Рішення

від 26.10.2020 по справі 914/2131/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 справа № 914/2131/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Електричні системи , м.Львів

до відповідача Приватного підприємства ЮНА , Львівська область, м.Трускавець

про стягнення 27963,31 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Електричні системи до Приватного підприємства ЮНА про стягнення 27963,31 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 28.09.2020 р.

В судове засідання 28.09.2020 р. сторони явку представників не забезпечили.

Ухвалою суду від 28.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 28.09.2020 р., судове засідання відкладено на 26.10.2020 р.

В судове засідання 26.10.2020 р. сторони повторно явку представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Відправлення на юридичну та поштову адреси позивача і юридичну адресу відповідача ухвали суду про повідомлення про судове засідання 26.10.2020 р. підтверджується списком рекомендованих листів №943 та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1479 від 06.10.2020 р. (штрихкодові ідентифікатори поштового відправлення - 7901413478289, 7901413478270 та 7901413478262). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ Укрпошта , поштові відправлення з даними штрихкодовими ідентифікаторами були вручені позивачеві 08.10.2020 р. та 24.10.2020 р., а відповідачеві - 08.10.2020 р.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи та закінчення встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 26.10.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом повідомлено про складення вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що сторони у спрощений спосіб уклали договір поставки, на виконання якого позивач поставив відповідачеві товар, який той оплатив не повністю. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 27963,31 грн основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії наступних видаткових накладних:

- №2471 від 25.10.2018 р. за замовленням покупця №3612 від 24.10.2018р. на загальну суму 9245,66 грн з ПДВ;

- №2846 від 29.11.2018 р. за замовленням покупця №3970 від 16.11.2018р. на загальну суму 8392,56 грн з ПДВ;

- №2869 від 30.11.2018 р. за замовленням покупця №4173 від 30.11.2018р. на загальну суму 2622 грн з ПДВ;

- №2903 від 05.12.2018 р. за замовленням покупця №4155 від 29.11.2018р. на загальну суму 7994,86 грн з ПДВ;

- №2937 від 10.12.2018 р. за замовленням покупця №4209 від 04.12.2018р. на загальну суму 691,70 грн з ПДВ;

- №2939 від 10.12.2018 р. за замовленням покупця №4271 від 10.12.2018р. на загальну суму 7744,84 грн з ПДВ;

- №2968 від 12.12.2018 р. за замовленням покупця №4324 від 12.12.2018р. на загальну суму 7659,11 грн з ПДВ.

Всього за цими накладними було поставлено товар на суму 44350,73 грн.

В даних накладних не вказано жодних зауважень чи застережень, вони містять підписи представників сторін і відтиски печаток відповідних юридичних осіб.

Згідно з виписками з банківського рахунку ТзОВ ТД Електричні системи, ТзОВ ЮНА 28.11.2018 р. сплатило 8392,56 грн з призначенням платежу оплата за товар згідно рахунку №3970 від 16.11.2018 р. у т.ч. ПДВ 20% - 1398,76 , а 29.11.2018 р. - 7994,86 грн з призначенням платежу оплата за товар згідно рахунку №4155 від 29.11.2018 р. у т.ч. ПДВ 20% - 1332,45 .

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за 01.10.2018 р. - 19.09.2019 р. станом на 19.09.2019 р. заборгованість на користь ТзОВ ТД Електричні системи дорівнювала 39819,30 грн. В акті відображено, що початкове сальдо становило 1890 грн на користь ТзОВ Електричні системи ; 25.10.2018 р. відбувся продаж на суму 9245,66 грн, 28.11.2018 р. та 29.11.2018 р. - оплати на суму 1890 грн, 8392,56 грн, 7994,86 грн, за період з 29.11.2018 р. по 27.02.2019 р. - продаж на суми 8392,56 грн, 2622 грн, 7994,86грн, 691,70 грн, 7744,84 грн, 7659,11 грн, 2827,19 грн, оплата на суму 9101,23 грн, 02.04.2019 р. і 12.06.2020 р. - продаж на суму 9101,23 грн та 9028,80 грн відповідно.

У вимозі від 18.11.2019 р. ТзОВ ТД Електричні системи вимагало від ПП ЮНА у семиденний строк з дня отримання вимоги сплатити заборгованість за видатковими накладними: №2471 від 25.10.2018 р. на суму 9245,66 грн, №2869 від 30.11.2018 р. на суму 2622 грн, №2937 від 10.12.2018 р. на суму 691,70 грн з ПДВ; №2939 від 10.12.2018 р. на суму 7744,84 грн, №2968 від 12.12.2018 р. на суму 7659,11 грн, №487 від 27.02.2019 р. на суму 2827,19грн, №1553 від 12.06.2019 р. на суму 9028,80 грн.

На підтвердження надіслання вимоги позивач долучив до матеріалів справи накладні АТ Укрпошта та описи вкладення у лист з оголошеною цінністю від 22.11.2019 р.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 27963,31 грн заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. (ч.7 ст.179 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Частиною першою статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В частині другій статті 180 ГК України зазначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Аналогічна за змістом норма міститься і в ч.1 ст.638 ЦК України.

З матеріалів справи випливає, що договір поставки між сторонами було укладено шляхом прийняття позивачем до виконання замовлень відповідача на поставку товару та подальшої поставки такого товару, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір було прийнято до виконання і відповідачем, який здійснив часткову оплату.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується підписами та печатками сторін на складених без зауважень накладних.

При цьому, варто зазначити, що у постанові від 20.12.2018 р. у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Отже відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими позивачем банківськими виписками підтверджено, що відповідач повністю оплатив товар, поставлений за видатковими накладними №2471 від 25.10.2018 р. та №2903 від 05.12.2018 р., адже в призначенні відповідних платежів мітилось посилання на реквізити замовлень, що були вказані у цих двох видаткових накладних.

Відповідач не сплатив за товар, поставлений відповідно до накладних №2471 від 25.10.2018 р, №2869 від 30.11.2018 р., №2937 від 10.12.2018 р., №2939 від 10.12.2018 р., №2968 від 12.12.2018 р., хоча, виходячи зі змісту ст.692 ЦК України, повинен був зробити це після прийняття товару (з дня його отримання).

Стосовно наявного у справі акту звірки взаєморозрахунків суд вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким звіряється бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, однак може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених сторонами на його підписання осіб.

Наданий акт звірки підписано представниками сторін, в тому числі директором відповідача, з прикладенням круглих печаток товариств. Також в ньому відображені відомості, в тому числі, про здійснені поставки та оплати, які, як встановлено судом, підтверджені видатковими накладними та банківськими виписками.

Отже, вказаний акт звірки взаєморозрахунків з огляду на підписання повноважними особами та скріплення печатками сторін, а також обгрунтування наявної в ньому інформації первинними документами, поряд з іншими доказами може підтвердити існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар в сумі 27963,31 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

За умовами ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Позивач раніше звертався з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 27963,31 грн, за подачу якої сплатив 210,20 грн судового збору, проте ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 р. у справі №914/297/20 йому було відмовлено у видачі судового наказу. Отже, сплачена за подання заяви сума судового збору зарахована до суми судового збору за подання позовної заяви і ця сума загалом підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЮНА , Львівська область, м.Трускавець, вул.І.Франка, 46 (ідентифікаційний код 30233044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Електричні системи , м.Львів, вул.Зелена, 251 (ідентифікаційний код 38007767) 27963,31 грн основного боргу та 2102 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 26.10.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 05.11.2020 р.

Суддя З.П. Гоменюк