Рішення

від 30.09.2020 по справі 489/90/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/90/20

Номер провадження 2/489/1214/20

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2020 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Смєрдової К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (далі - позивач) до Миколаївської міської ради (далі - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3) про визнання незаконним та скасування пунктів рішення міської ради, скасування записів про реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

встановив

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави звернувся до суду із даним позовом до відповідачів в якому просить визнати незаконними та скасувати пункти 5, 5.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/62 від 18.12.2009, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову прокурор вказав наступне.

Пунктами 5, 5.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 18.12.2009 № 42/62 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення міської ради ОСОБА_3 11.02.2010 отримано державний акт серії ЯИ № 158107.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу, зареєстрованого 30.04.2010 за № 907, ОСОБА_3 продав зазначену ділянку ОСОБА_2 , про що 30.08.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності № 27738818.

В подальшому вказану земельну ділянку відповідно до договору купівлі - продажу № 2309 від 17.10.2018 відчужено на користь ОСОБА_1 , про що 17.10.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 28399009.

Прокурор вважає, що зазначені пункти рішення Миколаївської міськради № 42/62 були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства. Оскільки, ч. 2 ст. 48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово - комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів. Містобудівною документацією, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, є Генеральний план міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18.

За інформацією управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 19.04.2019 за № 17-1490 відповідно до Генерального плану території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18, спірна земельна ділянка належить до території зелених насаджень загального використання.

Згідно з Правилами використання та забудови території міста Миколаєва, затверджених рішенням міської ради від 17.10.2003 № 15/41, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004 належить до рекреаційної зони загальноміського значення, що підтверджується інформацією департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 09.12.2019 № 17-4840.

Посилаючись на викладене, прокурор просив позов задовольнити.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з вищевикладених підстав, просив їх задовольнити.

Від представника відповідача 1 надійшов відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_3 19.08.2009 звернувся до міської ради з заявою про надання земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 під забудову будинку. Рішенням Миколаївської міської ради від 01.10.2009 № 38/27 ОСОБА_3 надано дозвіл для складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв. м для будівництва за вищевказаною адресою, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування та зобов`язано протягом одного року надати до управління земельних ресурсів міської ради погоджені проекти землеустрою та висновки державної землевпорядної експертизи.

На виконання вищезазначеного рішення міської ради заявником було надано на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, який було погоджено відповідними органами згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 направив до суду відзив, в якому, посилаючись на законність набуття ним права власності на вищевказану земельну ділянку, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 1 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Згідно копії витягу з Рішення Миколаївської міської ради № 38/27 від 01.10.2009, ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування на АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Витягу з рішення Миколаївської міської ради № 42/62 від 18.12.2009 вбачається, що пунктами 5, 5.2 розділу 4 даного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність вищевказаної земельної ділянки та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаних рішень ОСОБА_3 отримав Державний акт серії ЯИ № 158107 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004.

Позивач зазначає, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу, зареєстрованого 30.04.2010 за № 907, ОСОБА_3 продав зазначену ділянку ОСОБА_2 , про що 30.08.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності № 27738818. В подальшому вказану земельну ділянку відповідно до договору купівлі - продажу № 2309 від 17.10.2018 відчужено на користь ОСОБА_1 , про що 17.10.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 28399009.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до статей 317 та 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

За ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України та ст. ст. 87, 88, 91 водного кодексу України, Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , затверджених постановою КМУ від 08.05.1996 № 486 до земель водного фонду належать землі, зайняті річками й прибережними захисними смугами вздовж них.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Вздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема для великих річок - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. а прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються - з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Громадянам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташована на береговій смузі річки Інгул та на неї діють обмеження у використанні типу 01.05.02 - "Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на остовах".

Крім цього, згідно відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.04.2019, відповідно до Генерального плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 18.06.2009 р. № 35/18, зазначена земельна ділянка належить до території зелених насаджень загального використання, згідно Плану зонування, затвердженого рішенням міської ради від 17.05.2018 № 36/13, земельна ділянка відноситься до рекреаційної зони активного відпочинку (Р-2), видами використання якої не передбачено розміщення садибної забудови.

Крім того, зазначено, що спірна земельна ділянка віднесена до переліку зелених зон рішенням міської ради від 04.04.2013 № 27/16 "Про затвердження переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до території рекреаційного призначення в м. Миколаєві" займає площу 75 956 кв. м відповідно до проекту землеустрою, затвердженого рішенням міської ради від 22.11.12 № 22/18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території рекреаційного призначення - зеленої зони берегової частини вул. 2-ої Набережної, розташованої від півострова Аляуди до ТОВ "Велам" в Ленінському районі м. Миколаєва".

Пунктами 10.1, 10.4 розділу 10 ДБН 360-92 та пунктом 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996, господарське та інше будівництво на землях зелених зон міст, розміщення житлово-громадських об`єктів та дачних поселень, а також розміщення будинків, споруд і комунікацій та землях водоохоронних зон прямо заборонено.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, оскільки за виписаними вище нормами у прибережних захисних смугах уздовж річок та на землях зелених зон міст забороняється будівництво таких споруд.

Відповідно до положень ст. ст. 21, 152 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам, є способам захисту порушених земельних прав.

При виділенні ОСОБА_3 спірної земельної ділянки Миколаївська міська рада виписаних вище вимог не дотрималася, у зв`язку з чим її рішення є незаконним і підлягає скасуванню з відповідними похідними від цього правовими наслідками щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №158107.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пунктів 5, 5.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/62 від 18.12.2009 року підлягають задоволенню шляхом визнання їх недійсними.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

За правилами ст. 152 ЗК України недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Такий правовий висновок Верховного суду України викладено у постанові від 19 червня 2013 року (справа № 6-57цс13).

Отже, задоволенню підлягають і позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЯИ №158107 з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004, виданий ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з технічної документації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 397478,41 грн.

За актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.04.2019, наданим управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, ділянка за вказаною адресою вільна від забудови.

За правилами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов`язана його повернути. Особа зобов`язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних рішень міської ради, які визнав незаконними та скасував, визнав недійсним виданий державний акт.

За такого, наявні підстави для покладення на відповідача ОСОБА_1 обов`язку повернути отриману ним земельну ділянку у власність територіальної громади міста Миколаєва.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є розумним та справедливим стягнути судові витрати на користь прокуратури Миколаївської області, яка виступала платником судового збору, судовий збір у розмірі 12 101,86 грн. по 4033,96 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 263 -265, 355 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункти 5, 5.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/62 від 18.12.2009, якими затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м по АДРЕСА_1 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 30.08.2018 № 27738818 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004 по АДРЕСА_1 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 17.10.2018 № 28399009 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004 по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:02:003:0004 по АДРЕСА_1 у придатному для використання стані, шляхом знесення паркану.

Стягнути з відповідачів Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір в сумі 12 101,86 грн. по 4033,96 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.11.2020.

Суддя В. В. Кокорєв