Рішення

від 10.11.2020 по справі 922/2552/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2552/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Господар" Богодухівської районної ради (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Лікарняний, 3Б) до Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Міліцейська, 2) про стягнення 1082899,38 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Назаренко Ю.М., паспорт НОМЕР_1 , в.о. начальника

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Комунального підприємства "Господар" Богодухівської районної ради (позивач) до Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області (відповідач) про стягнення 1082899,28 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договорами зберігання та захоронення твердих побутових відходів: № 14 від 25.10.2017, №2 від 16.01.2019 та №25 від 25.03.2019 в частині здійснення оплати послуг, з підстав наведеного до стягнення заявлена сума заборгованості у розмірі 1082899,28 грн. Попередній розрахунок судових витрат складається зі суми сплаченого судового збору за подання даного позову до господарського суду у розмірі 16243,49 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2020 об 11:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2020 підготовчого засідання відкладено на 20.10.20 на 10:00, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

19.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача (вх. № 24147).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020 на 10:30.

03.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 25650) із копіями: договору про надання правничої допомоги б/н від 10.08.2020, платіжного доручення №354 від 18.09.2020 та опису поштового вкладення на ім`я відповідача.

09.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №26051).

Позивач у судове засідання 10.11.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач у судове засідання 10.11.2020 з`явився та надав суду усні пояснення, в яких заявлені позовні вимоги визнав, наявну заборгованість пояснив скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 10.11.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

16.01.2019 між Комунальним підприємством "Господар" Богодухівської районної ради (виконавець) та Комунальним підприємством "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області (споживач) було укладено договір № 2 про надання послуг із зберігання та захоронення твердих побутових відходів (надалі - договір) (а.с. 10-12), відповідно до умов п. 1.1. якого, виконавець надає послуги із зберігання та захоронення твердих побутових відходів, що надходять від споживача, на умовах цього договору, а споживач зобов`язується здійснювати оплату, передбачену цим договором. За кодом ДК 021:2015:90510000-5 - Утилізація сміття та поводження зі сміттям.

Умовами п. 2.1. договору сторони погодили вартість надання послуг, а саме, сума оплати за послуги із зберігання та захоронення твердих побутових відходів за 1 куб.м. становить:

- населення - 79,07 грн, в т.ч. ПДВ 13,18 грн;

- бюджетні організації - 94,88 грн, т.ч. ПДВ 15,81 грн;

- інші споживачі - 158,14 грн, в т.ч. ПДВ 26,36 грн.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із зберігання та захоронення твердих побутових відходів проводиться по факту на підставі рахунку згідно акту виконаних робіт, але не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним. Форма оплати послуг: послуги оплачуються в безготівковій формі. Споживач вносить плату за послуги на поточний рахунок виконавця.

Споживач зобов`язується своєчасно, у встановлений договором термін (п. 3.1.) сплачувати надані послуги (п. 4.2.1. договору).

Цей договір набирає чинності з 16.01.2019 та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами до його укладання та діє до 31.03.2019, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

Договір вважається продовженим до кінця року та/або на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд (п. 7.2. договору).

Позивач у позові зазначає про те, що виконавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, проте споживач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за цим договором, яка склала 1082899,38 грн

Також, у позові позивачем зазначено про те, що спірну суму заборгованості за кожним окремим актом наданих послуг вирахувати не є можливим, оскільки заборгованість рахувалася сторонами за накопичувальним підрахунком (принципом) за період з січня 2019 р. по липень 2020 р. включно, з урахуванням окремих проведених платежів на її погашення відповідачем в цей період, що включені до розрахунку, а тому вона може бути визначена в підсумку за станом на липень 2020 р. включно на суму 1082899,38 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було скеровано до підприємства відповідача претензію про сплату заборгованості із зберігання та захоронення твердих побутових відходів за вих. № 36 від 15.04.2020 (а.с. 18-19), яка була отримана 15.04.2020 за вх. № 42. Однак вказана претензія з боку відповідача залишилася без задоволення.

Із обставин справи убачається, що між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2020 р. (а.с. 20), відповідно до якого, за 1 півріччя 2020 року заборгованість відповідача за договором № 2 від 16.01.2019 склала 973357,67 грн.

Також, 29.07.2020 позивачем було скеровано до підприємства відповідача претензію про сплату заборгованості із зберігання та захоронення твердих побутових відходів за вих. № 69 від 29.07.2020 (а.с. 22-23).

Втім вказана претензія з боку відповідача також залишилася без задоволення.

Між тим, 31.07.2020 між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: липень 2020 р. (а.с. 21), відповідно до якого, станом на 31.07.2020 заборгованість відповідача за договором № 2 від 16.01.2019 склала 1082899,38 грн, яка залишилася з боку відповідача несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом судового розгляду цієї справи є матеріально - правова вимога про стягнення заборгованості за надані послуги із зберігання та захоронення твердих побутових відходів за період січень 2019 року - липень 2020 року згідно договору № 2 від 16.01.2019 у розмірі 1082899,38 грн.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 2 про надання послуг із зберігання та захоронення твердих побутових відходів від 16.01.2019.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів наданих послуг: № 318 від 31.01.2019; № 370 від 28.02.2019; № 403 від 29.03.2019; № 445 від 26.04.2019; № 492 від 31.05.2019; № 520 від 27.06.2019; № 579 від 31.07.2019; № 603 від 31.08.2019; №668 від 30.09.2019; № 717 від 01.11.2019; № 782 від 30.11.2019; № 834 від 27.12.2019; № 28 від 31.01.2020; № 74 від 29.02.2020; № 11 6 від 31.03.2020; № 180 від 30.04.2020; № 213 від 31.05.2020; № 237 від 30.06.2020; № 286 від 31.07.2020 (а.с. 44-52).

Доказів наявності зауважень відповідача до вказаних актів надання послуг або письмових звернень до позивача щодо підписання актів, матеріали справи не містять, відповідачем не надано. Ці акти підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, підписи скріплено печаткою підприємства відповідача.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із зберігання та захоронення твердих побутових відходів проводиться по факту на підставі рахунку згідно акту виконаних робіт, але не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним.

Доказів погашення заборгованості відповідачем до суду не надано.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за послуги, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 1082899,38 грн заборгованості за договором № 2 від 16.01.2019 є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не відповідачем не спростовані, тому належать до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 16243,49 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, судові витрати позивача складаються також із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Разом з тим, надані договір, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1-2 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №4114/10 від 16.10.2009, копію договору про надання правничої допомоги б/н від 10.08.2020, який укладено між КП "Господар" Богодухівської районної ради та адвокатом Колєсніком І.А., копію платіжного доручення №354 від 18.09.2020.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не надано суду акту приймання-передачі наданих послуг із детальним описом виконаних адвокатом робіт із зазначенням вартості таких робіт та витраченого адвокатом часу. Із умов пункту 3.2. договору надання правничої допомоги б/н від 10.08.2020 убачається, що розмір гонорару визначено за надання адвокатом таких послуг: підготовка справи для розгляду у суді (усні консультації, вивчення матеріалів справи, правовий аналіз спору, нормативно-правової бази, судової практики, складання і подання письмових заяв по суті справи, інших процесуальних документів, збір і подання доказів); представництво в суді (ведення справи в суді, участь а судових засіданнях як представник - адвокат позивача).

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

У даному разі, на переконання суду, надання адвокатом послуг щодо вивчення судової практики в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними, та здійснені на власний розсуд, адже позовна заява не містить жодних посилань на судову практику у подібних спорах. Судом також враховано й те, що первісну позовну заяву в рамках даної справи позивачем було подано до суду без додержання процесуальних вимог пунктів 2, 3, 5 ч. 3 статті 162 ГПК України, що слугувало підставою для залишення її без руху дня усунення цих недоліків. Також, надання адвокатом послуг з представництва в суді (ведення справи в суді, участь а судових засіданнях як представник - адвокат позивача) спростовуються обставинами справи, оскільки адвокат у жодне призначене судове засідання не з`явився. Більш того, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 61). Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально підтверджений на суму 5000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Міліцейська, 2, код ЄДРПОУ 22660139) на користь Комунального підприємства "Господар" Богодухівської районної ради (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Лікарняний, 3Б, код ЄДРПОУ 40327746) - 1082899,28 грн заборгованості за договором зберігання та захоронення твердих побутових відходів №2 від 16.01.2019; 16243,49 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" листопада 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв