залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. З урахуванням ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом підчас розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 з 03.01.2017 працював у відповідача старшим майстром лісу Брусилівського лісництва, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до наказу № 245-к від 12.09.2019 його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільненні з роботи позивачу не була виплачена заробітна плата. Повний розрахунок проведено 22 травня 2020 року, про що свідчить відомість від 22.05.2020 про виплату готівки № 11 за вересень 2019 року в сумі 6 960,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена. Разом з тим, позивач звільнений з роботи 12.09.2019, але з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся до суду лише 06.04.2020, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України, про застосування якого відповідачем 28.05.2020 до суду була подана відповідна заява.

З такими висновками суду погодитися неможливо виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачем під час розгляду справи, а саме 22 травня 2020 року, була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 6960,25 грн, що також визнавалось і не заперечувалось ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки заборгованість по заробітній платі була виплачена відповідачем добровільно під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі через відсутність предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК.

Також колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц та у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 500/6631/16-ц.

Судом під час розгляду справи встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі відповідачем з позивачем при звільненні не проведено, а невиплачена заборгованість по заробітній платі була виплачена під час розгляду даної справи, а саме 22 травня 2020 року.

Таким чином, визначений ч.2 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі не сплив.

Суд першої інстанції вказані правові висновки не врахував, в результаті чого дійшов до помилкового висновку, що строк на звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі почав перебіг з дня звільнення ОСОБА_1 , тобто з дня коли останній дізнався про своє порушення щодо виплати заробітної плати і відповідно прийшов до помилкового висновку про те, що вказаний строк сплив.

Таким чином оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі підлягають задоволенню.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду з вказаним позовом до ДП Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради, ОСОБА_1 просив суд стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 13 вересня 2019 року по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до відомостей про виплату по заробітної плати № 895 та № 992, заробітна плата ОСОБА_1 за липень-серпень 2019 року складала 8713,75 грн. (відповідно 4889,35 грн. та 3824,50 грн.) (а.с.26-29).

Середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 8713,75/44 робочі дні = 198,04 грн.

Період затримки розрахунку відповідачем з позивачем по заробітній платі за період з 13 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку, тобто по 22 травня 2020 року, складає 173 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі складає 173 днів х 198,04 грн = 34 260,92 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпПпідлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення даних вимог на суму 34260,92 грн.з вищевказаних підстав.

Посилання представника відповідача на відсутність вини роботодавця щодо невиплати заборгованості по заробітній платі через те, що відповідач після звільнення позивача з роботи втратив з ним зв`язок і через відсутність засобів зв`язку не мав можливість перерахувати кошти, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач на підтвердження даних обставин будь-яких доказів відповідно до ст.12, 81 ЦПК України до суду не надав, а відсутність коштів у роботодавця на день звільнення позивача не звільняє його від обов`язку провести із звільненим працівником повний розрахунок у день звільнення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 10 коп.

Керуючись ч.1 ст. 255, 367, 368, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати.

Провадження у справі № 935/723/20 за позовними вимогами ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі - закрити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити у даній частині нове судове рішення про задоволення даних позовних вимог.

Стягнути з Дочірнього підприємства Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради (ЄРДПОУ 32062890, вулиця Різдвяна, 80-а, місто Коростишів, Житомирська область, 12504) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34 360 грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 2102 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.

Головуючий Судді