Ухвала

від 05.11.2020 по справі 522/12020/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1716/20

Номер справи місцевого суду: 522/12020/20 1-кс/522/13305/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_7 ,

представника власників майна адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 04.12.2019 року за № 32019160000000082, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання ст. слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській обл. ОСОБА_7 та накладений арешт на документи, які були вилученні у період часу з 29.09.2020 року по 02.10.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська 9, згідно переліку, зазначеного в описовій частині ухвали слідчого судді.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на приписи ст.ст. 170, 173 КПК України, зазначивши в ухвалі, що арешт майна застосовується з метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні речей та документів, які за обставинами кримінального провадження є речовими доказами, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди та є предметом злочину, тобто є доказом злочину, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 в інтересах власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , зазначив в апеляційній скарзі, що судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню з таких підстав:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що відомості про кримінальне провадження внесені до ЄРДР 04.12.2019 року, однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_10 припинено 04.09.2019 року, у зв`язку з чим не може йти мова про ухилення від сплати податків протягом 2019 року та у поточний час, що в свою чергу виключає можливість накладення арешту на тимчасово вилучене майно, адже у органу досудового слідства відсутні підстави та розумні підозри вважати, що вказане майно є доказом злочину;

- слідчим суддею не враховано те, що слідчий просить накласти арешт на накладні та інші документи за 2020 рік, в той час коли вчинення злочину інкримінується за період 2019 року та які не мають жодного відношення до ФОП ОСОБА_10 , не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі не є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, не є грошами, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом та не були отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

- відповідно до протоколу обшуку від 29.09.2020 року, в цей день були виявлені та вилучені речі та документи згідно із переліком, проте слідчий, в порушення приписів ст. 171 КПК України, звернувся із відповідним клопотанням про арешт майна до слідчого судді із клопотанням 02.10.2020 року;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що у кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з чим, слідчий не обґрунтував сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно, на яке необхідно накласти арешт, є доказом злочину, може бути забезпеченням відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди;

- слідчий суддя жодним чином не надав оцінки його зауваженням до протоколу обшуку, який відбувся в період з 29.09.2020 року по 02.10.2020 року за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 9, під час проведення якого були допущені суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства;

- слідчий суддя не дав належної правової оцінки доводам слідчого щодо об`єктивної необхідності накладення арешту саме на це вилучене майно, не звернув увагу на відсутність доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на майно, визначених в ч. 2 ст. 170 КПК України, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт.

Посилаючись на наведені доводи, представник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Мотивуючи необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст. 170 КПК України зазначив, що без накладення арешту на майно, неможливо виконати завдання кримінального провадження.

Так, слідчий у клопотанні зазначив, що слідчим управлінням ГУ ДФС в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32019160000000082, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за фактом умисного ухилення ФОП ОСОБА_10 від сплати податків, зборів (обов`язкових) платежів в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2019 року та у поточний час фізична особа підприємець ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_1 ) за участю інших юридичних та фізичних осіб підприємців ухиляється від сплати податків понад 7 млн. грн. при здійсненні підприємницької діяльності пов`язаної з імпортом та збутом на території України дитячих іграшок та спортивних товарів.

Так, встановлено, що вищевказаний ФОП використовуючи послуги підприємств-імпортерів, здійснює ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію України, а саме дитячих іграшок та спортивних товарів різних торгівельних марок, у тому числі які зареєстровані на його ім`я: « ОСОБА_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , « ІНФОРМАЦІЯ_13 », « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та « ІНФОРМАЦІЯ_15 » та інші.

В подальшому ввезений товар ОСОБА_10 реалізує на території України особисто та через підконтрольних фізичних осіб-підприємців, використовуючи торгово-складське приміщення, що розташоване на території ТОВ «Промтоварний ринок» (код ЄДРПОУ 20942626), складські приміщення, а також через інтернет сайт igrushki7.ua.

