Постанова

від 04.11.2020 по справі 609/538/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 609/538/19

провадження № 61-14017св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б.,

Ткача З. Є., Шевчук Г. М. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

ОСОБА_6 , після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 . Ѕ частка вказаного житлового будинку з господарськими будівлями належала ОСОБА_6 за законом, як спільна сумісна власність подружжя (правовстановлюючий документ на вищевказане майно після смерті ОСОБА_6 не зберігся),

а інша Ѕ частка - належала ОСОБА_6 , як спадкове майно, яке він прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_7 за законом, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_6 прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті

ОСОБА_7 , проте, на своє ім`я її переоформити не встиг.

Також до складу спадщини померлого ОСОБА_6 входить право власності на земельну ділянку площею 2,28 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах згідно з планом на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області; право власності на земельну ділянку площею 0,62 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах згідно з планом на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_6 залишився заповіт від 22 червня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області, зареєстрований в реєстрі за № 14, згідно з яким усе своє майно він заповів ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до нотаріуса з метою одержання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки між позивачем та відповідачами існує спір відносно спадкування після смерті ОСОБА_6 , а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року (у складі судді Ковтуновича О. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 7/16 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 7/8 часток земельної ділянки площею 2,28 га, яка розташована на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області,

у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало померлому

ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 779221, виданого Шумською державною адміністрацією Тернопільської області 19 серпня 2005 року;

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності право на 7/8 часток земельної ділянки площею 0,62 га, яка розташована на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області, у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало померлому ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 779239, виданого Шумською державною адміністрацією Тернопільської області 19 серпня 2005 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне майно, набуте ОСОБА_6 під час шлюбу з ОСОБА_7 , тобто є їх спільною сумісною власністю, а, отже, їх частки є рівними.

Таким чином, спадкодавцю ОСОБА_6 за життя належала на праві власності Ѕ частка житлового будинку з господарськими будівлями , який він та його дружина ОСОБА_7 набули у шлюбі і який є спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, син спадкодавця ОСОБА_4 (відповідач у справі) є особою з інвалідністю ІІІ групи, в зв`язку з чим є повнолітньою непрацездатною особою й відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку в спадковому майні померлого батька ОСОБА_6 . Отже, обов`язкова частка житлового будинку з господарськими будівлями,

від Ѕ його частки, яку має успадкувати відповідач ОСОБА_4 , а саме - 1/16 частку, а тому позивачу належить - 7/16 частки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду

від 13 квітня 2020 року, не усунуті, тому апеляційна скарга підлягає поверненню, як неподана.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 14 вересня 2020 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання вимог ухвали Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу апеляційного суду квитанцію від 24 квітня 2020 року про сплату судового збору у розмірі

1 383 грн, що підтверджується службовим та фіскальним чеками

АТ Укрпошта від 24 квітня 2020 року.

Проте, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Висновки апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 , як неподаної, є передчасними, оскільки обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд,

і неподання стороною вказаних виписок про сплату судового збору не може бути підставою для повернення апеляційної скарги, як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу .

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 7/16 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 7/8 часток земельної ділянки площею 2,28 га, яка розташована на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області,

у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало померлому

ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 779221, виданого Шумською державною адміністрацією Тернопільської області 19 серпня 2005 року;

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності право на 7/8 часток земельної ділянки площею 0,62 га, яка розташована на території Васьковецької сільської ради Шумського району Тернопільської області, у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало померлому ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 779239, виданого Шумською державною адміністрацією Тернопільської області 19 серпня 2005 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 8-9, т. 2).

13 квітня 2020 року належно завірену копію ухвали Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу ОСОБА_4 , яка отримана сином ОСОБА_4 23 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11, т. 2).

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 як неподану, апеляційний суд виходив з того, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду від 13 квітня 2020 року, не усунуті, ухвала про залишення апеляційної скарги отримана 23 квітня 2020 року, з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_4 до апеляційного суду не звертався.

Проте, вказаний висновок апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/2429/18 та від 20 лютого 2019 року у справі

№ 823/1940/18.

Крім того, право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.

Суд виходить з того, що забезпечення конституційного права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну скаргу.

Верховний Суд не ставить під сумнів, що підстави для усунення недоліків апеляційної скарги існували. Проте, приймаючи до уваги вимоги до апеляційної скарги, передбачені ЦПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що застосовані судом апеляційної інстанції наслідки

є передчасними та такими, що обмежили право на апеляційне оскарження (в аспекті доступу до суду) і стали перешкодою для захисту прав відповідача.

Відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. Проте, оригінал квитанції відсутній в матеріалах справи не з вини ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, не перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини у справі Воловік проти України (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Таким чином, висновок апеляційного суду про визнання апеляційної скарги ОСОБА_4 неподаною та її повернення є помилковим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Тернопільського апеляційного суду

від 19 серпня 2020 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

І. М. Фаловська

С. П. Штелик