Рішення

від 17.11.2020 по справі 904/5126/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5126/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Трейд", м. Кривий Ріг, дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 267 082,61 грн., за договором поставки

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фарм Трейд заборгованості за договором поставки у сумі 267 082,61 грн., яка складається з суми основного боргу - 201 000,00 грн., 50 718,35 грн. - пені, 8 099,44 грн. - 3% річних, та 7 264,82 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № ТД 685 від 24.09.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Трейд" в розмірі 272 139,85 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлено в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись:

- НОМЕР_1 , ПАТ "ХК Банк", м. Дніпропетровськ

- НОМЕР_2 , ПАТ "Укргазбанк", м. Київ

- НОМЕР_3 , ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Київ.

Ухвалою від 18.09.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 18.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору поставки, встановлення факту постави товару та факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Фарм Трейд (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Світ-Агро (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № ТД 685 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору на підставі заявок покупця поставляти, а покупець приймати і своєчасно та в повному обсязі оплачувати яйце куряче свіже (надалі - товар), в порядку і на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на загальну вартість товару, асортимент, кількість узгоджуються сторонами у заявці на кожну партію товару та вказуються у видаткових накладних. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору.

Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних (Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної.) (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 2.4. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення в касу постачальника.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

Відповідно до п. 2.6. договору при здійсненні безготівкових розрахунків за цим договором покупець зобов`язаний вказувати в платіжних документах в призначенні платежу за який товар проводиться оплата, номер рахунка або видаткової накладної , посиланням на даний договір. При готівкових розрахунках покупець зобов`язаний також вказувати номер та дату первинного документа (накладної), за яким здійснюється оплата.

Поставка товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем (або його повноважним представником) та підписання видаткової накладної, що підтверджує передачу товару покупцеві (п. 3.6. договору).

Пунктом 3.11. договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця одночасно з підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Згідно п. 5.2. договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов пункту 2 цього договору.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивачем здійснена поставку продукції на 436 155,84 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 8579 від 08.12.2019 на суму 436 155,84 грн., яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками сторін.

Також поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 000002956(РН) від 08.12.2019.

Позивачем відповідачеві виставлено рахунок на оплату № 8634 від 08.12.2019 на суму 436 155,84 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 201 000,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зч.1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 201 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 7 264,82 грн., 3% річних - 8 099,44 грн., пеню - 50 718,35 грн. за період з 23.12.2019 по 11.09.2020.

За прострочення визначених у п. 2.3. цього договору строків оплати поставленого та прийнятого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.4. договору).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 23.12.2019 по 11.09.2020.

З врахуванням викладеного, розмір пені слід розраховувати з 23.12.2019 по 23.06.2020, сума пені за цей період становить 44 584,86 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

В частині стягнення 6 133,46 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що сума 3% річних за період з 23.12.2019 по 11.09.2020, яка підлягає стягненню становить 8 080,17 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 19,27грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з січня 2020 року по серпень 2020 року складають 7 486,74 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 7 264,82 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 201 000,00 грн., 44 584,86 грн. - пені, 8 080,17 грн. - 3% річних, 7 264,82 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення 6 133,46 грн. - пені та 19,27 грн. - 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Трейд" про стягнення заборгованості у сумі 267 082,61 грн. за договором поставки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Трейд" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, б. 62, прим. 41, код ЄДРПОУ 41659617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, б. 23, код ЄДРПОУ 3737405944) суму боргу у розмірі 201 000,00 грн. , 44 584,86 грн. - пені, 8 080,17 грн. - 3% річних, 7 264,82 грн. - інфляційних втрат та 3 913,95 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро" пені у сумі 6 133,46 грн. та 3% річних - 19,27 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.11.2020

Суддя Н.Г. Назаренко