Постанова

від 21.10.2020 по справі 494/1124/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 494/1124/19

провадження № 61-8333св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Яковлева Ольга Миколаївна, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,

третя особа - Степанівська сільська рада Березівського району Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Князюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Яковлевої О. М., Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив скасувати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, видане 11 листопада 2009 року, державним нотаріусом Яковлевою О. М. на ім`я ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6949940 від 18 жовтня 2013 року, виконаний Березівським міжрайонним управлінням юстиції Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після його звернення 04 квітня 2018 року до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на земельну ділянку, яка належала на праві приватної власності його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`ясувалося, що 11 листопада 2009 року державний нотаріус Яковлева О. М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину та провела державну реєстрацію права власності. Вказані дії порушують його права, оскільки він є інвалідом ІІ групи з дитинства.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5121285100:01:001:0501, площею 7,24 га, яка розташована на території Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області та належить на праві власності ОСОБА_2 , до вирішення спору по суті.

Заява мотивована тим, що між сторонами у справі виник спір щодо вказаної земельної ділянки, якою відповідачка користується з 2009 року, отримує з неї кошти. Вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував та не підтвердив належними доказами необхідність накладення арешту на земельну ділянку і те, чому інші види забезпечення позову не можуть запобігти існуючим, на думку позивача, ризикам. Не надано жодного доказу, що підтверджував би обставини утруднення виконання рішення суду.

12 грудня 2019 року, не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року.

Також, 20 грудня 2019 року позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 09 січня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5121285100:01:001:0501, площею 7,24 га, яка розташована на території Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області.

Апеляційний суд виходив з того, що з метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій, які по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою подальшої реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Суд першої інстанції не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та не перевірив співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки в заяві позивача є посилання на утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Запропонований вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

21 травня 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд всупереч статті 150 ЦПК України та пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України застосував заходи забезпечення позову та скасував ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

ОСОБА_1 не заявляв вимог стосовно його права на нерухоме майно, виконання можливого судового рішення за вказаними позовними вимогами не залежить від перебування майна у власності відповідача чи іншої особи. Постанова апеляційного суду не містить обґрунтування існування реальної загрози виконання або утруднення виконання рішення суду, оцінки доводів щодо забезпечення позову, не визначено співмірність застосованого виду заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження і відкриття касаційного провадження стали доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень статті 150 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову і ухвалюючи своє судове рішення про задоволення цієї заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у заяві позивача є посилання на утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, а запропонований вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції і їх обґрунтуванням.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу та приймаючи постанову про задоволення заяви про забезпечення позову, всупереч нормам процесуального права не врахував (на відміну від суду першої інстанції) недоведеність позивачем обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання або ж утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не звернув уваги на те, що позивач не заявляв вимог щодо своїх прав на зазначену земельну ділянку, а тому немає підстав для висновку про наявність зв 'язку між предметом позову і вжитими заходами забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, постанову апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України належить скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року скасувати.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук