Рішення

від 05.11.2020 по справі 916/1599/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1599/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/1599/20,

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, код ЄДРПОУ 04380428)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

Від позивача: Ковальчук О.М.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Мукомел І.О.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2020 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 за вх.№1650/20 від 04.06.2020 залишено без руху, встановлено ФОП ОСОБА_1 строк для усунення виявлених недоліків.

18.06.2020 до Господарського суду надійшла заява (вх. №15726/20) від представника ФОП ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви. Під час розгляду вищезазначеної заяви судом встановлено, що недоліки, виявлені в позовній заяві за вх.№1650/20 від 04.06.2020 було усунуто.

Додатково позивачем надано до суду клопотання (вх. №15727/20 від 18.06.2020р.) про залучення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою від 18.06.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2020. Цією ж ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

26.06.2020 представником позивача подано заяву (вх.№1668/20) про долучення доказів відправлення позовної заяви з додатками третій стороні.

01.07.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області подано клопотання про закриття справи (вх.№17075/20).

01.07.2020 третьою особою також подано пояснення (вх.№17076/20).

07.07.2020 представником позивача подано заяву (вх.№17709/20) про перенесення судового засідання.

08.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№17780/20).

08.07.2020 представники сторін у судове засідання не з`явились. Судове засідання відкладено на 23.07.2020.

Представником позивача подано клопотання про закриття провадження у справі (вх.№19176/20).

21.07.2020 представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№19177/20).

Також 21.07.2020 представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат (вх.№19178/20).

Представником третьої особи подано пояснення до клопотання про закриття справи (вх.№19500/20).

23.07.2020 підготовче засідання відкладено на 31.07.2020.

24.07.2020 представником позивача подано уточнення позовних вимог (вх.№19624/20), а також подано клопотання про відкликання клопотання про закриття провадження у справі (вх.№19628/20).

31.07.2020 представником відповідача подано клопотання про надання часу для підготовки процесуальних документів (вх.№20233/20).

31.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 09.09.2020.

09.09.2020 підготовче засідання відкладено на 16.09.2020.

16.09.2020 закрито підготовче провадження, оголошено перехід до розгляду справи по суті, призначено розгляд справи по суті на 07.10.2020.

05.10.2020 від відповідача надійшла заява (вх.№26520/20), у якій відповідач просить відмовити у позові та розглядати справу за відсутності відповідача.

07.10.2020 оголошено перерву до 26.10.2020.

07.10.2020 представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат (вх.№26696/20).

26.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020.

02.11.2020 представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат (вх.№29290/20).

05.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 24.12.2015 Новоукраїнською сільською радою Роздільнянського району Одеської області було прийнято Рішення №47-VII Про надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі, згідно поданої заяви ПП ОСОБА_1 , у якому Новоукраїнська сільська рада вирішила надати в оренду та укласти тимчасовий договір оренди земельної ділянки терміном на 1 рік - ОСОБА_1 із земель резерву сільської ради за межами с. Новоукраїнка земельну ділянку площе. 94,0 га ріллі. 24.12.2015 сільрадою було прийнято рішення, яким встановлено розмір орендної плати.

01.02.2016 між сільрадою та ПП ОСОБА_1. терміном на 1 рік було укладено типовий договір оренди землі у відповідності до вищезазначених рішень та зареєстровано в Новоукраїнській сільській раді за №15. Актом прийому передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за вказаним договором оренди землі від 01.02.2016 сільрада передала земельну ділянку площе. 94 га.

Вказує, що надалі укладались додаткові угоди до Типового договору оренди землі, відповідно до яких продовжувався термін дії договору.

П.2 Договору був змінений Додатковою угодою від 03.05.2017, так, в ньому було зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 100,0 на ріллі із земель резерву на території Новоукраїнської сільської ради. Додатковими угодами було внесено зміни до умов договору про орендну плату та порядок її внесення.

Надалі додатковими угодами також вносились зміни до площі переданої в оренду земельної ділянки.

Зазначає, що у 2020 році позивач фактично не обробляв земельну ділянку, але Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморську Одеської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморську Апостолом Дмитром Валентиновичем було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058).

Відповідно до акту обстеження від 05.03.2020 державним інспектором було встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 100 га розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058) не огороджена, доступ на ділянку вільний, земельна ділянка засіяна озимою культурою, на момент обстеження будь-які особи або техніка відсутні.

Зазначає, що Управлінням було складено протокол стосовно ФОП ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП. На підставі протоколу 24.03.2020 заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області було складено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Постановою встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 70 га громадянкою ОСОБА_1 . Вказано, що земельна ділянка не сформована, інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Національній Кадастровій системі на вказану ділянку відсутня.

Також у постанові вказано, що земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, знаходиться за межами Новоукраїнської сільської ради. У зв`язку із зазначеним, земельною ділянкою мало розпоряджатись Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, але не Новоукраїнська сільська рада. Тому рішення Новоукраїнської сільської ради є незаконним та прийняте не в межах повноважень, а типовий договір оренди землі слід вважати недійсним.

Зазначає, що в порушення вимог ст. 134 ЗК України земельні торги не проводились, а оскаржуване рішення було прийнято у відсутності повноважень сільради.

Щодо визнання недійсним договору вказує, що рішення про надання в оренду є незаконним та підлягає скасуванню, а тому і типовий договір оренди з усіма додатковими угодами до нього слід вважати недійсним. Належним розпорядником вказаної земельної ділянки є Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, втім, відповідного рішення про передання земельної ділянки в оренду не приймалось.

Третя особа у клопотанні про закриття зазначає, що провадження у справі слід закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору. При укладанні Договору оренди землі не дотримано загальні умови для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, тому правочин є нікчемним. Так, розпорядження зазначеною у договорі земельною ділянкою не входить до компетенції Новоукраїнської сільської ради; порушено вимоги надання земельної ділянки в оренду, передбачені ст.ст. 122, 123, 134 ЗК України; не дотримано вимоги щодо строку дії договору, встановлені статтею 19 Закону України Про оренду землі ; відсутні дані щодо об`єкту оренди (кадастровий номер та місце розташування, розмір земельної ділянки), що передбачено ст. 15 Закону України Про оренду землі .

У поясненнях третя особа вказує, що вважає Договір нікчемним. Так, Головне управління розпоряджається землями державної власності. Розпорядження має здійснюватись в порядку ст.ст. 122, 123 ЗК України та з урахуванням ст. 134 ЗК України після її формування як об`єкта цивільно-правових відносин. Водночас, ст. 134 ЗК України встановлює обов`язковість продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Мінімальний строк, який має бути встановлений договором, у відповідності до ст. 19 Закону України Про оренду землі , - 7 років. В наданому договорі відсутні дані про об`єкт оренди (кадастровий номер та місце розташування).

Зазначає, що договір є нікчемним, оскільки при укладанні договору оренди землі не дотримані загальні умови для чинності правочину.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві відповідач вказує , що оскаржуване рішення від 24.12.2015 №47-VII було прийнято саме на підставі заяви позивача про надання їй в користування земельної ділянки. Надалі договір оренди продовжувався також на підставі заяв позивача. Весь час, у тому числі у 2020 році позивач використовував земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, отримував дохід від товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказує, що на виконання вимоги Управління на найближчій сесії ради 06.07.2020 було прийнято рішення №573-VII від 06.07.2020, яким скасовано рішення від 24.12.2015 №47-VII. Таким чином, на даний час, оскаржуване рішення вже скасовано і не потребує скасування його в судовому порядку.

Щодо вимог про визнання договору недійсним зазначає, що договір було укладено саме за волевиявленням, бажанням та клопотанням ФОП ОСОБА_1. Позивач мала намір використовувати земельну ділянку, але через складність процедури отримання земельної ділянки на конкурсних засадах, позивачем було укладено договір оренди на загальних підставах.

Рішення, яке стало підставою для укладення договору, скасовано, договір оренди розірвано. Підстави для застосування додаткових заходів у вигляді визнання договору недійним, немає. На даний час відсутній предмет спору.

