Вирок

від 10.11.2020 по справі 336/1553/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.11.2020 Справа№ 336/1553/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/1553/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1323/20 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має повну загальну освіту, не працює, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

17 червня 2008 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

08 серпня 2016 року Оболонським районним судом м.Києва за ч.3 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;

17 березня 2017 року Бориспільським районним судом Київської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений 04 жовтня 2017 року від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію»;

28 січня 2020 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15,ч.2 ст.185, ч.2 ст.15,ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 .

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2020 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15,ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, і призначено йому покарання: за ч.2 ст.15,ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.2 ст.15,ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, за цим вироком та за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2020 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Строк покарання постановлено рахувати з 23 травня 2019 року.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок у кримінальному провадженні, яким призначити покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.15,ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.2 ст.15,ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст.65 КК України, з причин того, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не в повній мірі врахував ступень тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.

На думку апелянта, вказане свідчить про неефективність застосування відносно ОСОБА_6 положень ст.69 КК України та призначеного покарання нижче від найнижчої межі, тобто призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, внаслідок його м`якості, та є несправедливим.

Згідно з вироком суду, 18 лютого 2019 року приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на відкрите викрадання чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні магазину «Хуторянка», який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Тімірязєва, буд.74, під приводом покупки матеріальних цінностей, отримав від реалізатора магазину «Хуторянка» ОСОБА_10 майно, яке належить ТОВ «Торгмаг 52», а саме: пиво «Янтар» об`ємом 0,5 літрів у кількості 8 штук, вартістю 11 гривень 67 копійок за одну одиницю; горілку «Хлібний дар» об`ємом 1 літр, вартістю 149 гривень 17 копійок; цигарки «Ротменс деми 6» у кількості 3 штук, вартістю 29 гривень 17 копійок за одну одиницю; цигарки «Ротменс деми чорника» у кількості 3 штук, вартістю 28 гривень 75 копійок за одну одиницю, на загальну суму 416 гривень 29 копійок.

В подальшому, ОСОБА_6 , не розрахувавшись за отримане майно ТОВ «Торгмаг 52», діючи відкрито, розуміючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_10 , разом з викраденим майном, направився до виходу з приміщення магазину «Хуторянка», проте не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений працівниками магазину, тим самим ОСОБА_6 скоїв закінчений замах на відкрите викрадання майна, що належить ТОВ «Торгмаг 52».

06 березня 2019 року приблизно о 15.50 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, знаходячись у приміщенні магазину «Укрсоюз», який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Миколи Краснова, 6, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом обману, а саме під приводом покупки матеріалах цінностей, спонукав продавця магазина «Укрсоюз» ТОВ «Торгконсалтінг» ОСОБА_11 добровільно передати йому майно, яке належить зазначеному товариству, а саме: цигарки Rotmans Demi Blue у кількості 3 штук, вартістю 29 гривень 58 копійок за одну одиницю; цигарки Rotmans Royals Demi Blue у кількості 2 штук, вартістю 25 гривень 83 копійок за одну одиницю; Rotmans Demi Mix у кількості 5 штук, вартістю 28 гривень 75 копійок за одну одиницю, а загалом товару, згідно з довідкою, наданою ТОВ «Торгконсалтінг», на суму 284 гривень 15 копійок.

Продовжуючи свій злочинний умисел, отримавши майно, яке належить ТОВ «Торгконсалтінг», ОСОБА_6 , під приводом взяття банківської карти у дружини для розрахунку за придбаний товар, направився до виходу з магазину, після чого покинув приміщення магазину, не розрахувавшись за вищевказані цигарки.

Після того, ОСОБА_6 направився до ринку «Анголенко» у м.Запоріжжі, де збув викрадене майно ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 300 гривень 00 копійок, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «Торгконсалтінг» на загальну суму 284 гривень 15 копійок (без урахування ПДВ).

11 квітня 2019 року приблизно о 19.26 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, знаходячись у приміщенні магазину «Апельмон», який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Червона, 44, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом обману, а саме під приводом покупки матеріальних цінностей, спонукав продавця магазину «Апельмон» ФОП « ОСОБА_13 » добровільно передати йому майно, яке належить зазначеному ФОП « ОСОБА_13 », а саме: пачку цигарок марки LM Loft Night, вартістю, згідно з довідкою ФОП « ОСОБА_13 », 31 гривня 67 копійок за одну одиницю, без урахування ПДВ; пачку цигарок марки LM Blue Label, вартістю, згідно з довідкою ФОП « ОСОБА_13 », 30 гривень 83 копійок за одну одиницю, без урахування ПДВ; пачку цигарок марки LM Loft Sea Blue, вартістю, згідно з довідкою ФОП « ОСОБА_13 », 30 гривень 83 копійок за одну одиницю, на суму 154 гривень 15 копійок, без урахування ПДВ.

Продовжуючи свій злочинний умисел, отримавши майно, яке належить ФОП « ОСОБА_13 », ОСОБА_6 , під приводом взяття банківської карти в автомобілі для розрахунку за придбаний товар, направився до виходу з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого покинув приміщення магазину, не розрахувавшись за вищевказані цигарки, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ФОП « ОСОБА_13 » матеріалу шкоду на загальну суму 216 гривень 65 копійок.

23 травня 2019 року, приблизно о 18.15 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадання чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні торгового залу магазину «Економ» ТОВ ТК «Економ плюс», розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Центральна,13, шляхом вільного доступу, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою особистого збагачення, намагався таємно викрасти з торгової полиці майно, що належить ТОВ ТК «Економ плюс», а саме: одну пляшку текіли «Jose Cuervo Especial Reposade», об`ємом 0,7 літрів, вартість якої, відповідно до довідки, виданої ТОВ ТК «Економ плюс», складає 352 гривні 32 копійок.

Для реалізації свого злочинного наміру, направленого на таємне викрадання чужого майна, ОСОБА_6 взяв з торгової полиці вказане майно та сховав під куртку, в яку він був одягнутий, після чого, пройшов повз касову зону та направився до виходу з магазину «Економ», проте не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений працівником магазину, тим самим ОСОБА_6 , скоїв закінчений замах на таємне викрадання майна магазину ТОВ ТК «Економ», чим міг спричинити матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Заслухавши доповідьсудді;прокурора,який підтримавапеляційну скаргуі наполягавна скасуваннівироку судупершої інстанції,ухваленні новоговироку зурахуванням вимогапеляційної скарги;обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України.

Доведеність виний кваліфікаціядій обвинуваченогоніким зучасників провадженняне оспорюється,у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Разом з тим, колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України, та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким (ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України), фактичні обставини провадження, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який суспільно-корисною працею не займався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, досудову доповідь. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

Проте, мотивуючи свої висновки, в тому числі, про можливість застосування до ОСОБА_6 ст.69 КК України та призначення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, останньому покарання нижче від найнижчої межі, суд не навів достатніх підстав для цього, та не в достатній мірі врахував те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, у тому числі за умисні корисливі злочини, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, після складання обвинувального акту відносно ОСОБА_6 у даному провадженні, копію якого останній отримав, обвинуваченим вчинено інше кримінальне правопорушення - передбачене ч.1 ст.263 КК України, яке також є тяжким (за яке вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2020 року на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_6 і прокурором, обвинуваченого засуджено за ч.1 ст.263 КК України до трьох років позбавлення волі). Раніше до обвинуваченого застосовувались положення Закону України «Про амністію», але останній належних висновків не зробив та продовжив вчиняти злочини, він ніде не працює, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, та про те, що призначені раніше покарання не досягли такої мети кримінального судочинства, як виправлення особи, що вчинила злочин. Крім того, відповідно до досудової доповіді, виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_6 , з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Враховуючи викладене, оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим та підлягає скасуванню на підставі ст.ст.413-414, 420 КПК України, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, з постановленням в цій частині нового вироку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання колегія суддів враховує, що останній раніше неодноразово судимий за вчинення, в т.ч. аналогічних злочинів, судимість не знята та не погашена, обвинувачений ніде не працює, законного джерела доходів не має, його вік та стан здоров`я, проте вину свою у вчиненні злочину обвинувачений визнав, частково відшкодував завдану шкоду, що колегія суддів визнає обставинами, які пом`якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, однак на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.186 КК України - 4 роки, тобто без застосування положень ст.69 КК України; за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, який є наближеним до мінімального, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України призначити таке саме покарання, як призначив суд першої інстанції - 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_6 за попереднім вироком щодо нього Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2020 року, більш суворим, призначеним за даним вироком апеляційного суду, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

Керуючись ст.ст.404-405, 407, 413-414, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2020 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, та засуджено, в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_6 покарання:

за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_6 за попереднім вироком щодо нього Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2020 року, більш суворим, призначеним за даним вироком апеляційного суду, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даного вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4