Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/8506/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/8506/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікстек"

про стягнення 72692,51 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікстек" про стягнення за договором поставки від 15.01.2019 № 126 основної заборгованості в розмірі 46224,33 грн., 1163,82 грн. інфляційних втрат, 23932,64 грн. штрафу та 1371,72 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

30.06.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає суму основного боргу в розмірі 46 224,33 грн. Водночас, відповідач вважає необґрунтованим нарахування сум штрафу на прострочення оплати за актами прийому-передачі виконаних робіт. Також, відповідач подав заяву про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та надав їх власний розрахунок.

У відповіді на відзив позивач послався на те, що відповідач визнав заборгованість перед позивачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.2019 та погашенням частини боргу 27.11.2019, у зв`язку з чим строк позовної давності по вимогам позивача переривався. Крім того, умови договору передбачають нарахування пені на товари та послуги із встановленням строку оплати, а наданий відповідачем розрахунок неустойки здійснений невірно.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився із перериванням строку позовної давності шляхом підписанням акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.2019, оскільки останній підписаний зі сторони відповідача невстановленою особою без зазначення посади та прізвища. При цьому, даний акт та оплата від 27.11.2019 не містять посилань на спірний договір № 126 від 15.01.2019. Одночасно, відповідач заперечував проти можливості нарахування пені на послуги на підставі пунктів 6.1, 6.2 договору та надав уточнений розрахунок неустойки.

Розглянувши викладене у відзиві визнання позову, суд на виконання частини 2 статті 191 ГПК України роз`яснює, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки № 126, згідно з пунктом якого постачальник зобов`язувався передавати в установлений строк у власність покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (надалі - товар), надавати послуги, а покупець зобов`язувався прийняти товар/послугу в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами, і сплатити певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент та кількість товару, що поставляється на підставі цього договору, визначаються сторонами на підставі узгодженого та прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця та вказується у видаткових накладних на партію товару.

За умовами пункту 4.1. договору ціна на товар/послугу встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується сторонами у замовленні та зазначається в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець оплачує товар/послугу, що поставляється згідно умов цього договору, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару/послуг (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.5. договору постачальник має право зараховувати отримані від покупця кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості покупця перед постачальником за поставлені товари, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу.

На виконання умов договору позивачем у період з 18.01.2019 по 14.06.2019 поставлено товару та надано послуг відповідачу на загальну суму 183 122,04 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та актами прийому-передачі, а саме: від 18.01.2019 актом № 300 та видатковою накладною № 301, від 28.01.2019 видатковою накладною № 600, від 31.01.2019 видатковою накладною № 855 та актом № 897, від 22.02.2019 видатковою накладною № 1671 та актом № 1672, від 28.02.2019 актом № 1935, від 07.03.2019 актом № 2219 та видатковою накладною № 2220, від 12.04.2019 актом № 3857 та видатковою накладною № 3861, від 18.04.2019 актом № 4189, від 25.04.2019 актом № 4582, від 11.05.2019 актом № 5029, від 15.05.2019 актом № 5166, від 21.05.2019 видатковою накладною № 5456, від 27.05.2019 актом № 5784, від 06.06.2019 актом № 6409, від 07.06.2019 видатковою накладною № 6433 та актом № 6434, від 14.06.2019 актом № 6851.

Водночас, відповідач сплатив позивачу за поставлені товари та надані послуги лише 136 897,71 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Матеріали справи містять акт від 01.08.2019 звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 03.06.2019 по 31.07.2019, за яким борг відповідача перед позивачем становить 50 224,33 грн.

У подальшому, 27.11.2019 відповідач сплатив позивачу 4000 грн., у зв`язку з чим залишок непогашеної заборгованості відповідача за договором становив у загальній сумі 46 224,33 грн., а саме: за видатковою накладною № 6433 від 07.06.2019 на суму 27 030,49 грн., актом № 6434 від 07.06.2019 на суму 12 186,80 грн., актом № 6851 від 14.06.2019 на суму 11 007,04 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, позивач 06.02.2020 звертався до останнього з претензією від 04.02.2020 № 01/040220 щодо сплати боргу та штрафних санкцій не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання претензії, а також надавав для підписання акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2020 року. Однак, відповіді або грошових коштів позивач не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 46 224,33 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та визнана відповідачем, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 23932,64 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 6.2 договору в разі несвоєчасної оплати покупцем вартості поставленого постачальником товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості за кожен факт такої несвоєчасної оплати. Сплата штрафу покупцем здійснюються впродовж 3 банківських днів з дати отримання покупцем претензії від постачальника та не звільняє покупця від виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 6.3 договору погоджено, що строк позовної давності до вимог, які виникають або можуть виникнути за цим договором, визначається згідно з діючим законодавством України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що нарахування штрафу за умовами пункту 6.2 вказаного правочину можливе лише на суму простроченої заборгованості зі сплати вартості поставленого постачальником товару. У той же час, підстави для нарахування штрафу за несвоєчасну оплату наданих послуг відсутні.

Одночасно, судом прийнято до уваги пункт 4.3 договору, за яким оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем вимог, нарахуванню підлягає 20 % штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару за видатковими накладними від 31.01.2019 № 855 на суму 12564 грн. у розмірі 2512,80 грн., від 22.02.2019 № 1671 на суму 2963,40 грн. у розмірі 592,68 грн., від 07.03.2019 № 2220 на суму 1930,51 грн. у розмірі 386,10 грн., від 12.04.2019 № 3861 на суму 8094 грн. у розмірі 1618,80 грн., від 07.06.2019 № 6433 на суму 27030,49 грн. у розмірі 5406,10 грн.

Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідачем, у свою чергу, подано заяву про застосування спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, відповідно до якої відповідач визнав лише нарахований штраф за видатковою накладною від 07.06.2019 № 6433 на суму 27030,49 грн. у розмірі 5406,10 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем оплати за видатковими накладними від 31.01.2019 № 855, від 22.02.2019 № 1671, від 07.03.2019 № 2220, від 12.04.2019 № 3861 здійснені з порушенням встановлених договором строків, однак поза межами річної позовної давності. Так, остання проплата за накладною від 12.04.2019 відбулася 14.05.2019 та 17.05.2019, у той час як позов пред`явлений позивачем 10.06.2020 шляхом передачі до підприємства поштового зв`язку.

Таким чином, позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності по зазначеним вище видатковим накладним, про що відповідачем зроблено відповідну заяву.

За положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Однак, судом визнаються необґрунтованими твердження позивача про переривання строку позовної давності шляхом підписання акту звірки від 01.08.2019 та сплати частини заборгованості 27.11.2019 року.

Відповідно до акту звірки від 01.08.2019, підписаного обома сторонами та з проставленими печатками цих юридичних осіб, відповідач заборгував позивачу 50224,33 грн. за наступними актами та накладною: актом від 06.06.2019 № 6409 на суму 1375,51 грн., накладною від 07.06.2019 № 6433 на суму 27030,49 грн., актом від 07.06.2019 № 6434 на суму 12186,80 грн., актом від 14.06.2019 № 6851 на суму 11007,04 грн.

Таким чином, в указаному акті зазначено лише одну накладну від 07.06.2019 № 6433 на суму 27030,49 грн., оплата якої відповідачем частково здійснена 27.11.2019, та позовна давність з нарахування штрафу по якій позивачем не пропущена.

При цьому, здійснюючи часткову оплату вказаної накладної на суму 4000 грн. 27.11.2019, відповідач у призначенні платежу вказав акт звірки взаємних розрахунків від 01.08.2019 року.

Відтак, зазначені позивачем документи - акт звірки від 01.08.2019 та оплата від 27.11.2019, не містять доказів визнання відповідачем боргу за іншими спірними видатковими накладними, у зв`язку з чим не можуть бути доказами переривання спеціального строку позовної давності по цим накладним.

Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача нарахованого штрафу в розмірі 5406,10 грн. за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною від 07.06.2019 № 6433 на суму 27030,49 грн. Судом прийнято до уваги, що дана сума штрафу відповідачем визнана в запереченнях на відповідь на відзив.

Поряд із цим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми нарахованого штрафу, що також викладене в запереченнях на відповідь на відзив, оскільки сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, останнім визнана та доказів її неспірмірності та надмірності, порівняно з сумою боргу, відповідачем не наведено. Окрім того, жодних доказів прострочення оплати поставленого товару внаслідок виняткових обставин чи наявності скрутного фінансового становища відповідачем не подано.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Крім того, позивач нарахував на суму боргу 1371,72 грн. трьох процентів річних та 1163,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат, суд зауважує, що останній здійснений без урахування того, що три проценти річних та інфляційні втрати не нараховуються на день, в який відбулося погашення заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених компенсаційних виплат за визначений позивачем період, з урахуванням днів фактичної сплати відповідачем сум заборгованостей, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 1363,20 грн. трьох процентів річних та 1163,82 грн. інфляційних втрат. При цьому, невірний обрахунок позивачем періодів прострочення не вплинув на суму інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, визначений статтею 7 Закону України Про судовий збір порядок повернення сплаченого судового збору передбачає подання позивачем відповідного клопотання, яке позивачем не заявлялося.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 50 % від сплаченої позивачем суми при поданні позову, з урахуванням часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар Трейд" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікстек" (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, корп. 2, офіс 203; ідентифікаційний код 39016856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар Трейд" (04080, м. Київ, вул. Чорноморська, 1; ідентифікаційний код 31955061) 46224 (сорок шість тисяч двісті двадцять чотири) грн. 33 коп. основного боргу, 1163 (одну тисячу сто шістдесят три) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1363 (одну тисячу триста шістдесят три) грн. 20 коп. трьох процентів річних, 5406 (п`ять тисяч чотириста шість) грн. 10 коп. штрафу, а також 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова