Рішення

від 11.11.2020 по справі 927/671/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/671/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, 15600, mena.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

позивача-1: Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області

вул. Незалежності, 19, м. Сновськ, Сновського району, Чернігівської області, 15200, ІНФОРМАЦІЯ_1

позивача-2: Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області

вул. Банкова.5, м. Сновськ, Сновський район, Чернігівської області, 15200, ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Фермерського господарства "Підлісне-7"

вул. Шевченка/Леніна/,12, с. Підлісне, Козелецький район, Чернігівська область, 17033

про стягнення 112458,80 грн та розірвання договору оренди

За участю представників:

від прокуратури: Косова О.А-прокурор відділу (посвідчення № 053266 від 08.07.2019)

від позивача-1: не прибув

від позивача-2: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області та Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області до Фермерського господарства Підлісне-7 про стягнення 112458,80 грн заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 475,4317 га від 01.09.2016, укладеного між Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (зараз Сновська районна державна адміністрація Чернігівської області) та Фермерським господарством Підлісне-7 , зареєстрованого у Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області 06.09.2017 за №3.

В обґрунтування позову заступник керівника Менської місцевої прокуратури посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 01.09.2016, що порушує право позивачів на користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2020.

Ухвалою суду від 20.08.2020 виправлено допущену в резолютивній частині ухвали від 31.07.2020 описку.

У судове засідання 26.08.2020 повноважні представники позивачів та відповідача не прибули. Докази повідомлення позивачів у справі відсутні. Ухвала від 20.08.2020, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

До початку судового засідання від позивача-2 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 25.08.2020 №04-06/1800 про розгляд справи без участі представника Сновської міської ради. Клопотання не підписано електронним цифровим підписом.

Суд залишив клопотання позивача-2 від 25.08.2020 №04-06/1800 без розгляду у зв`язку з недодержанням позивачем-2 вимог ст.5,6,7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та ст. 91 ГПК України.

Суд у судовому засіданні 26.08.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2020, про що повідомив прокурора під розписку від 26.08.2020, а сторін ухвалою суду від 26.08.2020.

У судове засідання 16.09.2020 повноважні представники позивачів та відповідача не прибули, відомості щодо належного повідомлення учасників справи в суді відсутні.

До початку судового засідання від позивачів надійшли клопотання від 12.08.2020 №04-17/1550 та від 25.08.2020 №04-06/1800 про розгляд справи без участі їх представників.

Клопотання позивачів задоволені судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Суд у судовому засіданні 16.09.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.10.2020, про що повідомив прокурора під розписку від 16.09.2020, а сторін ухвалою суду від 16.09.2020.

У судове засідання 07.10.2020 учасники справи не прибули.

До початку судового засідання від позивача-2 надійшло клопотання від 29.09.2020 №04-06/2061 про розгляд справи без участі представника Сновської міської ради.

Клопотання позивача-2 від 29.09.2020 №04-06/2061 задоволено судом.

Суд у судовому засіданні 07.10.2020 постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 21.10.2020, про що повідомив учасників справи ухвалою суду від 07.10.2020.

У судове засідання 21.10.2020 учасники справи не прибули.

Прокурор та позивачі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Ухвала суду від 07.10.2020, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, була повернута відділенням зв`язку з відміткою не існує за вказаною адресою .

Суд у судовому засіданні 21.10.2020 постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.11.2020, про що повідомив учасників справи ухвалою суду від 21.10.2020.

У судове засідання 11.11.2020 повноважні представники позивачів та відповідача не прибули.

Прокурор та позивачі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Ухвала суду від 21.10.2020, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, була повернута відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався, повноважного представника у судові засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 31.07.2020 було попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи по суті від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло; заперечень, інших доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо позовних вимог суду надано не було.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" виклав позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, заступник керівника Менської місцевої прокуратури, посилаючись на приписи ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає, що необхідність втручання органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю позивачів по захисту законних інтересів держави при стягненні заборгованості та розірвання договору оренди землі, оскільки будь-яких заходів, у тому числі представницького характеру до їх стягнення та розірвання договору позивачами не вживалися. Прокурор стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі порушуються інтереси держави, при цьому позивачі не вживають заходів щодо розірвання спірного договору оренди землі з відповідачем, який має систематичну заборгованість з орендної плати за землю перед міським бюджетом, та не ініціюють питання щодо повернення земельної ділянки державі з метою її ефективного використання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було вжито достатніх та належних заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 01.09.2016, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було, внаслідок чого державні інтереси залишаються незахищеними.

Прокурор зазначає, що упродовж 2019-2020 років Менська місцева прокуратура зверталась до Сновської міської ради та Сновської районної державної адміністрації з ініціативними листами щодо вчинення дій направлених на відшкодування Фермерським господарством Підлісне-7 на користь Сновської міської ради Чернігівської області заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, в тому числі щодо можливості розірвання оспорюваного договору.

