Рішення

від 16.11.2020 по справі 924/1023/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2020 р. Справа № 924/1023/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Сорока Д.В. розглянувши матеріали

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"" м. Київ

до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" смт. Летичів

про стягнення 79 884,18 грн., з яких 78 531,66 грн. - основна заборгованість, 1 081,42 грн. - пеня та 271,10 грн. - 3% річних.

Представники сторін: не з`явились

Суть спору:

Ухвалою суду від 16.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін в засідання суду не з"явились, вимог ухвали суду від 16.09.2020р. та 01.10.2020р. не виконали.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6 пл-стз/88 в частині вчасної сплати чергових лізингових платежів № 14 в сумі 78 531,66 грн. до 27.06.2020р.. Крім того, позивачем у зв`язку із порушенням відповідачем термінів сплати платежів нараховано 1 081,42 грн. пені та 271,10 грн. - 3% річних за період з 01.07.2020р. по 11.08.2020р.

Представник позивача в засідання суду не з"явився.

Відповідач не скористався правом участі свого представника, відзиву на позов не подав, причин не вказав.

На адресу суду повернулась судова повістка разом із ухвалою суду від 16.09.2020р. надіслана на адресу відповідача із відміткою адресат відсутній.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.02.2013р. між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладений договір прямого лізингу № 22-13-6 пл-стз/88, відповідно до якого Лізингодавець за договором передає Лізингоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904, що знаходився в користуванні у ТОВ "ДПЗКУ - МТС" на умовах договору фінансового лізингу № 10-11-82 стз-фл від 15.06.2011р. і його було повернуто Лізингодавцю.

Згідно п.2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання - передачі між Сторонами (далі-Акт), що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках. Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Витрати з доставки Предмета лізингу до Лізингоодержувача несе Лізингоодержувач. Лізингодавець з метою забезпечення майнових інтересів за цим Договором залишає за собою право вимагати укладення Лізингоодержувачем договорів поруки, застави, гарантії.

За користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу; комісію за організацію поставки Предмету лізингу в розмірі 7 % (без ПДВ); комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість (п.4.1 договору).

Підпунктом 3.4.3. договору встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 4.3. договору з моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору; комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору, яка сплачується разом із сплатою чергових лізингових платежів згідно з Додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: рівними частинами у термін сплати чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання акта, подальші платежі через кожні 6 місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. договору).

Як встановлено п.п. 5.1., 5.2. договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеного пунктом 4.2. договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.8.1 Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2 Договору, і діє, до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим Договором.

Додатки до договору є його невід`ємними частинами (п. 9.5. договору). Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У додатку №1 до договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6 пл-стз/88 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" вказаний предмет лізингу, що передається відповідачу, а саме: комбайн Дон-Лан "Акрос" у кількості 1 одиниці загальною вартістю 1 105 522,66 грн. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж становить 110 552,27 грн.

В додатку №2 до договору від 14.02.2013р. "Графік сплати лізингових платежів" передбачено 14 лізингових платежів, зокрема 14 платіж - 78 531,66 грн.

На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме комбайн Дон-Лан "Акрос", зав. № 11054 у кількості 1 одиниці загальною вартістю 1 105 522,66 грн. згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 27.06.2013р.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість станом на 11.08.2020р. становить 78 531,66 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку борг в сумі 78 531,66 грн. не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду. Крім того, позивач додатково просить стягнути з відповідача 1 081,42 грн. пені та 271,10 грн. - 3% річних за період з 01.07.2020р. по 11.08.2020р.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір прямого лізингу від 14.02.2013 р. № 22-13-6 пл-стз/88.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ході судового розгляду встановлено, що на виконання договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6 пл-стз/88 відповідачу було передано комбайн Дон-Лан "Акрос" у кількості 1 одиниці загальною вартістю 1 105 522,66 грн. згідно акту приймання-передачі від 12.07.2013р.

Умовами договору на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі (пп. 3.4.3. та п.п. 4.1., 4.3. договору, додатки № 1, № 2 до договору). Однак, відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасної сплати чергових лізингових платежів, зокрема, погоджених в додатку № 2 платіж №14 в сумі 78 531,66 грн. не виконав.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем доказів сплати боргу суду не надано, позовні вимоги не спростовано.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 66755,99 грн. лізингових платежів є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму основної заборгованості в розмірі 1 081,42 грн. за період з 01.07.2020р. по 11.08.2020р.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Додатково позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 271,10 грн. - 3% річних за період з 01.07.2020р. по 11.08.2020р.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені та 3% річних прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1 081,42 грн. - пені та 271,10 грн. - 3% річних за період з 01.07.2020р. по 11.08.2020р.

Доказів про сплату коштів та які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 79 884,18 грн., з яких 78 531,66 грн. - основна заборгованість, 1 081,42 грн. - пеня та 271,10 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" (Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Кармелюка, 83 кв.3, код ЄДРПОУ 34978668) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) - 78 531,66 грн. (сімдесят вісім тисяч п"ятсот тридцять одну гривню 66 коп.) основного боргу, 1 081,42 грн. (одну тисячу вісімдесят одну гривню 42 коп.) пені, 271,10 грн. (двісті сімдесят одну гривню 10 коп.) 3% річних та 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2020р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - 01021, м. Київ, вул. Мечникова,16-А;

3 - відповідачу - 31500, Летичівський район, смт. Летичів, вул. Л.Кармелюка, 83, кв. 3;