Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/12066/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/12066/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Карат Лтд , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-груп , м. Київ

про стягнення 830 420,41 грн,

Представники сторін:

від позивача: Стельникович В.А;

від відповідача: Жадан Д.А., Попов А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Карат Лтд (далі - ТзОВ Карат Лтд /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-груп (далі - ТзОВ Електромонтаж-груп /відповідач) про стягнення 830 420,41 грн у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №140/2018 від 20.03.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.09.2020, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

28.09.2020 у підготовче засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі з 08.09.2020, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням про вручення ухвали суду.

28.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.11.2020.

02.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.11.2020 суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 16.11.2020.

13.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого заявлено клопотання про поновлення строку на його подання, при цьому не наведено поважних причин пропуску встановленого судом строку.

Так, відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, оскільки відповідачем не наведено поважних причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, суд залишив його без розгляду.

16.11.2020 у судове засідання з`явились представники сторін. Представник ТзОВ Карат Лтд позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представники ТзОВ Електромонтаж-груп просили суд зменшити розмір штрафу та пені до суми не більше 20% від розміру основної заборгованості, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 10 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Карат Лтд (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-груп (далі - покупець) укладено договір поставки №140/2018, відповідно до якого постачальник зобов`язався систематично постачати і передавати у власність покупцю товар передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід`ємну частину, а покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 5.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід`ємну частину.

Ціна договору складається із сум вартості товарів, поставлених за всіма підписаними сторонами видатковими накладними протягом всього строку дії даного договору (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 6.2. договору оплата по договору, покупцем оплачується на умовах 100% передоплати, згідно виставленого рахунку-фактури, якщо сторони не обумовили інше.

В п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку, якщо за домовленістю сторін, відвантаження товару відбулося, а кошти так і не надійшли на поточний рахунок постачальника, то при порушенні покупцем умов оплати згідно п. 6.2. більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець окрім пені згідно п. 11.1. сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. договором встановлено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, по даному договору, нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 12.2. договору сторони згідно даного договору дійшли згоди не обмежувати строки позовної давності, строк нарахування пені та штрафних санкцій, їх стягнення за цим правочином (договором), а також встановити такі строки необмеженими.

Договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє протягом одного календарного року до 31.12.2018. Договір автоматично пролонгується на кожен календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить про зміну або розірвання договору в письмовій формі за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору. Кількість таких пролонгацій не обмежена (п. 13.1 та п. 13.2. договору).

У період з 21.06.2019 по 21.10.2019 на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 489 196,42 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 26097 від 21.06.2019, № 26561 від 25.06.2019, № 37019 від 29.08.2019, № 37018 від 29.08.2019, № 37021 від 29.08.2019, № 37665 від 03.09.2019, № 39991 від 16.09.2019, № 39989 від 16.09.2019, № 42378 від 27.09.2019, № 40209 від 17.09.2019, № 41907 від 25.09.2019, № 42376 від 27.09.2019, № 42606 від 30.09.2019, № 42604 від 30.09.2019, № 46170 від 21.10.2019.

При цьому, позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату: № 40939 від 20.06.2019 на суму 403 514,83 грн, № 55684 від 16.08.2019 на суму 98 620,36 грн; № 57674 від 27.08.2019 на суму 6 364,67 грн, № 58091 від 28.08.2019 на суму 29 066,26 грн, № 58152 від 28.08.2019 на суму 2 725,36 грн, № 58581 від 29.08.2019 на суму 18 113,74 грн, № 58779 від 29.08.2019 на суму 1 059,66 грн, № 59485 від 02.09.2019 на суму 136,58 грн, № 63553 від 16.09.2019 на суму 3 744,79 грн, № 63809 від 17.09.2019 на суму 4 145,57 грн, № 67198 від 27.09.2019 на суму 2 310,29 грн, № 67397 від 27.09.2019 на суму 1 859,86 грн, № 65451 від 23.09.2019 на суму 526,49 грн, № 72944 від 18.10.2019 на суму 8 119,70 грн.

Водночас, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 160 711,31 грн, внаслідок чого у ТзОВ Електромонтаж-груп утворилась заборгованість в розмірі 328 485,11 грн.

Листом №14/07/20 від 14.07.2020 відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар, при цьому повідомив, що не має можливості погасити борг через скрутне фінансове становище.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, відповідач нараховує на суму боргу пеню в розмірі 78 298,66 грн, штраф в сумі 355 209,00 грн, інфляційні збитки у розмірі 8 470,71 грн та 3% річних в сумі 9 957,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №140/2018 від 20.03.2018, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 489 196,42 грн, проте в порушення умов вказаного договору, останній розрахувався частково в розмірі 160 711,31 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 328 485,11 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 6.2. договору оплата по договору, покупцем оплачується на умовах 100% передоплати, згідно виставленого рахунку-фактури, якщо сторони не обумовили інше.

Судом встановлено, що позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату №40939 від 20.06.2019 на суму 403 514,83 грн, № 55684 від 16.08.2019 на суму 98 620,36 грн; № 57674 від 27.08.2019 на суму 6 364,67 грн, № 58091 від 28.08.2019 на суму 29 066,26 грн, № 58152 від 28.08.2019 на суму 2 725,36 грн, № 58581 від 29.08.2019 на суму 18 113,74 грн, № 58779 від 29.08.2019 на суму 1 059,66 грн, № 59485 від 02.09.2019 на суму 136,58 грн, № 63553 від 16.09.2019 на суму 3 744,79 грн, № 63809 від 17.09.2019 на суму 4 145,57 грн, № 67198 від 27.09.2019 на суму 2 310,29 грн, № 67397 від 27.09.2019 на суму 1 859,86 грн, № 65451 від 23.09.2019 на суму 526,49 грн, № 72944 від 18.10.2019 на суму 8 119,70 грн, проте відповідачем у встановлений строк ці рахунки в повному обсязі не оплачені, як наслідок порушено умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, при цьому у судовому засіданні не заперечував проти наявності боргу в цій сумі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Електромонтаж-груп порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у сумі 328 485,11 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 78 298,66 грн, штраф в сумі 355 209,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 8 470,71 грн та 3% річних в сумі 9 957,00 грн, нараховані по кожному рахунку окремо.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Отже, в п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку, якщо за домовленістю сторін, відвантаження товару відбулося, а кошти так і не надійшли на поточний рахунок постачальника, то при порушенні покупцем умов оплати згідно п. 6.2. більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець окрім пені згідно п. 11.1. сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, по даному договору, нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 12.2. договору сторони дійшли згоди не обмежувати строки позовної давності, строк нарахування пені та штрафних санкцій, їх стягнення за цим правочином (договором), а також встановити такі строки необмеженими.

Оскільки положення договору містять вказівки на необмежений строк нарахування пені, відповідно нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і встановив, що заявлені до стягнення суми відповідають нормам чинного законодавства та обчислені арифметично правильно.

Водночас, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку.

Так, за розрахунком суду, обґрунтованими є суми інфляційних втрат у розмірі 6 449,00 грн та 3 % річних в розмірі 9 956,00 грн.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу та пені до суми не більше 20% від розміру основної заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України , статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Суд звертає увагу на те, що сторони при укладенні договору №140/2018 від 20.03.2018 погодили нарахування штрафу у розмірі 10% за кожні наступні тридцять днів прострочення від суми простроченого платежу, а також пені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Крім того, в п. 12.2. договору сторони домовились не обмежувати строки позовної давності, строк нарахування пені та штрафних санкцій, їх стягнення за цим правочином (договором), а також встановити такі строки необмеженими.

Отже, ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу та пені.

Разом з тим, позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду: договір про надання правової допомоги №3006/Б від 25.05.2017, укладений між Адвокатським бюро Стельниковича В.А. та ТзОВ Карат Лтд , додаткову угоду від 25.05.2020 до цього договору, відповідно до якої загальна вартість послуг складає 50 000,00 грн та акт-звіт наданих послуг та виконаних робіт (проміжний) та здачі-приймання робіт, послуг від 12.08.2020 за договором про надання правової допомоги №3006/Б від 25.05.2017 та додаткової угоди, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 50 000,00 грн, а також платіжне доручення №176 від 13.08.2020 про оплату наданих послуг згідно даного договору на суму 50 000, 00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Водночас, суд залишає заяву відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу без задоволення, оскільки за висновком суду, понесена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із загальним розміром заявлених до стягнення сум.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судових витрат покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Карат Лтд задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-груп (03087, місто Київ, вулиця Пітерська, будинок 5-А; ідентифікаційний код 40687905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карат Лтд (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 86; ідентифікаційний код 32799897) заборгованість в розмірі 328 485 (триста двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 11 коп., пеню в сумі 78 298 (сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 66 коп., штраф у розмірі 355 209 (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`ять) грн 00 коп., 3% річних в сумі 9 956 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 449 (шість тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 00 коп., судовий збір в сумі 12 424 (дванадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн 02 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 870 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят) грн 38 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення .

Повний текст рішення складено: 17.11.2020.

Суддя В.В. Бондарчук