Ухвала

від 16.11.2020 по справі 470/761/20

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/266/20

Справа № 470/761/20

У Х В А Л А

16 листопада 2020 року смт. Березнегувате

Суддя Березнегуватського районного суду Миколаївської області Орлова С.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача у якому зазначила, що є власником Ѕ частини земельної ділянки площею 5,4236 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Березнегуватської селищної ради. Звернувшись у червні 2020 року до Центру надання адміністративних послуг Березнегуватської райдержадміністрації Миколаївської області з метою реєстрації договору оренди земельної ділянки, вона дізналася що на все її нерухоме майно накладено арешт. За повідомленням відповідача арешт на її нерухоме майно було накладено при відкритті виконавчого провадження № 26347883 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Березнегуватським районним судом Миколаївської області 07 квітня 2011 року про стягнення з неї на користь КС Злагода грошових коштів в сумі 2179 грн. 28 листопада 2011 року вказане виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення суду. Крім цього у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження № 29722278 з примусового виконання виконавчого листа виданого Березнегуватським районним судом Миколаївської області 23 травня 2011 року про стягнення з неї на користь ПАТ Дельта Банк грошових коштів в сумі 7084 грн. 71 коп. Яке також було закінчено в порядку п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження . Однак видати копії вказаних постанов відповідач не взмозі у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Посилаючись на те, що арешт накладений відповідачем та не скасований ним при закінченні виконавчого провадження порушує її права як власника нерухомого майна, позивачка просила суд зняти арешт накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № 26347883 відділом Державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції.

Вивчивши позовну заяву та долучені до неї документи суд доходить наступного.

У частині першій статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 57 Закону № 606-XIVпередбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року справа № 320/5432/18, провадження № 61-9861св19.

Вказаний позов позивачка обґрунтувала тим, що накладений арешт на майно порушує її права як власника майна, та посилаючись на статтю 391 ЦК України просила зняти арешт. З доданих до позову документів убачається, що підставою обтяження майна позивачки є постанова від 10 травня 2011 року, винесена головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції у виконавчого провадження №26347883 з примусовому виконанню рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області по справі № 2-115, про стягнення на користь КС Злагода грошових коштів в сумі 2179 грн. у якому позивачка є боржником.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

При цьому посилання позивачки в позовній заяві на положення статті 391 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1ч.1 статті 186 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її позовом до Березнегуватського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про зняття арешту з майна.

Роз`яснити ОСОБА_1 про право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку визначеному розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення поданою до Березнегуватського районного суду Миколаївської області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. Ф. Орлова