Постанова

від 04.11.2020 по справі 460/3101/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Комшелюк Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 рокуЛьвівсправа № 460/3101/19 пров. № А/857/9338/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 460/3101/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівоком" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

01.11.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Рівоком (надалі ТзОВ Рівоком ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 02.08.2019р. № 1244247/41000866 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 20.06.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, позивач просив суд, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 20.06.2019р.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, позивач ТОВ Рівоком зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 41000866, перебуває на обліку, як платник податків в органі державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

20.06.2019р. позивач ТзОВ Рівоком (Постачальник) та ТОВ Садород (Покупець), уклали договір поставки №20/06, згідно з яким Постачальник зобов`язується протягом дії договору поставити та передати Покупцеві у власність Товар, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

На виконання умов вищезазначеного договору поставки позивач 20.06.2019р. згідно видаткової накладної №РВ-0000002 поставив та передав покупцю товару на суму 48 840 грн. (картопля, цибуля).

Оплата за товар надійшла 20.06.2019р. на суму 48 840 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1372.

Позивач склав та надіслав до контролюючого органу (в електронному вигляді) 15.07.2019р. податкову накладну від 20.06.2019р. №1 на суму ПДВ 8140,00 грн, для реєстрації в Єдиному реєстрі іншому реєстрі податкових накладних (далі - ЄДРПН).

15.07.2019р. контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію №9154358582, про те, що документи прийнято, але реєстрація зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄДРПН.

З огляду на це, позивач надав письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту постачання товару для ТзОВ Садород з проханням відновити реєстрацію вказаної податкової накладної.

Проте, 02.08.2019р. комісією Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової ПН/РК в ЄДРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1244247/41000866 (далі - рішення) про відмову в реєстрації вищевказаної податкової накладної.

При цьому, у графі додаткова інформація щодо надання платником податків копій документів, контролюючим органом зазначено: надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, не надано копій документів на перевезення товару, складських документів на оприбуткування товару на складі, сертифікатів відповідності (якості) товару, розрахункових документів.

В п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Порядок №1246) передбачено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

В п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України видно, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №117 від 21.02.2018р. Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . ( далі Порядок № 117 )

Відповідно до п. 13 Порядку 117 зупинення реєстрації податкової накладної залежить від наявності критеріїв ризикованості операцій.

При цьому, критерій ризикованості операцій визначаються Листом ДФС України від 21.03.2018р. № 959/99-99-07-18 Критерії ризикованості платника податку .

Верховний Суд в своїй постанові від 02.04.2019р. у справі № 822/1878/18 дійшов висновків, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а тому не є джерелами права згідно ст. 7 КАС України.

Із змісту п.21 вказаного Порядку видно, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Рівоком подав до контролюючого органу пояснення та первині документи зокрема, договір № 01/06 від 01.06.2019р., накладну № 1-00000512 від 19.06.2019р., податкову накладну № 51 від 19.06.2019р., розрахунок коригування, договір поставки № 20/06 від 20.06.2019р., видаткову накладну № РВ-0000002 від 20.06.2019р., платіжне доручення № 1372 від 20.06.2016р., податкову накладну № 1 від 20.06.2019р.

З наданих документів видно, що позивач склав податкову накладну №1 від 20.06.2019р. у зв`язку з отриманням оплати, що є підставою для виникнення у товариства податкових зобов`язань та обов`язку із складенням податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення правової обґрунтованості та об`єктивності застосування механізму державного регулювання в частині визначення критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не вказано, чіткого переліку документів які пропонуються надати позивачу, які були б достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

Отже, з аналізу даних норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку документів які пропонуються надати платнику податків. Вживання податковим органом загального посилання на пп. 1.6 п.1 Критерії ризиковості платника податку, без наведення зазначення чіткого переліку документів які необхідно надати є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину що пп.1.6 п.1 Критерії ризикованості платника податку та критерії ризикованості здійснення операцій містить кілька підстав для встановлення ризикованості платника податку. Проте, податковий орган не вказав конкретних підстав за яких визначив позивача таким що відповідає Критеріям ризикованості платника податку.

Податковий орган не спростував доводи позивача стосовно реальності господарської операції по яким зупинена реєстрація податкової накладної. Наявність чи відсутність розбіжностей щодо виконання позивачем умов договору поставки податковому органу відповідно до вимог Податкового кодексу України слід з`ясовувати при проведенні документальної чи іншої податкової перевірки, а не під час вирішення питання про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано чіткого переліку документів які були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Позивач дотримав вимоги чинного законодавства щодо складення та реєстрації податкової накладної, надав податковому органу пояснення та всі наявні первинні документи стосовно підтвердження наведеної в податковій накладній інформації.

Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду у справах № 822/1817/18 від 23.10.2018 р., № 819/330/18 від 10.04.2020р., № 826/6528/18 від 18.09.2019р., № 815/2985/18 від 22.07.2019р.

Щодо доводів апелянта в частині визначення розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Із змісту ст.134 КАС України видно, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної статті склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

ч.3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Як видно із матеріалів справи, представник позивача, адвокат Гуль Н.В. має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з рішення Ради адвокатів Рівненської області № 273 від 27.07.2018р., свідоцтвом на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1421 від 27.07.2018р.

При цьому, на підтвердження судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, ОСОБА_1 надала суду ряд документів, а саме: акт здачі-приймання наданих правничих послуг № 1 від 02.12.2019р. до Договору № 07/10/19 від 07.10.2019р., рахунок на оплату послуг № 02/12/19 від 02.12.2019р. на суму 5000 гривень, договір № 07/10/19 від 07.10.2019р.

Позивач надав суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, що не спростував апелянт. (а.с. 84-88)

Таким чином, заявлена до відшкодування сума понесених витрат на правову допомогу адвоката підтверджена документально, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування вказаних витрат у розмірі 5000 гривень з врахуванням складністю справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг)

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 460/3101/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя С.М. Кузьмич

Суддя З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 16.11.2020р.