Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/11443/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/11443/20

За позовомІнститут фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол" простягнення 91550,09 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол" 91550,09 грн, з яких: 87129,28 грн основного боргу та 4420,81 грн пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача 7688,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 від 27.06.2019 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №082019-к від 01.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, судом відкрито провадження у справі №910/11443/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/11443/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, місто Київ, вул.Академіка Богомольця, будинок 4, офіс 908.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475060578. відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 була вручена відповідачу 15.09.2020.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2019 між Інститутом фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хітпол", як орендарем, укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 (надалі - договір).

У відповідності до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: кімнату №908 шістнадцятиповерхового лабораторного корпусу (літ Р, Р1), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1704349880000 за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності (надалі - майно) загальною площею 26,7 кв.м, розміщене за адресою: 01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.4, на 9-му поверсі лабораторного шістнадцятиповерхового лабораторного корпусу (літ Р, Р1), що перебуває на балансі Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31 грудня 2018 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31 грудня 2018 року 439000,00 грн (п.1.1), майно передається в оренду з метою використання для розміщення офісу (п.1.2).

Згідно із п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору) та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами)/ за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2019 року 6859,39 гpн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди липень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2019 року. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування земельного податку, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує відшкодування податку на землю в розмірі 529,19 грн в т.ч. ПДВ (п.3.1.2 договору).

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до п.3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Обов`язок отримання рахунків від орендодавця покладено на орендаря.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації, стягуються на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.7 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців 4 дні, що діє з 27.06.2019 до 30.04.2022 включно.

Відповідно до додатків №3 та №4 до договору сторонами погоджено розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди та розрахунок плати відшкодування податку на землю.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 01.07.2019.

01.07.2019 між Інститутом фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України, як балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хітпол", як орендарем, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №082019-к від 01.07.2019 (договір про відшкодування). За цим договором балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 01024, м.Київ, вул.О.Богомольця, б.4, 16-ти поверховий лабораторний корпус (літ. Р, Р1), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1704349880000 за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності (далі - майно, будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням, яке складається з кімнати №908, загальною площею 26,7 кв.м, розміщене на 9-му поверсі будівлі вартістю (експертною) станом на 31.12.2018 439000,00 грн відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди. Орендоване приміщення використовується для цілей розміщення офісу.

Відповідно до п.п.2.2.3, 2.2.7 договору про відшкодування орендар зобов`язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Орендар зобов`язаний оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 27.06.2019 №082019.

Строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 27.06.2019 №082019. Сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 01.07.2019 до 30.04.2022 включно.

У додатку №2 та №3 до договору про відшкодування сторонами погоджено Перелік комунальних та експлуатаційних послуг та їх розрахунок.

Також до матеріалів справи позивачем надано довідку №104/1-689 від 30.07.2020 про розрахунок вартості спожитої відповідачем у листопаді-грудні 2019 року теплової енергії на суму 1002,84 грн, підписані між сторонами та скріплені печатками останніх акт на оренду офісу за січень 2020 року на суму 8222,34 грн, акт на відшкодування комунальних послуг (опалення) за листопад-грудень 2019 року на суму 1002,31 грн, акт на оренду офісу за лютий 2020 року на суму 8238,78 грн, акт на оплату експлуатаційно-технічного обслуговування за квітень 2020 року на суму 272,34 грн, акт на відшкодування податку на землю на суму 529,19 грн, акт на відшкодування комунальних послуг (холодна вода) за квітень 2020 року на суму 23,73 грн, акт на оренду офісу за квітень 2020 року на суму 8279,77 грн, акт на відшкодування комунальних послуг (холодна вода) за травень 2020 року на суму 23,73 грн, акт на оплату експлуатаційно-технічного обслуговування за травень 2020 року на суму 272,34 грн, акт на відшкодування податку на землю на суму 529,19 грн, акт на оренду офісу за травень 2020 року на суму 8346,01 грн, акт на оренду офісу за червень 2020 року на суму 8371,06 грн, акт на відшкодування комунальних послуг (холодна вода) за червень 2020 року на суму 23,73 грн, акт на оплату експлуатаційно-технічного обслуговування за червень 2020 року на суму 272,34 грн, акт на відшкодування податку на землю на суму 529,19 грн, рахунок №1118 від 24.06.2020 витрат на комунальні послуги (електроенергію) за травень-червень 2020 року на суму 2316,10 грн та рахунок №942 від 08.05.2020 витрат на комунальні послуги (електроенергію) за лютий-квітень 2020 року на суму 2251,70 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2020 складала 55088,86 грн.

10.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №104/1-457 з вимогою про сплату заборгованості.

Як зазначив позивач у позовній заяві, за договором оренди та за договором про відшкодування відповідачу було нараховано до сплати у період з 01.11.2019 по 01.06.2020 орендну плату на загальну суму 66141,42 грн, податок на землю на суму 3175,14 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020, відшкодування експлуатаційних послуг на суму 1634,04 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020, комунальні послуги на суму 16178,68 грн, з яких опалення за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 на суму 1002,31 грн, електроенергія за період з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.06.2020 на суму 15033,99 грн, водопостачання на суму 142,38 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати платежів за укладеними між сторонами правочинами, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договори оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 від 27.06.2019 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №082019-к від 01.07.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 від 27.06.2019 є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 01.07.2019) підтверджується факт передачі орендодавцем в оренду майна, що є об`єктом оренди за договором.

За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний у період, за який стягується заборгованість) передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором №082019 від 27.06.2019 сторони визначили у розділі 3 договору.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п.3.1 договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами)/ за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2019 року 6859,39 гpн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди липень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2019 року. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування земельного податку, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує відшкодування податку на землю в розмірі 529,19 грн в т.ч. ПДВ (п.3.1.2 договору).

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до п.3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Обов`язок отримання рахунків від орендодавця покладено на орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.3.1.2, 3.4 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 30 числа поточного місяця, а відшкодування податку на землю щомісячно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з листопада 2019 року по червень 2020 року позивачем було нараховано орендну плату на загальну суму 66141,42 грн, а у період з січня 2020 року по червень 2020 року - компенсацію податку на землю на загальну суму 3175,14 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати орендної плати та компенсації податку на землю за договором є таким, що настав. Відповідачем доказів оплати вказаних платежів суду не надано, а матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 66141,42 грн та компенсації податку на землю на суму 3175,14 грн за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 від 27.06.2019 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №082019-к від 01.07.2019, суд зазначає наступне.

Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №082019-к від 01.07.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором про відшкодування просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати експлуатаційних послуг на суму 1634,04 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020, комунальні послуги на суму 16178,68 грн, з яких опалення за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 на суму 1002,31 грн, електроенергія за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 та з 01.05.2020 по 31.06.2020 на суму 15033,99 грн, водопостачання на суму 142,38 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020.

При цьому у додатку №3 до договору про відшкодування між сторонами погоджено фіксовану вартість з надання експлуатаційних послуг та оплати водопостачання.

Відповідно до додатку №2 до договору про відшкодування оплата опалення проводиться тільки в опалювальний період, розрахунок проводиться на підставі актів від постачальника теплової енергії за фактично спожиту теплову енергію (Гкал) відносно до опалювальної площі Інституту та пропорційно займаної площі орендаря, а електроенергія - встановлений лічильник, показники необхідно знімати та передавати в експлуатаційно-технічний відділ інституту до 20 числа поточного місяця, в акті приймання - передачі повинен бути вказаний тип лічильника та начальні показники.

Як вже вказувалось судом, згідно п.2.2.3 договору про відшкодування орендар зобов`язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

Суд відзначає, що фіксований розмір оплати експлуатаційних послуг та водопостачання погоджений між сторонами у додатку №3 до договору про відшкодування, строк виконання обов`язку з оплати цих послуг за договором про відшкодування є таким, що настав, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати експлуатаційних послуг на суму 1634,04 грн за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 та водопостачання на суму 142,38 грн за цей же період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також відшкодуванню позивачу підлягають витрати на опалення за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 на суму 1002,31 грн, оскільки розмір таких витрат підтверджений підписаним між сторонами актом від 29.02.2020 на суму 1002,31 грн та довідкою позивача №104/1-689 від 30.07.2020.

Щодо стягнення заборгованості з оплати електроенергії за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 та за період з 01.05.2020 по 31.06.2020 на суму 15033,99 грн, то суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості позивачем надано до матеріалів справи рахунок №1118 від 24.06.2020 витрат на комунальні послуги (електроенергію) за травень-червень 2020 року на суму 2316,10 грн та рахунок №942 від 08.05.2020 витрат на комунальні послуги (електроенергію) за лютий-квітень 2020 року на суму 2251,70 грн, які підписані та скріплені печатками сторін.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача зі сплати за електроенергію за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 на суму 10466,19 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги зі сплати заборгованості за електроенергію на суму 4587,80 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 4420,81 грн пені, яка нарахована на орендну плату у розмірі 41144,00 грн за період з 01.11.2019 по 31.03.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №082019 від 27.06.2019 визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації, стягуються на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати орендної плати за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, а зазначена позивачем сума основного боргу на початок періоду нарахування пені (01.11.2019) не підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а отже розрахунок пені, наданий позивачем є невірним.

Суд зауважує, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення пені шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Отже за висновками суду, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол"підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7688,00 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір №4 про надання правової допомоги від 20.01.2020, який укладений з Адвокатським об`єднанням "Експерт Лігл Сервіс" та Інститутом фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України, ордер серії КС №485441 від 01.08.2020, акт надання послуг №22 від 14.08.2020 на суму 4394,00 грн, акт надання послуг №24 від 22.09.2020 на суму 3294,00 грн, виписки банку з рахунку адвокатського об`єднання на відповідні суми.

Судом встановлено, що 20.01.2020 між Інститутом фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Експерт Лігл Сервіс" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №4, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1).

За змістом п.3.1 вказаного договору фактичні витрати та їх розмір, пов`язані із наданням правової допомоги, передбаченої п.1.1 договору, визначаються за взаємним погодженням сторін шляхом виставлення рахунку та оплачуються безпосередньо клієнтом та підписанням акту виконаних робіт. Сторони можуть погодити вартість наданих послуг також шляхом підписання акту виконаних робіт (п.4.1).

Даний договір укладений на строк до 31.12.2020 та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1 договору).

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №4 від 20.01.2020 між Інститутом фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України та Адвокатським об`єднанням "Експерт Лігл Сервіс" складено акт надання послуг №22 від 14.08.2020 на суму 4394,00 грн та акт надання послуг №24 від 22.09.2020 на суму 3294,00 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаних актів витрати на правничу допомогу за даним позовом складають 7688,00 грн.

Судом досліджено, що відповідно до цих актів адвокатським об`єднанням було надано послуги з підготовки, направлення позовної заяви по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол" на суму 4394,00 грн та послуги з підготовки та направлення клопотань і заяв по справі №910/11443/20 (заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол" перед інститутом) на суму 3294,00 грн.

Однак враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів складання та направлення на адресу відповідача клопотань та заяв по суті спору, суд відмовляє у покладенні на останнього витрат на суму 3294,00 грн.

Наразі, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням "Експерт Лігл Сервіс" професійної правничої допомоги позивачу в межах даної справи на суму 4394,00 грн.

Із врахуванням викладеного вище, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4394,00 грн відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітпол" (01024, місто Київ, вул.Академіка Богомольця, будинок 4, офіс 908, ідентифікаційний код 40693662) на користь Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця Національної академії наук України (01024, місто Київ, вул.Академіка Богомольця, будинок 4, ідентифікаційний код 05417093) заборгованість зі сплати орендної плати на загальну суму 66141 (шістдесят шість тисяч сто сорок одна) грн 42 коп, компенсацію податку на землю на суму 3175 (три тисячі сто сімдесят п`ять) грн 14 коп, заборгованість зі сплати експлуатаційних послуг на суму 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн 04 коп, 142 (сто сорок дві) грн 38 коп заборгованості за водопостачання, витрати на опалення на суму 1002 (одна тисяча дві) грн 31 коп, заборгованість за електроенергію на суму 4587 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн 80 коп, судовий збір у розмірі 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев`ять) грн 99 коп та 3867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 19 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова