Постанова

від 12.11.2020 по справі 464/5249/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5249/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/1170/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря -Жукровська Х.І.

з участю відповідача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року, постановлене в складі головуючої - судді Чорної С.З. у справі за позовом Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани , Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року позивачі звернулись до суду із позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача АОСББ Сихівчани борг у розмірі 4685,39 грн., а на користь ТзОВ Управитель борг у розмірі 32926, грн. (за опалення, підігрів води, холодну воду, додаткові платежі); стягнути солідарно з відповідачів на користь АОСББ Сихівчани судовий збір. В обґрунтування позову покликалися на те, що на обслуговуванні позивача АОСББ Сихівчани знаходиться будинок на АДРЕСА_1 , якому ОСББ Сихівчани делеговано повноваження по управлінню майном, прибудинковою територією, веденню рахунків по нарахуванню комунальних платежів за вказаним будинком. У вказаному будинку, а саме в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та постійно проживають відповідачі, які не здійснюють належним чином оплату за користування житлово-комунальними послугами, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, питання про стягнення якої просили вирішити в судовому порядку.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани - заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 4 685 грн. 39 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель - заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 32 926 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в користь Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани - понесені витрати по сплаті судового збору по 406 гривень з кожного.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року оскаржила відповідачка ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, щорішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що ухвалене всупереч нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджується з висновком суду про те, що позивачами не пропущено строк позовної давності, який суд зробив на підставі наданих позивачами відомостей про оплату послуг, з яких вбачається, що відповідачі періодично здійснювали плату житлово-комунальних послуг, а відтак відповідачі своїми діями фактично визнавали заборгованість за спожиті комунальні послуги, надані позивачами, чим поновлювали строк позовної давності. Вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним.

Стверджує, що суд не переконався, чи дійсно такі проплати, про які вказали позивачі у розрахунку, із сторони відповідачів мали місце. Посилається також і на те, що суд не витребував у позивачів список з банківських рахунків про надходження від відповідачів, зазначених у розрахунку сум. Зазначає, що з оскаржуваного рішення не вбачається, за який період стягується заборгованість та в яких сумах. Стверджує, що твердження суду про те, що відповідачі періодично здійснювали оплату житлово-комунальних послуг, що останніми по суті не заперечується, не відповідає дійсності, оскільки вона заперечувала позов і оплату, а інші відповідачі в судові засідання не з`являлись, жодних заперечень і доказів не подавали.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

14 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель`та Асоціація об`єднань співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що судом повно з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, спір судом вирішено без жодного порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджують, що скаржник здійснивши оплату перервав перебіг позовної давності, чим поновив строк позовної давності. Просять рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає лише частково.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглядаючи спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі надали відповідачам вказані житлово-комунальні послуги, останні їх споживали, від їх отримання не відмовлялись, тобто між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надаються ці послуга, періодично здійснювали оплату за отримання такої послуги, тому вимога про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за ці послуги є обґрунтованими. У цій частині колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Вирішуючи про стягнення заборгованості за житлового-комунальні послуги суд дійшов висновку, що відповідачі строк позовної давності не пропустили, оскільки такий переривався частковим внесення коштів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що такі не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , спільно із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджено довідкою АОСББ Сихівчани від 13.06.2016р. №00000001270.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття1, частина друга статті3, стаття19 Закону України Про житлово-комунальні послуги у редакції, чинній на час розглядусправи судом).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або группою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоча у частині 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частинами першою, другою статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,статті 67 ЖК України передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник зобов`язаний: виконувати вимоги статуту об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Статтею 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Редакція статті 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , чинна у період виникнення спірних правовідносин, передбачала, що кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об`єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між об`єднанням і цими підприємствами, організаціями. У разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг.

Власники квартир будинку АДРЕСА_1 створили ОСББ Сихівчани 2 - для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного і загального майна. Згідно Протоколу ОСББ Сихівчани 2 № 2 від 10.12.2007року АОСББ Сихівчани надає ОСББ Сихівчани 2 послуги з утримання будинку.

Разом із тим, позивач АОСББ Сихівчани 01.11.2013року уклала договір №01011/13 про надання послуг із ТзОВ Управитель , згідно з яким останній надає послуги з нарахування комунальних платежів, компютерно-бухгалтерське обслуговування, димовентеляційне та обслуговування інженерних мереж АОСББ Сихівчани . Попри те, є чинним договір про переведення боргу від 31.10.2013 року, укладений між приватним підприємством Управляюча компанія та ТзОВ Управитель , згідно з умовами якого ПП Управляюча компанія переводить свій борг за договорами: №4635/А від 01.03.2010року, укладеним між останнім та ЛМКП Львівтеплоенерго та №570 від 10.03.2010 року, укладеним між ПП Управляюча компанія та ЛМКП Львівводоканал та ТзОВ Управитель зобов`язується здійснити оплату заборгованостей за теплову енергію та холодну воду (п.п.1.1, 1.2, 2.2 Договору).

Таким чином, в силу наведених вище норм закону та укладених впродовж спірного періоду вище вказаних договорів про надання житлово-комунальних послуг до вказаного будинку, сааме позивачі були виконавцями таких послуг.

З представленого позивачем розрахунку (т.1 а.с. 203-211) вбачається наступне.

Заборгованість відповідачів перед АОСББ Сихівчани за житлово-комунальні послуги, а саме утримання будинку за період з червня 2008 року по січень 2016 року становить 4 640 грн. 42 коп., останній платіж в сумі 1000.00 грн. було здійснено відповідачами в січні 2013 року.

Заборгованість відповідачів перед ТзОВ Управляюча компанія Управитель за житлово-комунальні послуги становить 32 926 грн. 66 коп., а саме: гаряче водопостачання за період з травня 2010 року по серпень 2014 року становить 18 818, 40 грн., останній платіж в сумі 1 300 грн. 00 коп. було здійснено відповідачами в червні 2011 року; теплопостачання (опалення) за період з травня 2010 року по серпень 2014 року становить 6 599 грн. 84 коп., останній платіж в сумі 1 000 грн. 00 коп. було здійснено відповідачами в травні 2011 року; за холодну воду за період з серпня 2011 року по січень 2016 року становить 7 490 грн. 09коп., будь-які платежі в зазначений період відповідачі не здійснювали.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.06.2016 року (справа № 464/2620/16-ц), яке набрало законної сили, позов ЛМКП Львівтеплоенерго задоволено, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго 20 524 грн. 50 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2014 року по 30.04.2016 року.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_3 та в ній зареєстрований. Крім нього в цій квартирі зареєстровані ОСОБА_4 (син), ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (син). Фактично проживають в цій квартирі відповідач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_6 .

Відповідачі не виконують зобов`язань перед позивачами щодо оплати житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

Будь-яких доказів в спростування розрахунку заборгованості відповідачами не надано.

Судом також встановлено, що 18 березня 2016 року за заявою Асоціації ОСББ Сахівчани та ТзОВ Управляюча компанія Управитель Сихівським районним судом м. Львів видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Асоціації ОСББ Сахівчани 4 685 грн. 39 коп. заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, 689 грн. 00 коп. судового збору та 32 926 грн. 66 коп. заборгованості за опалення, додаткові платежі на користь ТзОВ Управляюча компанія Управитель .

Зазначений судовий наказ скасовано 18 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_1 .

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції подала заяву про застосування строків позовної давності.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що з висновком суду першої інстанції, що позивачами строк позовноїдавності не пропущено, погодитись не можна виходячи з наступного.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у зазначеній редакції).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зроблено висновок, що: подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови ВеликоїПалати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц) .

Таким чином позовна давність у цій справі спливла до позовних вимог про стягнення боргу щодо тих щомісячних платежів від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом минуло 3 роки.

Позивачі звернулися до суду з позовом 24 червня 2016 року. Послуги, надані у червні 2013 року, відповідачі мали оплатити до липня 2016 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з липня 2013 року.

Відповідно заборгованість в межах позовної давності становить 14 096 грн. 79коп., а саме:

- 3066 грн. 04коп. - заборгованість, яка виникла по несплаті житлово-комунальних послуг - утримання будинкуза період з липня 2013 року по січень 2016 року за мешканцями квартири АДРЕСА_3 та підлягає солідарному стягненню з відповідачів в користь позивача АОСББ Сихівчани ;

- та сума боргу у розмірі 11 030 грн. 75 коп., яка виникла по несплаті послуг: за гаряче водопостачання за період з липня 2013 року по червень 2014 року та становить 5 040 грн. 41грн.; теплопостачання (опалення) за період з липня 2013 року по червень 2014 року і становить 1422 грн. 75 коп.; за холодну воду за період з липня 2013 року по січень 2016 року, що становить 4567.59 грн., за цією ж квартирою, та підлягає солідарному стягненню з відповідачів в користь позивача ТзОВ Управляюча компанія Управитель .

Розрахунок заборгованості за гаряче водопостачання та теплопостачання проведено по червень 2014 року включно, оскільки заборгованість за липень і серпень стягнуто з відповідачів на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15.06.2016 року (справа № 464/2620/16-ц) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго .

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, застосувати за поданою відповідачем ОСОБА_1 заявою до позовних вимог позивачів позовну давність та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість відповідно до наведених вище розрахунків в межах строку позовної давності.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1, п.п.1,2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, в силу вимог ст.141 ЦПК України суд приходить до висновку, що із відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 слід стягнути в користь Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в розмірі по 172 грн. 45 коп. з кожного; та в дохід держави з відповідачки ОСОБА_1 , якій при відкритті апеляційного провадження було відстрочено сплату судного збору, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 468 грн. 11 коп., з позивача Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани - в розмірі 206 грн. 12 коп. і з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель - в розмірі 741 грн. 57 коп.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.п.1, 2, 375, 376, 381-384, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року, змінити, виклавши резолютивну частину такого у наступній редакції:

Позов Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани , Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) заборгованість за житлово-комунальні послуги в користь Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани (ЄДРПОУ 35664865) - в розмірі 3 066 грн. 04 коп. та в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель (ЄДРПОУ - 38901269) - в розмірі 11 030 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (ІПН - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) в користь Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани (ЄДРПОУ 35664865) - понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в розмірі по 172 грн. 45 коп. з кожного .

Стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) - в розмірі 468 грн. 11 коп., з Асоціації об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Сихівчани (ЄДРПОУ 35664865) - в розмірі 206 грн. 12 коп. та з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Управитель (ЄДРПОУ - 38901269) - в розмірі 741 грн. 57 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанов складено 16 листопада 2020 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.