Встановлено, що протягом 2019 року ввезення товарів вищевказаних торгових марок здійснювали наступні підприємства: ТОВ «Скейлент» (код ЄДРПОУ 42535202), ТОВ «Ютін-ком» (код ЄДРПОУ 42544822), ТОВ "ФРЕНЧКОРД" (код ЄДРПОУ 42551343), ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43105082) та інші.

В подальшому, ввезений товар вказаними підприємствами на митну територію України, документально реалізовувався на адреси ризикових підприємств, а фактично поставлявся на адреси складських приміщень, які підконтрольні гр. ОСОБА_10 та з адреси яких, здійснювалась реалізація товарів за готівкові кошти без фактичного відображення отриманих доходів у податкової звітності в повному обсязі.

Також, проведеним аналізом встановлено, що на даний час імпорт товарів, які реалізуються вказаною особою, здійснюється підприємством-імпортерером ТОВ «Торгівельна Компанія Юніон Груп» (код ЄРДПОУ 43096047). Вказане підприємство зареєстровано в ГУ ДПС в Одеській області (Овідіопольський район), засновником, директором та головним бухгалтером вказаного підприємства є ОСОБА_10 .

Згідно наявних баз даних ГУ ДФС в Одеській області, встановлено що ОСОБА_10 є фізичною особою підприємцем, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області є платником єдиного податку третьої групи. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_10 обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 5 % за 2018 рік склав 4 358 026 грн., а за 3 квартал 2019 року 3 398 045 грн.

Так, відповідно ст. 291 ПК України обсяг річного доходу у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на 3 групі не повинен перевищувати 5 000 000 грн. Відповідно ст. 394.3 Податкового кодексу України, у разі перевищення обсягу доходу для платників єдиного податку першої-третьої групи, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до наявних матеріалів, загальний обсяг догоду ОСОБА_10 від господарської діяльності за 2019 рік склав 56,5 млн. грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_10 за період 2019 рік занижено податкових зобов`язань по єдиному податку на суму понад 7 млн.грн. що є коштами в особливо великих розмірах.

Попередня правова кваліфікація злочину, - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових) платежів в особливо великих розмірах, передбачена ч. 3 ст. 212 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Під час досудового розслідування було встановлено, що офісні та складські приміщення де зберігаються первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_10 , чорнові записи, а також товар вищевказаних торгових марок розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тому за зазначеною адресою у період часу з 29.09.2020 року по 02.10.2020 року, на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Аналіз змісту матеріалів, долучених до клопотання слідчого показав, що у зазначеному процесуальному документі, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, адже, окрім протоколу обшуку від 29.09.2020 року, постанови від 02.10.2020 року про визнання речовими доказами, до клопотання не долучено жодного доказу на його обґрунтування та не доведено, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального провадження.

Зі змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді випливає, що підставою для внесення 04.12.2019 року до ЄРДР відомостей за № 32019160000000082, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових) платежів в особливо великих розмірах), стали матеріали правоохоронних органів та як зазначає слідчий, досудовим розслідування є встановленим той факт, що «ФОП ОСОБА_10 за період 2019 рік занижено податкових зобов`язань по єдиному податку на суму понад 7 млн. грн. що є коштами в особливо великих розмірах», але у наданих слідчим матеріалах відсутні будь-які відомості про оголошення підозри вказаній особі за жодним складом злочину, передбаченим кримінальним законом, хоча досудове розслідування триває з 04.12.2019 року.

З клопотання слідчого випливає, що він просить накласти арешт на вилучені документи та товарно-матеріальні цінності, а саме: накладні на товар за вересень 2020 року у кількості 87 шт.; авансовий рахунок з чеками на 3 арк.; блокнот фіолетового кольору 1 шт.; відомості покупців товару (ПІБ, номери телефонів, адреси) на 39 арк.; папка зеленого кольору в якій містяться анкети покупців 24 анкети; відомості анкетних даних покупців на 132 арк.; накладні на товар на 111 арк.; бланки клієнтів на 76 арк.; накладні на товар на 1161 арк.; виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_9 на 2 арк.; витяг з реєстру платника єдиного податку на 1 арк.; копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_9 на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/012623, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/012412, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/012409, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/012407, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/012406, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/011681, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/011661, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/011655, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/011687, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/011495, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/011413, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/ 011415, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/011294, на 5 арк.; митна декларація №500020/ 2019/011001, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/011002, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/010958, на 3 арк.; митна декларація №500020/2019/010453, на 8 арк.; митна декларація №500020/2019/010391, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/010296, на 3 арк.; митна декларація №500020/2019/009834, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/009797, на 3 арк.; митна декларація №500020/2019/009636, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/009300, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/009250, на 5 арк.; митна декларація №500020/2019/008399, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/008398, на 2 арк.; митна декларація №500020/ 2019/008873, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/008252, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/008251, на 5 арк.; видаткова накладна №31 від 24.08.2019р.; видаткова накладна №72 від 11.09.2019р.; видаткова накладна №73 від 11.09.2019р.; видаткова накладна №75 від 11.09.2019р.; видаткова накладна №83 від 16.09.2019 р.; видаткова накладна №87 від 16.09.2019р.; видаткова накладна №94 від 18.09.2019р.; видаткова накладна №96 від 19.09.2019 р.; видаткова накладна №99 від 23.09.2019р.; видаткова накладна №103 від 23.09.2019 р.; видаткова накладна №104 від 23.09.2019р.; видаткова накладна №108 від 24.09.2019 р.; видаткова накладна №109 від 24.09.2019р.; видаткова накладна №110 від 24.09.2019р.; видаткова накладна №116 від 26.09.2019р.; видаткова накладна №129 від 27.09.2019р.; видаткова накладна №134 від 30.09.2019р.; видаткова накладна №169 від 07.10.2019р.; видаткова накладна №218 від 14.10.2019р.; видаткова накладна №228 від 15.10.2019р.; видаткова накладна №237 від 16.10.2019р.; видаткова накладна №274 від 21.10.2019р.; видаткова накладна №302 від 28.10.2019р.; видаткова накладна №600 від 05.12.2019р.; видаткова накладна №908 від 27.12.2019р.; видаткова накладна №926 від 28.12.2019р.; видаткова накладна №929 від 29.12.2019р.; видаткова накладна №934 від 29.12.2019р.; видаткова накладна №944 від 29.12.2019р.; видаткова накладна №31 від 08.01.2020р.; видаткова накладна №121 від 16.01.2020р.; видаткова накладна №6097 від 13.07.2020р.; видаткова накладна №7087 від 21.08.2020р.; видаткова накладна №7088 від 21.08.2020р.; видаткова накладна №7089 від 21.08.2020р.; видаткова накладна №7327 від 02.09.2020р.; видаткова накладна №7328 від 02.09.2020р.; видаткова накладна №7329 від 02.09.2020р.; видаткова накладна №7330 від 02.09.2020 р.; митна декларація №500030/2020/ 208030, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/207900, на 2 арк.; митна декларація №500030/ 2020/207890, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/207805, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/207758, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/207757, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/207755, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/ 207605, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/200510, на 4 арк.; митна декларація №500030/ 2020/205499, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/204835, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/203633, на 4 арк.; митна декларація №500030/2020/203483, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/203241, на 4 арк.; митна декларація №500030/2020/203123, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/ 202973, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/202856, на 3 арк.; митна декларація №500030/ 2020/202674, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/202578, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/202419, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/202121, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/202068, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/ 201731, на 4 арк.; митна декларація №500030/2020/201722, на 2 арк.; митна декларація №500030/ 2020/101106, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/201697, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/201695, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/201692, на 4 арк.; митна декларація №500030/2020/201688, на 2 арк.; митна декларація №500030/2020/201685, на 3 арк.; митна декларація №500030/2020/ 200879, на 2 арк.; митна декларація №500020/2019/012916, на 3 арк.; митна декларація №500020/ 2019/013607, на 3 арк.; митна декларація №500020/2019/012912, на 4 арк.; митна декларація №500020/2019/012913, на 2 арк.

Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховано те, що слідчий у клопотанні просив накласти арешт на накладні та інші документи за 2020 рік, в той час коли вчинення злочину інкримінується за період 2019 року та які не мають жодного відношення до ФОП ОСОБА_10 , не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі не є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, не є грошовими коштами, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом та не були отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з вилучених речей були об`єктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і, чи визнані вони речовими доказами у кримінальному провадженні.

Окрім того, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя у мотивувальній частині ухвали, дослівно повторюючи клопотання слідчого загальною фразою зазначив, що «вилученні документи місять відомості щодо реалізації товарів та осіб, які причетні до господарської діяльності складського приміщення», але взагалі не навів доводів про те, яким чином та у який спосіб, зазначений перелік речей та документів доводить у кримінальному провадженні №32019160000000082 від 04.12.2019 року, наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Отже, слідчий та прокурор подали клопотання про накладення арешту, не вмотивувавши його належним чином, а слідчий суддя, задовольнивши це клопотання, також не навів відповідних мотивів.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до протоколу обшуку від 29.09.2020 року, в цей день були виявлені та вилучені речі та документи згідно із переліком, проте слідчий, в порушення приписів ст. 171 КПК України, звернувся із відповідним клопотанням про арешт майна до слідчого судді із клопотанням 02.10.2020 року, апеляційний суд вважає слушними, однак, у зв`язку з тим, що, оскільки обшук проводився у період часу з 11 год. 29.09.2020 року до 13. Год. 02.10.2020 року та оформлювався одним процесуальним документом (а.п. 11-68), а клопотання про арешт майна слідим до поштового відділення подано 02.10.2020 року (а.п. 77), тому в даному випадку порушення строків звернення із ним до слідчого судді не встановлено.

Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже незаконною, оскільки слідчий суддя, окрім загальних формулювань та посилання на зміст клопотання слідчого, взагалі не навів мотивів на її обґрунтування, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Аналіз змісту журналу судового засідання, підтверджує формальний підхід слідчого судді суду першої інстанції до розгляду клопотання слідчого.

Так, судовий розгляд клопотання слідчого тривав близько одинадцяти хвилин, після чого слідчий суддя видалився до нарадчої кімнати.

Пославшись в ухвалі на необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя у судовому рішенні, окрім наведення його змісту та цитування змісту процесуальних норм КПК України не зазначив, яких висновків він дійшов за результатами розгляду клопотання і не навів мотиви на обґрунтування такого рішення, зокрема, з огляду на наявність зазначених вище відомостей, не надавши оцінки письмовим запереченням представника власників майна.

На думку апеляційного суду, наведені обставини свідчать про формальний підхід до розгляду клопотання слідчого, неповноту та неприпустиме спрощення судового розгляду.

Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчим до клопотання, а також апеляційному суду не надано жодних належних доказів, які підтверджують заниження ФОП ОСОБА_10 за період 2019 року податкових зобов`язань на суму понад 7 млн. грн..

Отже, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, жодній особі не повідомлено про підозру, а слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке накладено арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної або фізичної особи отриманої неправомірної вигоди, адже, навіть попередня кваліфікація за ч. 3 ст. 212 КК України, виглядає необґрунтованою, а цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Окрім того, надані слідчим матеріали, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, адже вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

Визнаючи доводи апеляційної скарги обгрунтованими та задовольняючи її, колегія суддів виходить з того, що, відповідно до ч. 3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо:1)залишити ухвалубез змін;2)скасувати ухвалуі постановитинову ухвалу.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПриморського районного суду м. Одеси від 12.10.2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32019160000000082, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - скасувати.

Постановити новуухвалу,якою узадоволенні клопотання ст. слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на документи, які були вилученні у період часу з 29.09.2020 року по 02.10.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 9, згідно переліку, зазначеного в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3