Сновська районна державна адміністрація листами від 05.06.2019 №04-17/1212, від 07.06.2019 №01-22/1231, від 17.06.2020 №01-17/1212, від 19.06.2020 №01-17/1215 повідомила, що у зв`язку з переходом з 01.01.2019 повноважень по розпорядженню земель до міської ради, на території якої розташовані орендовані землі, Сновська райдержадміністрація не володіє інформацією щодо заборгованості відповідача по орендній платі, заходи для стягнення вказаної заборгованості не вживались, у Сновської райдержадміністрації відсутні законодавчі підстави на звернення до суду.

Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області листами від 08.05.2019 №09-06/955, від 15.10.2019 №04-06/2197, від 29.10.2019 №04-06/2324, від 20.11.2019 №04-06/2538, від 27.05.2020 №04-06/1122 повідомляла, що заходи щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі від 01.09.2016 не вживались, міська рада не має наміру вживати заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову.

Прокурор у позові вказує, що Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області є органом місцевого самоврядування, що відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє Сновську об`єднану територіальну громаду, що є отримувачем орендної плати за земельні ділянки, орендовані відповідачем, а також згідно зі ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) з 01.01.2019 розпоряджається орендованими земельними ділянками до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Невжиття Сновською міською радою Сновського району Чернігівської області належних та вичерпних дій щодо стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку, в тому числі для розірвання договору оренди, а також заходів цивільно-правового характеру до захисту цих інтересів, є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд доходить висновку, що Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області наділена правом звернення до суду з позовом щодо стягнення орендної плати по договору оренди землі.

Невжиття компетентним органом - Сновською міською радою Сновського району Чернігівської області заходів щодо стягнення з відповідача орендної плати по договору оренди землі протягом тривалого часу свідчить про бездіяльність цього органу, а листування прокурора з міською радою свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області самостійно захищати інтереси держави, у тому числі у суді, протягом розумного строку, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Несплата відповідачем нарахованої йому орендної плати за договором оренди землі від 01.09.2016 призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 112458,80 грн та розірвання договору оренди землі від 01.09.2016, укладеного між Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (зараз Сновська районна державна адміністрація Чернігівської області) та Фермерським господарством Підлісне-7 , зареєстрованого у Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області 06.09.2017 за №3.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту укладення між сторонами договору оренди землі від 01.09.2016, наявності заборгованості відповідача по сплаті орендної плати, прострочка сплати орендної плати та встановлення підстав для розірвання договору оренди землі.

Як слідує із матеріалів справи, розпорядженням Щорської районної державної адміністрації від 20.07.2016 №167 Фермерському господарству Підлісне-7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 900,00 га згідно затвердженого проекту організації території земельних часток (паїв) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Жовтень для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Єлінської сілької ради.

Розпорядженням Щорської районної державної адміністрації від 22.08.2016 №203 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) та надано їх в оренду Фермерському господарству Підлісне-7 строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Єлінської сільської ради, загальною площею 475,4317 га, в тому числі: ріллі - 471,9926 га, проектних польових шляхів - 3,4391 га.

01.09.2016 між Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавцем) та Фермерським господарством Підлісне-7 (орендарем) укладено договір оренди землі (далі - Договір).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про перейменування деяких районних державних адміністрацій від 27.09.2017 № 681-р Щорська районна державна адміністрація перейменована на Сновську районну державну адміністрацію.

Таким чином, орендодавцем у Договорі та належним позивачем-1 у даній справі є Сновська районна державна адміністрація.

Відповідно до п. 1,2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування невитребувані земельні ділянки (паї) сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Єлінської сільської ради за межами населеного пункту. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 475,4317 га, в тому числі: рілля - 471,9926 га, проектні польові шляхи - 3,4391 га.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить - 2699012,85 грн.

Згідно з п. 9-11 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 134950,64 грн, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься відповідно до Закону України Про плату за землю .

Згідно з п. 15,16 Договору земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.18 Договору передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення на підставі розпорядження Щорської районної державної адміністрації від 22.08.2016 № 203.

Договір укладено на 15 років (п.8 Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.46 Договору).

Договір, згідно його змісту, зареєстровано у Сновській міській раді, про що вчинено запис від 06.09.2017 за № 3.

Згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в оренду від 06.09.2016, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, Щорською районною державною адміністрацією передано Фермерському господарству Підлісне-7 в оренду земельні ділянки площею 475,4317 га строком на 15 років, що розташовані на території Єлінської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Починаючи з 2018 року, у порушення вимог Договору, відповідач плату за орендовані земельні ділянки не сплачує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області вживалися заходи щодо стягнення боргу. Відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/3083/19 від 17.12.2019 стягнуто з відкритих рахунків в установах банку Фермерського господарства Підлісне-7 податковий борг з земельного податку з юридичних осіб за період з 2018 року по вересень 2019 року та пеню в загальному розмірі 323787,44 грн. Зазначена сума боргу складається основного боргу в сумі 323179,52 грн та пені в сумі 607,92 грн та підтверджується податковими деклараціями з плати за землю від 21.03.2018 № 1955820816 на суму 165943,15 грн за період травень 2018 року по грудень 2018 року, від 19.02.2019 № 1955820816 на суму 137421,83 грн за період лютий 2019 року по липень 2019 року; податковими повідомленнями-рішеннями №0055391207 від 13.06.2018 на суму 7851,79 грн, №0055451207 від 13.06.2018 на суму 1962,75 грн, №0001405005 від 18.10.2018 на суму 10000,00 грн.

