Рішення

від 09.11.2020 по справі 914/1822/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 справа № 914/1822/20

За позовом: Приватного підприємства «Дівес-Плюс» , м. Городок, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнаград» м. Одеса

про стягнення 436 723, 42 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1822/20 за позовом Приватного підприємства «Дівес-Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнаград» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград у місті Львові про стягнення 436 723, 42 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі № 914/1822/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2020. Ухвалою суду від 07.09.2020 підготовче засідання відкладено на 21.09.2020. Ухвалою суду від 21.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2020. Ухвалою суду від 12.10.2020 розгляд справи по суті відкладено на 26.10.2020.

В судове засідання 26.10.2020 представник позивача з`явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію банківської виписки від 14.07.2020, а також зазначив про зміну місця реєстрації відповідача, зокрема станом на 26.10.2020 відповідач зареєстрований за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 15. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 05.10.2020 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема зміну місцезнаходження юридичної особи.

Частиною 2 ст. 32 ГПК України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Крім того, Приватне підприємство Дівес-Плюс звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград у місті Львові про стягнення вищевказаної заборгованості, однак представником позивача до матеріалів справи був долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТзОВ Вікнаград з якого вбачається, що 30.07.2020, після відкриття провадження у справі (28.07.2020) проведено державну реєстрацію припинення відокремленого підрозділу юридичної особи. Таким чином належним відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Вікнаград .

Представник відповідача в підготовче засідання 26.10.2020 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи було відкладено на 09.11.2020.

В судове засідання, 09.11.2020, представник позивача не з`явився, причин неявки не повідомив.

В судове засідання 09.11.2020 представник відповідача не з`явився, на адресу суду поштовий конверт, скерований відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Одеса, вул. Героїв Крут, 15), не повертався, відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне підприємство «Дівес-Плюс» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнаград» (надалі відповідач, покупець) про стягнення 436 723, 42 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.03.2019 між сторонами у справі був укладений договір поставки. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця матеріальні цінності, визначені у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що оплата за товар, здійснюється протягом 3 календарних днів з дня поставки товару, грошові кошти зараховуються в погашення боргу в черговості найдавніших поставок, а за умови відсутності такого боргу повертаються покупцю протягом п`яти робочих днів з дня отримання листа на повернення коштів, якщо немає інших домовленостей.

На виконання умов договору позивачем було поставлено партії товару згідно видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, на загальну суму 4 210 262, 23 грн. Проте, відповідачем поставлений позивачем товар був оплачений частково в розмірі 3 810 919, 08 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 399 343, 15 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 21 750, 52 грн. пені, 3 993, 43 грн. штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 4 004, 00 грн. 3% річних і 7 632, 32 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 01.03.2019 між сторонами у справі був укладений договір поставки. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця матеріальні цінності, визначені у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивачем було поставлено партії товару згідно видаткових накладних, (№ 5-06-5 від 05.06.2019, № 11-06-2 від 11.06.2019, № 19-06-3 від 19.06.2019, № 20-06-4 від 20.06.2019, № 25-06-3 від 25.06.2019, № 2-07-4 від 02.07.2019, № 4-07-3 від 04.07.2019, № 5-07-5 від 05.07.2019, № 8-07-2 від 08.07.2019, № 26-07-4 від 26.07.2019, № 26-07-7 від 26.07.2019, № 29-07-5 від 29.07.2019, № 1-08-5 від 01.08.2019, № 5-08-1 від 05.08.2019, № 6-08-1 від 06.08.2019, № 8-08-4 від 08.08.2019, № 16-08-1 від 16.08.2019, № 21-08-2 від 21.08.2019, № 23-08-3 від 23.08.2019, № 3-09-1 від 03.09.2019, № 11-09-4 від 11.09.2019, № 17-09-2 від 17.09.2019, № 24-09-1 від 24.09.2019, № 8-10-2 від 08.10.2019, № 17-10-1 від 17.10.2019, № 31-10-3 від 31.10.2019, № 6-11-5 від 06.11.2019, № 11-11-1 від 11.11.2019, № 15-11-5 від 15.11.2019, № 18-11-2 від 18.11.2019, № 21-11-1 від 21.11.2019, № 22-11-2 від 22.11.2019, № 29-11-5 від 29.11.2019, № 4-12-3 від 04.12.2019, № 6-12-3 від 06.12.2019, № 11-12-2 від 11.12.2019, № 16-12-1 від 16.12.2019, № 18-12-2 від 18.12.2019, № 23-12-1 від 23.12.2019, № 30-12-1 від 30.12.2019, № 14-01-2 від 14.01.2020, № 21-01-1 від 21.01.2020, № 28-01-1 від 28.01.2020, № 10-02-1 від 10.02.2020, № 12-02-1 від 12.02.2020, № 18-02-4 від 18.02.2020, № 20-02-2 від 20.02.2020, № 27-02-1 від 27.02.2020, № 3-03-4 від 03.03.2020, № 4-03-2 від 04.03.2020, № 10-03-3 від 10.03.2020) на загальну суму 4 210 262, 23 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що оплата за товар, здійснюється протягом 3 календарних з дня поставки товару, грошові кошти зараховуються в погашення боргу в черговості найдавніших поставок, а за умови відсутності такого боргу повертаються покупцю протягом п`яти робочих днів з дня отримання листа на повернення коштів, якщо немає інших домовленостей.

Відповідачем поставлений позивачем товар був оплачений частково, в розмірі 3 810 919, 08 грн.

Таким чином, враховуючи проведену відповідачем частково оплату, неоплаченою залишається заборгованість в розмірі 399 343, 15 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград на користь позивача підлягає основна заборгованість в розмірі 399 343, 15 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 4 004, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 632, 32 грн. Суд встановив, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних проведено вірно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 7 632, 32 грн та 3 % річних на суму 4 004, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Згідно п.10.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо строк затримки оплати товару перевищує 15 календарних днів, покупець окрім пені виплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від неоплаченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем їх розрахунок проведено вірно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 21 750, 52 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вказане нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нарахована сума штрафу в розмірі 3 993, 43 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд із тим, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем на підтвердження понесених ним витрат на послуги адвоката надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 06.07.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність та банківську виписку від 14.07.2020 про сплату послуг адвокату згідно договору від 06.07.2020 суми в розмірі 13 000, 00 грн.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі на зазначену ним суму, а відповідачем не подано доказів чи обгрунтувань щодо неспівмірності вказаних витрат, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 13 000, 00 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград (65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 15, код ЄДРПОУ 36578332) на користь Приватного підприємства Дівес-Плюс (81500, м. Городок Городоцького району Львівської область, вул. Івасюка, 15л, код ЄДРПОУ 37342895) суму в розмірі 456 274, 28 грн, з яких:

- 399 343, 15 грн - заборгованості;

- 21 750, 52 грн - пені;

- 3 993, 43 грн - штрафу;

- 7 632, 32 грн - інфляційних втрат;

- 4 004, 00 грн - 3% річних;

- 13 000, 00 грн - витрат на правову допомогу адвоката;

- 6 550, 86 грн - судового збору .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17 листопада 2020 року.

Суддя П.Т. Манюк