Зазначає, що не заперечує проти визнання договору недійсним, однак у разі недійсності кожна сторона має повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору, а в разі неможливості - відшкодувати вартість того, що одержано. Ст.21 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди не повертається. Однак аналогічного застереження щодо зібраного врожаю за весь час оренди немає. Зазначає, що у разі визнання договору недійсним, рада не зобов`язана повертати позивачу сплачену орендну плату, проте отримає право на відшкодування зібраного врожаю за нинішніми цінами.

Просить закрити провадження у справі.

У клопотанні позивач просив закрити провадження у справі у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення та розірванням додаткової угоди. Просив покласти понесені судові витрати на відповідача у зв`язку з тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

У відповіді на відзив позивач знову наголошує на порушенні вимог земельного законодавства при укладенні оскаржуваного договору, зазначає, що земельні торги щодо продажу прав оренди не проводились, а рішення було прийнято у відсутності повноважень відповідача. Зазначає, що оскільки рішення є незаконним, то і договір є недійсним. Наголошує на тому, що відповідач, видавши рішення про скасування рішення від 24.12.2015, відповідач фактично визнав позовні вимоги позивача.

У поясненні третьої особи до клопотання про закриття справи вказує, що згідно з наявними у відділу Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів наявна інформація про видачу 10.10.1995 державного акту на право постійного користування серії ОД №20-167 на земельну ділянку площею 606,3 га, КСП ім. Шевченка. Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/400/17 зазначений державний акт скасовано та припинено право постійного користування. Земельна ділянка, зазначена у спірному договорі, не сформована єдиним масивом, проте територіально знаходиться у межах земель відповідно до зазначеного державного акту.

Позивач, уточняючи позовні вимоги, просив визнати недійсним типовий договір оренди землі від 01.02.2016 з усіма додатковими угодами. Представником позивача також заявлено про відкликання клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

24.12.2015 року Новоукраїнською сільською радою Роздільнянського району Одеської області було прийнято Рішення Про надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі, згідно поданої заяви ПП ОСОБА_1 (а.с.18) (далі - Рішення), яким вирішено:

1. Надати в оренду та заключити тимчасовий договір оренди земельної ділянки терміном на один рік:

- ПП ОСОБА_1 із земель резерву сільської ради за межами с. Новоукраїнка земельну ділянку площею 94,0 га ріллі.

2. Доручити землевпоряднику сільської ради підготувати документацію по заключенню тимчасового договору оренди з метою наповнення доходної частини місцевого бюджету.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків.

01.02.2016 між Новоукраїнською сільською радою (Орендодавець) та П.П. ОСОБА_1. (Орендар) укладено Типовий договір оренди землі (далі - Договір) (а.с.19-20), відповідно до п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с. Новоукраїнка (землі резерву).

П.2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 94 га ріллі.

Згідно з п.5 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2028302,65 грн.

Відповідно до п.8 Договору, його укладено на один рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.9 орендна плата вноситься орендарем у розмірі 647,33 грн. за 1 га ріллі у грошовій формі, в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі.

П.10 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексів визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно (5070,75 грн.).

Згідно з п.15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного с/г виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - землі с/г використання (п.16).

Пунктом 18 Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення (з розробленням) проекту її відведення.

Відповідно до п.20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 дн. строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

На Договорі проставлено відмітку про те, що він зареєстрований у Новоукраїнській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.02.2016 за №15 (а.с.20 - оборот).

03.05.2017 між сторонами Договору підписано Додаткову угоду (а.с.21), відповідно до якої п.2 Договору викладено у наступній редакції В оренду передається земельна ділянка загальною площею 100,0 га ріллі із земель резерву на території Новоукраїнської сільської ради .

Пункт 9 Договору змінено та встановлено, що орендна плата вноситься два рази на рік, у розмірі 1035,73 грн. за 1 га ріллі, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця (103573,00 грн. в рік, в місяць 8631,08 грн.)

Пункт 8 Договору змінено та встановлено продовжити строк дії Договору оренди до 01.02.2018.

Додаткова угода від 03.05.2017 містить відмітку про те, що вона зареєстрована в Новоукраїнській сільській раді 03.05.2017 за №24.

02.05.2018 між сторонами було підписано Додаткову угоду (а.с.22), відповідно до якої орендна плата вноситься у такі строки: два рази на рік, у розмірі 1812,53 грн. за 1 га ріллі 7% від нормативної грошової оцінки землі, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця (183065,53 грн. в рік, в місяць 15255,46 грн.) (п.9 Договору).

Сторонами також узгоджено продовжити строк дії Договору оренди до 01.09.2018.

Додаткова угода містить відмітку про те, що вона зареєстрована в Новоукраїнській сільській раді 02.05.2018 за №27.

03.09.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду (а.с.23), відповідно до якої сторони погодили п.2 Договору оренди викласти в наступній редакції: В оренду передається земельна ділянка загальною площею 105,00 га ріллі із земель резерву на території Новоукраїнської сільської ради .

Пункт 9 Договору змінено та встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 2071,46 грн. за 1 га ріллі 8% від нормативної грошової оцінки ріллі, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця (217503,09 грн. в рік, 18125,25 грн. в місяць).

Сторонами погоджено подовжити строк дії договору до 01.09.2019.

Додаткова угода містить відмітку про реєстрацію у книзі записів договорів оренди Новоукраїнської сільської ради за №35 від 03.09.2018.

18.10.2019 сторонами підписано Додаткову угоду (а.с.24), відповідно до якої п.2 Договору викладено у такій редакції: В оренду передається земельна ділянка загальною площею 106,00 га ріллі із земель резерву на території Новоукраїнської сільської ради .

Пункт 9 Договору сторонами погоджено змінити та встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 2481,36 грн. за 1 га ріллі 8% від нормативної грошової оцінки ріллі, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця (263024,16 грн. в рік, 21918,68 грн. в місяць).

У Додатковій угоді сторони погодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2019.

Додаткова угода містить відмітку про реєстрацію у книзі записів договорів оренди Новоукраїнської сільської ради за №26 від 25.10.2019.

10.01.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду (а.с.25), відповідно до якої сторони погодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2020.

Додаткова угода містить відмітку про реєстрацію у книзі записів договорів оренди Новоукраїнської сільської ради за №16 від 28.01.2020.

05.03.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгокадастру в Одеській області було складено Акт обстеження земельної ділянки №131-ДК/83/АО/10/01/-20 (а.с.66-68).

В акті вказано, що проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, поряд із земельною ділянкою за кадастровим номером 5123984200:01:003:0058.

Зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 100,0 га не огороджена, доступ на її територію вільний, на момент проведення обстеження засіяна озимою культурою. Об`єкти будівництва відсутні, будь-які особи або техніка відсутні. Встановлено, що форма власності державна, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

06.03.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгокадастру в Одеській області було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №131-ДК/74/АП/09/01/-20 під час використання земельної ділянки, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області поряд із земельною ділянкою за кадастровим номером 5123984200:01:003:0058 (а.с.61-65). У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка не сформована, інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Національній Кадастровій системі на вказану ділянку відсутня.

Третьою особою надано Інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 5123984200:01:003 що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу (а.с. 57-59).

В акті встановлено, що згідно даних, наданих відділом у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка державної форми власності із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 100,0 га не огороджена, доступ на її територію вільний, на момент проведення обстеження засіяна озимою культурою. Об`єкти будівництва відсутні, будь-які особи або техніка відсутні.

Зазначено про наявність рішення Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 та про укладення типового договору оренди від 01.02.2016 з ПП ОСОБА_1

В акті вказано, що рішення, яке прийнято Новоукраїнською сільською радою, не дає підстави ФОП ОСОБА_1 на використання земельної ділянки.

12.03.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель було складено протокол про адміністративне правопорушення №131-ДК/0065П/07/01/-20 (а.с.10-12) на ОСОБА_1 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058).

У протоколі зазначено, що відповідно до інформації, наданої відділом у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка державної форми власності із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Виїздом на місце встановлено (акт обстеження від 05.03.2020 №131-ДК/083/АО/10/01/-20), що земельна ділянка орієнтовною площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058) не огороджена, доступ на ділянку вільний, земельна ділянка засіяна озимою культурою, на момент обстеження будь-які особи або техніка відсутні.

Також у протоколі зафіксовано, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано типовий договір оренди землі від 01.02.2016, а також додаткову угоду від 10.01.2020 до цього договору; 12.03.2020 ОСОБА_1 надала пояснення, в якому зазначила, що нею використовується земельна ділянка загальною площею 70 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058).

В протоколі вказано, що рішення щодо передачі будь-кому вищезазначеної земельної ділянки в оренду Головним управління Держгеокадастру в Одеській області не приймалось. Рішення, розпорядження, договори оренди, зареєстровані належним чином, у ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку відсутні. Протоколом встановлено, що у діях ФОП ОСОБА_1. вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки).

24.03.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення №131-ДК/0070По/08/01-20 (а.с.13-15). Постановою встановлено, що громадянка ОСОБА_1 порушила вимоги п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП. Зазначено, що під час перевірки встановлено: самовільне зайняття земельної ділянки площею 70 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058) громадянкою ОСОБА_1 .

У постанові зазначено, що земельна ділянка не сформована, інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Національній кадастровій системі на вказану ділянку відсутня.

Також вказано, що згідно даних, наданих відділом у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка державної форми власності із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

У постанові зазначено, що Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області надала копію рішення від 24.12.2015 №47-VII Про надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі згідно поданої заяви ПП ОСОБА_1 . На підставі зазначеного рішення укладено типовий договір оренди землі від 01.02.2016 року, зареєстрований в Новоукраїнській сільській раді Роздільнянського району Одеської області за №15. Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області також надала додаткову угоду до вищезазначеного типового договору від 10.01.2020. Додаткова угода зареєстрована у книзі записів договорів оренди за №16 від 28.01.2020.

Постановою визначено, що рішення щодо передачі будь-кому вищезазначеної земельної ділянки в оренду Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, не приймалось. Таким чином, рішення, яке прийняте Новоукраїнською сільською радою від 24.12.2015 №47-VII, не дає підстави ФОП ОСОБА_1, для використання земельної ділянки, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту). Відповідні рішення, розпорядження, договори оренди, зареєстровані належним чином, у ФОП ОСОБА_1., відсутні.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП.

02.04.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області направлено клопотання Новоукраїнській сільській раді за вих.№131-ДК/0005/КВ/06/01/-20 (а.с.74-76) про приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель. У клопотанні вказано про вимогу скасувати рішення Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 №47-VII, а також розірвати додаткову угоду від 10.01.2020, яка зареєстрована у книзі записів договорів оренди Новоукраїнської сільської ради за №16 від 28.01.2020.

06.07.2020 Новоукраїнською сільською радою Роздільнянського району Одеської області прийнято рішення №573-VII, яким:

- скасовано рішення сесії Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 за №47-VII Про надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі згідно поданої заяви ПП ОСОБА_1;

- розірвано Додаткову угоду, укладену між Новоукраїнською сільською радою та ПП ОСОБА_1 від 10.01.2020, яка зареєстрована у книзі записів договорів оренди Новоукраїнської сільської ради за №16 від 28.01.2020 на земельну ділянку площею 106,00 га ріллі, яка надавалась в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном до 31.12.2020.

У зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення позивач уточнив позовні вимоги та залишив вимогу про визнання недійсним Договору оренди з усіма додатковими угодами.

Досліджуючи оспорюваний Договір разом із додатковими угодами, які є його невід`ємною частиною, на предмет його відповідності чинному законодавству, суд зазначає таке.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Згідно з положеннями ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Положеннями ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Досліджуючи докази у даній справі, судом встановлено, що земельна ділянка, яка передавалась в оренду, не є сформованою, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже, не може бути об`єктом оренди (аналогічну правову позицію викладено Верховним судом у постанові від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18).

Договір не містить визначення об`єкту оренди: відсутня адреса (місцезнаходження) земельної ділянки, що передається у користування, кадастровий номер такої ділянки тощо.

Відсутність сформованості земельної спірної ділянки, як об`єкту цивільних прав, також підтверджується і тим, що розмір спірної земельної ділянки за Договором змінювався додатковими угодами. Спочатку Договором було визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 94 га, додатковою угодою від 03.05.2017 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 100 га, надалі додатковою угодою 03.09.2018 сторони змінили площу та встановили, що в оренду передається 105 га ріллі, а з 18.10.2019 погоджено площу - 106 га.

При цьому, актом обстеження, протоколом та надалі постановою про накладення адміністративного стягнення встановлено зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 70 га.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка не огороджена, вхід на її територію вільний.

Таким чином, оспорюваний Договір не містить визначення належного об`єкту оренди, тобто відсутній сам предмет Договору.

Відповідно до п.1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, земельна ділянка, яка була передана у користування позивачці, розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058), і відноситься до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття територіальними органами Держгеокадастру будь-яких рішень щодо передання земельної ділянки у межах вказаної території у користування/оренду ФОП ОСОБА_1

Надалі рішення, яким було передано земельну ділянку в оренду, було скасовано відповідачем на підставі клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель від 02.04.2020 за №131-ДК/0005(КВ)06/01/-20.

Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області прийняла рішення про передання земельної ділянки в оренду поза межами власних повноважень, оскільки не має права розпоряджатися землями державної власності.

Таким чином, Договір між позивачем та відповідачем також було укладено без наявності на це відповідних підстав та за відсутності у Орендодавця за договором повноважень на його укладення.

Положеннями ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з вимогами ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч.ч.2, 3 ст. 134 ЗК України передбачені винятки із загального порядку передання земельних ділянок або прав на них шляхом проведення земельних торгів.

Так, відповідно до ч.ч.2,3 ст. 134 ЗК України Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону відповідно до положень ст. 135 ЗК України.

Ч.ч.1,2 ст. 135 ЗК України визначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Оспорюваний Договір та додатки до нього були укладені без проведення земельних торгів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Більше того, договір оренди землі від 01.02.2016 року, разом із додатковими угодами, укладений між Новоукраїнською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, таким чином, він, відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВП ВС від 29.09.2020 по справі №688/2908/16-ц.

Водночас суд звертає увагу на те, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позовна вимога про визнання спірного договору з усіма додатковими угодами недійсним не підлягає задоволенню.

Щодо клопотань сторін про закриття провадження у справі, суд зазначає, що позивач уточнивши позовні вимоги, відкликав заяву про закриття провадження у справі.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд вказує, що посилання про розірвання оспорюваного договору не відповідає дійсності, оскільки рішенням Новоукраїнської сільської ради від 06.07.2020 було розірвано лише додаткову угоду від 10.01.2020. Крім того, розірвання правочину не впливає на право сторони просити про визнання такого правочину недійсним.

Щодо клопотання третьої особи про закриття провадження у справі із посиланням на нікчемність оспорюваного правочину, суд вказує, що зазначені обставини не можуть слугувати підставою для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, а є підставою для відмови у позові.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд вказує таке.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч.9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача з надання земельної ділянки в оренду поза межами власних повноважень, без проведення торгів тощо, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на правову допомогу позивача, а також витрат на сплату судового збору за немайнову позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення.

При цьому, витрати зі сплати судового збору з визнання правочину недійсним покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні вимоги.

Крім того, суд враховує положення ч.3 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Так, позивач уточнив позовні вимоги, оскільки після подання позову відповідачем було скасовано оскаржуване рішення сільської ради.

Водночас, аналізуючи надані до справи докази понесення витрат на професійну допомогу, суд зазначає наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Ковальчук О.М. укладено Договір №01/Р2 про надання правової допомоги від 26.03.2020 (далі по тексту - Договір) (а.с.27).

Відповідно до п.3 Договору встановлено, що Адвокатом та Клієнтом погоджено гонорарні відносини:

Зустріч та усна консультація з клієнтом - 1000,00 грн./одна година;

Складання та підготовка клопотань, заяв, запитів, адвокатських запитів - 1000,00 грн./один документ/одна година;

Написання позовної заяви до суду першої інстанції (в тому числі Господарського суду Одеської області) - 15000,00 грн. один документ/п`ять годин;

Написання заяв, клопотань та подача їх до суду - 1000,00 грн. один документ/одна година;

Участь адвоката у судових засіданнях в судах першої інстанції - 3000,00 грн. одне засідання/одна година;

Написання відповіді на відзив/відзиву/заперечення в судах першої інстанції - 3000,00 грн. один документ/дві години тощо.

Між сторонами Договору про надання правової допомоги укладено Додаток №1, який містить детальний опис виконаних робіт, відповідно до якого погоджено загальну вартість послуг у розмірі 17000,00 грн., у тому числі зустріч та усна консультація - 1000,00 грн.; написання та відправлення адвокатського запиту 1000,00 грн.; написання позовної заяви - 15000,00 грн. На виконання додаткової угоди клієнтом було сплачено 17000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером (а.с.29). Також окремо надано опис юридичних послуг.

Надалі 21.07.2020 представником позивача подано клопотання, до якого долучено копію Додатку №2 до Договору про надання правової допомоги (а.с.103). Відповідно до вказаного додатку сторони погодили вартість послуг у розмірі 7000,00 грн., у тому числі, написання заяви від 18.06.2020 у відповідь на ухвалу суду від 05.06.2020 (1000,00 грн.), написання та подача клопотання про залучення третьої особи (1000,00 грн.), написання відповіді на відзив (3000,00 грн.); написання клопотання про закриття провадження у справі (1000,00 грн.); написання заяви про стягнення судових витрат (1000,00 грн.).

Просить стягнути витрати на правничу допомогу у загальній сумі 24000,00 грн., а також надає копію прибуткового касового ордеру на суму 7000,00 грн. (а.с.104).

Разом з уточненим позовом представником позивача було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у новій редакції на загальну суму 29000,00 грн. (а.с.117).

Вказаний розрахунок містить додаткові відносно вже зазначених пункти, зокрема, участь адвоката у підготовчому засіданні від 23.07.2020 - 3000,00 грн., написання заяви про відкликання заяви про закриття провадження у справі - 1000,00 грн., написання та подача уточнених вимог - 1000,00 грн.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат заперечував. Також представник відповідача подавав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості, у тому числі, подання клопотання про зменшення судових витрат.

07.10.2020 представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41000,00 грн.

Надано копію Додатку №3 до Договору з описом робіт, в якому додатково вказано участь адвоката у судових засіданнях 31.07.2020, 09.09.2020, 16.09.2020, 07.10.2020 (по 3000.00 грн.). Також надано копію прибуткового касового ордеру на 17000,00 грн.

02.11.2020 представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47000,00 грн.

Надано копію Додатку №4 до Договору з описом робіт, в якому додатково вказано участь адвоката у судових засіданнях 26.10.2020, 05.11.2020 по 3000,00 грн. Також надано детальний опис робіт.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що позивач уточнив позовні вимоги та не підтримував вимогу про визнання незаконним та скасування рішення відповідача у зв`язку із задоволенням його вимог після подання позовної заяви, що є підставою для покладення судових витрат на відповідача.

У той же час, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору із додатковими угодами, що є підставою для покладення відповідних судових витрат на позивача.

Враховуючи зазначене, категорію справи, її складність, суд, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, зважаючи на те, що відповідач є органом місцевого самоврядування, обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.ст. 15-1, 34, 36, 79, 79-1, 116, 121, 122, 123, 124, 134, 135 ЗК України, п.1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, ст.ст.46, 53, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, код ЄДРПОУ 04380428) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, - про визнання недійсним типового договору оренди землі від 01.02.2016 з усіма додатковими угодами до нього, - відмовити.

2. Стягнути з Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, код ЄДРПОУ 04380428) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (село Новоукраїнка, Роздільнянський район, Одеська область, 67441, РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 05.11.2020р. Повний текст рішення складений та підписаний 16 листопада 2020 р.

Суддя Р.В. Волков