На даний час власником та розпорядником вищезазначених земельних ділянок є Сновська об`єднана територіальна громада.

Так, 27.09.2016 рішенням Сновської міської рада Сновського району Чернігівської області від 27.09.2016 №1-14/VII, відповідно до ст. 2, 4, 6, 7 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад міська рада об`єднана з територіальними громадами, зокрема, сіл Єліне, Млинок, Містки, Безуглівка Єлінської сільської ради. Правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, визнано є Сновську об`єднану територіальну громаду.

Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області є органом місцевого самоврядування, що відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє Сновську об`єднану територіальну громаду, що є отримувачем орендної плати за земельні ділянки, орендовані відповідачем, а також згідно зі ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) з 01.01.2019 розпоряджається орендованими земельними ділянками до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

21.05.2020 Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області звернулася до відповідача з претензією № 04-04/1081, в якій вимагала від відповідача виконати належним чином зобов`язання за договорами оренди землі від 01.09.2016 та 21.09.2016 та сплатити борг з орендної плати в сумі 421945,92 грн.

Відповідач залишив претензію без відповіді, заборгованість з орендної плати не сплатив.

Відповідно до розрахунку начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку Сновської міської ради від 01.07.2020 заборгованість за договором оренди землі від 01.09.2016, укладеного між Щорською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Підлісне-7 , з 01.09.2019 по 30.06.2020 складає:

- за чотири місяці 2019 року - 44983,52 грн (134950,64 грн (орендна плата за рік): 12 (кількість місяців у році) = 11245,88 грн (місячна орендна плата) х 4 (кількість місяців, у яких не сплачено борг) = 44 983,52 грн);

-за шість місяців 2020 року - 67475,28 грн (134950,64 грн (орендна плата за рік): 12 (кількість місяців у році) = 11245,88 грн (місячна орендна плата) х 6 (кількість місяців, у яких не сплачено борг) = 67475,28 грн.

Загальна сума заборгованості ФГ Підлісне-7 за договором оренди землі від 01.09.2016, перед бюджетом Сновської ОТГ з 01.09.2019 по 30.06.2020 становить 112458,80 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди землі від 01.09.2016 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу зі сплати орендної плати у розмірі 112458,80 грн.

На час розгляду справи від відповідача не надходило до суду доказів сплати орендної плати або заперечень стосовно наведеного розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди землі від 01.09.2016.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів та інших правочинів.

Як визначено частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. д ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців поспіль.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачене систематичне (два і більше випадки) невнесення орендної плати, встановленої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Приписами ст. 34 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, пунктами 9-11 Договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 134950,64 грн, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься відповідно до Закону України Про плату за землю .

Перевіривши поданий прокурором розрахунок від 01.07.2020 заборгованості за договором оренди землі від 01.09.2016, укладеним між Щорською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Підлісне-7 , враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 01.09.2016 в сумі 112458,80 грн за період з 01.09.2019 по 30.06.2020 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За приписами п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у відповідача наявний факт несплати орендної плати більше трьох місяців, що на думку суду є істотними порушеннями умов договору оренди землі від 01.09.2016, суд доходить висновку, що позовна вимога в частині розірвання договору оренди землі площею 475,4317 га від 01.09.2016, укладеного між Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (зараз Сновською районною державною адміністрацією Чернігівської області) та Фермерським господарством Підлісне-7 , зареєстрованого у Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області 06.09.2017 за №3, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 4204,00 грн, сплаченого судового збору. Платіжним дорученням № 1653 від 07.07.2020 прокурор сплатив судовий збір у сумі 4204,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4204,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області (ЄДРПОУ 04061694); позивача-2: Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061932) до відповідача: Фермерського господарства "Підлісне-7" (ЄДРПОУ 35261448) про стягнення 112458,80 грн та розірвання договору оренди, задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 475,4317 га від 01.09.2016, укладений між Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (зараз Сновською районною державною адміністрацією Чернігівської області) та Фермерським господарством Підлісне-7 , зареєстрований у Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області 06.09.2017 за №3.

3. Стягнути з Фермерського господарства Підлісне-7 (вул. Шевченка/Леніна/, 12, с. Підлісне, Козелецький район, Чернігівська область, 17033, код ЄДРПОУ 35261448) на користь Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (вул. Банкова, 5, м. Сновськ, Сновський район, Чернігівської області, 15200, код ЄДРПОУ 04061932) заборгованість з орендної плати у розмірі 112458,80 грн, яка підлягає зарахуванню на р/р UА29899998033412981200002565, код ЄДРПОУ отримувача 38009282, МФО 899998, отримувач: УК у Сновському районі/ОТГ/м.Сновськ/18010600 (орендна плата з юридичних осіб).

4. Стягнути з Фермерського господарства Підлісне-7 (вул. Шевченка/Леніна/, 12, с. Підлісне, Козелецький район, Чернігівська область, 17033, код ЄДРПОУ 35261448) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, р/р UА248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк ДКСУ м. Київ) судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.11.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор