Постанова

від 13.11.2020 по справі 120/1613/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1613/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

13 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (ухвалене у м. Вінниці 11.08.2020) у справі за адміністративним позовом заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що законодавством визначено обов`язок виконавчих органів об`єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей як юридичної особи. Втім, відповідачем не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей, що свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.02.2020 листом за №36/3-124вих20 Немирівська місцева прокуратура, у межах наданих повноважень, звернулась до голови Староприлуцької ОТГ, в якому просила надати інформацію про дату утворення Староприлуцької ОТГ, кількість дітей, які проживають на її території, наявність у її складі виконавчого органу, а саме служби у справах дітей із наданням належним чином завірених копій відповідних документів.

Відповідь на вказаний запит надана листом Староприлуцької ОТГ №43 від 27.02.2020, який отримано позивачем 03.03.2020, та у якому повідомлено, що Староприлуцька ОТГ була утворена у 2017 році (рішення 20 сесії 7 скликання Староприлуцької ОТГ від 05.05.2017). На території Староприлуцької ОТГ проживає 412 дітей (віком до 18-ти років). Також вказано, що служба у справах дітей в Староприлуцькій ОТГ не створена, а у відділі працює головний спеціаліст, на якого покладено відповідні повноваження.

Вважаючи вищезазначене протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у нестворенні служби у справах дітей, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не допущено порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства, належним чином виконуються власні та делеговані повноваження у сфері захисту прав дітей.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із п.1 ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989 , ратифікованої постановою Bерховної Pади №789-ХІІ від 27.02.1991) (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст.10 цього ж Пакту декларує визнання Державами - учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до ч.7 ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно із ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пп. 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).

За приписами п. 2, 2-1 п. "б" ч.1 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами КМУ від 15.11.2017 №877 та від 11.04.2018 №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 №866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

З урахуванням наведеного, об`єднані територіальні громади мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п.1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.

Відповідно до п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Абзацом 3 частини 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, передбачена норма іншого змісту, а саме: Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

При цьому, зміст наведеної норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов`язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.

Встановлено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту прав дітей, з моменту утворення Староприлуцької сільської ОТГ, введено в штатний розпис її виконавчого апарату посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей.

22 грудня 2017 року рішенням 3 сесії 8 скликання Староприлуцької сільської ради за №34 "Про затвердження структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради на 2018 рік", згідно вимог наказу Мінсоцполітики від 19.01.2016 за №26 "Методичних рекомендацій щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення", в штатний розпис виконавчого апарату Староприлуцької сільської ради введено посаду інспектора (соціального працівника) з питань захисту прав дітей, на яку розпорядженням №6 від 04 січня 2018 року сільського голови Староприлуцької сільської ради призначено ОСОБА_1

31.05.2018 розпорядженням за №24/1 сільського голови Староприлуцької сільської ради "Про приведення найменувань посад у відповідність до структури та чисельності апарату Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області" посаду "інспектор (соціальний працівник)" було змінено на "головний спеціаліст (з питань захисту прав дітей)".

З моменту утворення Староприлуцької сільської ОТГ головним спеціалістом з питань захисту прав дітей ОСОБА_1 систематично виконуються основні завдання служби, закріплені наказом Мінсоцполітики від 19.01.2016 за №26 Методичні рекомендації щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та ст. 3 Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року за №1068 , а саме: реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; розроблення і здійснення самостійно або разом з іншими структурними підрозділами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей; координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності; забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї; здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності; ведення державної статистики щодо дітей; ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок); надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з питань соціального захисту дітей, запобігання вчиненню дітьми правопорушень; улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, сприяння усиновленню; підготовка інформаційно-аналітичних і статистичних матеріалів, організація дослідження стану соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; визначення пріоритетних напрямів поліпшення на відповідній території становища дітей, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

Головним спеціалістом з питань захисту прав дітей регулярно проводиться в Староприлуцькій ОТГ: соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування під опікою та піклуванням; виявлення та здійснення оцінки потреб обліку сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах їх соціальний супровід та діяльність дорадчих органів, про що додано щоквартальні звіти до Служби у справах дітей Вінницької ОДА, Вінницького обласного центру соціальних служб у справах сім`ї, дітей та молоді.

Систематично до профільних установ, подається інформація щодо: кількості сімей різних категорій, які проживають на території Староприлуцької ОТГ; фахівців, які надають послуги соціального супроводу прийомним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім`ям опікунів, піклувальників; про відпочинок, оздоровлення та лікування дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в ПС, ДБСТ.

Ведеться соціальна робота сімей, діти з яких перебувають в інтернатних закладах системи освіти та які протягом літніх канікул відпочивають вдома, так як на території Староприлуцької сільської ОТГ розташована допоміжна школа-інтернат для дітей з особливими потребами.

Також, головним спеціалістом з питань захисту прав дітей систематично проводяться обстеження умов проживання сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, про що складено відповідні акти. Проводиться постійна взаємодія з Липовецьким відділення поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо вказаних сімей. Проводяться засідання опікунських рад при виконавчому комітеті Староприлуцької сільської ради, щодо стану утримання та виховання дітей в сім`ях опікунів, піклувальників та в сім`ях, що перебувають у складних життєвих обставинах. На їх підставі видаються рішення про доцільність призначення опікунами, визначення тимчасового місця проживання тощо. Також, ведеться соціальна робота в умовах карантину про що теж подається звітність.

Крім того, встановлено взаємодію служби у справах дітей Липовецької РДА із головним спеціалістом з питань захисту прав дітей Староприлуцької сільської ОТГ, за якою були передані особові справи дітей, що перебувають на обліку, як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Також належними доказами доводиться взаємодія та співпраця головного спеціаліста із Службою у справах дітей Вінницької ОДА, Вінницьким обласним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Вінницької ОДА, Службою у справах дітей Липовецької РДА, Липовецьким відділенням поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, що вказує на належне виконання захисту прав дітей утвореної ОТГ.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, позовна заява стосувалася питання визнання бездіяльності протиправною в частині не створення служби у справах дітей, а не виконання повноважень у сфері захисту прав дітей. Позивачем, в свою чергу, не вказується щодо неналежного виконання головним спеціалістом покладених на нього повноважень, не наведеного жодного випадку в чому полягає порушення прав дітей, які потребують соціальної підтримки.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у зв`язку з добровільним об`єднанням громад, адміністративно - територіальний устрій не змінюється. Липовецька районна державна адміністрація як до об`єднання громад так і після цього здійснює свої повноваження, що визначені чинним законодавством, в межах адміністративно - територіальної одиниці - району. Тобто, незалежно від того скільки територіальних громад увійшли до складу ОТГ, районну державну адміністрацію жодним чином не обмежено у повноваженнях, що передбачені законодавством.

У відповідності до п.п. 1, 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах і т.ін. Тобто, Законом України Про місцеві державні адміністрації повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв`язку з утворенням територіальної громади.

Отже, спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв`язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

На території обох населених пунктів ОТГ проживає загалом 412 дітей віком до 18 років. Відповідно до інформації про здійснення соціальної роботи встановлено, що станом на 08.04.2020 на території ОТГ загальна кількість сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах - 2; кількість сімей до яких повернулися діти із закладів інституційного догляду та виховання - 7; кількість сімей, в яких виховуються діти під опікою/піклуванням - 2. Відтак, твердження позивача, що на території ОТГ проживає 412 дітей, в тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, матеріалами справи не підтверджується.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача стосовно бездіяльності відповідача, а саме не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, на підтвердження яких останній вказує ряд нормативно-правових актів, що стосуються діяльності служби у справах дітей, її чисельності.

В наведених законодавчих актах відсутні норми, якими покладається на відповідача обов`язок стосовно створення служби у справах дітей, як виконавчого органу та не наведено підстав неправомірності введення в штатний розпис виконавчого органу Староприлуцької сільської ради посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей.

З метою забезпечення права дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на особливий захист та Допомогу держави, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей, Указом Президента України від 30.09.2019 №721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" постановлено:

- вжити в установленому порядку заходів Кабінету Міністрів України, перелік яких наведено у частині першій;

- обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо, зокрема, приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Отже, відповідно до компетенції об`єднана територіальна громада має уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством.

З метою забезпечення єдиного методологічного підходу до виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей на підставі норм законодавчих актів з питань соціального захисту населення розроблено Методичні рекомендації, які затверджені наказом Мінсоцполітики за №26 від 19.01.2016, та якими передбачено:

- пункт 1.3. - для виконання власних повноважень у сфері соціального захисту населення, в тому числі захисту прав дітей, у структурі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади пропонується утворити відповідні структурні підрозділи або покласти повноваження на відповідальних працівників виконавчого органу (далі - відповідальний підрозділ (посадова особа));

- пункт 1.8. - з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади (із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення) або утворювати структурний підрозділ захисту прав дітей (якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі).

З урахуванням наведеного, з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу ОТГ із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення, або альтернативно, в разі якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі, утворювати структурний підрозділ.

В Староприлуцькій сільській ОТГ нараховується 412 осіб дитячого віку до 18 років, то правомірно, що в штатному розписі виконавчого органу Староприлуцької сільської ради було передбачено посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей, яку в подальшому було змінено на посаду головного спеціаліста (з питань захисту прав дітей). Відповідно, є помилковим твердження позивача про обов`язок сільської ради створити службу із обов`язком забезпечувати соціальні гарантії прав дітей, оскільки такі поняття не є тотожними.

Позивач посилається на положення п.1 ч.2 ст.38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно яких до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті б частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Однак, вказана норма передбачає повноваження щодо утворення служб у справах дітей.

До того ж, стаття 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регламентує повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад власні та делеговані. Частина перша статті 38 Закону окреслює повноваження всіх виконавчих органів рад. Натомість частина друга, на яку покликається позивач, статті 38, як уточнююча норма, окреслює додаткові повноваження виконавчих органів міських рад, а не виконавчих органів місцевих рад.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження типових положень про службу у справах дітей №1068 від 30.08.2007, в редакції від 19.02.2018, передбачено обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити положення про службу у справах дітей. Пунктом 5 цієї ж Постанови, Кабінет Міністрів України лише рекомендує органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що якщо законодавством було б встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування створити службу у справах дітей, то даний суб`єкт би зазначили саме в пункті 4, та зобов`язали б розробити та затвердити таке положення, а не рекомендували б. Наведене свідчить про необґрунтованість доводів позивача та підтверджують доводи відповідача щодо виконання останнім власних та делегованих повноважень у сфері захисту прав дітей.

Крім того, апеляційний суд погоджується із юридичною оцінкою, яку суд першої інстанції надав вимогам позивача щодо зобов`язання Староприлуцької сільської ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Так, рішення щодо утворення у складів виконавчих органів ради служби у справах дітей, приймається колегіальним органом сільської ради.

Водночас, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

При цьому, у даному випадку задоволення вказаної позовної вимоги призведе до порушення принципу розподілу влади шляхом безпідставного втручання суду до дискреційний повноважень відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.