Рішення

від 16.11.2020 по справі 914/1969/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа № 914/1969/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс , м. Київ,

до відповідача: Миколаївської районної ради Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область,

предмет позову: стягнення 21 510,72 грн.,

підстава позову: неналежне виконання зобов`язань по договору на постачання природного газу № 2 від 18.11.2019 року,

без виклику сторін.

ПРОЦЕС

05.08.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс до Миколаївської районної ради Львівської області про стягнення 21 510,72 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвало встановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - 01.10.2020 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у разі їх наявності. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу - для подання заперечення. Роз`яснено, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

21.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що він добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання відповідачу природного газу. Поряд з цим, відповідач не повністю розрахувався за спожитий природний газ у січні 2020 році, адже сплатив лише 20 434,68 грн. Враховуючи вказану оплату та здійснену переплату в грудні, позивач стверджує, що за послуги в січні 2020 року відповідач має борг в сумі 19 465,94 гривень. За прострочення виконання вказаного зобов`язання позивач нарахував відповідачу 256,89 грн. три відсотки річних, 1 475,37 грн. пені, 312,52 грн. інфляційних втрат.

Відповідач стосовно позовних вимог заперечує, зазначаючи, що у січні 2020 року за договором було поставлено природний газ на суму 20 434,68 грн, що підтверджується актом прийому-передачі від 24.02.2020 року та здійснено його оплату - платіжне доручення від 26.02.2020 року.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

18.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс (згідно з договором - постачальник, по тексту рішення - позивач) і Миколаївською районною радою Львівської області (згідно з договором - споживач, по тексту рішення - відповідач) укладено договір №2 постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов`язується постачати споживачеві природний газ, в обсягах (об`ємах) і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

16.01.2020 року сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки, відповідно до якої продовжили строк дії договору відповідно до частини 5 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , вартість договору у 2020 році становить до 20 434,68 грн., внесено зміни в п. 12.1 договору - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 березня 2020р.

Відповідно до акту прийому-передачі природного газу № УГР00001679 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" передало, а Миколаївська районна рада Львівської області прийняла природний газ, ресурсу грудень 2019 р., в обсязі 5,969300 тис. м 3 вартістю 48 351,34 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі природного газу № УГР00000097 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" передало, а Миколаївська районна рада Львівської області прийняла природний газ, ресурсу січень 2019 р., в обсязі 5,956700 тис. м 3 вартістю 48 249,28 грн. Акт підписаний представниками обох сторін.

26.12.2019 року відповідачем здійснено платіж в сумі 56 700,00 грн. з призначенням платежу за газ природній; акт № УГР00001679 від 20.12.2019, договір №2 від 18.11.2019, ПДВ-9450.00 . Акт підписаний представниками обох сторін.

Листом від 14.02.2020 року відповідач звернувся до позивача із проханням врахувати переплату в сумі 8 348,66 грн., здійснену в грудні, при виставленні рахунку за спожитий газ за січень 2020 року.

27.02.2020 року відповідачем сплачено 20 434,68 грн. з призначенням платежу за газ природній; акт № УГР00000226 від 24.02.2020, д. у. №3 від 16.01.2020; ПД8-3405,78 .

Відповідачем надано такі акти прийому-передачі природного газу:

№ УГР00001171 від 25.11.2019 року за жовтень 2019 року на суму 6 591,70 грн.,

№ УГР00001508 від 11.12.2019 року за листопад на суму 35 205,60 грн.,

№ УГР00001679 від 20.12.2019 року за грудень на суму 48 351,34 грн.,

№ УГР00000226 від 24.02.2020 року за січень (період з 01.01.2020 по 20.01.2020) на суму 20 434,68 грн.

Також відповідачем подано платіжні доручення про сплату вказаних сум, а саме на 6591,70 грн., 35 205,60 грн., 56 700,00 грн., 20 434,68 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки природного газу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо поставленого у січні 2020 року природного газу та обов`язку споживача оплати отриманого газу в сумі 20 434,68 грн. чи 48 249,28 грн.

Відповідно до п. 3.12-3.13 договору приймання - передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання- передачі газу.

Відповідно до п. 3.15 договору акти приймання-передачі природного газу складаються постачальником, підписуються і скріплюються його печаткою та направляються споживачу до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п. 3.16 договору акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.15 даного договору, споживач зобов`язаний підписати та скріпити печаткою до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу в 2-х (двох) примірниках.

Відповідно до п. 3.17 договору підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.16 даного договору, споживач зобов`язаний направити на адресу постачальника протягом 3 (трьох) днів з дня їх підписання.

Суд зазначає, що із наявних у справі доказів вбачається складення сторонами двох актів за січень 2020 року: № УГР00000097 від 31.01.2020 року за січень 2020 року, в обсязі 5,956700 тис. м 3 вартістю 48 249,28 грн., та № УГР00000226 від 24.02.2020 року за січень (період з 01.01.2020 по 20.01.2020) в обсязі 2,522800 тис. м 3 вартістю 20 434,68 грн. Обидва акти підписані представниками обох сторін і скріплені печатками обох товариств. Тобто обидва документи складені належним чином та засвідчують волевиявлення сторін щодо поставки і прийняття природного газу у звітний період - січень 2020 року.

Договором сторони визначили, що оплата за поставлений природний газ проводиться на підставі рахунку-фактури або акту постачання природного газу після періоду поставки, газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% вартості фактично поставленого природного газу до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.6 договору).

Як встановлено вище, 27.02.2020 року відповідачем сплачено 20 434,68 грн. з призначенням платежу за газ природній; акт № УГР00000226 від 24.02.2020, д. у. №3 від 16.01.2020; ПД8-3405,78 . Доказів сплати різниці з актом № УГР00000097 від 31.01.2020 року (з урахуванням наявної переплати) у матеріалах справи немає і відповідачем не доводиться здійснення ним будь-яких інших оплат за отриманий у січні 2020 року природний газ. Суд враховує, що акт № УГР00000226 від 24.02.2020 містить відомості про обсяг та вартість природного газу не за весь місяць січень 2020 року, а лише з 01 по 20 число січня 2020 року. Проте, підписавши акт № УГР00000097 від 31.01.2020, споживач визнав також отримання ним природного газу за повний місяць січень 2020 року у більшому обсязі та на більшу суму - 48 249,28 грн. Тому заперечення відповідача щодо виконання ним свого обов`язку у повному обсязі є безпідставними.

Відповідно, у відповідача як споживача природного газу в обсязі 5,956700 тис. м 3 існував обов`язок до 10.02.2020 року сплатити 48 249,28 грн., а не лише 20 434,68 грн. Водночас, враховуючи переплату з платежу, здійсненого в грудні 2019 року, в розмірі 8 348,66 грн., відповідач повинен був сплатити 39 900,62 грн. за січень 2020 року.

Сторонами не оспорюється і належним доказом підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості отриманого у січні 2020 року природного газу на суму 20 434,68 грн. лише 27.02.2020 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини, неспростованість відповідачем таких і відсутність доказів повної оплати вартості отриманого від позивача природного газу в січні 2020 року, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення суми основного боргу - 19 465,94 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач також просить стягнути 256,89 грн. три відсотки річних, 1 475,37 грн. пені, 312,52 грн. інфляційних втрат, які нараховані на суму боргу 19 465, 94 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили, що при порушені споживачем строків розрахунків, споживач сплачує на користь постачальника, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Зі встановлених вище обставин вбачається, що вартість отриманого природного газу - 39 900,62 грн. відповідач повинен був оплатити до 10.02.2020 року включно. Однак, оплата у розмірі 20 434,68 грн. здійснена лише 27.02.2020 року. Водночас позивач здійснює нарахування пені, починаючи з 11.02.2020 року на суму меншу, ніж 39 900,62 грн., і суд не має повноважень визначати базу нарахування пені більшу, ніж визначено позивачем. Період, за який позивачем нараховано пеню, не перевищує шести місяців з дня виникнення прострочення, тому визначений правильно. Перерахувавши пеню за період 11.02.2020 року - 20.07.2020 року на суму 19 465,94 грн., суд зазначає, що така становить 1 475,37 грн., що є більшим, ніж визначено позивачем. Тому, враховуючи, що суд не може виходити за межі визначених позивачем сум, стягненню підлягає пеня у визначеному позивачем розмірі - 1 473,01 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як вбачається з розрахунку позивача, такий здійснено за період 11.02.2020 року - 20.07.2020 року на суму 19 465,94 грн., що відповідає встановленим вище обставинам справи і праву позивача здійснювати нарахування на меншу суму, ніж фактично існувала. Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що отримано результат 256,89 грн., у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума 256,00 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати позивачем нараховано за період лютий - травень 2020 року, з використанням індексів 99.7 %, 100.8 %, 100.8 %, 100.3%.

Як вказано в п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди та на обрану позивачем суму, з урахуванням наведених рекомендацій, суд зазначає, що інфляційні втрати становлять 311,46 грн. (-58,39+155,73+155,73+58,39).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Миколаївської районної ради Львівської області (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, вул. Володимира Великого, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 25238748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс (04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 41427817) 19 465,94 грн. основного боргу, 1 473,01 грн. пені, 311, 46 грн. інфляційних витрат, 256,00 грн 3% річних, 2 101,58 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3 . У задоволенні вимоги про стягнення 1,06 грн. інфляційних витрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.11.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв