Рішення

від 13.11.2020 по справі 925/1157/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Черкаси справа № 925/1157/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Чигиринського районного споживчого товариства

до фізичної особи-підприємця Хоменко Світлани Станіславівни

про стягнення 5746,76 грн,

Чигиринське районне споживче товариство звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Хоменко Світлани Станіславівни про стягнення 5746,76 грн, з яких: 3718,00 грн заборгованість за договором оренди об`єкта нерухомості від 02.01.2020; 1740,00 грн заборгованість за договором про надання послуг від 02.01.2020; 76,41 грн інфляційних, 171,20 грн пені та 41,15 грн 3% річних; та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеними між сторонами договорами позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно - частину торгівельної площі у підвальному приміщенні Торгового центру (м. Чигирин, вул. Б.Хмельницького, 13) площею 76 кв.м, власником якого є позивач. Всупереч договору, у визначений договорами строк відповідач не сплачував орендну плату за користування майном та плату за надані послуги, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, обов`язок зі сплати яких передбачено договорами та діючим законодавством і відповідно підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

01.10.2020 відповідач надіслав до суду відзив від 29.09.2020, у якому вказує, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, виходячи з умов договору, відповідач не мав можливості провести оплату вартості оренди без проведення розрахунків, не маючи відомостей показників лічильників, не отримавши рахунків орендодавця. Зазначено, що рахунки на оплату вартості оренди та додаткових послуг відповідачеві не надавались. Відомості про отримання рахунків на оплату вартості орендної плати чи додаткових послуг - позивачем не надані. У позовній заяві позивач посилається лише на усну домовленість з відповідачем, що не відповідає дійсності. Акт звіряння розрахунків був складений без участі та інформування відповідача. Єдиним підтвердженням про інформування відповідача про наявність заборгованості та її розмір є претензія, яку відповідач отримав 06.08.2020. Саме з цієї дати відповідач є поінформованим про необхідність оплати чітко визначеної суми і саме з цього дня у відповідача був 10-деннй строк на оплату. Отже, нарахування штрафних санкцій з 01.06.2020 не відповідає умовам договору та дійсним обставинам справи. Сам факт необхідності оплати вартості користування орендованим майном не оспорюється, у зв`язку з чим відповідач провів її оплату 11.09.2020 у сумі 3720,00 грн та 23.09.2020 у сумі 1760,00 грн. заборгованість на сьогодні відсутня, а позовні вимоги щодо сплати штрафних санкцій не повинні бути задоволені, оскільки часткове невиконання зобов`язання відповідачем виникло у зв`язку з порушеннями самого позивача.

20.10.2020 позивач надіслав до суду відповідь від 16.10.2020 на відзив на позовну заяву, у якій повідомляє, що борг у сумі 5480,00 грн відповідачем сплачена без врахування індексу інфляції. Позивач вказує, що відповідачка знала про заборгованість, її розмір і термін для погашення в добровільному порядку більш ніж за місяць до дати подання позову. Однак нею не було вжито жодних дій на врегулювання спору в позасудовому порядку. Крім того, відповідачка, будучи учасником договору оренди, знала про свій обов`язок внесення щомісячної орендної плати і оплати наданих послуг із постачання електроенергії тощо, тому заперечення відповідачки щодо стягнення з неї в судовому порядку суми індексу інфляції, пені та 3% річних є безпідставними. Позивач просить стягнути з відповідачки: 54,41 грн заборгованості із врахуванням індексу інфляції, 171,20 грн пені та 41,15 грн 3% річних та відшкодувати судовий збір.

Суд звертає увагу представників сторін, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Однак, згідно статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Подана позивачем відповідь на відзив із зазначенням зміненого розміру позовних вимог, не може розцінюватись судом як збільшення чи зменшення позовних вимог, оскільки відповідь на відзив є заявою сторони по суті справи, в якій позивач викладає свої пояснення та аргументи щодо заперечень відповідача наведених у відзиві. Отже, за відсутності поданої позивачем, до початку першого судового засідання, заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог у справі, суд розглядає позовні вимоги заявлені позивачем у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Чигиринським районним споживчим товариством (орендодавцем - позивач по справі) в особі голови правління Дикого А.В., що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем Хоменко Світланою Станіславівною (орендарем - відповідач по справі), що діє на підставі свідоцтва, було укладено договір оренди об`єкта нерухомості (далі - договір оренди, а.с. 8-12), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину торгівельної площі у підвальному приміщенні Торгового центру загальною площею 76 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чигирин, вул. Б.Хмельницького, 13 (надалі - об`єкт оренди).

Об`єкт оренди використовується орендарем для торгівельної діяльності (пункт 1.3 договору оренди).

Об`єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 5 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток) (пункт 2.1 договору оренди).

Орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 58,00 грн, що згідно з курсом долара НБУ на момент плати за користування об`єктом оренди становить 4408, грн. Орендна плата стягується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстатуту України (пункт 5.1 договору оренди).

Орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця до 10-го числа кожного місяця, у якому здійснюється користування об`єктом оренди (пункт 5.2 договору оренди).

Крім орендної плати, орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця відшкодовує вартість:

а) усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок), які споживаються орендарем;

б) експлуатаційних послуг та витрат.

Оплата рахунків орендодавця виставлених орендарем відповідно до цього пункту здійснюється не пізніше 10 днів після отримання рахунку орендарем від орендодавця (пункт 5.3 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди цей договір діє з 02.01.2020 до 31.12.2020 включно, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін цього договору має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за дин місяць.

Орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об`єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більш ніж як на один місяць. У разі відмови орендодавця від цього договору договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (пункт 7.4 договору оренди).

Орендодавець має право достроково розірвати цей договір і вимагати повернення об`єкта оренди у випадках порушення орендарем будь-яких з умов пункту 3.3 цього договору (пункт 7.5 договору оренди).

У випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182% річних з простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 8.2 договору оренди).

Згідно з Актом приймання-передачі майна в оренду від 02.01.2020 орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (а.с. 13).

02.01.2020 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання послуг (далі - договір про надання послуг, а.с. 14), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця (пункт 3.1 договору про надання послуг).

Замовник зобов`язаний перерахувати суму або сплатити готівкою за надані послуги протягом 10 днів з моменту надання послуг (пункт 3.2 договору про надання послуг).

За недотримання строків сплати зазначених в пункті 3.2 договору замовником сплачується виконавцю пеня від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення (пункт 5.1 договору про надання послуг).

За доводами позивача, через систематичне невиконання орендарем договірних зобов`язань, договір оренди від 02.01.2020 і договір про надання послуг від 02.01.2020 було розірвано; орендар повернув приміщення орендодавцю.

За розрахунками позивача, станом на 01.06.2020 за орендарем рахується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 5458,00 грн.

У зв`язку з цим позивачем на адресу відповідачки було надіслано претензію від 06.08.2020 №262 (а.с. 17-18) з вимогою протягом 10-ти днів з дати отримання даної претензії погасити заборгованість по орендній платі згідно з договором оренди об`єкта нерухомості від 02.01.2020, яка станом на 01.08.2020 становить 3718,00 грн і заборгованість по оплаті послуг, наданих орендодавцем згідно з договором оренди об`єкта нерухомості від 02.01.2020 та договором про надання послуг від 02.01.2020 у сумі, яка станом на 31.07.2020 становить 1740,00 грн, тобто на загальну суму - 5458,00 грн; та попереджено про звернення до суду у випадку невиконання даної вимоги та нарахування штрафних санкцій.

Претензія отримана відповідачкою 06.08.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачкою заборгованості з орендної плати та за надані послуги стала причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідачки, а також нарахованих позивачем інфляційних, 3% річних та пені.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою було вчинено правочин, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 29 Господарського кодексу України.

В силу пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У частині 1 статті 286 Господарського кодексу України вказано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати, яку був зобов`язаний сплачувати відповідач, змінювався на протязі дії договору у зв`язку з індексацією, що передбачено умовами договору. Договором не передбачено отримання окремої згоди відповідача на таку зміну розміру орендної плати, що відповідає приписам статті 651, 652 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно умов договору та згідно з актом приймання-передачі майна передав фізичній особі-підприємцю Хоменко Світлані Станіславівні нерухоме майно. Порядок строки та розмір сплати орендної плати сторони визначили у договорі. Судом встановлено, що в порушення цих зобов`язань орендарем належним чином не виконувалися обов`язки з оплати за користування орендованим майном та за наданим їй послугами.

За умовами договору обов`язок з внесення орендної плати визначений у строк до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Орендар заборгував орендну плату за червень 2020 у розмірі у розмірі 3718,00 грн, а також за договором про надання послуг - у сумі 1740,00 грн, а всього на суму 5458,00 грн. Вказана сума заборгованості відображена позивачем у Акті звіряння розрахунку з відповідачкою та претензії, яка була направлена відповідачці. І хоча вказаний акт не підписаний з боку відповідачки, проте містить розрахунок нарахованих та сплачених орендарем сум, а також заявлених до стягнення сум заборгованості за двома договорами.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачка сплатила заборгованість з оренди та відшкодування наданих послуг, стягнення якої є предметом спору 11.09.2019 на суму 3720,00 грн та 23.09.2020 на суму 1760,00 грн, всього 5480,00 грн

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено про сплату відповідачкою суми 5480,00 грн після пред`явлення позову до суду, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за оренду та отримані послуги у сумі 5458,00 грн.

Судом також встановлено, що предметом спору у даній справі є також вимоги позивача про примусове стягнення з відповідачки нарахованих позивачем інфляційних у сумі 76,41 грн, три відсотки річних у сумі 41,15 грн, а також пеня у сумі 171,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення термінів оплати орендної плати та за надані комунальні послуги передбачена договорами у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

У позові позивач нарахував відповідачці 171,20 грн пені за період прострочення з 01.06.2020 до 01.09.2020, 41,15 грн 3% річних за період прострочення з 01.06.2020 до 01.09.2020 та 76,41 грн інфляційних з врахуванням індексу інфляції за січень-серпень 20220 року.

Суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем пені та інших нарахувань, вважає, що розрахунки позивача проведені не вірно, оскільки не враховують наведені положення закону та умови укладених між сторонами договорів.

Як зазначено вище, орендна плата сплачується орендарем до 10-го числа кожного місяця, у якому здійснюється користування об`єктом оренди (пункт 5.2 договору оренди), також на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця орендар відшкодовує вартість інших послуг, які передбачені договором про їх надання. Отже, враховуючи наведені положення договору та закону, право на нарахування пені, інфляційних і річних, виникло у позивача (враховуючи данні Акту звіряння розрахунків та претензії) з 11.06.2020 щодо сплати орендної плати та з моменту отримання орендарем рахунку на оплату інших послуг.

З огляду на встановлені судом обставини, заборгованість відповідачки складається із заборгованості за оренду у розмірі 3718,00 грн за червень 2020 року та за надані послуги у сумі 1740,00 грн за цей же період.

Оскільки сплата відповідачкою вартості отриманих інших послуг пов`язана з обов`язком позивача вручити орендарю рахунок на їх оплату, а таких доказів позивач суду не надав, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, інфляційних і річних виникло у позивача тільки щодо прострочення сплати орендних платежів у сумі 3718,00 грн за період прострочення з 11.06.2020 до 01.09.2020.

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних та річних, суд вважає, що правомірною є сума пені у розмірі 101,58 грн, три відсотки річних у сумі 25,29 грн. Щодо нарахування інфляційних, то як свідчать зазначені позивачем суми заборгованості у претензії до відповідачки сума оренди за червень місяць становить сумі 3718,00 грн, і її позивач повинен був визначити з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстатуту України (пункт 5.1 договору). Право ж позивача на нарахування інфляційних втрат не пов`язане з наведеним положенням договору, а регулюється у наведеній вище статті 625 Цивільного кодексу України. Оскільки за прострочення сплати оренди (з 11.06.2020 до 01.09.2020) індекс інфляції мав від`ємне значення, то визначена позивачем сума інфляційних у розмірі 76,41 за січень-серпень 2020 року є безпідставною та необґрунтованою, тому суд відмовляє у її стягненні.

Щодо інших нарахувань, то як свідчать матеріали справи, залишок сплаченої відповідачкою суми 54,41 грн (5534,41-5480,00), враховується судом як часткова оплата, встановленої судом суми пені (101,58-54,41), тому суд вважає, що до стягнення з відповідачки належить 47,17 грн пені та 25,29 грн - 3% річних. У частині вимог стягнення пені у сумі 54,41 грн, суд закриває провадження, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Чигиринського районного споживчого товариства підлягають до часткового задоволення у розмірі 47,17 грн пені та 25,29 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 130 цього Кодексу передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково і у відповіді на відзив, позивач просить судові витрати покласти на відповідачку, суд дійшов висновку, що до відшкодування позивачу за рахунок відповідачки підлягає судовий збір у розмірі 2030,93 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідачки 5480,00 грн .

Стягнути з фізичної особи-підприємця Хоменко Світлани Станіславівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ) на користь Чигиринського районного споживчого товариства (вул. Б.Хмельницького, 13, м. Чигирин, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 01774287) 47,17 грн пені, 25,29 грн - 3% річних та 2030,93 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко