Рішення

від 21.10.2020 по справі 914/1949/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2020 справа № 914/1949/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» , м. Львів,

до відповідача: Громадської організації «Фонд Архистратига Михаїла» , м. Львів,

предмет позову: стягнення 32 395,51 грн.,

підстава позову: неналежне виконання зобов`язань по договорах оренди державного нерухомого майна № 4 від 22.01.2018 року, про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання майна № 14 від 22.01.2018 року, типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 21 від січня 2018 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

04.08.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» до відповідача Громадської організації «Фонд Архистратига Михаїла» про стягнення 32 395,51 грн. та клопотання до позовної заяви про долучення документів.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження, що підтверджується явкою представника позивача у судові засідання та неповерненням поштової кореспонденції від відповідача, а значить її отриманням адресатом. Судові засідання неодноразово відкладались, про що належним чином повідомлявся відповідач.

Відводу складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 01.10.2020 року судом поновлено позивачу строк на подання доказів.

У судове засідання 21.10.2020 року сторони не з`явилися, хоча про дату і час судового засідання сторони повідомлені належним чином: позивач під розписку в попередньому судовому засіданні, відповідач шляхом надіслання ухвали про виклик у судове засідання на юридичну адресу, відому суду, та зазначену в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Енергетична, будинок 4, квартира 6, за якою сторона отримувала попередню кореспонденцію суду.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та обізнаність сторони про дане судове провадження, неповідомлення ним причин неявки, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2020 року підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із відповідача по договору № 4 від 22.01.2018 року оренди державного нерухомого майна, по договору про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання майна № 14 від 22.01.2018 року та по типовому договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 21 від січня 2018 року. Позивач стверджує, що відповідач як орендар систематично не виконував взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами вищезазначених договорів та не своєчасно здійснював платежі передбачені умовами вищезазначених договорів і далі не сплачує поточні платежі передбачені умовами зазначених договорів та накопичує суму боргу, через систематичне не виконання умов передбачених договором 1, договором 2 та договору 3. Станом на 01.08.2020р. сума боргу становить 32 395,51 грн.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, обставини, зазначених позивачем, не спростував.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

22.01.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20823070, орендодавець) та Громадська організація «Фонд Архистратига Михаїла» (ідентифікаційний номер 26360581, орендар) уклали договір оренди нерухомого державного майна № 4, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на 5-му поверсі будівлі, загальною площею 43,1 кв.м., реєстровий номер 02497909.1.АААЖЖИ759, знаходиться за адресою м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 71, та перебуває на балансі ДП Державний інститут проектування міст «Містопроект» (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди грудень 2017 року становить 1446,90 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендно плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3).

Зокрема, п. 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова. код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300);

- 30% на рахунок балансоутримувача.

22.01.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Громадська організація «Фонд Архистратига Михаїла» та ДП Державний інститут проектування міст «Містопроект» підписали акт приймання-передачі державного нерухомого майна № 4.

Згідно з п. 5.10 договору оренди орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

30.01.2019 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна, зокрема, абз. 2 пункту 3.6. Розділу 3 "Орендна плата" викладено в наступній редакції: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - ГУК у Львівській області/м. Львів/22080300, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, № рахунку - 31117094013002 .

Крім цього, 22.01.2018 року Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» та Громадська організація «Фонд Архистратига Михаїла» уклали договір № 14 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до даного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Ген. Чупринки,71, загальною площею 10422,7 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаних ним орендованих приміщень, розміщених на п`ятому поверсі будівлі, загальною площею 43,1 кв.м, що становить 0,016 % загальної площі будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (п. 1.1). Оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставлених рахунків (п. 1.3).

Згідно з п. 2.2.3 договору № 14 орендар зобов`язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити оплату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарно-технічне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі відповідно до кількості працівників орендаря, а також на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, плату за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплове навантаження, теплопостачання, вивіз і утилізація ТПВ), а також на утримання приміщень та території загального користування, пропорційно до площі приміщення.

Позивачем надано копії рахунків на оплату за період жовтня 2019 року - червня 2020 року, в яких відображено орендні ставки у розмірі 70 % і 30 %, відшкодування за приєднане теплове навантаження, відшкодування послуг за електроенергію, за водопостачання, за вивіз ТПВ, за охорону приміщення, за обслуговування ліфтів, за прибирання прим. заг. кор., земельний податок .

Також у січні 2018 року Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» та Громадська організація «Фонд Архистратига Михаїла» уклали типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 21, згідно з яким Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» як власник мережі зобов`язаний забезпечувати технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 1000 кВт в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності (п. 2.1.1).

Орендар згідно з п. 4.1.1 договору зобов`язується здійснювати плату за перетікання електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії та за технічне обслуговування технічне обслуговування електричних установок споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатку виконання додатку Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача . Крім цього, п. 7.4 договору передбачено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії споживачем і власником мереж оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої споживачу електрично ї енергії, акт результатів замірів електричної потужності.

Пунктом 7.7 договору № 21 передбачено, що оплата споживачем за обслуговування власником мереж електроустановок споживача здійснюється згідно кошторису, погодженого сторонами.

Так, сторонами спору підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 02.01.2019 року - 01.08.2020 року по угоді № 4 від 22.01.2018 року, відповідно до якого заборгованість на користь Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» становить 32 395,51 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2019 року у справі № 914/1774/19 позов задоволено повністю: стягнуто з Громадської організації Фонд Архистратига Михаїла на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 9511,92 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 937,77 грн. пені, 951,19 грн. штрафу та 3842 грн. судового збору та розірвано укладений 22.01.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Громадською організацією Фонд Архистратига Михаїла договір оренди нерухомого державного майна №4.

Водночас, 04.08.2020 року орендар звернувся до позивача із заявою про розірвання угоди № 4 від 22.01.2018 року з 01.06.2020 року ув`язку з невикористанням майна через карантин.

Згідно з підписаним сторонами актом повернення майна по договору оренди таке повернуто орендарем 01.06.2020 року.

Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини між сторонами спору виникли внаслідок укладення договору оренди № 4, договору № 14 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 21.

Договір оренди за рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2019 року у справі № 914/1774/19, докази оскарження якого в апеляційному та касаційному порядку відсутні, розірвано. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається. що рішення від 12.11.2019 року у справі № 914/1774/19 набрало законної сили 12.12.2019 року.

Договором оренди передбачено, що у разі розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п. 10.9) і майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передачі про повернення майна (п. 10.10).

Статтею 785 ЦК України також передбачено обов`язки наймача у разі припинення договору найму. Зокрема, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із листа орендаря від 04.08.2020 року, адресованого балансоутримувачу, та із пояснень позивача вбачається, що навіть після розірвання договору оренди відповідач продовжував фактичне користування орендованим майном, тобто майно балансоутримувачу не повернув. Наведеного не заперечено та не спростовано відповідачем.

Суд звертає увагу, що договором (п. 3.11) оренди сторони погодили що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення за актом приймання-передачі включно.

Так, суд зазначає, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна, припинення зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, пов`язане з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі N 3-54гс12, за змістом ст. 629, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 ЦК України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання (припинення) договору оренди є правомірною. Отже, вимога позивача про стягнення орендних платежів, у зв`язку з фактичним користуванням орендованим приміщенням є правомірною та такою, що ґрунтується на нормах законодавства.

Як зазначалось вище, позивачем надано копії рахунків на оплату за період жовтня 2019 року - червня 2020 року, в яких відображено суми орендних платежів у розмірі 70 % і 30 %, відшкодування за приєднане теплове навантаження, відшкодування послуг за електроенергію, за водопостачання, за вивіз ТПВ, за охорону приміщення, за обслуговування ліфтів, за прибирання прим. заг. кор., земельний податок.

Так, доказів надіслання чи у інший спосіб вручення таких рахунків орендарю позивачем не надано. Проте, виходячи з умови п. 3.6 договору оренди, виставлення чи вручення таких рахунків не було обмовлено як підставу для здійснення орендної плати, а строк для здійснення орендних платежів визначено 15-им числом місяця наступного за звітним. Щодо платежів по договору про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, то орендар зобов`язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити оплату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарно-технічне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі відповідно до кількості працівників орендаря, а також на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, плату за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплове навантаження, теплопостачання, вивіз і утилізація ТПВ), а також на утримання приміщень та території загального користування, пропорційно до площі приміщення. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставлених рахунків (п. 1.3).

Водночас, як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Відтак, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо отримання ним рахунків на оплату чи заперечень стосовно отримання ним послуг оренди та пов`язаних з нею експлуатаційних витрат, враховуючи неспростованість відповідачем обставини користування орендованим майном у період січня 2019 року - червня 2020 року, суд доходить висновку, що у орендаря наявний обов`язок сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати за час фактичного користування орендованим майном.

Щодо суми заборгованості, суд зазначає, що акт звірки за період 02.01.2019 року - 01.08.2020 року, відповідно до якого заборгованість на користь Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» становить 32 395,51 грн., підписаний обома сторонами, зокрема і відповідачем - керівником Кондрин, скріплений печатками сторін. Суд також враховує, що відповідач, обізнаний про дане судове провадження, стосовно суми боргу чи підстав їх виникнення заперечень не висловив.

Так, як вказав Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Із наведеного суд доходить висновку, що за сукупності наведених умов акт звірки буде підтверджувати факт визнання боржником боргу, зазначеного в акті звірки. У даній справі суд використовує акт звірки взаємних розрахунків, підписаний керівником відповідача, як доказ наявності заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі - 32 395,51 грн., а не як доказ визнання боржником такого боргу. Встановивши вище обов`язок орендаря сплатити орендну плату та експлуатаційні витрати за період фактичного користування орендованим майном, суд вважає, що факт визнання відповідачем боргу, на відміну від факту наявності заборгованості, не має визначального значення.

Щодо наданих позивачем копій рахунків на оплату за період жовтня 2019 року - червня 2020 року, суд зазначає, що такі не можуть відображати та підтверджувати дійсний і повний розмір заборгованості відповідача, оскільки такі подані за менший період, ніж той, що зазначений у акті звірки взаємних розрахунків.

Відтак, суд доходить висновку, що несплата відповідачем орендної плати та експлуатаційних витрат порушує права позивача як балансоутримувача орендованого майна. Відповідно, порушене право підлягає судовому захисту у обраний позивачем спосіб - стягнення заборгованості у розмірі 32 395,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 178, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Фонд Архистратига Михаїла» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Енергетична, будинок 4, квартира 6, ідентифікаційний код юридичної особи 26360581) на користь Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» (79044, Львівська обл., місто Львів, вул. Генерала Чупринки, будинок 71, ідентифікаційний код юридичної особи 02497909) 32 395,51 грн. заборгованості та 2 102,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.11.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв