Постанова

від 10.11.2020 по справі 480/4396/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 р.Справа № 480/4396/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року (суддя Гелета С.М.; м. Суми; повне рішення складено 16.01.2020) по справі № 480/4396/19

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІСУ"

про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" (далі - відповідач, ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ"), в якому просило суд: стягнути з відповідача податковий борг в загальному розмірі 140327,78 грн., в тому числі 999,07 грн. податку на прибуток та 139329,71 грн. податку на додану вартість; накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІСУ", які знаходяться на відкритих рахунках у банках, а також на кошти, які знаходяться на інших відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах на суму податкового боргу в розмірі 140328,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, нарахованих податковим органом та несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідачу надсилалась податкова вимога, однак сума боргу залишилась несплаченою.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року позов Головного управління ДПС у Сумській області - задоволено частково.

Стягнуто в дохід Державного бюджету України з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" (40020, м. Суми, вул. Генерала Чибісова, 14, кв. 2, код ЄДРПОУ 38602623) та за рахунок готівки, що йому належить, податковий борг в загальному розмірі 140328,78 грн., в тому числі 999,07 грн. податку на прибуток приватних підприємств та 139329,71 грн. податку на додану вартість.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг. За таких обставин, позивач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про передчасність звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 37-38).

20.03.2019 ГУ ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" за звітний період 2018 рік, за результатами якої складено акт від 20.03.2019 № 959/18-28-54-12/38602623 (а.с. 13).

Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем граничних строків подання податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, чим порушено вимоги п. 49.2, п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49, п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки, 02.05.2019 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033015412, яким до ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. (а.с. 12). З урахуванням переплати, сума несплаченого грошового зобов`язання складає 999,07 грн.

Крім того, 13.09.2018, засобами електронного зв`язку, ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" подало до ГУ ДФС у Сумській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з квітень 2019 яким уточнено показники за вказаний період та нараховано суму штрафу (а.с. 14). Сума несплаченого боргу по зазначеному розрахунку складає 5518,37 грн.

22.10.2018, засобами електронного зв`язку, ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" подало до ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року, якою самостійно узгодило суму грошового зобов`язання по вказаному податку в розмірі 35434,00 грн. (а.с. 15).

15.11.2018, засобами електронного зв`язку, ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" подало до ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, якою самостійно узгодило суму грошового зобов`язання по вказаному податку в розмірі 95061,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, 19.12.2018 ГУ ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" податкового зобов`язання по уточнюючому розрахунку з ПДВ за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2018 № 855/18-28-12-01/38602623 (а.с. 27). Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов`язання за квітень 2018 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, 04.01.2019 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000625412, яким до ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" застосовано штраф у розмірі 248,40 грн. (а.с. 26).

Також, 09.10.2018, ГУ ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" податкового зобов`язання по уточнюючому розрахунку з ПДВ за квітень 2018 року та податкових повідомленнях-рішеннях від 30.05.2018 № 0025751201 та від 21.08.2018 № 0043671201 (акт від 09.10.2018 № 6836/18-28-12-01/38602623) (а.с. 21). Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов`язання згідно уточнюючого розрахунку за квітень 2018 року та податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018 № 0025751201 та від 21.08.2018 № 0043671201.

За результатами перевірки 29.10.2018 ГУ ДФС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0018025412 (а.с. 20), яким до ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" застосовано штраф у розмірі 933,68 грн. та № 0018015412 (а.с. 17), яким до ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" застосовано штраф у розмірі 277,72 грн.

11.02.2019 ГУ ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року (акт від 11.02.2019 № 430/18-28-54-12/38602623) (а.с. 25). Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем граничних строків подання податкової звітності з ПДВ за грудень 2018 року.

За результатами перевірки 26.03.2019 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022675412, яким до ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с. 23).

На момент звернення до суду податковий борг ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" з податку на додану вартість складає 139329,71 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача складає 140328,78 грн. (а.с. 9).

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав накладення арешту на кошти та інші цінності, у зв`язку із недоведеністю податковим органом відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі № 802/2067/15-а.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, податковому органу для доведення наявності підстав для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України необхідно довести відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, податковому органу необхідно вжити всі можливі заходи щодо встановлення наявного у платника податків майна, щоб встановити відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, саме у розмірі, який відповідає розміру податкового боргу в даному випадку в розмірі 140328,78 грн.

Обґрунтовуючи відсутність у ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, позивачем надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 33). За даними вказаної довідки зареєстровані права на майно у ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ" відсутні.

Разом з тим, зі змісту положень ПК України вбачається, що способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом є податкова застава (п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Зміст наведених норм свідчить, що з моменту виникнення у платника податків податкового боргу виникає податкова застава, як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, не сплаченого у строк.

При цьому, контролюючий орган з метою встановити наявне у платника податків майно, на яке поширюється право податкової застави, складає опис такого майна.

Таким чином, відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів щодо відсутності/недостатності у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Податковим органом не було надано жодного підтвердження про здійснення всіх достатніх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІСУ", що знаходяться в банках платника податків та в інших фінансових установах, оскільки позивачем не доведені обставини, визначені податковим законодавством, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі № 480/4396/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 16.11.2020 року