Рішення

від 27.10.2020 по справі 175/1970/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1970/20

Провадження № 2/175/478/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Територіальної громади в особі Кам?янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив суд постановити рішення, яким встановити юридичний факт постійного проживання його, ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 , оскільки встановлення цього факту необхідно для вирішення спадкових прав; визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 5,850 га, кадастровий номер 1221487700:01:044:0015, яка розташована на території Орджонікідзевської (нині Новотаромської) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача Територіальної громади в особі Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надав суду лист про розгляд справи без участі їх представника (а.с.78).

Представник відповідача Територіальної громади в особі Кам?янської міської ради Дніпропетровської області надав суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, в якій також просив постановити рішення по справі відповідно до діючого законодавства (а.с.97).

Третя особа ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с.92).

Вислухавши позивача та його адвоката, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ознайомившись з матеріалами спадкової справи №41/2019 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку (пай) площею 5,850 га, кадастровий номер 1221487700:01:044:0015, яка розташована на території Орджонікідзевської (нині Новотаромської) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №013403 від 26 жовтня 2004 року (а.с.26) та на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавиці на підставі Договору дарування жилого будинку від 21 квітня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Сисойкіною Н.М., зареєстровано в реєстрі за №2-515 та в Дніпродзержинському БТІ (а.с.18).

Ще за часи свого життя, 21 квітня 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого належний їй жилий будинок АДРЕСА_1 заповіла своєму сину (позивачу по справі) ОСОБА_1 (а.с.13). Спадковий будинок АДРЕСА_1 ) належав у цілому ОСОБА_3 на підставі Договору дарування жилого будинку від 21 квітня 1999 року (а.с.18), посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Сисойкіною Н.М. та зареєстрований в Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації 26 квітня 1999 року, записаний в реєстраційну книгу №154 за реєстровим №22198. Окрім цього, ще за часи свого життя, 02 квітня 2001 року ОСОБА_3 належну на праві власності 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 ) подарувала онуку (сину позивача) ОСОБА_2 , що підтверджується Договором дарування частки жилого будинку від 02 квітня 2001 року (а.с.20), посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю., зареєстрованим в реєстрі №1713.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 , який 07 лютого 2018 року звернувся до Дніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину, внаслідок чого нотаріусом була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за №41/2019 (а.с.35-77). У зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2019 року (а.с.77). Тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за захистом своїх спадкових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Останні роки свого життя, ОСОБА_3 тяжко хворіла на онкозахворювання, перенесла тяжку операцію та померла від тяжкого захворювання (а.с.19). Через похилий вік та тяжку хворобу, ОСОБА_3 з 2004 року та по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала зі своїм сином ОСОБА_1 , в своєму будинку, за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_1 (а.с.16). Позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 з 2004 року спільно проживали та вели спільне господарство. ОСОБА_1 постійно опікувався та здійснював догляд за своєю матір`ю.

З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_1 не звертався, оскільки вважав, що такої необхідності немає, так як на момент смерті матері проживав разом з нею. Після смерті матері, ОСОБА_1 користується спадковим майном. Таким чином, на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 постійно проживав разом зі своєю матір`ю, тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину.

У ст. 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ст. 1268 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання позивача не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

Вищезазначені обставини підтверджуються Актом про підтвердження факту проживання особи складеним 10 квітня 2020 року головою квартального комітету №8 Дніпровського району Білоус О.І. та мешканцями квартального комітету ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 - власник будинку АДРЕСА_1 проживала без реєстрації разом зі своїм сином ОСОБА_1 з 2004 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16) та поясненнями допитаними в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Таким чином, враховуючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою, та вислухавши пояснення свідків, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цей юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить оформлення спадкових прав, а тому позов в цій частині слід задовольнити, встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в позасудовому порчдку, а тому звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на спадкове майно за законом та заповітом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі з зазначенням місця та часу складання заповіту. Заповіт має бути підписаний заповідачем. Крім того, відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Керуючись ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Керуючись ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 3 п. 23 вказаної Постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивач вступив в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за законом на земельну ділянку та спадкоємцем на 2/3 частин житлового будинку, право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а згідно із ст. 16 ЦК України, способом захисту свого права є визнання права. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 315, 328, 392, 1216-1218, 1225, 1233, 1234, 1235, 1236, 1247, 1258, 1268, 1296 ЦК України, ст. 125 ЗК України, Законом України Про нотаріат , Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 19 травня 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку (пай) загальною площею 5,850 га, кадастровий номер 1221487700:01:044:0015, яка розташована на території Новотаромської (в минулому назва Орджонікідзевської) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 19 травня 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.