Постанова

від 02.11.2020 по справі 911/1165/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 911/1165/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.07.2020

у справі №911/1165/20 (суддя - Заєць Д.Г.)

за позовом Акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний відділ №2"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, скаржник, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства Житлово-комунальний відділ №2 Товариства з обмеженою відповідальністю Екобуд (надалі - відповідач, ДП Житлово-комунальний відділ №2 ТОВ Екобуд ) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №2485/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 (надалі - Договір) у загальному розмірі 9 253, 16 грн, що складається з пені - 7 203, 76 грн, 3% річних - 5 29, 06 грн та інфляційних втрат - 1 520, 35 грн.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме в частині своєчасної оплати отриманого у 2015 році природного газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2020 у справі №911/1165/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (надалі - Закон), а тому на заборгованість з оплати природного газу за Договором у розмірі 9 253, 16 грн в силу приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. У зв`язку з викладеними обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2020 у справі №911/1165/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права (ст.ст. 7, 86, 236, 238 ГПК України), а також невірно застосував норми матеріального права (Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

Так, скаржник посилаючись на відсутність доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також на відсутність доказів того, що відповідач є теплопостачальним підприємством та має відповідну ліцензію, наголошує на неправомірності застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 7 Закону.

Окрім того, скаржником у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2020 у справі №911/1165/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

31.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 задоволено клопотання АТ НАК Нафтогаз України про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/1165/20 за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги АТ НАК Нафтогаз України вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Окрім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено, що відсутність відзиву не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Також встановлено учасникам апеляційного провадження строк на подання заяв/клопотань.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) та Дочірнім підприємством Житлово-комунальний відділ №2 Товариства з обмеженою відповідальністю Екобуд укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2485/15-ТЕ-17, до якого в подальшому були внесені зміни згідно з Додатковими угодами №1 від 20.03.2015, №2 від 10.10.2015, №3 від 25.11.2015.

Відповідно до п. п. 1.1.,1.2. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

На виконання п. 2.1. Договору позивачем з січня 2015 року по грудень 2015 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 163 855,88 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань за Договором сторонами не оспорюється.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у повному обсязі було проведено розрахунок за газ по Договору, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками по операціям, сальдо ДП Житлово-комунальний відділ №2 ТОВ Екобуд та банківськими виписками.

Однак, відповідач всупереч вимогам Договору (п.6.1.) здійснив несвоєчасну оплату за наданий позивачем природний газ, у зв`язку з чим АТ НАК Нафтогаз України було нараховано ДП Житлово-комунальний відділ №2 ТОВ Екобуд 7203,76 грн пені, 529,06 грн 3% річних, 1520,35 грн інфляційних втрат, нарахованих за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості та фактичних оплат, а всього - 9253,16 грн.

Остаточно заборгованість за Договором погашено відповідачем 07.07.2016.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Втім, при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову судом першої інстанції було враховано, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Учасниками процедури врегулювання заборгованості, які визначено ст. 1 згаданого Закону, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптові постачальники електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Отже, з наведеного вище слідує, що необхідною умовою участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації чи списання боргу є включення підприємства, організації до відповідного реєстру.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 згаданого Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості.

Якщо у теплопостачальних та теплорегулюючих організацій залишилася заборгованість перед постачальником природного газу за спожитий природний газ після набрання чинності Законом від 03.11.2016 № 1730-VIII, то до таких підприємств застосовується положення статей 1, 2, 3, 5 Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII, у тому числі, щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії шляхом включення підприємства чи організації до відповідного реєстру.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом від 03.11.2016 № 1730-VIII, тобто до 30.11.2016, тоді положення вищевказаних статей не застосовуються, а відтак - і не потребує доведення факт включення підприємства до відповідного реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Тобто, для правильного застосування положень ст. 7 Закону у даних правовідносинах необхідно лише встановити, коли відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ: до чи після набрання чинності вказаним Законом.

Як встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції, 07.07.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий за Договором газ, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Відповідно, станом на 30.11.2016 (дата набрання чинності Закону) відповідач не має жодних заборгованостей перед позивачем за Договором, оскільки нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти на підставі ч. 3 ст. 7 згаданого Закону підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.

За змістом ст.ст. 4, 5, 6 цього Закону до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, в той час як ч. 3 ст. 7 визначено, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.

Таким чином, до заборгованості, яка виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть застосовуватись передбачені цим Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості. Виконання вимог ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості.

Враховуючи викладене вище, доводи скаржника про те, що відсутність відповідача в Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, унеможливлює застосування до нього положень Закону, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічні висновки щодо застосування вимог ч. 3 ст. 7 вищезгаданого Закону викладено Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 15.05.2019 у справі №927/604/18, від 26.02.2019 у справі №904/2960/18 та ін.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування положень права, викладених в постановах Верховного Суду ( ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Таким чином, встановивши, що газ, що поставлений за договором №2485/15-ТЕ-17 від 30.12.2014, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, у той час як заборгованість за нього у повному обсязі була погашена відповідачем до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Закону, місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального права, у тому числі, ч. 3 ст. 7 Закону, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача (АТ НАК Нафтогаз України ) в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2020 у справі №911/1165/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2020 у справі №911/1165/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи №911/1165/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 17.11.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк